Труднощі та радості на шляху вдосконалення

(Minghui.org) Я молода практикувальниця та студентка старшого курсу коледжу Фейтянь у Мідлтауні за спеціальністю «Інформатика». Я на шляху самовдосконалення вже майже шість років.

Баланс між навчанням, самовдосконаленням та роботою

Я вперше завітала до коледжу Фейтянь під час проведення Конференції практикувальників Фалунь Дафа в 2019 році. Побачивши коледж, я була дуже схвильована й подумала: «Я була б дуже рада взяти участь у подібному проєкті».

Минуло кілька місяців. Моя надія збулася: мене прийняли до коледжу. Я почувала себе надзвичайно щасливою та вдячною за те, що Вчитель Лі (засновник Фалунь Дафа) організував моє навчання.

Переїзд до Мідлтауна та відвідування коледжу були для мене стрибком віри, оскільки я нікого там не знала, й у мене вистачало коштів, щоб провчитися в школі лише один семестр. Я не змогла б оплатити навчання та витрати за проживання. Дарма, що я знала це, у мене було відчуття, що Вчитель влаштував так, щоб я потрапила до цього коледжу. Я розуміла, що багато труднощів, з якими я стикалася при відвідуванні коледжу, були формою втручання.

Під час першого семестру я зазнавала сильної напруги, оскільки не була впевнена, що зможу дозволити собі залишитися в коледжі, якщо я не матиму постійного доходу. Я взяла 18 академічних годин і одночасно працювала над іншими проєктами Дафа. В міру того, як навчальний семестр наближався до кінця, я дедалі більше переймалася тим, як я взагалі зможу продовжувати вчитися. Я боялася, що, можливо, мій приїзд був добровільним випробуванням, оскільки ще до приїзду я знала, що платити за навчання буде проблематично.

Якось після вивчення Фа я усвідомила принцип, згідно з яким питання про те, чи маю я бути тут чи ні, не було виключно особистим вибором, швидше, це було питання про те, чи хотів Учитель, щоб я була тут чи ні.

Вчитель сказав:

«У самовдосконаленні шлях удосконалення планується, а якщо пройшов його погано, то це через фактори, які створила сама людина. Оскільки вдосконалення – це дуже складна справа, неможливо, щоб усі події були однаковими, й так само неможливо, щоб те, що відбулося у тебе, обов'язково станеться і в нього. Подібні справи теж не можна залагоджувати однаково, оскільки вдосконалення відбувається в омані. Якщо все буде однаковим, тоді оману буде зруйновано, і всі знатимуть, як треба чинити: “О, інші так зробили, і вийшло дуже добре. Я також так зроблю”. Це вже не називатиметься вдосконаленням» («Лекція Фа на конференції Фа в Австралії»).

Я прийшла до розуміння, що моє відвідування Фейтянь було насправді тим, що запланував для мене Вчитель. Я не повинна бути надто прив'язана до пошуку можливості залишитися. Зрештою, це може призвести до ще більших бід. Коли я почала позбавлятися цієї пристрасті, одна практикувальниця порадила мені попрацювати в сусідньому торговому центрі, сказала, що вона може познайомити мене з менеджером магазину.

Я пройшла співбесіду з менеджером магазину й змогла домовитися про досить прийнятну зарплату. Підрахувавши суму грошей, яку отримаю, я, на свій подив, виявила, що це буде саме та сума, якої вистачить на оплату більшості моїх витрат. Я відразу зрозуміла, що все було влаштовано Вчителем і була дуже вдячна.

Проте поєднувати нову роботу, навчання та інші проєкти Дафа було нелегко. У будні я велику частину часу проводила в школі, відвідуючи заняття, виконуючи домашні завдання, а також виконуючи різні доручення. У вихідні я працювала, а після повернення додому робила багато домашньої роботи. Спочатку я дуже відповідально дотримувалася такого графіка, але через деякий час це почало мене втомлювати.

Коли настала зима, втома стала очевидною. Для мене зимовий час був нелегким, оскільки я звикла до теплої погоди Мексики та спеки Аризони, де я жила кілька років. Я досі пам'ятаю ті дні після роботи, коли я поверталася додому з автобусної станції по густому снігу, тремтячи й бажаючи швидше зігрітися. Однак я знала, що це хороша можливість підвищити Сіньсін і пережити деякі негаразди, але на практиці було важко це реалізувати.

Я розуміла, що всі ці труднощі були частиною процесу самовдосконалення, і що треба радіти можливості вдосконалюватися. Підтримувати цей баланс було нелегко, тому згодом я почала розслаблятися у вдосконаленні. Навчання стало пріоритетним, а вивчення Фа та щоденні вправи я почала іноді пропускати. Я вважала, що виконання завдань було важливішим. І хоча я витрачала багато часу та енергії на навчання, мої успіхи були набагато гіршими, ніж раніше.

Склавши один іспит, я нарешті помітила, що відбувається. Під час іспиту я чудово розуміла, що у мене не дуже добрі результати, й була дуже розчарована у собі. Кілька годин по тому, проходячи коридором, я побачила професора. Він прямував до мене з усмішкою на обличчі. Подумки я очікувала, що він висловить своє розчарування та повідомить мені про те, як погано я впоралася з навчанням. Але, на мій подив, перше, що він запитав мене, було: «Коли ви востаннє вивчали Фа?» Це миттєво пробудило мене, я зрозуміла, що це Вчитель підказує мені. Справді, я розслабилася у вивченні Фа, й навіть у ті моменти, коли вивчала Фа, не могла зосередитись. Під час вивчення я мала багато розсіяних думок щодо роботи, навчання та життя, які заважали мені зосередитися. Після цього я зрозуміла, що причина моєї поганої успішності в школі полягала в тому, що погано вдосконалююся.

Я завжди чула історії та читала статті на веб-сайті «Мінхуей» про практикувальників, які щиро віддавали пріоритет удосконаленню та вивченню Фа, що допомагало їм добре справлятися з роботою чи навчанням. Звичайно, я вірила в це, але мені не вдавалося застосовувати це на практиці. Зрозумівши це я була щиро розчарована, що не усвідомлювала своїх недоліків!

Я виявила у собі пристрасть до комфорту, емоції самовдоволення, прагнення до успіху та страх втратити лице. Я вирішила поставити на перше місце вивчення Фа та виконання вправ. Вранці я включала двогодинну музику для вправ онлайн та щодня читала лекцію, а також вивчала додаткові матеріали.

Хоча це сталося не відразу, я почала помічати, що в міру покращення стану самовдосконалення, я на заняттях стала уважнішою, а домашні завдання стала виконувати без особливих труднощів.

Як практикувальникам, нам треба бути уважними до того, як ми збалансовуємо своє життя, самовдосконалення та інші обов'язки у суспільстві. Не слід впадати в крайнощі, але й не треба заспокоюватись на досягнутому. Треба віддавати пріоритет у нашому житті вивченню Фа, і лише тоді зможемо робити все правильно.

Зміна навколишнього середовища, покращення вдосконалення

Коли ми зіткнулися з пандемією Covid-19 коледж було переведено в онлайн-режим, я знову виявила, що мій стан удосконалювання погіршився. Я також втратила роботу, а ситуація довкола мене знову стала неясною. Я була збентежена від того, що відбувається. Я не знала, що мені робити, й моя віра та праведні думки стали нестійкими. Хоча я продовжувала вивчати Фа і виконувати вправи разом із братом, але все ще відчувала, що, хоч і роблю три справи, прогрес не великий.

Коли семестр закінчився, я вирішила повернутися на літо до свого рідного міста в Мексиці. Тоді Фейтянь пропонував онлайн-курси, які я вирішила пройти, поки буду там. Дім моєї подруги був вільний на літо, і мені дозволили пожити у ньому. Влітку я мала залишитися там сама.

Я познайомилася з Фа майже шість років тому. Коли я тільки починала практикувати, мені не було важко вимагати від себе вивчати Фа і виконувати вправи. Навіть якщо поряд нікого не було, я вважала марним займатися чимось ще, крім вивчення Фа та виконання вправ. Я контролювала свої думки і була вимогливою до себе. Зараз я розумію, що в той час я була старанною практикувальницею, і що моє серце було справді чудовим.

Однак, побувавши в оточенні багатьох практикувальників, я зрозуміла, що людині дуже легко стати залежною від навколишнього середовища. Це не те, що я усвідомлювала, але після повернення до Мексики помітила, що потрібно було набагато більше сил, щоб змусити себе виконувати три справи порівняно з тим, коли були присутні інші практикувальники чи група. Я зрозуміла, що у своєму самовдосконаленні почала залежати від навколишнього середовища!

Вчитель говорить:

«Свій простір ви створюєте самі. Дійсно, дуже добре, коли багато людей практикують разом. Можна обмінюватися думками один з одним, навчатися одне в одного. Коли спільно обговорюють питання вдосконалення, це посилює віру в удосконалення. Крім того, коли колективно виконують вправи, поле енергії дуже сильне, що справді є дуже корисним для вдосконалювальників. Це обов'язково так. Якщо людина вдосконалюється одна, її легко можуть відволікти якісь справи, й вона забуде про все, або виконуватиме вправи нерегулярно. Хай там що, вона чинитиме недбало. Неодмінно так буде» («Лекція Закону на першій конференції Фа в Північній Америці»).

Спочатку я щосили намагалася залишатися колишньою, але з часом все більше часу проводила за комп'ютером або телефоном. Я дивилася фільми або відео на YouTube. Коли я помітила, що стала млявою, то вирішила приєднатися до щоденного онлайн-вивчення Фа з іншими молодими практикувальниками, сподіваючись, що дотримуватимуся графіка вивчення Фа. Це дуже допомогло, я була дуже вдячна за таку нагоду. Вивчаючи Фа і ділячись досвідом з іншими практикувальниками онлайн, я все одно відчувала дуже сильне поле.

Сприймати труднощі як радість

Почуваючись самотньою, я почала проводити більше часу з друзями та займатися різними справами звичайних людей. Багато разів я поверталася до свого відокремленого лісового будинку пізно ввечері, після того, як закінчувалося онлайн-вивчення Фа. Я дуже втомлювалася і виправдовувала себе, коли іноді пропускала заняття Фа у такий день.

Оскільки я проводила більше часу із звичайними людьми, я також витрачала більше часу на те, щоб «насолоджуватися життям», мені було дуже комфортно. Я сприймала Мідлтаун як холодне місце, де мені доводилося працювати щогодини в оточенні людей зовсім іншої культури, які говорили мовою, яку я не розуміла. Тепер я повернулася в теплу погоду, до веселих розваг, гарної їжі, в оточення друзів, які розмовляють моєю рідною мовою. Я подумала: «Мідлтаун – не для мене, я тільки й робила, що страждала там. Навіщо я там взагалі була? Чому я вирішила вступити саме туди?» Виникали й багато інших подібних думок. У мене навіть були думки покинути школу і розпочати нове життя у Мексиці.

Учитель сказав:

«Коли ви відстаєте у вивченні Фа, у вас виявиться дуже багато уподобань звичайних людей, і навіть можуть з'явитися різноманітні людські уявлення. Якщо ви використовуєте людський підхід для оцінки питання та виконуєте якісь справи, включаючи навіть дуже важливі справи, з людським серцем, то згодом буде важко досягти успіху у ваших проєктах. Якщо ви не вивчаєте Фа, кількість звичайних людських уподобань зростатиме і стане все більш вираженою» («Учні Дафа повинні вивчати Фа. Лекція Фа на міжнародній конференції Фа 2011 р. у Вашингтоні, О. К.»).

Я була саме тією людиною, яку описав Учитель. Мої думки дедалі більше нагадували думки пересічних людей. Я забула навіть основні принципи Фа, яким учить Вчитель! Чому я боялася страждань? Чому я прагнула комфорту та щастя? Чому я не могла зрозуміти, що ці думки помилкові? Очевидно, мій розум не був у праведному стані.

На щастя, мені вдалося прокинутися від помилки після розмови з однією співученицею. Я продовжувала брати участь в онлайн-вивченні Фа в міру можливості. Зрештою я знову набула душевної рівноваги та здорового глузду. Мені стало дуже соромно за мої колишні думки. Якщо Вчитель так розпорядився, щоб я перебувала в Мідлтауні, чому я скаржилася на це? Не дотримуючись вказівок Учителя, хіба я не дотримувалась вказівок старих сил? Моїми упущеннями користувалися саме вони. Я зрозуміла, що всі ці негативні думки, які мене відвідували, були саме спробами старих сил утримати мене від повернення до Мідлтауну і назад до Фейтянь.

Літо добігало кінця, наближався початок навчального семестру. Багато моїх друзів без попередження вирішили влаштувати для мене прощальну вечірку. Я не мала іншого вибору, як бути на ній.

Як я й очікувала, більшість моїх друзів курили та пили спиртне. Я намагалася добре провести час, розмовляючи з ними, потягуючи свій зелений чай. Однак побачене допомогло мені знову знайти певну ясність. Це допомогло мені згадати своє минуле до отримання Фа. Тоді я робила так само, як мої друзі. Це був гарний досвід, щоб задуматися й чесно запитати себе, чого я хочу. Чи хотіла я залишитися тут, щоб насолоджуватися радощами життя та веселитися? Чи я хочу підійматися по рівнях і вдосконалюватися, сприймаючи труднощі як радість й допомагати Вчителю рятувати живі істоти? На той момент вибір був простий.

Поки я міркувала про все це, до мене підійшла близька подруга і запитала що сталося? Я оглянула всіх за столом і відчула глибоке милосердя до своїх друзів. Попри те, що всі мої друзі знайомі з Дафа й знають, що це хороша практика, ніхто з них не зміг зайнятися нею. Я подумала, як це сумно, що всі ці істоти високого рівня спустилися вниз, щоб знайти Фа, але тепер глибоко загрузли в омані. Я подивилася у вічі своєї подруги й спокійно сказала: «Ви всі істоти високого рівня, які прийшли у світ людей, але загубилися в омані. Я знаходжу це дуже сумним». Вона не сказала жодного слова, але в неї почали текти сльози. Я знала, що її справжнє «Я» ясно розуміє, що я маю на увазі.

Це було так, як сказав Учитель:

«Я часто говорю, що якщо у тебе добре серце, зовсім немає егоїзму, не думаєш про себе, зовсім добрий до інших, слова, які ти йому сказав, викличуть у нього сльози» («Лекція Закону на конференції консультантів у місті Чанчуні»).

Після цього я зрозуміла, що повинна повернутися до Мідлтауна, виконати свої обітниці й слідувати настановам Учителя.

Радість натрапляти на труднощі

Мій шлях самовдосконалення за останні шість років завжди був шляхом, сповненим труднощами та радостями. Тепер я відчуваю, що мені неймовірно пощастило отримати Фа та брати участь у різних проєктах Дафа. Я сподіваюся, що мій досвід принесе вам користь, й ми всі зможемо вдосконалюватися як Єдине Тіло.

Дякую, Вчителю. Дякую, співучні.

(Досвід представлений для конференції Фалунь Дафа 2023 р. з обміну досвідом у коледжі Фейтянь в Мідлтауні).