(Minghui.org)
Книга обрядів описує ідеальні людські стосунки так: батьки мають ставитися до дітей із милосердям, а діти — проявляти синівську шанобливість до батьків. Старшим братам і сестрам слід бути добрими до молодших, а молодшим — смиренними до старших. Чоловік повинен гідно ставитися до дружини, а дружина — бути покірною чоловікові. Старші покоління мають захищати й піклуватися про молодших, а молодші — поважати і виконувати бажання старших.
Нижче наведено кілька прикладів таких традиційних стосунків.
Мудрість, мужність і гідність
Лу Чжунлянь, древній учений і мудрець періоду Воюючих царств (475–221 рр. до н. е.), добре відомий своєю спадщиною та є одним із найбільш шанованих історичних особистостей.
Унаслідок трирічного військового зіткнення між царствами Цінь та Чжао, Чжао зазнало поразки. Царство втратило понад 400 тисяч воїнів. У 260 році до н. е. війська Ціня оточили місто Ханьдань (сьогоднішня провінція Хебей), яке було столицею царства Чжао. Цар Вей стримав свої війська й послав Сінь Юаньянь переконати царя Чжао та правителя Пінюаня підкоритися Цінь; але вони не могли вирішити, що робити.
Лу Чжунлянь на той час перебував у царстві Чжао і просив правителя Пінюаня організувати зустріч із Сінь Юаньянем. На зустрічі Лу пояснив, що цар Цінь, нехтуючи правилами добросусідства, змусив інші царства підкоритися, використовуючи силу. Він також спокусив чиновників владою та поневолив звичайних людей. Якщо Цінь і далі розширюватиме свою територію, то Вей та інші царства стануть васалами. Тоді всі страждатимуть, включно із Сінєм.
Прислухавшись до слів Лу, Сінь перестав наполягати на капітуляції Чжао. Солдати царства Цінь почули про це та відступили на 25 кілометрів. Водночас солдати Вей прийшли на допомогу, змусивши війська Ціня відступити.
Управитель Пінюаня вирішив на знак подяки влаштувати на честь Лу святкову церемонію та запропонував йому нагороду в 1000 золотих монет. Лу відмовився від грошей, сказавши, що найважливіше для вченого — це допомагати тим, хто цього потребує. «Якщо людина візьме гроші за це, вона нічим не відрізнятиметься від торгівця», — сказав він з усмішкою, і пішов.
Схожий випадок стався пізніше. Юе І, відомий генерал царства Ян, вдерся на територію Ці та завоював більшу частину царства. Генерал Тянь Дань із держави Ці дав йому відсіч і відвоював кілька міст. Однак генерал Ляочен із царства Ян (сьогоднішня провінція Шаньдун), який отримав завдання обороняти місто, успішно повернув його назад.
Лу запропонував генералу Тянь припинити напади на місто, щоб уникнути небажаних жертв. Тим часом він написав листа генералу царства Ян, заявивши, що безглуздо докладати всіх зусиль для захисту міста, яке розташоване так далеко від його рідного царства, не маючи союзників або резервних військ і завдаючи шкоди невинним людям. Прочитавши листа, генерал три дні плакав, а потім наклав на себе руки. У такий спосіб генерал Тянь із царства Ці відвоював місто. Правитель Ці на знак подяки запропонував Лу високий титул, але Лу просто подякував йому й пішов.
Дві груші для понад 1000 осіб
Чжен Лянь із династії Мін мав велику родину. За 300 років його сім’я розрослася до 1000 осіб. Правитель нагородив його медаллю «Найкраща родина у світі».
Одного разу імператор Тайцзу запитав Чжена, як керувати великою сім’єю, щоб усі ставилися один до одного шанобливо. «Ми шануємо мудрі слова наших предків і не слухаємо жінок», — відповів Чжен. Імператору сподобалася відповідь Чжена й він подарував йому дві груші. Потім він таємно відправив слугу, наказавши йому простежити за Чженом. Треба було дізнатися, як він вчинить із цими двома грушами.
Повернувшись додому, Чжен скликав усіх членів сім’ї, наказавши їм вишикуватися з обох боків двору. Після того, як вони подякували імператору за надану увагу, Чжен попросив принести дві великі бочки з водою. Потім він розчавив груші й помістив у кожну діжку по одній. Усі присутні випили по чаші грушевої води.
Дізнавшись про це, здивований імператор запропонував Чжену високий титул і посаду при дворі. Але Чжен відмовився, прославившись в історії.
Турбота про людей похилого віку
У «Сяо Цзін» («Канон синівської шанобливості») йдеться про те, що тіло даровано людині батьками й що його слід берегти. Але коли справа стосується допомоги батькам, людина має зробити все можливе без вагань.
У період Південних та Північних династій (420–589 рр.) у місті Сянчжоу служив чиновник, на ім’я Цзі Ян. Коли йому було 15 років, його батька несправедливо звинуватили та заарештували. Соромлячись допиту, його батько зізнався у фальшивих звинуваченнях. Йому загрожувала страта.
Попри юний вік, Цзі звернувся до посадових осіб із запитом, чи можуть стратити його замість батька.
Імператор Лян царства У, здивований цим проханням, наказав чиновнику Цай Фаду не виявляти поблажливості до підлітка.
«Імператор схвалив твою вимогу померти замість батька. Але це не жарт, тому постався до цього серйозно. Якщо тебе попросила інша людина, скажи мені про це, і ми врахуємо це», — сказав Цай.
«У мене є кілька братів і сестер, які молодші за мене, — відповів підліток. — Я не хочу, щоб мій батько помер, залишивши їх напризволяще. Тому я прийшов сюди з власної волі й сам прийняв це рішення».
Зважаючи на вік хлопчика, Цай пом’якшив вирок, і наполягав, щоб із Цзі поводилися так само, як з іншими ув’язненими, засудженими до смерті.
Імператор був зворушений синовою шанобливістю і пізніше помилував батька й сина. Ван Чжі, чиновник із Даньян, почув про цей випадок, за кілька років вирішив рекомендувати Цзі на посаду чиновника. Цзі відмовився, сказавши, що керувався лише почуттям любові й поваги до батьків. Благородній людині не личить робити це заради слави і вигоди.
Щедрість імператора
Імператор У династії Хань, один із найвеличніших імператорів у китайській історії. Він правив 54 роки й залишив екстраординарну спадщину.
У 89 році до н.е., перед своєю смертю, високопосадовець Сан Хунян запропонував створити гарнізон у віддаленому районі Луньтай (сьогоднішня провінція Сіньцзян), щоб посилити охорону кордону. На той час династія Хань уже понад 40 років вела війну з гунами, країна була виснажена. Імператор У відхилив пропозицію Сан і наполіг на економічному відновленню країни.
У тому ж році імператор також видав указ, відомий як «Каяття в Луньтай». Це був перший указ подібного роду в китайській історії, у якому він офіційно визнав свої політичні помилки. Потім він вивів війська і припинив будь-які дії, щоб не витрачати державні ресурси та не завдавати шкоди простим громадянам.
Бань Гу, автор книги «Історія Ханьської династії», високо оцінив вчинок імператора У. Він написав, що тільки великий імператор і мудрець міг відмовитися від Луньтай і видати такий указ.
Віддані чиновники
Імператор Чжоу з династії Шан був корумпованим і безжальним правителем, що зробило Бі Ганя одним із найвідоміших лояльних чиновників в історії.
Тоді імператор Чжоу вів дуже розгульний спосіб життя. Він також винайшов жорстокі методи тортур людей, змусивши втекти багатьох чиновників, зокрема його брата Вей Цзі. Один із його дядьків, на ім’я Цзі Чжі прикинувся божевільним, щоб уникнути смерті. Інший дядько Бі Гань радив імператору не вчиняти зло.
«Як високопосадовці ми маємо давати поради повелителю, навіть якщо за це можемо втратити життя», — сказав він. Коли одного разу він висловив незгоду з імператором Чжоу, розгніваний імператор не тільки вбив його, але й вирвав у нього серце.
Тому в наступних династіях високо шанували Бі за його відданість і мужність.