Легенда про Дракона (частина 1)

(Minghui.org) З давніх часів дракони є важливою частиною традиційної китайської культури. Зображення драконів можна зустріти всюди в Китаї: від скульптур до малюнків, від начиння до прикрас і прапорів. Існує Фестиваль човнів-драконів і Свято ліхтарів-драконів, а танці драконів дуже популярні в китайських кварталах за межами Китаю. Отже, дракони і далі з'являються в нашому житті й сьогодні.

Тут хотілося б розглянути деякі історичні записи, у яких згадуються дракони.

Сувій із дев'ятьма драконами

Сувій із дев'ятьма драконами роботи Чень Жуна в період династії Сун (фрагмент)

Картина Чень Жуна, художника династії Сун, є сувоєм із зображенням дев'яти драконів довжиною 1096,4 см і висотою 46,3 см. Кожен із дев'яти драконів унікальний, починаючи з експресивного виразу й закінчуючи їх позами й тим, як вони рухаються. Хтось у горах, хтось у хмарах, хтось у воді. Хмари зображені особливо винятково. На виробі є понад 50 печаток і написів, що вказують на те, що ним колись володіли імператор Цяньлун, імператор Цзяцін та інші. Вивезений із Китаю наприкінці династії Цін цей цінний твір нині перебуває в музеї Бостону витончених мистецтв.

У давнину не було фотоапаратів. Але деякі художники, які займалися духовним удосконаленням, розвинули надприродну здатність фотографічної пам'яті й, маючи велику художню майстерність, могли яскраво відтворити побачене: від людей і предметів до небесних світів і Божественних істот. Їх спостережливість і художня майстерність були незвичайними.

Записи про драконів в офіційних історичних книгах

Починаючи із Ши Цзі («Історичні записки»), книги, написаної майже 2000 років тому, у Китаї велися систематичні історичні записи астрономічних і геологічних спостережень, а також подій у людському світі.

В історичних книгах зустрічається багато описів драконів. Згідно з книгою Хань, на другий рік правління імператора Хуея (194 р. до н.е.) у повіті Лантін у колодязі з водою були помічені два дракони. Вночі дракони відлетіли.

У Книзі Цзінь описано випадок, що стався у квітні 345 року під час правління Мужун Хуана, імператора Веньміна з колишнього Янь. Коли на горі з'явилися чорний і білий дракони, імператор і його чиновники вирушили спостерігати за ними. Коли до драконів залишалося трохи понад 200 кроків, імператор влаштував церемонію поклоніння їм. Дракони пограли перед присутніми, а потім відлетіли. Задоволений цим імператор помилував усіх злочинців на території і назвав свій палац Хелун (Два Дракона). Він також побудував на горі храм Лунсян (Дракон, що летить).

Є і інші тексти, у яких зафіксовано появу драконів. Крім чуток і астрологічних записів, є щонайменше 10 записаних свідчень про чорних драконів. Наприклад, у Книзі Хань зафіксовано появу чорного дракона за часів правління імператора Чена (33–7 рр. до н.е.). В «Історії північних династій» говориться: «На шостому році правління Цзяньде (577 р. н. е.) у селі Дачжоу в Бочжоу билися два дракони. Білий дракон переміг, а чорний загинув». В Історії Сун записано: «У Чжаочжоу в 1014 році нашої ери з'явився чорний дракон».

Поява білих драконів зафіксовано щонайменше 17 разів. Згідно з книгою Цзінь, навесні 267 року нашої ери в Мяньчі округу Хуннун бачили «двох білих драконів». У книзі Чень записано, що навесні 559 року нашої ери «губернатор Гуанчжоу Оуян Вей повідомив, що на південному березі річки Чжу з'явився величезний білий дракон. Його довжина становила майже 30 метрів». Згідно з «Історією п'яти династій», коли в 941 р. н.е. імператор Цзінь Ши Цзінтан і його син Ши Чунгуй відвідали Еду, там була посуха. «Імператор послав людей до Байлунтану помолитися про дощ. Серед річки з'явився білий дракон. Тієї ночі випало багато опадів, і люди були вражені». Наступного року новим імператором став Ші Чунгуй.

Жовті дракони згадуються приблизно 30 разів. Згідно з книгою Хань, жовтий дракон з'явився в Сіньфені в 53 році нашої ери під час правління імператора Сюаня, а за правління імператора Чена жовтий дракон був помічений у Чженьдіні. В окрузі Цзінань повідомляється, що жовтого дракона бачили в Лічэні за часів імператора Ань у 124 році нашої ери.

У хроніках місцевої влади також зафіксовано випадки появи драконів. Згідно з хроніками Юнпіна, влітку 1839 р. у повіті Лаотін приземлився дракон. Місцеві жителі збудували для нього навіс, щоб укрити від сонячних променів, і постійно обливали його водою. Через три дні під час сильної грози дракон відлетів.

Дракон із Небес

Лю Цзун'юань, відомий філософ і письменник династії Тан, записав історію під назвою «Вигнаний дракон».

Якось молодий чоловік, на прізвище Ма з повіту Фуфен розповів мені одну чудову історію. Коли Ма було п'ятнадцять чи шістнадцять років, він грав зі своїми друзями в Цзечжоу. Раптом небо засвітило яскравою блискавицею, і з'явилася дивна дівчина, яка, здавалося, буквально сяяла і виблискувала. На ній було шкіряне вбрання синього кольору з білою підкладкою, а на голові — гарна діадема.

Вражені її красою деякі молоді люди з багатих сімей підійшли до неї, щоб пофліртувати. Дівчина виглядала серйозною і сердито сказала: “Як ви смієте так поводитися зі мною! Я живу в Небесному палаці й часто подорожую між Божественними світами. Навіть Пенлай і Куньлунь (місця проживання Божеств) я вважала надто звичайними й мені нецікаво було їх відвідувати. Імператор Небесного царства визнав мене занадто зарозумілою і у покарання заслав у цей людський світ. Через сім днів я зможу повернутися на Небо. Попри те, що зараз я опинилася тут, як у пастці, зазнаючи приниження, я вам не рівня. Якщо ви не припините так поводитися зі мною, вам загрожує біда”.

Почувши це, юнаки злякалися і відступили. Із цікавості Ма пішов за дівчиною і побачив, як вона увійшла до буддійського храму й залишилася там. Через сім днів Ма знову побачив її. Вона взяла чашу з водою з храму і видула з неї різнобарвну хмару. Потім дівчина, вивернувши свій шкіряний плащ навиворіт, перетворилася на білого дракона й полетіла високо в небо».

Імператор Кансі і дракон

Згідно з книгою обрядів, коли людство цінує чесноту, Бог благословляє людей дощем, чистими джерелами і процвітанням. Можуть з'явитися чудеса, подібні до Карти Жовтої річки, а також фенікси, єдинороги, божественні черепахи і дракони.

Імператор Кансі («кан» означає світ, а «сі» означає процвітання) із династії Цін зафіксував один із таких проявів. Хоча він був представником маньчжурської династії, за роки 61-річного правління (1661–1722 рр.) його завжди шанували монголи, тибетці, ханьці і представники інших етнічних груп.

На 44-му році правління (1705 р.н.е.) імператор Кансі вп'яте відвідав Південний Китай і зупинився в храмі Цзіньшань. Коли 30 квітня він вийшов оглянути околиці, йшов дрібний дощ, але ні вітру, ні грому не було. Раптом він побачив гігантського дракона завдовжки кілька десятків метрів. Дракон з'явився в небі, а потім зник у хмарах.

Перебуваючи під враженням незвичайного видовища, імператор написав вірш під назвою «Подорож із драконом»:

Чи з'являється дракон на полі, чи в небі

Це чиста енергія, що таємниче виникає і йде

Він відрізняється від дракона повені, який руйнує будинки й поля,

Або дракона туману, який пошкоджує наші посіви.

Ширяючи в хмарах у благодатному світлі

Дракон крутиться вгору і вниз, щоб усе привести в гармонію

Можна осідлати шість драконів і керувати країною

Виконуючи свій обов'язок і приносячи своєчасне обводнення.

Були часи успіхів і втрат

І доводилося докладати зусиль великих і малих

Доброчесність дракона велика, де б він не мешкав

Але щоб зробити це по-справжньому добре, потрібна старанна робота.

Річка Янцзи широка і велична,

Її води глибокі й чисті

Злітаючи вгору, немов звук грому, наповнюється твердою життєвою силою.

Щодня оновлюється, спокійно дотримуючись Небесного закону.

(Далі буде)