Що краще: доброзичливе заохочення чи прямолінійна порада?

(Minghui.org) Впродовж усієї історії імператори мали багато відомих радників. У деяких із них склалися дружні стосунки з монархами при повному взаєморозумінні. Монархи дорожили цими радниками і належним чином винагороджували їх, як, наприклад, Вей Чжена з династії Тан. Деякі радники не подобалися монархам і їх було покарано або звільнено з посади, як, наприклад, Юань Келі з династії Мін.

Наступні покоління лише хвалили за чесність Вей Чжена та Юань Келі, то чому ж їхні долі були такими різними? Я хотів би поділитись своїм розумінням.

Співчутливе заохочення

Найвідомішим радником в історії був Вей Чжен. Імператор династії Тан Тайцзун похвалив його, сказавши: «Вей Чжен заохочує до праведності; так само як яскраве дзеркало, яке освітлює форму, добро і зло можна побачити».

Вдумливі настанови мудреця Вей Чжена імператору завжди ґрунтувалися на вагомих причинах і висловлювалися з добротою і розумінням, а також відданістю імператору. Тому імператор оцінив і приймав його поради.

В книзі «Zi Zhi Tong Jian » (з кит. «Всебічне дзеркало на допомогу врядуванню»)є історії про Вей Чжена.

Імператор Тайцзун та імператриця одружилися у підлітковому віці. Вони поділяли схожі прагнення і глибоко співпереживали одне одному. Після смерті імператриці Веньде імператор дуже сумував за нею, тож збудував у палаці вежу, щоб підійматися туди й дивитись на її могилу, яка знаходилась у Чжаоліні.

Одного разу імператор Тайцзун попросив радника Вей Чжена супроводжувати його до вежі. Вказавши у бік Чжаоліна, він спитав Вей Чжена, чи бачить той Чжаолін.

«Мій зір підводить мене через старість, і я не можу його бачити, ваша величносте», ─ відповів Вей Чжен.

Імператор вказав у бік Чжаоліна і попросив Вей Чжена ще раз подивитися.

«Ой! Я думав, що ваша величність дивиться на Сяньлін (гробницю батька імператора Тайцзуна, Гаоцзу). Якщо ви мали на увазі Чжаолін (Zhaoling), я, звичайно, розумію», ─ чемно відповів Вей Чжен.

Почувши його слова, імператор зрозумів, що Вей Чжен нагадує йому, що він не повинен забувати покійного батька і сумувати лише за покійною дружиною, і що, згідно з етикетом того часу, «чоловік не поминає дружину». Згодом зі сльозами на очах імператор Тайцзун зруйнував вежу.

З цієї історії ми бачимо, що Вей Чжен не просто прямо сказав імператору: «Ви не повинні думати тільки про покійну дружину і забувати батька. Це не відповідає синівській шанобливості та етикету – люди критикуватимуть вас за це». Натомість він знайшов мудрий і ввічливий спосіб нагадати імператору Тайцзуну про світський етикет того часу, що продемонструвало і його розуміння почуттів імператора до улюбленої імператриці, і його співчуття до імператора, щоб імператора не піддавали критиці.

Є ще одна історія про Вей Чжена в «Zi Zhi Tong Jian » (зведена праця з історії Китаю, що охоплює період з 403 до н.е. до 959 н.е., складена Сіма Гуаном у 1084 р.). Імператор Тайцзун послав своїх людей набирати солдатів. Фен Деї надіслав службову записку, в якій говорилося, що, хоча деяким чоловікам не виповнилося 18 років, але вони сильні, їх теж можна вербувати в армію. Імператор Тайцзун погодився. Але після того, як наказ було видано, Вей Чжен відмовився виконувати його, і документ передавався туди й назад чотири рази.

Імператор Тайцзун розлютився. Він викликав Вей Чжена і висловив йому догану: «Чоловіки з сильним тілом ─ це ті, хто збрехав про свій вік, щоб уникнути небезпечної служби. Що поганого в тому, щоб їх вербувати? Чому ти так проти цього?»

Вей Чжен відповів: «Найважливішим для армії є те, що вона під належним командуванням, а не те, що в ній багато солдатів. Поки ваша величність набирає сильних і здорових людей і добре ними керує, вони будуть непереможними. Навіщо наймати незрілих чоловіків лише для того, щоб збільшувати чисельність? До того, ваша величність часто каже, що треба правити чесно, щоб більшість людей поводилася належним чином. Однак, хоч ваша величність перебуває на троні недовго, а ви вже порушили низку обіцянок».

Імператор Тайцзун був вражений, почувши це, і запитав: «Як я порушив свої обіцянки?»

Вей Чжен відповів: «Одразу після того, як ваша величність успадкував трон, ви видали указ, в якому йшлося про те, що район Гуаньчжун буде звільнено від сплати податків на два роки, а райони за межами Гуаньчжуна будуть звільнені від примусових робіт на один рік. Але пізніше ваша величність видав інший указ, в якому говорилося, що тих, хто вже заплатив податки й був на примусових роботах, з наступного року буде звільнено. Це означало: те, що дано народу, повернули назад. Як можна очікувати, що люди не скаржитимуться?

На додаток, з цього моменту людей і оподатковують, і залучають до примусових робіт, що суперечить указу вашої величності. Крім того, ваша величність завжди керувала через довірених місцевих чиновників, які займаються повсякденними адміністративними справами. Однак ваша величність підозрює, що при вербуванні солдатів може бути шахрайство. Така підозра суперечить вашому принципу управління з чесністю та довірою».

Імператор Тайцзун відповів: «Ви завжди бачите саму суть, коли справа стосується державних справ. Якщо суд не виконуватиме ухвалених ним постанов, народ зазнає збитків. Як тоді правильно керувати країною? Я зробив велику помилку!»

Потім імператор видав наказ не набирати в армію осіб молодше 18 років і нагородив Вей Чжена золотим кубком.

У цьому інциденті Вей Чжен спочатку підтвердив хороше правління імператора Тайцзуна, а потім обережно вказав на суперечності у наказах із фактами та здоровими міркуваннями. У той самий час він дотримувався етикету, встановленого між монархом та його міністрами, і не висував емоційних обвинувачень. Його критику було засновано на вдумливій доброті.

Прямолінійна порада

Були в історії й радники, відомі прямолінійними висловлюваннями. Навіть при тому, що вони мали добрі наміри та були чесними, результати виявилися далеко не такими добрими. Візьмемо, до прикладу, те, як Юань Келі давав поради імператору Шеньцзуну в династії Мін.

Юань Келлі був прямим та чесним чиновником династії Мін. Він був відомий тим, що судив справи неупереджено і не боявся впливової влади. Однак він був відсторонений від посади імператором Шеньцзуном і позбавлений жалування через його менш ніж тактовні настанови.

Відповідно до «Цзехуань Юань Гун Сін Чжан» Дуна Цічана та «Хронік Суйчжоу» Чена Чженсіна, під час періоду Ваньлі Юань Келі, який на той час був цензором, написав листа, у якому говорилося: «В останні роки в суді розгорялися гарячі суперечки, що обурило вашу величність. Чиновників було звільнено. Однак ці люди зробили великий внесок у розвиток країни й виконання ваших указів, і до них ваша величність часто зверталася за порадою. Але тепер ви вважаєте їх людьми, які намагаються хвалитися і заслужити похвалу та славу неправильними засобами. Річ у тому, що цих людей звільняли, а тих, хто був справді нечесний, просували по службі; тих, хто, на думку вашої величності, просто намагався заслужити славу неналежним чином, засуджували, а тих, чия репутація вже була підірвана через їхню нечесну поведінку, призначали на важливі посади. Хто тоді скаже вашій величності правду про добробут народу, про те, які чиновники чесні, а які продажні? Управління країною може ставати гіршим і гіршим. Як це було б жахливо!»

Попри те, що Юань Келі виходив у записці зі свого сумління, імператор сприйняв його меморандум образливим і позбавив Юань Келі річної платні.

Після цього в палац Цзіньде влучила блискавка, і Юань Келі скористався нагодою, щоб написати ще одного листа, у якому говорилося: «Якщо ваша величність не може особисто провести ритуал жертвопринесення, і службові записки не переглядаються вчасно, а нагороди та покарання не послідовні; люди скаржаться на податки; до того ж відбувається змішання між правильним і неправильним, добрим і поганим; це ображає вірних і доброчесних людей. Чи ж веде це до Небес?»

Записка Юаня дуже розлютила імператора Шеньцзуна, тому він звільнив Юань Келі з посади й перевів у ранг цивільного.

З цього ми бачимо, що, хоча Юань Келі мав сміливість критикувати імператора, але явно звинувачував монарха в дурості та порушенні Небесного шляху (імператор Шеньцзун справді погано керував країною в останні роки свого життя), і такі різкі слова мало допомогли імператору досягти більшого. Підхід Юаня можна було б вважати простою критикою, але йому не вистачало співчуття та доброти.

Епілог

Чи в давнину, чи на сучасному робочому місці, люди, які прямо говорять правду, не завжди вітаються. Як то кажуть: «Чесні слова ріжуть слух».

Однак, коли відповідні погані звістки не доходять до відповідальних осіб, то діяльність організації не досліджуватиметься і не покращуватиметься, що може легко призвести до її занепаду.

Говорити правду ─ це чеснота, то чому багато людей, які перебувають при владі, часто схильні ігнорувати чесні поради? Крім проблем можновладців, відіграє роль те, як подається порада.

Іноді ті, хто говорить правду, вважаючи, що правда на їхньому боці, схильні безкомпромісно відстоювати свою точку зору. Вони можуть судити про речі, ґрунтуючись на власній точці зору, не розуміючи ситуації слухача, або навіть зневажаючи інших, оскільки вважають, що вони праві. Такі люди можуть намагатися змусити інших визнати свої помилки.

Таке ставлення може викликати в іншої сторони негативні почуття і погано вплинути на довіру до того, хто говорить.

Тому завжди краще зберігати добрий і мирний настрій і подумати, чи буде те, що ви кажете, прийнятним для іншої сторони, чи ваша порада не зашкодить іншим. Таким чином, слухач буде сприйнятливішим до того, що ви хочете сказати. Природно, правда буде більш прийнятною, і лише тоді ми зможемо досягти мети доброї поради.