Легенда про Дракона (частина 2)

Частина 1 див. тут

(Minghui.org)

Є багато історій про Юе Великого, легендарного правителя стародавнього Китаю, відомого своїм умінням контролювати водні потоки. За словами Хуайнаньцзи, Юй Великий одного разу перетворився на гігантського ведмедя, щоби прорватися через гору Сюаньюань. Обстежуючи Південний Китай, Юй Великий плив річкою, і раптом з’явився жовтий дракон. Інші люди в човні були налякані до смерті, але Юй Великий сказав: «Отримавши божественну місію, я старанно працював, щоб служити людям. Перебування тут дає мені час виконати свою місію, а смерть означає повернення туди, звідки я прийшов. Нема нічого, що могло б потривожити мою свідомість». Після цього дракон зник.

Багато історій і культурних реліквій, пов’язаних із драконами, можна знайти в китайській культурі. Зображення драконів трапляються всюди: від скульптур до малюнків, від посуду до прикрас і прапорів. Хоча деякі люди сприймають драконів як вигаданих міфологічних істот, цікаво поставити собі питання, як стародавні могли придумати такий яскравий і цілісний образ дракона.

Реліквії 6000-річної давнини

Давним-давно, під час будівельних робіт зі зміни напрямку паводкових вод, у селі округу Хуанмей провінції Хубей було виявлено семиметрового дракона.

На вимощеному каменем візерунку зображено дракона із чотирма ногами, схожого на ціліня (також відомого як кірін, міфічна істота), парою рогів, як в оленя, лускою і хвостом. Малюнок був дуже яскравим і привернув увагу як археологів, так і біологів. Було підраховано, що візерунок було створено щонайменше 6000 років тому.

Культура Хуншань

Іншим прикладом є культура Хуншань у місті Чіфен у Внутрішній Монголії. 1971 року був знайдений нефритовий дракон. Це був найстаріший нефритовий дракон, коли-небудь знайдений археологами.

Цей витвір мистецтва має довжину 60 см і діаметр 2,3 см. На голові є очі, ніс, рот і борода. Грива на спині дракона прикрашена яскравіше. Інші витвори мистецтва з нефриту, виконані в подібному стилі, були виявлені у Внутрішній Монголії і прилеглій провінції Ляонін.

Хоча наведені вище висновки стосуються стародавніх реліквій, наступні випадки із сучасного Китаю можуть дати більше цінної інформації про існування драконів.

Занепалий дракон

Один випадок стався в місті Інкоу провінції Ляонін улітку 1934 року. Дощ йшов понад місяць, й очеретяний ставок повністю затопило. Місцевий мешканець помітив у ставку щось дивне. Коли він та інші люди провели розслідування, вони виявили гігантську істоту, яка, здавалося, вмирала.

Сяо Юйцінь, літній жінці з Інкоу, тоді було лише дев’ять років. У 2004 році вона пригадала, що коли стояла на спині коня, який підтримував її батько, то побачила цю істоту. Вона побачила, що очі дракона були напівзаплющені, а хвіст скручений. У нього були дві передні лапи, точно такі самі, які зазвичай бувають в описі дракона.

Вважаючи дракона за істоту, яка приносить удачу, місцеві жителі спробували його врятувати. Дехто збудував навіс, щоб захистити його від сонячного світла, а інші поливали його водою. Так тривало кілька днів, поки істота загадковим чином не зникла. Проте через три тижні люди виявили дракона десь в Інкоу, на той час він уже помер.

У 2004 році інша літня людина, Ян Шуньї, розповіла Історичному товариству Інкоу, що він тоді побачив. Чоловік навіть показав чиновникам, де помер дракон. «На землі було багато кісток трикутної форми, їх було понад сто. У дракона також був один ріг, можливо, два».

Місцеві жителі в той час вважали, що це був занепалий дракон, що небеса могли покарати його і вразити блискавкою, перш ніж він упав у ставок.

Згідно зі статтею під назвою «Дракон помирає через зневоднення» в газеті Shengjing Times від 14 серпня 1934 року, кістки дракона були перевезені в провінцію Хебей і виставлені на загальний огляд. Багато людей цим цікавилися.

Репортаж про дракона в газеті Shengjing Times від 14 серпня 1934 року

Таємничі кістки дракона

16 червня 2004 року 81-річний Сунь Чженжень з Інкоу приніс до Історичного товариства Інкоу коробку з п’ятьма шматками кісток. Він сказав, що це кістки дракона, які він зібрав у 1934 році, коли йому було 11 років.

Хань Сяодун, заступник директора офісу та інші співробітники настільки зацікавилися, що зайнялися пошуком і знайшли статтю про дракона в Shengjing Times від 14 серпня 1934 року.

Газета Shengjing Times також повідомила, що дракон мав два роги на голові й чотири лапи. Дракон викопав собі яму довжиною 17 метрів і завширшки сім метрів. Добре було видно сліди, залишені подряпинами пазурів. Судячи з усього, дракон перед смертю бився.

У звіті також цитується Лі Біньшен, художник-карикатурист із Пекіна, який сказав, що він та його брат і сестра бачили дракона. «Мені тоді було 10 років. Істоту було огороджено якорями й мотузками, щоб відвідувачі не могли наблизитись, — згадує він. — Вона була майже 10 метрів завдовжки. Хребет вигнутий посередині, не як у риби. На голові були роги, відмінні від рогів будь-якої морської істоти».

Коли про інцидент повідомили на національному телебаченні, CCTV заявило, що кістки, які приніс Сунь, були кістками кита. Але ще троє людей похилого віку з Інкоу — Цай Шоукан, Хуан Чженьфу і Чжан Шуньсі — усі вони бачили дракона на власні очі. Вони відразу спростували це твердження.

Цай сказав, що йому на той час було дев’ять років, і він жив недалеко від очеретяного ставка, де було знайдено дракона. Крім того, у похмурий день 1934 року він і його друзі одного разу бачили в небі дракона приблизно 15 секунд. Сірий дракон рухався небом, як змія. Він був схожий на знайомі зображення драконів: два прямі роги на голові, борода й очі на викаті. Дракон був завдовжки понад 10 метрів із лускою, чотирма лапами, як у крокодила, і хвостом, як у коропа.

Цай, Хуан і Чжан заявили, що з боку CCTV неправильно стверджувати, що дракон був китом. Цай написав у CCTV і в Пекінський зоопарк, але відповіді так і не отримав.

У 2005 році CCTV випустило продовження програми. Хоча вони й не визнали існування дракона, але більше не наполягали на тому, що істота, що впала, була китом.

Втрачена культура

Зображення драконів з’являлися і в інших цивілізаціях. У храмі Кукулькана на археологічному об’єкті Чичен-Іца в Мексиці в північному кутку піраміди стоять дві скульптури бога дощу Чаака. Вони дуже схожі на драконів, що перегукується із твердженням китайської культури про те, що дракони відповідають за дощ.

Бог дощу Майя Чаак

Як і давня китайська культура, цивілізація Мая також була дуже розвиненою. Піраміда Кукулькана досягає заввишки приблизно 30 метрів і має 91 сходинку з кожного боку. Якщо додати до них останню сходинку нагорі, загалом вийде 365 сходинок, що відповідає кількості днів у році.

Подібність між Чааком, богом дощу Мая, і китайським драконом, який також відповідає за дощ, свідчить про спільний зв’язок між культурами. Ще одне поширене серед різних цивілізацій переконання полягає в тому, що доісторичні цивілізації колись були знищені повенями, і що люди цих цивілізацій чекають порятунку від Творця.

Деякі великі вчені визнали важливість відкритої свідомості. Альберт Ейнштейн, наприклад, одного разу зауважив, що сучасна наука може лише довести існування чогось і не може спростувати відсутність чогось. «Ми бачимо, що Всесвіт організований чудовим чином і підпорядковується певним законам, але самі ці закони залишаються для нас туманними», — також сказав він.

Чи зможе людство знову побачити драконів і натяки на божественний світ? Час покаже.

(Кінець)