Історії із життя Цзигуна, учня Конфуція (частина 2)

(Minghui.org)

Частину 1 див. тут

В епоху династії Східна Чжоу в період Весни і Осені прагнення до Дао червоною ниткою проходило через життя людей. І прості люди, і вчені-чиновники вважали осягнення Істини найвищою метою життя. Послідовники Дао мали велику повагу, а ті, хто відхилився від нього, вважалися заблудлими душами.

Просвітлення після двох розмов із Конфуцієм

Якось Конфуцій повів Цзигуна до храму предків у царстві Лу. Він попросив його налити води в посудину під назвою 宥卮 «ю чжи», відомий також як 欹器 «ціці», винайдений для зрошення в царстві Лу. Коли посудина наповнювалася, вона нахилялася, зливаючи воду.

Цзигун налив у нього води. Коли посудина була порожня, вона злегка нахилялася, а коли в ній набиралася певна кількість води — випрямлялася. Конфуцій велів Цзигуну й далі наливати в посуд воду. Щойно вода досягла країв посудини, вона раптом перекинулася.

Цзигун був спантеличений і запитав Конфуція, чому посудина перекинулася.

«Коли розквіт у світі досягає межі, настає занепад, — пояснив Конфуцій, — з глибини нещастя приходить блаженство; після заходу сонця настають сутінки, а місяць, ставши повним, знову зменшується. Тому мудра людина має навчитися бути трохи дурною, а талановита — скромною. Сильні і сміливі повинні навчитися благоговіти перед іншими, а багаті і знатні — осягнути принципи простоти».

Слова Конфуція проникли в душу Цзигуна, і він глибоко оцінив систему спостережень шановного вчителя.

Конфуцій також розповів Цзигуну, що в молодості одного разу запитав у Лаоцзи, що таке благопристойність. Лаоцзи відповів, що люди зможуть прожити довге життя лише тоді, коли в сприятливих умовах зможуть стримувати свої бажання. Ці слова прості, але зміст їх дуже глибокий.

Одна приказка говорить: «ні бідність, ні низьке становище не змусять людину відступити від принципів», оскільки вона зберігає моральність, долаючи труднощі зі стиснутими зубами. Інша приказка говорить, що «ні багатство, ні почесті не мають розбещувати». Тобто людина не повинна прив’язуватися до бажань і влади. Людина має бути доброзичливою і ощадливою, навіть коли багата й заможна, залишаючись при цьому спокійною і скромною. Такі різні прояви стриманості, які в підсумку зроблять людину щасливою.

Цзигун був дуже розумний і хотів навчатися. Повернувшись до себе, він замислився над словами Конфуція. Через деякий час він знову прийшов за порадою до вчителя.

«Що ви скажете про людину, яка, хоча бідна, не лестить, і про людину, яка, хоча багата, не зарозуміла?» — Запитав він Конфуція.

«Вони роблять добре, але їм не зрівнятися з бідняком, задоволеним своїм життям, і з багатієм, який завжди робить добре», — відповів Конфуцій.

Цзигун був дуже щасливий почути слова Конфуція, бо став на крок ближче на шляху до Істини.

«Подібно до того, як сказано в „Книзі поезії“: „Як ти ріжеш, а потім пиляєш, як ти різьбиш, а потім поліруєш“», — сказав Цзигун своєму вчителеві, маючи на увазі, що потрібно постійно вдосконалювати себе.

Задоволений розумінням Цзигуна, Конфуцій сказав: «З такою людиною, як Цзигун, я можу почати розмову про оди. Я розкрив один принцип, а він зрозумів, що за ним слідує».

Підтримувати добро і викривати зло

Усе життя Конфуцій просував ідею самоконтролю і повернення до пристойності. Він вважав, що у світі знову запанує доброта, якщо люди виявлятимуть стриманість і пристойність, і що не можна утвердитися в суспільстві, не засвоївши норм ввічливості і правил поведінки.

Поважаючи моральні принципи Конфуція і прагнучи вдосконалювати характер, Цзигун виростив у собі шляхетність і високу духовність. Він завжди підтримував хороші якості в людях і не мовчав, бачачи аморальність.

Цзигун висунув безліч розсудливих ідей про пристойність, і багато хто з них століттями були стандартом ввічливості для людей. Деякі із цих постулатів добре відомі й сьогодні, наприклад: Знаючий знає людей, доброзичливий їх любить» і «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі».

Цзигун також говорив: «Благопристойність — це питання життя та смерті». Він розглядав дотримання пристойностей як щось тісно пов’язане з управлінням суспільством.

Після смерті Конфуція правитель царства Лу прийшов висловити свої співчуття, але Цзигун відмовив йому. Він сказав: «Коли мій учитель був живий, ви не призначили його на важливу посаду. Навіщо ви прийшли зараз, коли його вже немає? Хіба це не лицемірство? Чи відповідає це правилам пристойності?»

Цзигун був прямолінійним державним діячем і відстоював важливість пристойності навіть, розмовляючи з правителем, який порушив це правило.

Цзигун також виступав проти жорстокого поводження правителів із народом. Він високо відгукувався про великодушне правління Цзичаня в царстві Чжен, який завоював серця людей. Цзичань багато років обіймав посаду головного міністра й коли він помер від хвороби, «чиновники плакали в суді, торговці плакали у своїх магазинах, а селяни плакали на полях».

На думку Цзигуна, якщо можновладці сліпо карають людей, не навчаючи їх правилам поведінки, це жорстоко. Як одного разу сказав його вчитель Конфуцій: «Не навчити людей та їх карати — це бандитський вчинок».

Конфуцій також говорив: «Гарний уряд повинен мати достатні запаси продовольства, достатнє озброєння і довіру народу».

«Якщо доведеться відмовитися від одного з трьох, то від чого в першу чергу?» — Запитав Цзигун.

«Відмовся від зброї», — відповів Конфуцій.

«А якщо доведеться відмовитися ще від одного, то що вибрати?» — знову спитав Цзигун.

«Позбудься запасів продовольства. Кожна людина колись помирає, але без довіри народу уряд не утримає владу», — відповів його вчитель.

Кажуть, що Цзигун зневажав людей трьох типів: по-перше, тих, хто наслідує інших, але вважає себе розумним; по-друге, тих, хто не скромний, але вважає себе сміливим; і, по-третє, тих, хто нападає на інших, але вважає себе чесним. Однак Цзигун мав одну ваду — відсутність співчуття. Згідно з «Аналектами» («Судження і бесіди» Конфуція), вчитель тричі нагадував Цзигуну бути «поблажливішим».

Епілог

Дотримуючись конфуціанства, Цзигун намагався бути добрим не тільки для самовдосконалення, а й на благо суспільства. Він добре розбирався і в політиці, і в бізнесі, поєднуючи в собі доброзичливість та мудрість, гідність та турботу про суспільне благо, красномовство й прагнення миру.

Він вів справи між царствами Цао й Лу і як посередник між ними, допоміг безлічі людей. Він також став видатним політиком і підприємцем, відомим такими чудовими якостями, як доброта, надійність та мудрість.

На дев’ятому році правління Цзяцзіна в династії Мін Цзигуна посмертно нагородили титулом «Мудрець Дуаньму Цзи».

(Кінець)