Фалунь Дафа допомагає розв’язувати життєві проблеми

(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа давно, але мала порівняно низький рівень розуміння. Щороку, коли оголошувалась онлайн-конференція з обміну досвідом удосконалення за Фалунь Дафа, оскільки я не вдосконалювалася добре, мені не хотілося писати статтю про своє вдосконалення. Але після того, як я почула так багато зворушливих історій співучнів, то зрозуміла, що маю розповісти, яку користь Дафа приніс мені й моїй сім’ї, включно з моїм власним незвичайним досвідом; про цінність підтвердження Дафа і величезне милосердя Вчителя.

Хороші зміни завдяки Дафа

Я була життєрадісною, оптимістичною дитиною. Але коли виросла, зрозуміла, що мій оптимізм не відбивав реальності людського світу. Реальність життя мене просто збентежила. Я вийшла заміж і народила дітей, живучи в якомусь заціпенінні. Згодом я ставала все більш дратівливою і часто впадала в депресію через те, що не мала змоги купити собі гарний одяг. Я часто скаржилася на своє життя, бо робота була важкою, а грубі слова від родичів засмучували мене. Мене переповнювали невдоволення та образа, я була виснажена фізично й морально. У результаті в мене почалися різні нездужання: прискорене серцебиття, здавленість у грудях, анемія, запаморочення і таке інше. Я дуже страждала.

Нам із чоловіком пощастило особисто прослухати лекції Вчителя Лі, засновника Фалунь Дафа, які проходили в гімназії Гуанчжоу в 1994 році. Фалунь Дафа вигнав невдоволення з мого серця і допоміг зрозуміти, чому існують люди, чому людині доводиться переносити поневіряння і труднощі, чому треба вирішувати конфлікти та образи з добротою, і як жити далі. Слухаючи лекції Вчителя, я часто плакала й думала: «Я вдосконалюватимусь за принципами „Істина, Доброта, Терпіння”! Я буду слідувати цим принципам!»

Прослухавши дев’ять лекцій Вчителя, ми вийшли з аудиторії, і я відчула, що мій мозок немов очистився. У мене не було жодних поганих думок. Якби із чиєїсь кишені випала пачка грошей, мені було б це байдуже. Я почувала себе так легко й комфортно, адже я вилікувалася від усіх своїх недуг.

Повернувшись до рідного міста, я почала практикувати Дафа. З того часу я була найщасливішою людиною у світі — дуже здоровою і щасливою. Я завжди усміхалася. Моє перетворення торкнулося всіх членів сім’ї, і їхній настрій покращав. Вони також стали більше усміхатися. Моя сім’я випромінювала спокій.

У вільний час ми вивчали Фа і виконували вправи. Щопонеділка, середи й п’ятниці практикувальники нашого району приходили ввечері до мене додому для групового вивчення Фа. Потім вранці ми разом виконували вправи. У вихідні вирушали у жваві райони міста, на державні підприємства, у повіти й сільську місцевість, щоб розвісити плакати: «Безоплатні заняття Фалунь Дафа», і встановити стенди, які розповідають про практику.

Мій син-підліток виходив разом зі мною у вихідні виконувати вправи. Цей час був таким насиченим і щасливим. Коли хтось запитував мене про переваги практики Фалунь Дафа, я називала кілька матеріальних: користь для здоров’я, гармонія в сім’ї тощо, і кілька нематеріальних: розширення світогляду, підвищення духовного рівня, незвичайні переживання тощо.

Число пунктів практики в нашому місті зросло від десяти до понад двадцяти. Якось ми проводили в нашому місті конференцію з обміну досвідом. У ній узяли участь понад п’ять тисяч людей.

Підтвердження Дафа посеред переслідування

20 липня 1999 року компартія Китаю розпочала переслідування Фалунь Дафа. 19 липня шістьох практикувальників, включно з моїм чоловіком, у нашому місті було заарештовано. Я відчувала величезний тиск і невидимий жах, що накрив небо. Перед лицем страху моєї родини я була розгублена, але й далі нагадувала: «Ми не зробили нічого поганого. Не бійтеся!» Свекруху охопив смуток. Вона не могла їсти й ходила всюди, щоб дізнатися, де її син. Коли вона поверталася додому, то була в поганому стані і все ще тримала у руці половину булочки, з якою пішла.

Щоб знайти сина, свекор пішов у відділення поліції, де став навколішки перед поліціянтами, щоб дізнатися в них хоч щось. Коли моя мама побачила, що один практикувальник розмовляє зі мною, вона так перелякалася, що швидко попросила його піти. Коли в мій будинок увірвалася група поліціянтів, батько настільки злякався, що почав тремтіти. Я не можу собі уявити, скільки людей похилого віку по всій країні страждали від страху в ті часи. Із чотирьох моїх літніх родичів троє пішли із життя через страх.

На початку серпня мені захотілося написати відкритий лист. Вчитель надихнув мене, і я швидко зрозуміла, що я хочу сказати. Я не спала всю ніч, щоб написати листа на двох сторінках. Племінниця допомагала мені робити копії вручну. Вона працювала всю ніч до самого ранку. Ми поїхали велосипедами, щоб розвісити їх на шести автобусних станціях. Ми хотіли, щоб люди дізналися правду про Дафа. Це було перше, що ми зробили для підтвердження Дафа. Я дуже цінувала захист і підтримку Вчителя!

Пізніше, коли я займалася подібними справами, мене кілька разів заарештовували й тримали у виправно-трудовому таборі в наручниках і кайданах. Мене жорстоко били електричними палицями, насильно годували їжею і сіллю, позбавляли сну по кілька днів і ночей поспіль, змушували «перевиховуватися», мене «охороняли» ув’язнені-наркомани. Завдяки милосердному захисту Вчителя і власній рішучості я змогла це пройти.

Після того, як я вийшла з в’язниці, ми зі співученицею проходили повз озеро, де раніше був наш пункт практики. Згадавши, як ми всі виконували вправи, мені стало сумно. Ми обговорили це і вирішили повісити на цьому місці плакат, щоб усунути злі чинники в інших просторах, які створювали перешкоди. Одного ранку ми повісили там плакат завдовжки декілька метрів. На червоному тлі плаката були написані білі ієрогліфи: «Фалунь Дафа — праведний Закон».

Якось, проходячи повз міське поліційне управління, я краєм ока побачила ім’я Вчителя на дошці оголошень. Придивившись, зрозуміла, що це карикатура, що паплюжить Дафа. Я дуже засмутилася і вирішила, що зло не повинно ганьбити ім’я Вчителя. Я взяла балончик з аерозольною фарбою і опівночі добралася велосипедом до поліційного управління, щоб зафарбувати брехню. У цей час ще був рух, але мені було однаково, чи хтось побачить мене. Завершивши задумане, я швидко поїхала.

У ті роки я часто виходила пізно ввечері, щоб роздавати матеріали, розклеювати листівки, і розвішувати невеликі плакати, зроблені вручну. Я завжди поверталася додому цілою й неушкодженою. Я по-справжньому цінувала милосердний захист Учителя!

Моя родина отримала користь

У сина було слабке здоров’я. Він часто застуджувався, у нього підіймалася температура. Доводилося класти його до лікарні майже щомісяця. Коли ми мали тривалі відпустки, то із чоловіком завжди опинялися в лікарні разом із ним. Коли почали практикувати Дафа, ми вивчали Фа і виконували вправи, у свята виходили поширювати Дафа. Поступово син перестав хворіти.

Якось він підняв футболку і спитав мене: «Мамо, що це?» На його попереку були дві червоні ділянки шкіри розміром із долоню, а посередині — виразка із соєве зерно. Я була шокована, тому що в дитинстві в мене було те ж саме. Я чула, що якщо вона охоплює талію, це може бути небезпечним для життя.

Я сказала синові, що для звичайної людини хвороби заплановані заздалегідь, але для людини, що вдосконалюється, Вчитель може змінити його життєвий шлях. Коли син запитав, що йому робити, я відповіла, що він має щодня пів години вивчати Фа, і тоді все буде добре. Він попросив скоротити цей час удвічі, і я погодилася. Так сталося, що до нас у гості прийшов новий практикувальник, щоб переглянути відеолекції Вчителя. Син сказав, що теж хоче подивитися. Після того, як він подивився кілька лекцій, я раптом згадала про його болячки. Коли він підняв футболку, ми побачили, що дві червоні плями зникли, було видно, що вони відшарувались, і з’явився шар нової шкіри. Я сказала йому: «Сину мій, Вчитель подбав про тебе. Ти маєш старанно вчитися!» Він кивнув головою.

Після того, як у 1997 році почала вдосконалюватися моя сестра, у неї очистилося тіло й душа. Брат теж ходив на групові заняття, але лише кілька днів. Попри це, він щиро вірив у Дафа. Щоразу, коли він почував себе погано, то виконував сидячу медитацію. Коли нас із сестрою заарештовували, завжди саме він вимагав нашого звільнення у відділенні поліції.

Якось брат напився, упав у канаву і зламав ногу. У лікарні йому сказали, що за лікування доведеться заплатити тисячу юанів. У нього не було із собою стільки грошей, тому він вирішив піти додому й перетерпіти біль. Вдома я переконала його слухати аудіолекції Вчителя. Пізно ввечері йому здалося, що хтось смикає його за ногу, поки він не почув хрумтіння кісток. Наступного дня брат відчув себе набагато краще й коли підвівся, нога вже не дуже боліла, і він зміг ходити.

Чудеса

Приблизно 1998 року на пункті практики, коли всі виконували медитацію, я почула стукіт. Розплющивши очі, побачила літнього практикувальника, який сидів у повітрі в позі повного лотоса. За кілька хвилин він підіймався й опускався, обертаючись. Це бачили майже всі практикувальники на майданчику.

Одного ранку, закінчивши виконувати вправи, я притулилася до ліжка. Раптом у моїх очах з’явилося світло, і переді мною з’явився кам’яний пагорб під чистим блакитним небом. Пагорб був складений із плоских блакитних каменів, це каміння виглядало дуже чистим, ніби його вимило. Я була приємно вражена й подумала: «Гей! Моє небесне око відкрите!» Щойно я подумала про це, видіння зникло. Тоді я зрозуміла, що Вчитель показав мені, що хоч я нічого не відчуваю, небесне око в мене все одно відкрите.

Одного ранку я проспала і пропустила групові вправи, тому ми із чоловіком вирішили зробити їх удома. Коли я закінчила другу вправу, було ще темно. Я подивилася вниз і побачила, що кожна кісточка на тильній стороні моєї руки яскраво світиться, як флуоресцентна лампа. Я подумала, що мені просто привиділося, але коли я знову розплющила очі, усе дійсно світилося. Я одразу зрозуміла, що Вчитель дозволив мені побачити, що мої кістки чисті, як білий нефрит. Я знову була вдячна Вчителю за його милосердя.

Коли в трудовому таборі мене катували, охоронці били мене по спині так сильно, що, здавалося, вони б’ють у барабан, але я не відчувала болю. Охоронці також били мене електричними палицями, які миготіли й гули, але болю я не відчувала. Пізніше я зрозуміла, що Вчитель допоміг мені перенести біль.

Коли мене тільки привезли до виправно-трудового табору, просто перед собою я побачила кілька маленьких Фалунів різних кольорів. Я розплакалася і відчула, що Вчитель поруч зі мною.

За останні роки я збільшила час відправлення праведних думок, щоб очистити своє просторове поле. У результаті я більше не відчуваю сонливості під час вивчення Фа або під час сидячої медитації. Мені також легко тримати долоню вертикально під час відправлення праведних думок. Я можу вивчати Фа зі спокійним розумом. З того часу, як минулого року я почала заучувати напам’ять «Чжуань Фалунь», головну книгу Фалунь Дафа, мій Сіньсін значно підвищився. Я ясно відчуваю, що мій розум і тіло очистилися, і я можу глибше розуміти принципи Фа. Тепер я ясно бачу пристрасті, які не могла виявити раніше. Мої праведні думки також зміцнилися, тому мені набагато легше пояснювати людям правду про Фалунь Дафа.

Дякую, милосердний Вчителю!