Спогади про мирну апеляцію в Пекіні 25 квітня 1999 року

(Minghui.org) Минуло 24 роки, але сцени історичного звернення 10 000 практикувальників Фалуньгун у Пекіні залишаються живими у моїй пам'яті.

У ніч напередодні 25 квітня 1999 року я дізнався, що у Тяньцзіні незаконно заарештували десятки практикувальників Фалуньгун.

Наступного ранку я поїхав автобусом на вулицю Фую, де в Пекіні було розташоване Державне бюро з прийому скарг та звернень громадян. Оскільки мій дім знаходився досить далеко від центру міста, мені довелося по дорозі тричі пересідати на автобус, і коли я доїхав, була вже дев’ята ранку.

Я побачив практикувальків Дафа, що вишикувалися вздовж тротуару на західній стороні вулиці Фую. Їх було так багато, що їхнім рядам не було видно кінця.

Протилежна сторона вулиці була майже порожня. За високим червоним муром розташований Чжуннаньхай − штаб-квартира центрального уряду компартії Китаю (КПК).

Над вхідними воротами висіла велика вивіска «Державне бюро зі скарг і звернень громадян», а на варті стояли солдати.

Тоді я все ще вірив в уряд і хотів сказати офіційним особам, що було неправильно нападати й арештовувати практикувальників Фалуньгун у Тяньцзіні. Я хотів сказати уряду, що Фалуньгун − це хороша практика, яка вчить людей бути добрими та завжди уважними до інших. Оскільки я отримав користь від цієї практики, я сподівався, що уряд підтримає її. Я думаю, що всі, хто там був, поділяли мої думки.

Я йшов, намагаючись знайти когось зі знайомих. Звернувши на вулицю Чаньань, я побачив, що там повний порядок, і всі там перебувають за власним бажанням. Попереду на тротуарі у ряд стояли люди − одні читали книгу Дафа, інші просто спокійно стояли.

Ті, що стояли, залишили за собою прохід, щоб могли вільно пройти пішоходи. З іншого боку проходу тяглися ряди практикувальників, які сиділи на землі. Більшість із них — люди середнього віку або молоді. Деякі були у військовій формі. Усі виглядали дуже щирими та добрими. Вони просто спокійно сиділи без ознак занепокоєння чи нетерпіння, без жодних транспарантів чи гасел.

Я був вражений атмосферою надзвичайної шляхетності та праведності. На очі навернулися сльози і з'явилося сильне почуття, якого я ніколи раніше не відчував — почуття широти душі без скарг та жалю, відчуття умиротворення, самодисципліни, дух безстрашності — почуття, яке можна було пережити лише перебуваючи там. Воно було таким глибоким, що важко описати словами.

По дорозі я помітив двох поліціянтів, що стояли біля стіни. Вони розмовляли та курили, нічого не роблячи. Якби практикувальники Фалуньгун дійсно «обложили Чжуннаньхай», як пізніше описали це мирне звернення державні ЗМІ, хіба поліціянти, які там чергували, поводилися б так спокійно, нічого не роблячи?

Дійшовши до кінця вулиці, я побачив відкритий простір. Там також сиділо багато людей, деякі читали книгу Дафа, а інші виконували вправи.

Нарешті, я побачив консультанта та кількох товаришів по навчанню з нашого пункту практики. Усі були дуже раді бачити мене. Я підійшов і сів поруч.

Пізніше ми дізналися, що кількох практикувальників викликали до Чжуннаньхаю. Вони повинні були передати загальну вимогу звільнити практикувальників Дафа у Тяньцзіні та надати можливість спокійно практикувати. Ми всі терпляче чекали на результати зустрічі.

Зрідка повільно проїжджала якась автівка, наче знімала фото чи відео. Вулицею також проїхав фургон, транслюючи щось на кшталт: «Уряд нічого не зробить проти людей, які займаються цігун. Будь ласка, розійдіться якнайшвидше». Ми не звернули на ці машини особливої уваги і просто залишалися на місці, чекаючи на додаткову інформацію щодо зустрічі представників Фалунь Дафа з урядовцями.

Потім хтось підійшов і щось роздавав, що спричинило невелике хвилювання. Саме тоді жінка-практикувальниця встала, тримаючи аркуш паперу, на якому було написано чотири великі ієрогліфи: «Зберігаймо наш Сіньсін (моральність)». Майже миттєво усі одразу заспокоїлися і сиділи тихо, як і раніше.

Я також помітив двох молодих практикувальників, які повільно ходили у натовпі та збирали сміття. Насправді навколо було дуже мало сміття, а довкола було дуже чисто.

Пізніше я дізнався, що ці дві практикувальниці підбирали з землі навіть дрібне сміття, включно з недопалками, викинутими поліціянтами.

Поруч із нами сиділа скромно одягнена 16-17-річна дівчина з рум'янцем на щоках та блискучими очима. Вона тихо читала книгу Дафа, сидячи у позі лотоса. Дівчина виглядала такою чистою та природною, що нагадала мені приказку «Кожна земля виховує своїх жителів». Чиста земля Фалунь Дафа, безумовно, вирощує таких чистих людей, як ця дівчина.

До четвертої години ми так і не почули жодних новин про зустріч із владою, і мені довелося піти через інші справи. Наш консультант також турбувався про практикувальників, які не прийшли, тож попросив мене поїхати на пункт практики та допомогти провести колективні вправи.

Повернувшись додому, я взяв магнітофон та поїхав на колективний пункт практики. Там уже чекало кілька практикувальників. Я коротко розповів їм про те, що відбувається, і ми разом виконали вправи.

Пізніше ми дізналися, що урядовці на зустрічі з представниками Дафа пообіцяли звільнити затриманих практикувальників Фалуньгун у Тяньцзіні та не заважати людям виконувати вправи Фалуньгун. Після того, як ця інформація була передана тим, хто чекав на вулиці, мирне та стримане звернення 10 000 практикувальників Фалуньгун закінчилося без будь-яких ускладнень.

Ми не очікували, що режим КПК незабаром розгорне безпрецедентне загальнонаціональне переслідування.

Того ж вечора зателефонував мій роботодавець і запитав, чи був я того дня на вулиці, коли повернувся додому і т.п.

З того дня, 24 роки тому, переслідування практикувальників Фалунь Дафа компартією Китаю ніколи не припинялося, і практикувальники Фалуньгун ніколи не припиняли роз'яснювати правду і протистояти переслідуванням мирно і з мудрістю.