Конфуцій цінував чесноти і відроджував традиційні звичаї

(Minghui.org) Конфуцій відіграв важливу роль у становленні традиційної китайської культури. Наприклад, він говорив: «Не бажай іншим того, чого не бажаєш собі». Він також говорив: «Якщо ти сам хочеш досягти успіху, то допомагай досягти успіху іншим; якщо ти хочеш виправити ситуацію, то допомагай виправити ситуацію іншим». Загалом він приділяв велике значення моральним цінностям.

Поліпшення народних звичаїв

Згідно із «Ши цзи» («Записи великого історика»), Конфуцій став канцлером царства Лу у віці 56 років і був задоволений своїм призначенням.

Один із його учнів був спантеличений і запитав: «Я чув, що шляхетна людина не лякається, коли приходить небезпека, і не радіє, коли приходить щастя»?

Конфуцій відповів: «Це правильно. Але є і така приказка: «Шляхетна людина прагне служити суспільству, навіть якщо посідає високе становище».

Через три місяці після того, як Конфуцій став канцлером, торговці не наважувалися обдурювати своїх клієнтів, щоб отримати прибуток; чоловіки й жінки звертали увагу на свої манери і трималися на належній відстані один від одного, коли були на людях; люди не брали речі, які їм не належали. Їм не доводилося просити чиновників про допомогу, тому що послуги, яких вони потребували, були доступні.

Важливість чеснот

Після того, як Конфуцій став канцлером, він вирішив виконати смертний вирок Шао Чженмао. Як і Конфуцій, Шао теж читав публічні лекції, і майже всі учні Конфуція були в захваті від його виступів.

На питання, чому він стратив Шао, Конфуцій відповів: «Є п’ять типів злих людей, але злодії до них не належать. Перший чистий розумом, але йде злим шляхом. Другий поводиться погано, але не хоче змінюватись. Третій робить помилкові заяви, але каже їх красномовно. Четвертий тримає в думці брудні ідеї. П’ятий погоджується з помилковими думками й розвиває їх».

На думку Конфуція, найгірше, коли на чолі держави стоять аморальні люди. Жодна із цих поганих рис неприпустима, а Шао володів усіма ними. Саме тому він мав бути страчений.

Конфуцій приділяв особливу увагу чесноті. Звичайно, це не означає, що людина має бути досконалою. Навіть серед десяти найвидатніших учнів Конфуція кожен мав сильні сторони лише в певних областях. Це були: Янь Хуей, Мінь Цзицян, Ран Боню, Чжун Гун — у сфері чеснот; Цзай Во, Цзи Гун — в ораторстві; Жан Цю, Цзи Лу — у державних справах; Цзи Ти, Цзи Ся — у галузі літератури.