(Minghui.org) Мене звуть Сюїн Чжан, мені 69 років. Я родом із повіту Гуань, провінції Шаньдун. Колись я мешкала на вулиці Ченбей у повіті Гуань. В очах сусідів я була «живим мерцем». Як я отримала це прізвисько? Мені слід розпочати свою історію з народження другої дочки.
Моя сім'я віддавала перевагу синам перед доньками. Після народження другої дівчинки в мене почалася депресія, і я страждала від численних проблем, пов'язаних зі здоров'ям. Хвороби одна за одною вражали моє тіло. Я погано себе почувала внаслідок виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, гастриту, апендициту, високого кров'яного тиску, проблем із печінкою, каміння у жовчному пузирі, гіперплазії молочної залози і хвороби серця. Мій зріст був півтора метра, а вага впала до 32 кілограмів.
Я лікувалася в різних лікарнях і приймала ліки багато років, але мені не ставало краще. Нарешті лікарі з лікарні №301 і лікарні Сехе в Пекіні сказали чоловікові забрати мене додому і створити затишну й спокійну атмосферу, вважаючи, що моє життя добігає кінця. Родичі не хотіли чекати моєї смерті і залишатися бездіяльними, тому мене почали возити до знахарів і чаклунів. Нічого не допомагало. Я просто чекала на смерть.
12 листопада 1992 року партійний комітет повіту Гуань і асоціація цігун запросили Вчителя Лі Хунчжи до Центру діяльності літніх чесальників повіту Гуань [прим. ред.: чесальник — робітник, який займається чесанням прядива, вовни тощо]. Вранці 13 листопада чоловік посадив мене на свій велосипед і привіз до цього центру. У мене паморочилося в голові, я не могла стояти, і чоловік підтримував мене. Вчитель перебував в іншій кімнаті і приймав пацієнтів.
Коли настала моя черга, Вчитель ввічливо розпитав про мої проблеми. Він попросив мене заплющити очі, і кілька разів поплескав рукою по тілу і маківці голови. Інші люди, які перебували у приміщенні, сказали, що ці звуки були гучними. Раптом мені стало дуже жарко, я вся спітніла, а потім відчула, як «кайдани», які сковували мене протягом багатьох років, впали. Це було неймовірне відчуття! Коли Вчитель попросив, щоб я розплющила очі, то я побачила священні сцени в інших просторах. Вчитель знову попросив заплющити очі. Коли я знову відкрила їх, то побачила вже наш простір.
Тієї ж миті всі мої хвороби зникли! Я була одночасно дуже схвильована і щаслива! Вчитель благословив мене! Мені захотілося вклонитись Вчителю в ноги. Але потім, подумавши, я вирішила не турбувати Вчителя. На той час моє розуміння було ще дуже низьким. Я так і не наважилася вклонитися Вчителю, і це мій найбільший жаль у житті!
Я сказала Вчителю, що не сідала на велосипед уже багато років, але тепер маю сильне бажання зробити це. Вчитель попросив мене покататися на велосипеді. Я зробила кілька кіл у дворі. Усі мені аплодували, і я ще раз відчула благословення Вчителя!
Приміщення в Центрі, в одній із кімнат з подвійними металевими дверима, де Учитель лікував мене
Всю дорогу додому я проїхала на велосипеді. Я знову могла займатися домашніми справами! Я знов могла ходити на роботу! Новина про диво зцілення за допомогою Фалунь Дафа швидко поширилась по всьому нашому маленькому повіту.
На той момент у своєму серці я дала обітницю: «Учитель подарував мені друге життя. Я старанно займатимуся Фалунь Дафа і розповідатиму людям про цю чудову практику».
Я відвідала лекції Фалунь Дафа, які вчитель проводив у повіті Гуань. Пізніше я побувала на всіх дев'яти лекціях Вчителя у містах: Ліньцін, Цзінань (двічі), Чанчунь, Далянь, Харбін, Яньцзі та Гуанчжоу. Мій процес удосконалення йшов швидко. З того часу я не зупиняючись іду великим шляхом самовдосконалення і розповідаю людям про Фалунь Дафа.
Під час курсу лекцій, який проходив у повіті Гуань, я відчула те, про що говорив Вчитель. Ось, що сказав Учитель про Великий небесний кругообіг: «Великий небесний кругообіг — це обертання, у якому беруть участь Вісім надзвичайних меридіанів, коли енергія один раз обходить усе тіло. З’єднання великого небесного кругообігу принесе такий стан: цей практикувальник зможе злітати. Під «зльотом серед білого дня», про який написано у «Внутрішній алхімії», мається на увазі саме це» (Фалуньгун, 2.4.2. Небесний кругообіг Фалунь).
Тієї ночі, лежачи в ліжку і засинаючи, я відчула, як моє тіло злітає вгору разом із накритою на мене ковдрою. Оскільки я не хотіла хвалитися, то не розповідала про це іншим практикувальникам.
Я відчула ще одне диво: коли їхала на роботу на велосипеді, то не помітила жодних проблем щодо шин чи рами. Але через три дні чоловік сказав мені: На цьому велосипеді ми не їздили п'ять років. Чи не накачати нам шини? Він спробував накачати повітря на шинах, але вони негайно спускалися. Шини пропускали повітря. Чоловік витяг сердечник клапана, і на ньому не виявилося ніякого ковпачка, тому повітря просочувалося.
Вранці 18 листопада 1992 року я запросила Вчителя до будинку, який орендувала у селі Бейцзе. Дорога до будинку проходила через міст, яким пройшов Вчитель (пізніше він був знесений в рамках програми розвитку цього району)
Це мій орендований будинок у селі Бейцзе. Великий, чорний собака був прив'язаний до воріт. Він зазвичай сердито гавкав на всіх відвідувачів. Але, коли увійшов Вчитель, собака лише ліг на землю, завиляв хвостом і жодного разу не гавкнув
Диван, на якому сидів Учитель
Я займаюся Фалунь Дафа вже 30 років і завжди пам'ятаю настанову Вчителя приймати Фа як Вчителя. Коли я виконую три справи, я намагаюся суворо відповідати принципам «Істина, Доброта, Терпіння». Яким би довгим не був шлях підтвердження Фа, я докладу всіх зусиль, щоб старанно просуватися вперед, виконати свою доісторичну місію, досягти Пробуддження і повернутися додому разом із Вчителем!
Дякую, шановний Вчителю!
Дякую, співучні!
Всі матеріали, опубліковані на цьому веб-сайті, захищено авторським правом Minghui.org.
