(Minghui.org)
Вітаю шановного Вчителя! Здрастуйте, співучні!
Нещодавно я зрозумів деякі принципи Фа, і моє розуміння Фа стало глибшим, але це був тривалий процес.
Дозвольте мені почати з розповіді про моє минуле. Я виріс у релігійній сім'ї. Кожної неділі ми ходили до церкви. Упродовж багатьох років я виконував релігійні ритуали, проте я мав багато питань про життя і духовність. А на них не було відповідей. Мені не вистачало сміливості для того, щоб поставити комусь ці численні запитання, що накопичилися в мені.
Іноді я намагався уявити, наскільки великий Всесвіт. Мені здавалося, що я маленький, як шпилька. Можливо, Всесвіт був такий же великий, як місто, країна чи континент? Чи він був навіть більшим за Землю? І чи був лише один Всесвіт?
Ця думка здавалася мені настільки неймовірною, що лякала мене. Я боявся бути незначним і марним в очах Творця. Боявся, що Творець може подумати, що така нікчемна істота, як я, не заслуговує на Його доброту. Пізніше ця думка розширилася і перетворилася на уявлення про те, що я недостатньо визначний, щоб мене можна було любити.
І тільки через роки, у 2010 році, коли я почав удосконалюватися за Фалунь Дафа, я усвідомив, наскільки егоїстичною була та моя первісна думка.
Одна з останніх статей Вчителя «Чому існує людство» вразила мене, і я побачив свою зарозумілість.
Позбавлятися егоїзму
Учитель сказав:
«Саме зараз людський світ переживає кінець фази „руйнування“ в цьому процесі „формування, стабільності, псування і руйнування“. Усе на цій завершальній стадії більше не є добрим, тому всьому живому загрожує знищення, і тому нинішнє суспільство таке хаотичне. Відсутність добрих думок у людей, нерозбірливість у статевих відносинах, психічні відхилення, поширення наркотиків, атеїзм — ці та інші подібні явища поширилися всюди. Коли Небесне тіло дійшло у своєму існуванні до цього моменту, такий стан справ у світі є неминучим» («Чому існує людство»).
Перш ніж я став практикувальником, мій егоїзм зростав і ставав ще сильнішим, але я цього не помічав. Я був переконаний у своїй правоті. Моя обізнана сторона все більше пригнічувалася. Я віддалявся від добра, а натомість прагнув до самоствердження, слави, свободи та розваг.
Почавши вдосконалюватися за Дафа, я усвідомив, наскільки похмурим, самотнім, втраченим і егоїстичним було моє життя. Я зрозумів, що протягом цих років я створював все більше і більше карми. У мене склалася тверда думка про людей, ситуації та про себе. Тільки Дафа має силу по-справжньому викрити ці речі, і тільки Вчитель може усунути карму.
Конфлікт розкрив прогалини в моєму вдосконаленні
Недавній досвід допоміг мені ясно побачити принципи Фа на моєму рівні та те, що не є моїм істинним Я.
Три роки тому в мене стався конфлікт з одним практикувальником. Упродовж багатьох років я брав участь в одному проєкті та згодом почав працювати безпосередньо з координатором проєкту. Торік я втратив цю посаду. На перший погляд, я втратив її через конфлікт, мене замінила більш здібна людина. Гнів, розчарування, заздрість, нерішучість і невпевненість у собі — ось лише деякі з пристрастей, які опанували мої думки. Я втратив віру в найважливіший проєкт Учителя. Але я сумнівався не в самому проєкті, а в його виконанні на людському рівні та в координаторі. Те, що сталося, настільки сильно вплинуло на мене, що я не знав, чи хочу і далі брати участь у ньому.
Розмірковуючи про те, що сталося, я помітив у собі комуністичні чинники, що впливали на мій спосіб мислення та вчинки. Перш ніж мене офіційно звільнили з посади, я вказав на комуністичне мислення керівництву проєкту. Раніше мені хотілося надавати більше підтримки, але я завжди відчував, що моя роль пригнічується. Я мало говорив, розуміючи, що співпраця означає спокійне виконання того, що мені доручають. Однак поступово моє розуміння змінилося, і мені захотілося бути активнішим.
Однак під час розмови з координатором моя відправна точка не була заснована на Дафа та принципах «Істина, Доброта, Терпіння». Вона базувалася на розчаруванні, гніві та бажанні вказувати іншим, що та як робити. Я був розчарований тим, що не брав участі в попередніх процесах. На мою думку, вплив комуністичної ідеології був очевидним. Він проявився у відносинах практикувальників між собою та в їхній поведінці.
Після цього конфлікту мене переповнили образа та розчарування. Я відчув, що майже не можу зробити крок назад і поглянути на речі раціонально. Становище здавалося мені безнадійним. Я змирився із ситуацією та поставив собі питання: «Чи я хочу ще коли-небудь брати участь у цьому проєкті?»
Мої людські почуття і погляди заважали мені. Хоча все вказувало на те, що ситуація, що склалася, була можливістю для вдосконалення. Мені було важко заспокоїтися, бо старі сили націлилися на мої найглибші пристрасті та найвразливіші місця.
Я і далі запитував себе: «Для чого я насправді прийшов у цей світ? Що я хотів підтверджувати — себе чи Фа? Чи готовий я відпустити свій егоїзм і поставити Дафа на перше місце?»
Я почав дивитися в себе, аналізувати те, що сталося, виправляти себе в цьому процесі. Я поставив Дафа на перше місце і відчув, як підвищуюсь рівень за рівнем. У якісь моменти негативні егоїстичні матерії були настільки сильними, що мені хотілося піти і припинити працювати з іншими практикувальниками. Мені доводилося неодноразово усувати людські думки. Це був болісний процес — визнати наявність образи, недоліків та заздрощів. Я був змушений погодитися з тим, що я маю недоліки, які заважали мені вдосконалюватися.
Цю карму створив я, і тому саме мені довелося зіткнутися з нею віч-на-віч. І саме мені треба позбутися її. Моя пристрасть до самозахисту була настільки сильною, що з'явилося бажання уникати інших практикувальників.
Я згадав Фа Вчителя та подумав: «Чи відповідає моє негативне ставлення до проєкту та до цього практикувальника принципу „Істина, Доброта, Терпіння“?»
Зрештою, я набув глибшого розуміння того, що є моїм істинним «Я», а що не є ним. Також, що означає підтверджувати Дафа, а не себе. Одночасно із цим я виправляв себе відповідно до принципів Фа, які зрозумів на своєму рівні. Мені вдалося рухатися далі.
Дотримуватися підказок Вчителя
Наступні тижні Учитель дав мені кілька підказок. Одна з них була у формі історії вдосконалення, яка дуже ясно показала мені глибоко прихований корінь моєї пристрасті.
У цій історії говориться, як учневі західного Пробудженого показали його пристрасті, такі як образа, розчарування, сумнів та суперництво.
Під час шторму Пробуджений ходив водою. Його учні сиділи у човні й боялися потонути, бо майже ніхто не вмів плавати. У гніві та розчаруванні один учень сказав Пробудженому, що по-справжньому повірить у те, що Пробуджений є божеством, тільки якщо його учень зможе ходити водою. Пробуджений погодився дати змогу людині ходити по воді за умови, що вона не повинна дивитися ні праворуч, ні ліворуч, і не повинна звертати уваги на хвилі та штормовий вітер.
Учень вийшов із човна і, наперекір високим хвилям, ходив по воді. Проте за хвилину сумніву він подивився ліворуч, праворуч і побачив хвилі. Його подолав страх, тому що він не вмів плавати й міг загинути.
Він почав тонути, але Пробуджений не залишив свого учня: він нахилився та витягнув його з води. Він тримав його за руку, відвів у човен і втішив.
Я зрозумів, чому я згадав цю історію. Я усвідомив, скільки милосердя та любові Пробуджений проявляв до свого учня, навіть коли той сумнівався в ньому. Пробуджений розумів, наскільки важливий цей процес для його учня. Він не полишав його навіть у той момент, коли учень уже не довіряв своєму Вчителю. Пробуджений завжди був поруч і допомагав йому.
Я раптом зрозумів корінь моєї пристрасті, що сформувалася ще в дитинстві.
Учитель сказав:
«Однак, стикаючись із випробуваннями, деякі люди благали Бога про допомогу, але не отримали того, що просили, і почали ненавидіти Бога, вони почали протистояти всьому божественному, стали на порочний шлях і створили нові гріхи й карму. Таким людям потрібно якомога швидше повернутися на правильний шлях, просити пробачення в Бога й таким чином покаятися й врятувати себе»(«Чому існує людство»).
Я не міг повністю зрозуміти чи усвідомити те, що сталося, доки не прочитав цю статтю Вчителя. Я був таким самим, як той учень: я все ще мав сумніви та глибоку образу.
Через негативний світогляд, що сформувався в мене в дитинстві, я вважав будь-які труднощі, з якими стикався, несправедливістю до мене. Оскільки це було моєю відправною точкою, усе ставало лише гіршим, а мій негативний погляд на речі став моєю другою натурою.
Щоразу, коли з іншими поводилися краще, ніж зі мною, або вони отримували посаду, яка була мені цікава, але в мене не вистачало здібностей, або коли мені доводилося працювати вдвічі більше за інших, я відчував, що зі мною поводилися несправедливо. Я не розумів, чому іншим жилося легше, ніж мені, та чому вони мають більше знань і здібностей. У мене виникали почуття образи та заздрощів, а на серці в мене було неспокійно. Знаючи принципи Фа, я не дивився в себе, не розглядав себе, як удосконалювальника. І не розглядав ситуацію, як можливість підвищити свій рівень.
Я розглядав усе як покарання, а не як наслідок моєї поведінки. І тільки коли я усвідомив цю глибоку образу, щиро перепросив у Вчителя. Я перестав визнавати прояви старих сил. І тільки після цього відбулися фундаментальні зміни в мені.
Нарешті до мене дійшло, що я не міг досягти багатьох речей, яких хотів, хоч би як сильно старався, тому що вони не були частиною моєї долі. Це не могло відбутися, тому що мені не вистачало Де (чесноти).
Дивитися вперед
Я усвідомив багато важливих моментів. На шляху вдосконалення не має бути важливим, чи є у когось пристрасті, чи розуміння, які мене турбують, чи визнає він наявність у собі комуністичних чинників, чи хоче він позбутися їх, чи як він ставиться до мене. Важливо лише те, як я справляюся із цим, яке це має до мене відношення, а також те, які пристрасті мені треба усунути.
На іншому рівні я зрозумів, чому людина, може не захотіти змінюватися (навіть якщо їй вказують на її пристрасті) доти, доки вона сама не усвідомить свою проблему. З допомогою переконань чи емоцій важко допомогти вдосконалювальнику усунути в думках і поведінці комуністичні чинники, пристрасті та неправильне розуміння; ще складніше зробити це з допомогою наказів.
Фундаментальні зміни розпочнуться лише тоді, коли відбудеться глибоке усвідомлення принципів Фа. Коли нашою відправною точкою стане милосердя. Ми зможемо визнати наші проблеми, якщо будемо з відкритим серцем ділитися досвідом, заснованим на принципах Фа. Тоді Учитель допоможе нам позбутися їх.
Коли відправною точкою є милосердя, воно зможе торкнутися справжньої суті живої істоти. Навіть якщо моє ставлення ще не повною мірою ґрунтується на милосерді та доброті, я вже можу заперечувати все, що не відповідає принципам «Істина, Доброта, Терпіння». Коли я підживлюю негативні матерії, я несвідомо йду демонічним шляхом і створюю ще більше карми.
Удосконалення — це не прагнення до хорошого життя чи доброго здоров'я. Так вважають лише звичайні люди. Вдосконалювальники все пов'язують із вірою в Учителя та Фа. А також із тим, щоб дотримуватися принципів Фа й підтверджувати їх, попри негаразди.
Можливо, я не завжди повністю розумію, яке це благословення та честь бути учнем Дафа в цей історичний період. Але я точно знаю, що більше не хочу, щоб мене затримували перешкоди. Уся моя увага повинна бути зосереджена на моїй місії та моєму завданні. У цьому процесі я можу все більшою мірою відмовлятися від упереджених уявлень про себе та інших.
Я хотів би закінчити свій досвід наступною цитатою та висловити велику подяку Вчителю.
Учитель сказав:
«Його любов є найвищою милістю до всіх живих істот! Відчувати цю любов є найбільшою честю для людини у світі!» («Навіщо рятувати живі істоти»).
Дякую Вам, милосердний Вчителю, за те, що направляєте мене та співучнів на нашому шляху вдосконалення!
(Стаття представлена для Конференції Фа 2023 з обміну досвідом удосконалення послідовників Фалунь Дафа в Німеччині)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
