(Minghui.org) У 2018 році я допомагав на похоронах матері близького друга Жуї. Там я познайомився з його родичем, пенсіонером, який працював раніше у відділі кадрів. Ми приблизно одного віку, маємо схоже виховання, загалом нам було про що поговорити.
В одній із наших розмов я згадав, що всюди є божественні істоти, які спостерігають за всім, що ми робимо. Люди в минулому вірили в це, але сьогодні лише деякі думають, що це так.
Родич Жуї сказав: «Я вірю в це. Коли почалася „Культурна революція“ (приблизно 1966-1967 роки), я вчився в шостому класі. У той час руйнували храми, всюди розбивали статуї богів і Будд. У нашому селі був великий храм. У головному залі „Махавіри“ стояла дуже висока статуя Будди.
Того дня вчителька, якій було доручено розбити статую Будди, веліла нам принести з собою інструменти. Вона сказала, що почати треба з вилучення серця статуї. Коли статую виготовляли, в неї помістили велике серце, зроблене з міді або срібла, і ми повинні були вийняти його, не пошкодивши».
Він продовжив свою розповідь: «Щойно вчителька замовкла, вона раптом притиснула руку до грудей, звалилася на землю і не могла встати. Наступної миті всі ми відчули сильний біль у грудях. Усі діти кричали: „Боляче!“ Вчителька так злякалася, що стала на коліна і сказала: „Не чіпайте статую! Не треба її розбивати! Ми всі швидко повертаємося до школи!“ Після цього біль у нас поступово минув. Як можна було не повірити в те, що Божество попереджає нас?!»
«Я особисто відчув це на собі, і, хоча минуло вже понад 50 років, я й досі це добре пам'ятаю, наче все трапилося тільки вчора. Цей випадок вплинув на мій світогляд і все моє життя. Я не смію робити все, що захочу. Я завжди відчуваю, що десь є сила, яка контролює все в цьому світі», — завершив він.
Всі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
