Історія вдосконалення Будди Міларепи (частина 6)

Повернутися до попередньої частини

(Minghui.org) Упродовж історії Гімалаї завжди були особливим місцем, де мешкало багато людей, які займаються самовдосконаленням. Люди тут живуть простим, скромним життям, вміють добре співати і танцювати. Вони також глибоко шанують Закон Будди. Майже тисячу років тому тут удосконалювалася людина, яку звали Міларепа. У той час як численні Будди і Бодхісатви змогли досягти Пробудження, тільки пройшовши через багато життів і бід, Міларепа зумів досягти Пробудження за одне земне життя, досягнув таких же заслуг, як Будда, і згодом став відомим як засновник Білої школи буддизму Тибету.

[Далі йде розповідь Міларепи.]

Коли я збирався накласти на себе руки, лами заметушилися. Вони закликали мене зупинитися й благали Майстра допомогти. Через деякий час Майстер Марпа заспокоївся і сказав: «Ох, гаразд, попросіть Дакмему прийти сюди!» Коли його дружина прийшла, він запитав: «Де зараз Нгоктон Чодор та інші учні?»

Вона відповіла: «Коли Нгоктон пішов за вашою вказівкою взяти прикраси й чітки Наропи, він побачив, що Великий Маг збирається скоїти самогубство. Великий Маг попросив Нгоктона провести ритуал, щоб звільнити його душу від страждань».

Майстер почув це, і в нього виступили сльози. Він сказав: «Який добрий учень! Він відповідав усім вимогам учня Секретної Мантраяни (Тантри), дуже шкода. Нехай вони всі увійдуть сюди». Отже, один учень побіг до лами Нгоктона і сказав: «Майстер заспокоївся. Він направив мене попросити Вас і Сильного чоловіка зайти до нього».

Почувши це, я розхвилювався і сказав: «Боюсь, нікому не сподобається, якщо я прийду туди. Навіть якщо Майстер у хорошому настрої, я зі своїми вадами не гідний бути поруч із ним. Припустімо, я візьму себе в руки і піду, але боюся, що він знову лаятиме і битиме мене». Сказавши це, я й далі гірко плакав. Нгоктон-лама сказав учневі: «Іди і передай Майстру, що сказав Великий Маг. Подивимося, чи зможе він піти до Майстра. Я поки залишусь тут і подбаю про нього, аби не сталося якоїсь біди». Учень повернувся і все детально розповів Майстрові. Прийшла й дружина Майстра.

Майстер сказав: «Те, що він сказав, було правдою у минулому. Але тепер ситуація змінилася і йому більше не треба боятися. Цього разу Великий Маг буде моїм почесним гостем. Дакмемо, попроси його увійти!» Його дружина прийшла до мене й урочисто сказала: «Майстер тепер відчуває до тебе глибоку симпатію. Тепер ти будеш його найпочеснішим гостем. Він попросив, щоб я запросила тебе до нього. Знай, що він не кричав на мене. Поспішай і увійди в радісному настрої!» Я не міг повірити своїм вухам і обережно увійшов усередину.

Коли всі сіли, Майстер сказав: «Попри все, що було в минулому, ніхто з нас не помилився. Мені потрібно було очистити гріховну карму Великого Мага, тому я навмисно змушував його тяжко трудитися й будувати будинки. Таким чином, Шлях очищення допоміг усунути його гріхи. Тепер усе скінчилося, тож я не зробив жодної помилки. Дакмема — жінка, надто м'якосердна, тому її теж складно звинуватити в чомусь. Але підробка листа все ж була головною помилкою. Нгоктон теж не зробив нічого неправильного. Але тобі потрібно повернути мені прикраси та чітки. Я знову віддам їх тобі, але пізніше. Що стосується Великого Мага, він прагнув отримати Дхарму і випробовував усі способи. Тому йому дійсно нема в чому дорікнути».

«У той час Нгоктон не знав, що лист Дакмеми був фальшивим, — продовжив Майстер. — Тому він навчив Великого Мага заклинань і провів для нього обряд абхішеки. Через це я не зміг давати Великому Магові нових страждань. Тому я був лютий і ігнорував ваші прохання. Однак знайте, що ця лють відрізняється від агресії звичайної людини. Все, що відбувалося в минулому, було заради Дхарми. Свабхава (внутрішня природа) має відповідати Бодхі (Пробудженню). Якщо ви не знаєте процесу звільнення, будь ласка, не формуйте неправильні уявлення. Більше того, якби мій син, Великий Маг, міг витримати дев'ять головних страждань, великі муки, то зміг би звільнитись (тобто зміг би більше не перероджуватися в шести колах). Не піддаючись обмеженням цих скандхі (елементи, що формують духовне та фізичне існування людини), він зміг би досягти статусу Будди. Наразі він не досяг його, тому що в нього залишилося ще трохи карми. І це сталося виключно через м'якосердя Дакмеми.

Хай там що, більшу частину його карми було очищено під час його восьмиразового відлюдництва й незліченних більш дрібних страждань. З сьогоднішнього дня я підтримуватиму його, зроблю для нього обряд абхішеки й навчу заклинань. Я передам йому найтаємніші речі й заклинання. Крім того, я забезпечуватиму його їжею та іншими необхідними речами, щоб він міг добре вдосконалюватися. Великий Магу, тепер ти можеш бути справді щасливий!»

Тоді я подумав: «Це дійсність чи сон? Якщо це сон, то я не хочу прокидатись». Моє серце наповнилося безмірною радістю, і я розплакався. Сльози радості текли як весняна злива. Я плакав, упавши ниць перед Майстром. Там були його дружина, Нгоктон-лама та багато інших. Дехто подумав, що спосіб, яким Майстер знищив мою карму, справді вражає. Дехто вважав, що допомога та милосердя Майстра дійсно величезні. Були й такі, які думали, що Майстер нічим не відрізняється від Будди. Дружина Майстра та Нгоктон-лама обидва підтримували мене і були раді за мене. У сльозах вони кланялися Майстру зі словами: «Ми від щирого серця дякуємо Вам!» Так ми закінчили ритуал, обливаючись сльозами радості й щасливо сміючись.

Того вечора ми зібралися на церемонію поклоніння Буддам із підношеннями. Коли ми закінчили, Майстер проголосив: «Сьогодні ми проведемо тобі церемонію обітниць пратимокши (правила для ченців)». Після того, як мене постригли і перевдягли, Майстер продовжив: «Твоє ім'я вже було визначено за нашої першої зустрічі. Уві сні я бачив, як учитель Наропа дає тобі ім'я Міла Дордже Г’яльцен». Це стало моїм ім'ям Дхарми. Я також отримав від Майстра заповіді для мандрівного ченця та настанови Бодхісатви.

Потім Майстер своєю силою розуму посилив чашу з людського черепа для таємного підношення (секретні практики вдосконалення використовували цей метод у своїх ритуалах) Чаша з черепа раптом почала випромінювати кольорове яскраве світло. Це побачили усі присутні. Піднісши солодку чудотворну росу Правчителям та Буддам, Майстер Марпа відпив із неї і передав її мені. Я випив залпом. Майстер сказав: «Це велика пратітья-самутпада (взаємозалежне виникнення)!»

«Моє таємне підношення більш унікальне й особливе, ніж чотири традиційні види абхішеки (абхішеки „вази“, „таємниці“, „мудрості» і четвертий тип абхішеки). Завтра вранці я виконаю для тебе це підношення», — продовжив Майстер.

Наступного ранку для обряду абхішеки було накреслено велику мандалу з 62 божествами, що представляють тіло Чакрасамвари (Чакрасамвара — могутній бог буддизму, який є дуже популярним у Тибеті, Монголії та Непалі). Майстер вказав на неї зі словами: «Це поверхнева мандала з кольорів людського світу. А тепер подивися на справжню мандалу!» З цими словами він вказав на пусте місце. Я відразу побачив десятки прекрасних місць всередині Чакрасамвари, де літали Дакіні та інші істоти. Майстер і Будди сказали одночасно: «Твоє ім'я буде Шепа Дордже».

Потім Майстер розповів мені Таємну Тантру, а також передав заклинання для медитації та секретних практик. Поклавши руку мені на голову, він сказав: «Сину мій, коли ти вперше прийшов до мене, я знав, що ти учень з гарною природною основою. Вночі перед цим я бачив сон. У цьому віщому сні говорилося, що ти досягнеш успіху в осягненні Дхарми Будди. Дакмемі теж наснився схожий сон із посланнями від Дакіні. Оскільки ти учень, якого привели до мене Дакіні, я привітав тебе, вдаючи, що орю поле.

Ти випив вино, яке я тобі дав, і зорав поле. Це означало те, що ти отримаєш заклинання й досягнеш Досконалості. Потім ти підніс мені мідну лампу з чотирма ручками. Це означало, що ти станеш одним із моїх чотирьох старших учнів. У лампи не було пошкоджень та іржі — це означало, що ти звільнишся від мирських занепокоєнь та насолодишся теплом енергії кундаліні. Лампа була порожня, що означало, що в майбутньому ти відчуватимеш брак їжі та голод. Але щоб допомогти тобі та твоїм учням отримати користь від Дхарми, і щоб здібні учні змогли оцінити суть заклинань, я наповнив лампу олією й запалив. Щоб далеко й широко уславити твоє ім'я, я голосно вдарив по ній. Щоб прибрати твою карму, я змусив тебе будувати будинки. Вони символізували чотири типи дії: мирну, могутню, чарівну й запеклу. Я виганяв тебе з місця обряду абхішеки й випробовував тебе «несправедливим» ставленням, але в тебе не виникло жодних поганих думок. Це означає, що ти і твої учні матимуть впевненість, старанність, мудрість, співчуття та інші якості, які мають бути в учня. Володіючи цими якостями й не маючи корисливих помислів, можна виносити страждання та зберігати рішучість аж до досягнення Пробудження та набуття статусу Будди. Дхарма, якої я навчаю тебе усно, необмежено процвітатиме й розвиватиметься. Сину, ти маєш бути щасливим!»

Так Майстер пророкував моє майбутнє, надихнув, заспокоїв і похвалив мене. З того часу я почав свій радісний шлях удосконалення праведною Дхармою.

Речунгпа запитав: «Учителю, отримавши заклинання, Ви одразу ж вирушили вдосконалюватись у гори чи залишалися в Майстра Марпи?»

Міларепа відповів: «Майстер попросив мене практикувати далі під його керівництвом й ні про що не турбуватися. Він також забезпечив мене дуже гарним одягом та їжею. Він наказав мені медитувати в тиші у наскельній печері поряд із місцевим селом. Медитуючи в печері, я ставив на голову запалену лампу з маслом яка. Я сидів нерухомо, нікуди не йшов, доки лампа не прогорить. Так я медитував день за днем, ніч за ніччю протягом 11 місяців».

Якось Майстер із дружиною прийшли до мене, принісши гарну їжу для щомісячної ритуальної трапези. На вході в печеру Майстер сказав: «Сину, ти вже медитуєш рівно 11 місяців. Я радий, що ти не давав охолонути подушці і зберігав старанність. Але зараз зламай стіну, що відгороджує тебе, і вийди поговорити зі мною. Так ти відпочинеш і поділишся своїми розуміннями».

Почувши слова Майстра, я відповів: «Мені не потрібний відпочинок, але я вийду, бо так сказав Майстер». Збираючись ламати стіну, я зволікав, бо мені не хотілося цього робити. Сумніваючись, я втратив рішучість ламати стіну. Дружина Майстра запитала: «Сину, ти ламаєш стіну?»

Я відповів, що мені бракує мужності зробити це.

Вона сказала: «Якщо ти вийдеш, то не будеш ні в чому винен. Секретна Мантрайяна дуже глибока. У Майстра запальний характер, тож, будь ласка, не втрачай цей наперед визначений зв’язок. Я допоможу тобі зламати стіну, щоб ти зміг вийти». З цими словами вона зламала стіну, що закривала вхід до печери, і я повернувся з нею та Майстром до храму.

Увійшовши до храму, Майстер сказав: «Тепер залиште нас, батька та сина, щоб ми зробили ритуал Абхісамайї (розуміння Дхарми). Дакмемо, будь ласка, приготуй підношення». Під час церемонії Майстер запитав: «Сину, як ти розумієш заклинання зараз? Ти знайшов якесь праведне урозуміння, яким можеш поділитися зі мною? Розкажи мені без поспіху».

Схиливши коліна перед Майстром, з'єднавши долоні перед грудьми і проливаючи сльози, я заспівав сім пісень, висловлюючи Майстрові своє благоговіння.

Проспівавши сім пісень, я продовжив:

«Майстре і ваша дружино, батьки мої, ви подібні до Будди Ваджрадхари (Споконвічний Будда, Будда «тримач Ваджри» у тантричному буддизмі). Я завжди буду вдячний вам за ваше велике милосердя й підтримку. Ваші учні відчувають вашу незрівнянну доброту. Тепер дозвольте мені розповісти вам мої обмежені розуміння. Молю вас, зжальтесь наді мною і з милосердям вислухайте мене.

Наші розум і тіло виникли з 12 кармічних причин, включно з невіглаством. З одного боку, наше людське тіло складається з крові, плоті та свідомості, що обумовлено кармічними зв'язками. З іншого боку, для тих, хто має доброчесність й хорошу природну основу, людське тіло — це безцінний корабель, який пливе річкою, що сполучає життя й смерть, у бік визволення. Для тих, хто вчиняє злодіяння, це вигрібна яма спокус і нещасної долі. Залежно від того, як чинить людина — добре чи погано, — маючи людське тіло, вона може підвищуватися або падати, і тоді її чекатимуть різні наслідки: щастя чи біль. Я зрозумів, що вибір, який ми робимо на подібних перехрестях — те, як використовуємо це людське тіло, — це насправді і є найважливішим у житті.

Корінь усіх страждань — у морі перероджень. Дуже важко вийти з нього. На щастя, тепер милосердний Майстер веде мене і показує напрямок у всепоглинальному, безмежному морі життя та смерті.

Я також зрозумів, що тому, хто тільки починає вивчати буддизм чи даосизм, потрібно спочатку «знайти притулок» у Будди, Дхарми й громади сангха, а потім вивчати Дхарму. Вивчаючи Дхарму, найважливіше — йти за Майстром, оскільки Майстер — джерело всіх радощів. Потрібно дотримуватися всіх вказівок Майстра. На додаток, слід дотримуватися заповідей самайя (набір обітниць або приписів, які даються посвяченим у Тантризм), які також дуже важливі.

Серед незліченних живих істот люди дуже рідкісні. Серед незліченних людей ще більш рідкісні ті, хто здатний почути Дхарму, дізнатися про шлях до звільнення і вирушити в дорогу до Бодхі (Пробудження). А серед незліченних живих істот тих, кому наперед визначено вивчати Дхарму Будди, ще менше. Дхарму дуже важко здобути!

Хоча нам пощастило отримати людське тіло, ми не можемо гарантувати безпеку свого життя. Ніхто не знає, коли помре, коли може втратити це безцінне людське тіло, тому треба дорожити ним.

Все в цьому Всесвіті слідує законам причини й наслідку. Хороші вчинки принесуть винагороду, а за вчинення зла отримаєш негативні наслідки. Знаючи закони причини й наслідку можна зрозуміти корінь співвідношення щастя та страждань, мудрості та дурості, багатства та бідності. Крім того все це тимчасове, і ці добрі чи погані наслідки теж можуть змінюватися. Тобто блага від добрих справ, від тяжкої праці та сімейних стосунків, заснованих на почуттях, а також радість і наснага — все це недовговічне. Іншими словами, воно мінливе, здатне вичерпуватися і не є надійним. Страждань більше, ніж радощів. Біль, який відчувають у Трьох нижніх Сферах перероджень, навіть ще більш немислимий. У колі нескінченних перероджень у безкрайньому океані життя й смерті всі живі істоти страждають, і це прикро. Роздуми про ці безмежні страждання та втому природно підштовхнули мене до того, щоб усім серцем присвятити себе Дхармі, прагнути звільнення й мати рішучість досягти статусу Будди.

Чиста свідомість і тіло — основа вивчення Дхарми Будди. Тому перший крок — обітниці пратимокши. Потім потрібно поступово вивчати праведну Дхарму. Заповіді практики потрібно оберігати як зіницю ока, щоб вони не спотворилися та не деградували. Однак прагнення до власного визволення обмежене практикою Хінаяни (Мала колісниця). Щоб виявити співчуття до всіх живих істот і врятувати їх з океану страждань, потрібно мати більше милосердя та Бодхі. Добре ставлення і прихильність до мене всіх живих істот подібна до батьківської любові — як я можу відплатити їм?

Ось чому всю доброту на шляху Бодхі має бути повернено всім живим істотам. Тобто, приймаючи всіх живих істот за своїх батьків, я поклявся досягти статусу Будди, досягти великої міри доброти великого Бодхі і пізнати всі заповіді Бодхісатви.

Ґрунтуючись на Махаяні (Велика колісниця), можна вступити на Мантру Ваджраяну. З чистою свідомістю йдеш за вчителем, осягаєш вчення про внутрішню природу перероджень і осягаєш чотири види абхішеки для передачі та мудрості. Глибоке розуміння абхішеки поступово приходить через ясне бачення, старанне вдосконалення та досягнення самозречення. З вченнями Будд та раціональними думками людина шукатиме себе, але не зможе знайти себе. Це принцип самозречення Пробудженої людини. Виявляючи таке самозречення, можна в медитації увійти в стан праведного спокою, утримуватися від неправильних думок і не дозволити їм виникати знову. З такою вільною від уявлень свідомістю можна продовжувати нерухомо медитувати. Після місяців і років людина зможе увійти в стан повного спокою.

Таким чином вона продовжуватиме практику з твердою та праведною волею, яка не дозволить їй впасти у сонливість. Ступінь пробудження поступово зростатиме, людина проявлятиметься, але не показуватиме себе; вона ясна і світла, але водночас на вигляд не відрізняється від інших. Ці явища прості й зрозумілі і водночас вони є проявом рішучості людини. Дехто вважає такий стан священним явищем, оскільки земна людина навряд чи зможе відчути таке.

Тільки увійшовши на першу з десяти попередніх стадій, людина зможе побачити реальні священні картини й зможе вивчати Дхарму, йдучи за цими картинами. Інші картини, що з'являються під час медитації, такі як бачення образу Будди, є лише дрібними випробуваннями під час практики і не мають істотного значення.

Перш ніж увійти в стан медитації (з візуальними картинами чи без них), потрібно спочатку розвинути милосердне серце — і все це заради живих істот. Перед тим як поринути в споглядальну (медитативну) практику, потрібно досягти чистоти свідомості. І нарешті, людина присвячує (віддає) усі свої заслуги та чесноти живим істотам. Робити все це без упущень — це найсвященніший шлях. Нині я по-справжньому розумію ці принципи!

Люди, що голодують, знають, що їжа усуне їхнє почуття голоду. Але це «знання» саме собою нічого не означає і не може вирішити проблему голоду. Щоб її вирішити, потрібно практично прийняти їжу. Подібним чином, можливо, хтось знає деякі теорії про пустоту. Але ці знання самі собою марні, оскільки потрібно самому випробувати це, посилюючи стан споглядання з мудрістю. Для йогів пустота означає відсутність пояснень, відсутність упущень і уподібнення практикувальникам Тантри. Це моє обмежене розуміння. Щоб повністю віддаватися такій практиці, потрібно долати втому і голод і, подібно до мертвого, відкинути всі почуття. Без страху смерті й без хвилювань у свідомості можна старанно дотримуватися Дхарми. Я, Міларепа, не можу запропонувати незрівнянно милосердному Майстрові та його дружині жодних матеріальних подарунків чи грошей. Я можу тільки присвятити вам свою практику та досягнення всього мого життя. Слідуючи Дхармі (Закону), я присвячу себе священній Чистій Землі — це й буде моїм підношенням для вас.

Потім я заспівав ще одну пісню.

Вчитель дослухав до кінця і радісно сказав: «Сину, невже ти досяг цього рівня?» Його дружина теж була дуже рада: «Сину, ти старанно працював і опанував багато мудрості».

Ми довго спілкувалися, говорячи про практику, а потім я повернувся до печери медитувати.

Одного разу Майстер вирушив до місцевості У поширювати Дхарму. Якось увечері, закінчивши обряд поклоніння, він згадав деякі частини вчення Наропи, які були незрозумілі йому. Дакіні також дали йому кілька натяків, тож Майстер вирішив знову поїхати до Індії до свого вчителя Наропи.

Через кілька днів після повернення Вчителя до Дходрака мені наснився сон. До мене прийшла дівчина в зеленому шовковому одязі із кістяними прикрасами. Її чоло і груди прикрашав золотий еліксир. Вона сказала мені: «Сину, ти так довго практикуєш. Тепер ти знайшов Махамудру, священні заклинання і пізнав суть шести методів Дхарми для досягнення сутності Будди. Але, як і раніше, ти не знаєш заклинань про вихід і переміщення для моментального досягнення статусу Будди, чи не так?» Я подумав: «Ця жінка виглядає як Дакіні, але чи справжня вона чи демон? Хай там що, мій Майстер знає Дхарму Будди цілком. Якщо це вказівки від Дакіні, то я мушу навчитися цих заклинань у свого Майстра». Так я зламав перегородку на виході з печери, вийшов і подався до Майстра. Майстер сказав: «Сину, чому ти перервав самотню медитацію. Навіщо ти вийшов назовні? Поясни, будь ласка. Стережися демонів!»

Я відповів: «Минулої ночі уві сні до мене прийшла жінка. Вона веліла мені шукати Дхарму виходу та переміщення. Не знаю, хто це був — демон чи Дакіні. Якщо Дакіні, то я хотів би навчитися заклинань виходу та переміщення». Вчитель трохи подумав і сказав: «Це Дакіні, не демон. Коли я залишав Індію, Вчитель Наропа говорив про заклинання виходу та переміщення. Я хотів навчитися цього, і він сказав пошукати у священних писаннях. Ми присвятили цьому цілий день. Там було багато книг на схожі теми, але ми не знайшли жодної про вихід та переміщення. Кілька днів тому, коли я був в місцевості У, я також отримав натяк про пошук цієї Дхарми. Крім того були деякі заклинання, про значення яких мені потрібно було спитати в Учителя. Тому я вирішив знову вирушити до Індії та зустрітися з Учителем Наропою». Почувши ці слова, всі почали відмовляти мене йти туди. «Майстре, будь ласка, змініть своє рішення, адже вам буде важко йти через ваш похилий вік», — говорили учні. Але Майстер не слухав, він був твердий. Він обміняв підношення учнів на чашу золота, взяв її з собою і вирушив до Індії.

На той час преподобний Наропа медитував у певному місці. Майстер Марпа питав про нього, ризикував своїм життям у безуспішних пошуках. Оскільки він побачив знак, що вказує на те, що він може зустрітися з Вчителем Наропою, він віддано продовжував пошуки, і вони зустрілися в лісі. Вчитель попросив Наропу вирушити до монастиря Пуллахарі та навчити його Дхарми виходу та переміщення. Наропа запитав: «Попросити це було твоєю ідеєю чи це натяк від Будд?»

Майстер Марпа відповів: «Це не моя ідея, й Дакіні також мені цього не говорили. У мене є учень на ім'я Топага, от Дакіні й наказали йому дізнатися про це. Він запитав мене, тому я знову прийшов до Індії».

Преподобний Наропа здивувався: «О, це дуже велика рідкість. Я не очікував, що в такому темному місці, як Тибет, такий великий мудрець зможе, подібно до сонця, осяяти засніжені гори». Він склав разом долоні, а потім поклав їх на голову і заспівав:

«Серед північної імли
Засніжені гори точно осяяло сонячне світло.
Почувши ім'я Топага,
Я щиро вітаю його».

Проспівавши ці рядки, він знову склав долоні разом, заплющив очі і три рази вклонився до землі на північ. Дерева у цьому регіоні також вклонилися разом із ним тричі. Навіть сьогодні гори та дерева біля монастиря Пуллахарі досі зберігають таке положення, ніби кланяються на північ у бік Тибету.

Потім преподобний Наропа навчив Майстра Марпу заклинань Дакіні та Дхарми виходу й переміщення.

Щоб подивитися на кармічні зв'язки, преподобний Наропа відкрив мандалу. Майстер Марпа насамперед вклонився божествам мандали, а не Вчителю Наропі. На підставі цієї ознаки Вчитель Наропа зрозумів, що нащадки Марпи не матимуть довгого життя, але його Дхарма безперервно передаватиметься з покоління в покоління, як широка річка, і буде вічною в цьому світі.

Отримавши Дхарму, Майстер Марпа повернувся до Тибету.

Як і віщувало доленосне поклоніння Марпи, його син помер молодим. Через рік після його смерті учні зібралися разом і кілька старших із них запитали Майстра Марпу: «Майстре, ви нічим не відрізняєтеся від Будди. Оскільки у нас як живих істот не вистачає чеснот, ви також, схоже, старієте. Як ми маємо у майбутньому поширювати нашу Дхарму Усної передачі? Чи може Майстер навчити нас?»

Майстер відповів: «Я здобув усне знання від Вчителя Наропи. Воно засноване на знаменнях та видіннях. Майстер Наропа також зробив гарні пророцтва. Будь ласка, повертайтеся до молитов і розкажіть мені завтра про ваші видіння». Наступного дня учні поділилися своїми снами. Їх зміст був дуже добрим, але не повністю відповідав передбаченню.

Я став перед Майстром і в подробицях описав свій сон про чотири стовпи.

Майстер Марпа дуже зрадів і сказав: «Це велике бачення. Дакмемо, будь ласка, приготуй найкращу їжу та підношення для поклоніння!» Коли його дружина приготувала їжу і старші учні зібралися, Майстер сказав: «Міла Дордже Г’яльцен минулої ночі бачив один сон. Це рідкість». Старші учні попросили Вчителя роз'яснити бачення. Він з радістю погодився і заспівав пісню з тлумаченням сну.

Коли Майстер Марпа закінчив, учні були дуже щасливі.

Майстер передав учням багато секретних поезій. Він увесь день роз'яснював їм Дхарму та попросив їх усю ніч медитувати. У всіх побільшало рішучості, а відчуття посилилися.

Якось увечері, навчаючи учнів «материнської тантри» абхішеки, Майстер подумав про те, що слід навчати кожного учня відповідно до його схильностей. Наступного дня на світанку Майстер, за допомогою надздібностей, подивився на учнів своїм всепроникливим поглядом і зрозумів, що Нгоктон Чодор поширюватиме Дхарму Хеваджри, Метон Цонпо практикуватиме ясне світло, Цуртон Ванге слідуватиме принципу переміщення свідомості, а я зосереджуся на Туммо (внутрішньому).

Після цього Майстер навчив ламу Нгоктона поширенню шести цілей та чотирьох методів, а також додаткових заклинань. Крім того, Майстер дав йому шість прикрас, рубінові чотки та ритуальне начиння, які раніше належали Наропі, а також пояснення до священних писань на санскриті, щоб у майбутньому він зміг поширювати Дхарму.

Цуртона Ванге Майстер навчив відкриття тім’ячка (місця на черепі, де кістки плоду немовляти ще не зрослися) для переміщення свідомості — методу, за допомогою якого можна літати в небі подібно до птаха. Майстер також дав йому волосся, нігті та пігулки Наропи, а також ритуальний головний убір, прикрашений зображеннями п'яти Будд, щоб він міг рятувати людей шляхом переміщення свідомості.

Метона Цонпо Майстер навчив методів «випромінювання яскравого світла вночі». Потім дав йому нефритовий товкачик Наропи у вигляді Ваджри (ваджра, як вважається, є священною зброєю, це палиця, жезл або скіпетр, що сполучає в собі властивості меча, булави й списа), барабан і чашу з черепа, а також наказав йому зосередитися на бардо (проміжний стан між смертю та переродженням).

Мені Майстер передав принципи «внутрішнього жару», метод, який нагадував запалювання дров, щоб добути вогонь. Давши мені шапку преподобного Майтріпи (відомий індійський буддист з тантричної школи) та чашу Наропи, він сказав: «Тобі треба практикувати у засніжених горах».

Після оголошення пророцтв Дхарми всі лами прийшли на ритуал поклоніння. Коли всі сіли, Майстер сказав: «Я навчив вас заклинань відповідно до вашого наперед визначеного зв’язку. Вам потрібно на основі цього розповсюджувати Дхарму, й у вас неодмінно буде світле майбутнє! Мій син уже помер. Я ставився до вас, як до своїх синів, передав вам усі заклинання та силу. Вам потрібно бути старанними й неодмінно добре попрацювати на благо живих істот!»

Потім усі старші учні повернулися туди, звідки прийшли. А мені Майстер сказав: «Ти залишайся тут ще кілька років. Я зроблю тобі обряд абхішеки і передам особливі заклинання. Ти також зможеш поділитися зі мною своїми відчуттями та розуміннями. Швидше вирушай медитувати!» Так я повернувся до печери, де Майстер Наропа колись робив свої передбачення.

Вчитель і його дружина часто приносили мені їжу та речі, як підношення. Вони були дуже добрими до мене.

Чи залишився Міларепа у Майстра Марпи ще на кілька років, можна дізнатися в частині 7.

Якщо вас цікавить, що було далі, прочитайте частину 7