Неухильно йти своїм шляхом вдосконалення під час бід і негараздів

(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа 1996 року. У той час мої діти жили за кордоном, а ми із чоловіком жили в мальовничому прибережному місті. Я читала «Чжуань Фалунь» і робила вправи щодня. Я отримала велику користь унаслідок дотримання принципів Дафа «Істина, Доброта, Терпіння» у своєму повсякденному житті.

Коли комуністична партія Китаю (КПК) почала переслідування Фалунь Дафа 1999 року, мене незаконно затримали за те, що я не зреклася своєї віри в принципи Фалунь Дафа. Після звільнення поліція не дозволила мені залишатися в себе вдома, і я стала бездомною і бідною. Однак яі далі роз’яснювала правду й рятувала людей, незважаючи на негаразди, з якими зіткнулася. Коли 2001 року я втретє пішла на площу Тяньаньмень, щоб розгорнути там транспарант із написом «Фалунь Дафа несе добро», мене заарештували й незаконно засудили до одного року примусових робіт. Нижче я розповідаю про те, як я роз’яснювала правду з праведними думками і вчинками, перебуваючи в ув’язненні.

«Будь ласка, не витрачайте свій час даремно, намагаючись змінити мене»

Виправно-трудовий табір, у який мене ув’язнили, був дуже злим місцем. Тюремні охоронці сказали мені, що всі практикувальники Фалунь Дафа мають бути «перетворені», тобто повинні відмовитися від своїх духовних переконань. Вони наказали колишнім практикувальникам Фалунь Дафа, які були «перетворені», «промити мені мізки» і змусити зректися Дафа. Мені було дуже сумно спостерігати за цими колишніми практикувальниками, які спочатку відмовилися від прив’язаності до життя і смерті, щоб захистити Дафа, але кинули практику, не витримавши жорстокого переслідування.

Я намагалася пробудити їх, але мої зусилля були недостатньо сильні. Я спокійно сказала їм: «Будь ласка, не витрачайте свій час, намагаючись „перетворити“ мене. Що більше ви намагатиметеся це зробити, то рішучішою я буду. Причина, через яку я почала вивчати Фалунь Дафа, полягає в тому, що ця практика вчить людей бути добрими і, врешті-решт, досягти Пробудження. Я прочитала багато книг про самовдосконалення, але жодна з них не могла по-справжньому спрямувати мою практику. Однак цей Великий Закон Будди дозволяє мені вдосконалитися до високого рівня. Я ніколи не відмовлюся від Дафа!»

Я також сказала їм, що вони ніколи не повинні вимовляти ім’я Вчителя Лі переді мною, оскільки це буде проявом великої неповаги до Нього. Після цього ніхто не наважувався згадувати при мені ім’я Вчителя.

Охоронці наказали жінці з південного Китаю, яку ув’язнили за незаконну рекламу на північному сході Китаю, стежити за мною. Вона була доброю людиною, добре до мене ставилася. Вона також повірила мені і прийняла факти, коли я розповіла їй про переслідування. Вона сказала, що її дочка робила погані справи, але змінила свою поведінку й тепер дуже хоче мати дітей.

Я написала її доньці лист і пояснила, як бути доброю людиною, дружиною і матір’ю. Пізніше вона завагітніла й була дуже вдячна мені. Жінка, яка стежила за мною, висловила бажання вивчати Фалунь Дафа. Вона сказала, що коли вона подумала про те, що хоче займатися практикою вдосконалення, це її дуже схвилювало.

Був такий період часу, коли охоронці змушували мене стояти на ногах, не рухаючись,упродовж багатьох днів. Вони наказали одній молодій дівчині уважно стежити за мною і пригрозили, що продовжать їй тюремний строк, якщо вона дозволить мені сісти. Її батьки розлучилися, і в неї з’явилося багато шкідливих звичок.

Усі у в’язниці боялися її. Вона погано поводилася із затриманими практикувальниками Дафа.

Однак я з милосердям піклувалася про неї і ділилася їжею, яку надсилала мені моя сім’я. Вона сказала, що я прекрасна людина. Я розповіла їй, як бути доброю людиною, і про те, що всі практикувальники Фалунь Дафа є добрими людьми, до яких потрібно ставитися добре. Я також згадала про небесний закон, згідно з яким добро винагороджується добром, а зло тягне за собою кармічну відплату. Вона погодилася з тим, що неправильно поводитися жорстоко з практикувальниками Дафа, як вона це робила, і сказала, що хоче бути доброю людиною. Вона також зазначила, що якби знала мене раніше, то не вчинила б тих поганих вчинків, через які її відправили до виправно-трудового табору.

«Я найбільше захоплююся практикувальниками, які відмовляються бути „перетвореними“!»

Охоронниця, яка відповідала за нашу групу, була порядною і добре піклувалася про всіх. Було дуже важко отримати доступ до деяких предметів у центрі ув’язнення. Іноді люди давали їй гроші і просили купити продукти поза центром. Вона добре ставилася до мене, незважаючи на те, що я відмовлялася зректися своєї відданості Фалунь Дафа. Я використовувала наші зустрічі з нею, щоби поговорити про Фалунь Дафа й переслідування. Після цього вона часто говорила тим, хто був «перетворений», що найбільше захоплюється практикувальниками, які відмовляються «перетворюватися».

Одного разу під час робочої зміни охоронниця попросила нашу групу визначити тих, кого ще не «перетворили». Вони вказали на іншу практикувальницю і на мене. Охоронниця одразу ж сказала мені: «Будь ласка, підійди і стань поруч зі мною. Не роби роботу і просто спостерігай, як це роблять інші. Практикувальники Фалунь Дафа, якими я найбільше захоплююся, — це ті, хто відмовляється „перетворюватися“».

Після закінчення мого терміну ув’язнення у виправно-трудовому таборі мене незаконно відправили в центр «промивання мізків», тому що я відмовилася «перетворитися». Я з милосердям сказала агентам КПК, що вони не повинні намагатися «промивати мені мізки», оскільки для них це було справді погано переслідувати людину, яка йде божественним шляхом.

На сеансах «промивання мізків» нас змушували слухати «перетворених» ув’язнених, які щодня говорили погані речі про Фалунь Дафа. Охоронці встановили в кожній камері динаміки, щоб ми не розмовляли один з одним.

Коли охоронці перевіряли мою камеру, я роз’яснювала їм правду. Я поклала пральний порошок і шампунь, які надіслала мені моя сім’я, на вікно у ванній, щоб усі могли ними користуватися. Коли охоронниця в нічну зміну випивала, я іноді пригощала її смачною їжею, яку надсилала мені моя сім’я.

Захист гідності Дафа

Я допомагала людям навколо мене, чим могла, зокрема купувала їм речі під час китайського Нового року. Поступово моя доброта зворушила їхні серця, і моє милосердя змінило їхнє розуміння Дафа. Вони говорили, що я добре вдосконалююся, і розповідали мені про свої сімейні справи й переживання. Деякі буддисти-миряни навіть говорили зі мною про те, чи настала зараз епоха закінчення Дхарми, як згадується в буддійських писаннях.

Охоронниця покликала мене в іншу кімнату й заявила: «Ти завжди говориш, який великий твій Учитель, але я не бачила, щоб Його учні добре вдосконалювалися». Я порадила їй дивитися на мене як на праведну ученицю Дафа. Вона сказала, що може говорити зі мною про що завгодно, але, мовляв, я ставала в оборонну позицію, щойно вона згадувала Фалунь Дафа. Я відповіла їй, що не захищаюся, а захищаю гідність Дафа. Урочистим тоном я сказала їй: «Ви змушуєте людей, які вдосконалюються за Законом Будди, відмовитися від своїх духовних переконань, тому ви здійснюєте нескінченні злочини, не знаючи про це. І ви навіть критикуєте людей, яких переслідуєте. Однак це переслідування ґрунтується на єресі та неправдивих звинуваченнях».

У той час як наближався китайський Новий рік, група поліцейських, яких відправив «Офіс 610», розмовляла з практикувальниками, з одним за одним, стверджуючи, що будь-кого, хто відмовиться «перетворитися», відправлять до виправно-трудового табору під час святкування Нового року. Я сказала поліцейським: «Фалунь Дафа — це Великий Закон Будди, в основі якого лежить принцип „Істина, Доброта, Терпіння“. Дафа може поліпшити моральність і допомогти людям бути чесними, добрими й терпимими до інших. Влада не повинна придушувати таку хорошу практику вдосконалення».

Я попросила його записати в точності те, що я сказала. Він також запитав, чи повинен він написати «Фалунь Дафа несе добро», і я відповіла «так». У цей момент до кімнати увійшли кілька поліцейських. Один із них заявив, що якщо я і надалі відмовлятимуся від «перетворення», мене відправлять у виправно-трудовий табір на рік. Поліцейський, який допитував мене, подивився цій людині в очі і сказав: «Цю літню жінку прислали сюди після року ув’язнення в трудовому таборі». Інший поліцейський пішов, не сказавши ні слова.

Деякі охоронниці називали мене старшою сестрою, а деякі тітонькою. На той час моє тіло й обличчя були вкриті кров’янистими кірочками та пухирями через коросту. Лікар у центрі ув’язнення порадив мені зробити уколи, щоби позбутися паразитів, але я відмовилася. Пізніше в мене піднялася висока температура, і члени моєї сім’ї звернулися до «Офісу 610» з проханням про моє звільнення. Співробітники «Офісу 610» зрозуміли, що я відмовляюся «перетворюватися» навіть після року примусової праці та чотирьох місяців ув’язнення. Вони також боялися, що я помру від сепсису в центрі, і погодилися відпустити мене.

Начальник центру «промивання мізків» проводжав мене в день звільнення: «Будь ласка, подумай, як усі до тебе добре ставилися». Я сказала йому, що відчувала їхні добрі наміри, і подякувала всім.

Незабаром після того, як мене звільнили, центр «промивання мізків» закрили.