У давнину суддя був відповідальним перед законом

(Minghui.org) Лі Лі був суддею в державі Цзінь в період Весни та Осені (770-476 рр. до н.е.). Якось, розглядаючи справу, він неправильно зрозумів висловлювання свого підлеглого і виніс неправильне рішення. В результаті невинну людину було засуджено до смерті.

Пізніше, переглядаючи матеріали справи, Лі виявив кілька сумнівних моментів і зрозумів, що зробив помилку. Він так шкодував про свою помилку, що засудив себе до страти.

Правитель Цзіньського царства Вень, який не безпідставно довіряв Лі, був вражений, дізнавшись, що зробив Лі. Він хотів помилувати Лі й намагався відмовити його від такого рішення. Він сказав: «Чиновники імператорського двору обіймають різні посади, і покарання за їхні провини теж мають бути різними. Насамперед помилку зробили ваші підлеглі, тож це не ваша провина».

Лі дивився на ситуацію інакше. Він сказав правителю Веню: «Я людина, яка має судову владу, і я ніколи не пропонував свою посаду підлеглим. У мене висока зарплата, і я також ніколи не ділився своїми фінансовими привілеями із підлеглими. Тепер, коли я виніс неправильне рішення і вбив невинну людину, як я можу перекласти свою відповідальність на підлеглих?»

Правитель Вень дорожив здібностями Лі, йому дуже не хотілося його втрачати, тому він сказав, сподіваючись переконати його у зворотному: «Виходячи з вашої логіки, я монарх, і я призначив вас суддею. Якщо ви вважаєте себе винним, отже, і я теж винний?»

Лі відповів: «Суддя має слідувати закону при розгляді справи, він має бути покараний за неправильну оцінку справи й заплатити своїм життям за те, що було вбито невинну людину. Ваша світлість не зробила нічого поганого. Ви призначили мене головним суддею з повним правом, тому що вірили, що я сумлінно виконуватиму свою роботу і добре справлятимуся з важкими справами. Тепер, коли я припустився помилки й помилково засудив людину до смерті, я теж повинен бути засуджений до смерті».

Лі відмовився прийняти помилування правителя і встромив у себе власний меч, щоб захистити гідність закону.

Різні культури виховують різні стани свідомості. Традиційна китайська культура є божественно-натхненною і підкреслює гармонію між людиною й природою. Вона збагачувала природу Будди в людях і заохочувала розумне мислення і стійкість духу. Суддя Лі помилково умертвив невинну людину. Він був обтяжений почуттям провини й наклав на себе руки, каючись у скоєному. Його чесність спонукала майбутні покоління відстоювати святість закону й гуманність.

Компартія Китаю (КПК) пропагує регресивну культуру, яка є прямо протилежною до традиційної. Вона зневажає природу Будди в людині, зводить наклеп на Будд і Даосів і руйнує людську природу. Після десятиліть комуністичного правління багато китайських суддів було отруєно комуністичною ідеологією брехні, зла та класової боротьби.

Ще дитиною я часто чув, як дорослі говорили, що судді КПК брали хабарі і від позивачів, і від відповідачів. Тоді я був надто малий, щоб зрозуміти це. Зараз, під час переслідування Фалуньгун, ми можемо бачити, як корумповані судді сліпо дотримуються наказів КПК, щоб проводити її політику, виносячи вироки невинним людям.

Є дві книги, які дають чітке розуміння того, чим насправді є КПК: «Дев'ять коментарів про комуністичну партію» і «Кінцева мета комунізму». У них можна знайти відповіді на фундаментальні відмінності між партійною культурою і традиційними китайськими цінностями.