(Minghui.org) Минуло 30 років відтоді, як Фалунь Дафа був представлений світу, і 28 років, як я почала вдосконалюватися за Дафа.

28 років тому я відвідала три курси лекцій Фа та два вступні семінари, які Вчитель проводив у Китаї. Мені пощастило особисто слухати лекції Вчителя.

Хоч компартія Китаю (КПК) переслідує Фалунь Дафа вже довгі роки, я ніколи не вагалася у своїй вірі. Дафа глибоко вкоренився в моєму серці, і ніщо не може змінити цього.

Частина 1 див.

Відвідування другого курсу лекцій Фа у Тяньцзіні

Приклад для нас

У березні 1994 року я відвідала другий курс лекцій Фа Вчителя у Тяньцзіні. Група практикувальників (включно зі мною), яка відвідала попередній курс лекцій у Пекіні, замовила квитки. Ми, як учні Фалунь Дафа, що вже відвідували лекції Вчителя, отримали знижку на квитки та заплатили лише по 25 юанів за квиток. Попри те, що ми замовили квитки заздалегідь, ми отримали їх незадовго до початку лекцій і були розчаровані, дізнавшись, що наші місця були в останніх рядах.

Деякі практикувальники запитували, чому ми не маємо місць у перших рядах, адже ми замовили квитки задовго до початку курсу лекцій. У мене була така сама думка, але потім я зрозуміла, що вона неправильна. Я вже відвідувала лекційний курс, то чому ж я турбуюся про те, де цього разу сидітиму — у передніх чи останніх рядах? Будь-яке місце підходить для слухання лекцій Вчителя. Я вибрала останній ряд на другому ярусі.

Ближче до завершення занять ми навчалися п’ятому комплексу вправ. Я заплющила очі й раптом почула шепіт. Розплющивши очі, я побачила, що Вчитель піднявся на другий ярус і стоїть усміхаючись поряд із нами. Я була дуже схвильована. Це була по-справжньому приємна несподіванка після того, як мені вдалося позбутися пристрасті щодо отримання місць у першому ряду.

Вчитель проводив лекції по буднях ввечері, а у вихідні — вдень. Пізніше один співучень поділився в статті, що Вчитель зробив це для зручності учнів, які працюють вдень.

Співробітники, які брали участь в організації курсу лекцій, домовилися, щоб практикувальники сфотографувалися з Учителем у неділю перед початком лекції. Усі збиралися на подвір'ї перед аудиторією; ми прийшли туди завчасно. Незабаром після цього туди прийшов Вчитель і кілька співробітників. Я була всього за кілька метрів від Учителя.

Коли практикувальники почали оточувати Вчителя, щоб сфотографуватися з ним, я почула, як співробітники говорили між собою, що Вчитель дуже багато працював і майже не відпочивав. Я подумала, що це дуже втомлює — фотографуватись із такою кількістю людей, тому вирішила не користуватися можливістю сфотографуватися, щоб не обтяжувати цим Учителя. Я також запитувала себе, чи побачуся з Учителем на Небесах. Несподівано якась сила штовхнула мене назад. Я подивилася на Вчителя й побачила, що він слухав розмову практикувальників.

Пізніше Учитель сказав нам у лекції, що може надсилати свій Гун (енергію), навіть не дивлячись на нас, і що позитивна енергія може відштовхувати людей назад. Я зрозуміла, що силою, яка відштовхнула мене назад, був Гун Вчителя.

Разом зі мною лекції слухала моя мати. Я їй теж сказала, щоби вона не фотографувалася з Учителем. Вона дослухалася моєї поради, але в глибині душі їй хотілося цього. За кілька днів, коли я прийшла на лекцію, вона схвильовано сказала мені, що Вчитель сфотографувався з деякими слухачами.

Мати розповіла мені, що одного разу після занять вона та ще один практикувальник пішли за лаштунки, щоб подивитися, чи пішов Вчитель. Учитель раптово з’явився перед ними й запропонував сфотографуватися. Фотограф зробив кілька знімків. Через свій високий зріст Учитель нагадував мені статую Будди в храмах. Мама та інший практикувальник на фотографії щасливо посміхалися поряд із Вчителем. Можливо, це сталося тому, що вони нічого не просили. Як сказав Учитель: «Не проси нічого, і ти отримаєш усе» («Лекція Закону на Конференції Фа у Сіднеї»).

Перешкоди

Деякі з нас, хто приїхав із Пекіна, орендували автобус, щоб щодня їздити до Тяньцзіня. Кілька днів автобус ламався по дорозі назад, і водієві знадобилося багато часу, щоб його полагодити; тому ми поверталися додому опівночі. На другий день автобус зупинився на шляху до Тяньцзіня, через що ми запізнилися на лекцію.

Деякі практикувальники сказали, що це проблеми з автобусом, інші казали, що водій якийсь підозрілий, а ще один сказав, що в автобусі міг бути хтось, хто не мав відвідувати заняття. Я не знала, як це сприймати.

Якось під час лекції Вчителя раптово пролунав дивний крик, за яким пролунали інші гучні крики. Вчитель припинив лекцію й попросив співробітника вивести жінку, яка створила галас. Вона приїхала з нами автобусом. Потім Учитель сказав присутнім: «Пекінські учні, чому ваш автобус зламався дорогою, і ви запізнилися? Ви маєте подумати про це. Це завада». Тоді я вперше зрозуміла, що зло створює перешкоди.

Я прочитала коротку статтю у газеті з критикою Фалуньгун. Автор написав, що відвідував лекції Вчителя і що Фалуньгун не відповідає науці. Чи це було втручанням у поширення Фа Учителем? Я принесла статтю співробітникам, які допомагали організовувати курс лекцій і запропонувала більше не пускати автора на заняття.

Лекції Вчителя також допомогли мені зрозуміти математичне завдання, яке викладав нам наш учитель математики в старшій школі: якщо відрізати половину палиці завдовжки в один фут щодня, ви можете продовжувати відрізати її вічно, і це ніколи не припиниться. Я раніше не могла збагнути, чому. Але після лекції Вчителя зрозуміла.

В останній день курсу лекцій люди з Інституту фізики та Академії наук Китаю прийшли протестувати енергію Вчителя. Вони написали Вчителю записку про те, що встановлене на сцені обладнання виявило в Гун Вчителя всі різновиди матерії. У мене раптово виникло розуміння, що Вчителю справді нелегко передавати Фа людям.

Чудеса, виявлені Вчителем під час другого курсу лекцій Фа у місті Цзінані провінції Шаньдун

У травні 1994 року я була присутня на демонстраційному занятті, яке Вчитель провів у актовій залі Міністерства громадської безпеки в Пекіні. Деякі зняті відеозаписи було включено у відеоролик із навчання вправ Фалуньгун.

Після цього, починаючи з 21 червня 1994 року, я ходила на другий курс лекцій Вчителя в Цзінані й була дуже щаслива знову бачити Вчителя та слухати його проповідь Фа.

Спекотним літом стає прохолодно

Лекції в Цзінані проходили на стадіоні Хуантін. Приїхало понад 4000 осіб з усіх регіонів країни.

Було спекотно, а на закритому стадіоні не було кондиціонерів. Я сиділа на верхніх трибунах спортивного залу і спочатку уважно слухала Вчителя, але поступово мене почали відволікати люди, що обмахуються віялом, і я почала думати: «Користуватися віялом недоречно навіть на звичайних зборах людей, як це можна робити тут? Це неввічливо щодо Вчителя!»

Потім Вчитель запропонував присутнім, які користувалися віялами, опустити їх. Хіба спека не хороша нагода для людей, щоби зменшити карму?

Мама, що сиділа ліворуч від мене, опустила віяло, але жінка праворуч мене й далі махала віялом. Незабаром я відчула, що з боку мами стало набагато прохолодніше, але праворуч було жарко.

У гуртожитку, де ми жили в той час, уночі було спекотно, і деякі люди не могли заснути. У мене виникла думка: «Чи може Вчитель викликати дощ у Цзінані, щоби знизити температуру?» Хоча насправді зневажливо було просити про це Вчителя. Наступного дня під час лекції я почула грім та шум дощу. Коли ми вийшли зі стадіону, на вулиці мрячив дощ. У Цзінані стало прохолодно, і так тривало до кінця курсу лекцій.

Зайве почуття радості

Я відчувала величезну радість, відтоді, як почала вивчати Дафа, проте не повністю розуміла Фа й не знала, як удосконалюватись у суспільстві звичайних людей. Раніше я приділяла багато уваги своїй зовнішності, але з початком удосконалення стала наслідувати деяких даоських персонажів із літературних творів, які не дбають про зовнішність. Я також почала міркувати про надприродні речі. Колеги відчули, що я перетворилася на чужу для них людину, і не хотіли зі мною розмовляти. Дехто навіть казав: «Тобі треба податися до храму».

Я розповіла про це співучням, з якими познайомилася в Цзінані, а потім почула, як Учитель сказав у своїй лекції:

«Але часто виникає і така проблема: через те, що людина дуже зраділа, у неї з’являється фанатичність; коли вона спілкується зі звичайними людьми, коли взаємодіє з ними, вони вважають її дивною. Скажу вам: коли таке відбувається, це дуже погано» (лекція восьма, «Чжуань Фалунь»).

Вчитель також сказав:

«В інших питаннях і процесах, пов’язаних із самовдосконаленням, також слід звертати увагу на те, щоб не з’явилася надмірна радість. Нею дуже легко користуються дияволи» (лекція восьма, «Чжуань Фалунь«).

Моє розуміння

Коли я була в Цзінані, у мене в голові постійно виникало питання: «Хто наш Учитель?» Вчитель ясно сказав нам під час своєї лекції: «Я зовсім не Шак’ямуні» («Пояснення до Великого Закону Будди Чжуань Фалунь», Відповіді на запитання під час лекції Закону в Гуанчжоу).

Я чула буддійську історію про те, що в майбутньому Будда Майтрея спуститься в наш світ, щоб проповідувати Фа й рятувати людей. Наш Вчитель — це і є Будда Майтрея?

Пізніше у моїй голові виникло слово «Спаситель». Окрім Вчителя, хто ще може робити такі великі справи?

Якось під час перерви я підійшла ближче до сцени й почула, як Учитель запитав співробітника: «Ви записали лекцію?»

«Так».

Вчитель сказав, що люди потім зможуть слухати цей запис.

У той час я стояла поряд із Вчителем, але моя свідомість була порожньою, начебто мої думки хтось стримував. Я забула зробити вітальний жест «Хеши» Вчителю. Мені хотілося поставити Вчителю запитання, але я не знала, що спитати. Усе, що я могла робити, це просто дивитися на Вчителя. Учитель усміхнувся й пішов.

Повернувшись до Пекіна, я почала шукати запис лекцій Вчителя. Пізніше я отримала диски, на яких було записано лекції Фа в Цзінані, і була дуже рада!

Я зрозуміла з Фа, що Вчитель дав нам зовсім нове життя і дорогоцінні речі. Я нескінченно ціную Дафа і вважаю його важливішим за моє життя, тому що Дафа створив усе, включно зі мною. Я не існувала б без Дафа, так само, як жива істота не може існувати, не вдихаючи повітря.

Наприкінці лекції Вчитель зробив жест рукою, ніби обертав великий Фалунь довкола стадіону. Моє небесне око було закрите, тому я не могла бачити цю священну сцену в інших просторах. Але я була схвильована й аплодувала разом з усіма. Серце билося в грудях — Вчитель дійсно вів нас на високі рівні! У мене з’явилася думка: «Я ніколи не відмовлюся від Дафа заради чогось іншого, навіть заради всього світу!»

Мені не хотілося, щоби лекції закінчувалися. Я хотіла залишитися з Учителем назавжди.

На той час я відвідала три курси лекцій Вчителя. Щоразу Учитель просив нас написати наше розуміння та досвід. Я не робила цього на перших двох курсах, бо відчувала, що мені нема чим поділитися. Потім я вирішила, що маю написати свій досвід для курсу лекцій у Цзінані.

Я почала з того, скільки поневірянь перенесла в дитинстві. Якщо все, що я пережила, було спрямовано на зустріч із Дафа, я була б щаслива пережити це знову! Вчитель очистив нас, дав нам золотий осяяний Фалунь і пояснив нам Фа. Вчитель дав нам сходи, щоб ми могли піднятися на Небеса! Я думала, що Учитель є Спасителем, який рятує людей від страждань. Я сподівалася, що все більше й більше добросердечних людей зможуть удосконалюватися за Дафа.

На курсі лекцій у Цзінані я востаннє бачила Учителя.

Стати людиною, яка живе заради інших

20 липня 1999 року Цзян Цземінь, на той час голова компартії Китаю (КПК), розпочав загальнонаціональну кампанію переслідування Фалунь Дафа та Вчителя.

Те, що КПК у минулому зробила з моєю сім’єю, викликало в мене огиду до влади. Мій прадідусь був багатою людиною із сильною духовною вірою. Поплічники КПК забрали все його майно після того, як КПК прийшла до влади в 1949 році. Вони заарештували моїх дідів за материнською та батьківською лінією, бо ті служили уряду Гоміндану, офіційному уряду, який був до того, як КПК його скинула. Дехто з двоюрідних братів моїх батьків був замучений до смерті або засланий у віддалені райони. Я також бачила, як у 1989 році солдати КПК стріляли в студентів та простих громадян під час масових вбивств на майдані Тяньаньмень. Я хотіла триматися якомога далі від КПК.

Почавши вдосконалюватися за Фалунь Дафа, я відпустила особисті образи й огиду до КПК. Як і інші практикувальники, я говорила з представниками влади від щирого серця, намагаючись допомогти їм зрозуміти правду про Фалунь Дафа, щоб вони могли зупинити переслідування та відновити справедливість до Дафа.

У той час мені було дуже гірко, і я сумувала за Учителем, тому що він якийсь час не давав лекцій Фа. Я турбувалася про Вчителя.

Керівництво з моєї роботи надіслало кілька людей, щоб вони спробували відмовити мене від вдосконалення за Дафа. Вони показали мені відеоролики, у яких посольства та консульства багатьох країн засуджували Фалунь Дафа, створюючи ілюзію, що світ проти нас. Я сказала їм: «Навіть якщо всі у світі перестануть удосконалюватися за Дафа, я й надалі буду це робити!»

Вони знали, що я часто виходжу на вулицю розповсюджувати інформаційні матеріали, і питали мене, чого я домагаюся. Я сказала їм, що хочу, щоб правда про Дафа дійшла до влади. Вони сказали, що можуть це передати замість мене (я працювала в організації рівня міністерства). Потім я розповіла їм, як Дафа відновив здоров’я практикувальників та приніс користь країні. Ці люди справді надіслали моє повідомлення одному з вищих керівників і потім передали мені його відповідь: «Вищі керівники знають, про що ви говорите. Але Китай не може допустити, щоб існував живий Будда». Я була наївна й не розуміла злого наміру переслідувати й вбивати [практикувальників], що приховався за фразою «не може допустити, щоб існував живий Будда».

У березні 2000 року КПК провела велику виставку картин під назвою «Поважайте науку та виступайте проти забобонів» у Військовому музеї в Пекіні. Виставку насправді було організовано з метою нападок на Вчителя та Дафа. Я вирішила піти до музею, щоб розповісти людям правду.

Інша практикувальниця сказала, що теж піде туди. Але я не побачила її, коли під’їхала до музею. «Що ж мені робити? Піти одній? — запитала я себе.

«Так, треба піти, — відповіла я собі. — Вчителя обмовили. Хіба я можу дивитися, як це відбувається, не роблячи жодних дій? Навіть якщо переді мною буде гора ножів чи море вогню, я однаково піду туди. Буде вже добре, якщо я зможу хоч трохи зменшити наклеп на Вчителя».

Я зайшла до музею. Виставка виглядала темною. Я не хотіла дивитися на брехню КПК, тому відразу почала шукати людину, яка відповідає за виставку. Переді мною з’явився працівник. Я пішла за ним на інший кінець зали, побачила напис «Адміністрація» і ввійшла усередину.

Кілька чоловіків сиділи за столом, курили та грали в карти. Поруч із ними стояла жінка, заступник адміністратора. Я почала пояснювати їй, що Фалунь Дафа може принести людям гарне здоров’я, що музей, можливо, відкрив цю виставку через незнання — насправді Фалунь Дафа не завдає шкоди, він приносить користь країні та людям. Потім я сказала присутнім, що написала листа й хочу, щоби вони його прочитали. Ніхто з них нічого не сказав після того, як я перестала говорити, окрім жінки, яка показала мені знаком, щоби я залишила листа на столі. Вийшовши з кабінету, я побачила шеренгу поліціянтів. Вони прийшли, щоб мене заарештувати? Я пройшла повз них; вони стояли нерухомо.

Я побачила великий телевізор, на екрані якого було показано кадр, де Вчитель на лекціях Фа робив жест рукою, щоб позбавити практикувальників хвороб. Скільки життів було позбавлене страждань одним лише помахом руки Вчителя! Якщо наше людське тіло є маленьким всесвітом, то скільки речей у всесвіті й скільки всесвітів очистив Вчитель!

Однак далі по телебаченню показали, як поплічники КПК нападають на Вчителя, використовуючи злі слова. На жаль, деякі люди, старі та молоді, стояли перед телевізором і дивилися. Властивість Всесвіту Істина, Доброта й Терпіння — це Фа, що є основою всіх життів. Якщо всі ці невинні люди повірять у брехню КПК, де вони опиняться наприкінці?

Не пам’ятаю, як я вийшла з Військового музею, але розумію, що без допомоги Вчителя я не змогла б це зробити так легко.

У мене безперервно лилися сльози, коли я їхала автобусом додому. Я усвідомила, у чому полягає безмежне милосердя Дафа — бути життям, яке живе заради інших. Мені хотілося сказати всім: «Фалунь Дафа несе добро!» (Фалунь Дафа хао) Щойно людина дізнається, що Дафа несе добро, її життя буде врятовано!

Я вдосконалююсь за Дафа 28 років. Понад десять років я провела у в’язниці за свою віру. Мені здавалося, що я підвела Вчителя й не зробила нічого хорошого для Дафа, тому й не наважувалася розповідати про свій досвід удосконалення.

Тепер я розумію, що я перетворилася з егоїстичного життя на ученицю Дафа, яка завжди насамперед думає про інших; ці зміни було спричинено безмежним милосердям Вчителя та величезною милістю Дафа. Зрештою, я подолала перешкоди й написала цю статтю, щоб засвідчити позитивні зміни, які Дафа приносить живим істотам.

Я не можу повністю висловити свою подяку Вчителю! У 30-ті роковини публічного представлення Фалунь Дафа я заявляю Учителю про свій твердий намір бути старанною у вдосконаленні!

З Днем народження, Вчителю!

(Кінець)

Статтю написано в рамках Святкування Всесвітнього Дня Фалунь Дафа 13 травня 2022 року.