Історії про чудові явища. Левітація (частина 2)

(Minghui.org) За тисячі років існування людства як у Китаї, так і на Заході сталося безліч випадків, коли люди злітали в небеса серед білого дня або підіймалися над землею. Це були й китайські даоси, й індійські йоги, і священники на Заході. Справжність цього документально підтверджена. Нижче наведено деякі приклади цих чудових явищ.

Частина 1 тут

Згідно із «Ши Цзі» («Історичні записки» Сима Цяня), «Жовтий імператор узяв мідь із гори Шоу і використовував її для відливання дін [котлів] біля гори Цзін. Коли котли були виготовлені, прилетів дракон і „опустив свою бороду“, вітаючи Жовтого імператора. Після дружньої бесіди Жовтого імператора з драконом, він і ще понад 70 людей, включно із чиновниками і його гаремом, піднялися на дракона, і той злетів. Чиновники нижчого рангу, яким не вдалося піднятися на дракона, вхопилися за його бороду і вирвали з неї волосся. Спостерігаючи за тим, як Жовтий імператор відлітає, люди плакали, тримаючи в руках лук, залишений імператором, і пасма волосся з бороди дракона. У сучасній провінції Хенань це місце пізніше назвали озером Дін, а лук — У Хао».

«Ши Цзі» — один із правдивих історичних документів давнини. Її автор Сима Цянь зібрав безліч свідчень і порівняв їх зі стародавніми записами. Він виключив випадки, які не зміг підтвердити. Наприклад, через безліч невідповідностей Сима не включив до своєї книги «Лі пу де» (давню хроніку «Записи різних років»). Але він написав про політ Жовтого імператора, описаний вище, що підтверджує вірогідність цього випадку.

Чжан Чжіхе

У більшості офіційних історичних записах Китаю основна увага приділялася питанням благопристойності й моральності, і не часто згадувалося про вдосконалення чи здатність левітувати. Але в збірці оповідань «Тайпін Гуанцзі» часів династії Сун є свідчення про те, що Чжан Чжіхе, Янь Чженьцін та інші люди левітували.

Чжан був поетом. Він жив на горі Хуейцзі (у сучасній провінції Чжецзян) в епоху династії Тан. Чжан склав імператорські іспити й був дуже талановитим. Чжан також прославився навичками каліграфії і малювання. Він удосконалювався за даосизмом і «не відчував холоду, навіть коли спав на снігу; він також не промокав у воді». Чжан багато подорожував, щоб побачити гори й річки, і не прагнув слави.

Чжан був добрим другом відомого вченого Янь Чженьціна. Коли Янь служив губернатором Хучжоу (нинішня провінція Чжецзян), він запросив учених разом посидіти за столом і написати вірші. Перший вірш написав Чжан:

Ловець риб

Перед горою Сісай кружляють чаплі над річкою,

де цвітуть персикові дерева і плавають рибки

У синьому бамбуковому капелюсі й зеленому солом’яному плащі він стоїть,

згорбившись під вітром і дрібним дощем, не бажаючи йти.

Янь та інші вчені, серед яких були Лу Хунцзянь, Сюй Шихен і Лі Ченцзюй, написали під час цієї зустрічі 25 віршів. Вони поділилися своєю радістю і добре провели час. Чжан попросив чорнило й білий шовк, щоб намалювати картинки до поеми «Цзін Тянь». За короткий час він майстерно намалював п’ять малюнків, на яких зобразив квіти, птахів, риб, комах, гори й річки. Яню й решті вчених вони дуже сподобалися.

Пізніше Янь вирушив на Схід у Пінван І. Добряче випивши вина, Чжан став бавитися на воді. Він поклав на воду невелику тонку бамбукову циновку, сів на неї, попиваючи вино і співаючи вірші. Бамбуковий килимок не потонув. Він, як човен, ковзав по воді вперед і назад, то повільно, то швидко. Потім з’явилися журавлі й зависли над ним, що здивувало Яня та інших його супутників. Слідом за цим Чжан подякував Яню, помахав рукою і, левітуючи, зник вдалині.

Янь Чженьцін

Досягши Повної Досконалості, даоси залишають землю шляхом піднесення чи шицзе (звільнення від тлінної плоті).

Янь був широко відомий як гідна людина та майстерний каліграф. Його стиль описували так: «рівний, але не жорсткий, серйозний, але не складний, шляхетний і глибокий, величний і елегантний», «несучий стародавній сенс і втілюючий майстерність у простоті». Наприклад, у молоді роки він написав «Стелу пагоди Дуобао», а в зрілі роки — «Монумент на вшанування портрета Дунфан Шуо». «Історія вівтаря Безсмертного Магу» і «Стела Янь Ціньлі» увійшли до числа найкращих зразків каліграфії в історії Китаю.

Каліграфія Яня також свідчила про його шляхетний характер і виховання. У збірці «Тайпін Гуанцзі» написано, що Янь сміливо вирушив на переговори до табору бунтівних військ. Його взяли в полон і змушували перейти на бік повсталих. Однак він не підкорився, і його стратили. Янь прийняв смерть гідно. Перед тим, як його повісили, він сказав: «Я даос і хочу зберегти своє тіло». Заколотники його поховали.

Пізніше рідні забрали тіло Яня і поклали його в труну. Вони побачили, що померлий виглядає як живий. Забираючи труну, вони відчували, що вона стає дедалі легшою. Прибувши до місця поховання і відкривши труну, вони виявили, що вона порожня. У книзі «Тайпін Гуанцзі» розповідається, як понад десять років після смерті Яня один слуга його сім’ї вирушив до іншого міста й зустрів там Яня.

Це історія шицзе (звільнення від тлінної плоті). Тобто, даос після досягнення Повної Досконалості перетворює якусь річ (наприклад, бамбукову палицю чи взуття) у своє тіло, тоді як його справжнє «Я» живе у світі. Завершивши справи, воно залишає Землю і вирушає в Божественний світ.

До наступної частини