( Minghui.org) 24 жовтня 2023 року мешканці міста Шеньян провінції Ляонін відхилили апеляцію на чотири роки позбавлення волі за відданість Фалуньгун, духовній практиці самовдосконалення свідомості й тіла. З 1999 року її послідовників переслідує комуністична влада Китаю.
Ван Сюїн (58 років) рішуче налаштована і далі домагатися справедливості. Вона сказала, що також залишає за собою право подати до суду на винних у її переслідуванні за здійснення конституційного права на свободу віросповідання. Оскільки суддя, який розглядав апеляцію, заявив, що рішення є остаточним, вона надала Minghui.org спростування заяв проти неї, що містяться в постанові.
Ван Сюїн
Короткий опис неправомірного арешту Ван, висунення звинувачення і винесення вироку
Ван була заарештована 12 лютого 2023 року після того, як працівник служби доставлення їжі повідомив поліцію, що біля супермаркету вона розповідала йому про Фалуньгун. Справою Ван займався Чжан Шічен із поліційної дільниці Чендунху району Юйхун.
Наступного дня після того, як місцевий центр ув’язнення відмовився прийняти Ван через високий кров’яний тиск, її звільнили під заставу. Проте 7 липня вона була знову взята під варту і відтоді перебуває в центрі ув’язнення № 1 Шеньяна.
28 червня Пяо Юньцзін, обвинувач прокуратури району Юйхун, звинуватив Ван, а 16 серпня вона постала перед судом. Після того, як 24 серпня Ге Лідань суддя районного суду Юйхун засудив практикувальницю до чотирьох років ув’язнення і штрафу на 5000 юанів, вона подала апеляцію до суду проміжної інстанції міста Шеньян, але 24 жовтня суддя Лю Даюн відхилив її.
Поліція, прокурор і суддя першої інстанції порушують юридичні процедури
Під час її арешту й судового переслідування співробітники поліції (особливо Чжан), прокурор Пяо та суддя Ге неодноразово порушували юридичні процедури.
Якось Чжан жорстоко поводився з Ван, коли вона відмовилася пройти медичний огляд, необхідний для взяття під варту. Він схопив жінку за шию і плечі й притис до підлоги, щоб медсестри змогли оглянути її. У результаті вона була серйозно поранена. Він також тричі турбував її вдома під час звільнення під заставу. Якоїсь миті він навіть крикнув їй: «Ах ти, чортова стара! Чому б тобі не податися в пекло! Чому ти досі жива і здорова?»
Прокурор Пяо відмовився закрити справу Ван і заявив, що єдиний спосіб уникнути судового переслідування — це розірвати зв’язок із Фалуньгун. Ван звернулася до прокуратури із проханням про відведення прокурора Пяо, але відповіді так і не отримала. Пяо також вжив заходів у відповідь проти Ван, змусивши поліцію взяти її під варту, коли її було звільнено під заставу за станом здоров’я.
Суддя Ге не дозволив чоловікові Ван бути в якості захисника, який не є адвокатом, попри його неодноразові прохання. Син подружжя, що працює за містом, повернувся в Шеньян і домігся від Ге дозволу обстати, як сімейний захисник. Однак йому не дозволили ставити запитання прокурору Пяо під час судового засідання. Ге припинив слухання, не давши йому зачитати й одного речення своєї захисної промови. Призначений судом адвокат, від послуг якого Ван відмовилася, за вказівкою Ге визнав її винною.
Суддя апеляційної інстанції також порушив юридичні процедури
Після того як Ван подала апеляцію до проміжного суду міста Шеньян, її син, який знову був, як її сімейний захисник, який не є адвокатом, представив головуючому судді Лю Даюну низку документів, у тому числі:
заяву про ознайомлення з матеріалами справи;
заяву про надання побачення з позивачем;
заяву про проведення публічного слухання;
клопотання про зміну запобіжного заходу (щоб Ван могла бути звільнена під заставу на час розгляду апеляції);
клопотання про повернення речей, вилучених із будинку Ван після її арешту;
клопотання про виключення незаконних доказів (прохання до апеляційного суду виключити докази звинувачення, які були використані під час судового процесу для засудження Ван);
клопотання про забезпечення доказів невинуватості (прохання до апеляційного суду прийняти докази, подані Ван і її захистом для підтвердження її невинуватості);
повідомлення № 50 Головного державного управління КНР у справах преси і видавництв від 1 березня 2011 року, яке скасовує заборону на публікацію книг Фалуньгун;
заяву чоловіка Ван, Чжан Хунтао, про анулювання «свідчень», які він обманом надав на допиті в поліції і які згодом використали як доказ для засудження його дружини;
додаткові матеріали, що показують, як апеляційні суди в інших регіонах країни скасовували неправомірні вироки щодо послідовників Фалуньгун.
Однак суддя Лю дав змогу синові Ван лише переглянути матеріали її справи й зустрітися з нею в центрі ув’язнення. Він відхилив решту прохань і повторив, що відкрите слухання по апеляційній справі не проводитиметься, хоча за законом він мав задовольнити прохання апелянтів про відкрите слухання. Він наказав синові Ван подати заяву про захист письмово.
23 жовтня син Ван подав заяву, а наступного дня Лю виніс ухвалу, яка підтверджує обвинувальний вирок Ван.
Спростування тверджень судді щодо пунктів
Після того, як 24 жовтня суддя Лю виніс рішення залишити в силі неправомірний вирок Ван за відданість Фалуньгун, вона й захисник від її родини спростували його заяви проти неї.
Суддя Лю написав у своїй постанові: «Суд першої інстанції визначив, що подані поліцією докази, включно зі свідченням Чень Кая (працівника служби доставлення їжі, який повідомив про Ван) і Лю Юйсі (який стверджував, що був свідком, як Ван говорила із Ченем про Фалуньгун), рішенням про конфіскацію особистих речей, описом передбачуваних злочинів, фотографіями та іншими відповідними записами, є допустимими після їх вивчення під час судового слухання справи Ван».
Спростування: суддя Ге із суду першої інстанції так і не розглянув доведені поліцією докази під час слухання справи Ван. Ні Чень, ні Лю не були присутніми для проведення перехресного допиту.
Суддя Лю написав: «Апелянтка Ван Сюїн вказала причину своєї скарги: „Фалуньгун не є культом”. Вона ніколи не підривала діяльності правоохоронних органів і не чинила жодних злочинів».
Спростування: Ван написала в апеляції, що «Фалуньгун не має будь-якої організації і не є культом. Вона ніколи не підривала діяльності правоохоронних органів і не чинила жодних злочинів. Ми, практикувальники Фалуньгун, дотримуємося принципів „Істина, Доброта, Терпіння” (кит. „Чжень, Шань, Жень”) «і не порушуємо закон, намагаючись бути добрими людьми». Хоча суддя Лю процитував деякі з її слів, він не включив останнє речення, у якому підкреслювалося, що практикувальники не порушують закон, прагнучи бути хорошими людьми.
Суддя Лю написав: «Щодо прохання апелюючого виключити незаконні докази (які використовувалися для її засудження), апеляційний суд розглянув матеріали справи і встановив, що поліціянти зібрали й підтвердили справжність усіх доказів відповідно до закону, і отже докази були допустимі як у судовому, так і в апеляційному порядку».
Спростування: управління внутрішньої безпеки міста Шеньян видало висновок про вірогідність поданих поліцією доказів, у якій предмети, пов’язані з Фалуньгун, вилучені в будинку Ван, були названі пропагандою культу. По-перше, за законом лише незалежні, сторонні судово-експертні агенції мають право досліджувати й перевіряти на справжність докази звинувачення. Управління внутрішньої безпеки входить до складу Департаменту поліції міста Шеньян, у віданні якого знаходиться поліційна дільниця Чендунху, яка заарештувала Ван.
Крім того, прокурор Пяо під час судового розгляду як у якості правового обґрунтування посилався на законодавче тлумачення статті 300 Кримінального закону, випущене Вищим народним судом і Верховною народною прокуратурою в листопаді 1999 року. Згідно із цим тлумаченням, усі, хто практикує або пропагує Фалуньгун, мають переслідуватися за всією суворістю закону. З 1 лютого 2017 року набула чинності нова законодавча інтерпретація, яка замінила версію 1999 року. У новій інтерпретації Фалуньгун не згадується, а підкреслюється, що будь-яке звинувачення проти будь-кого, хто має причетність до культу, повинно мати вагомі юридичні підстави. Оскільки жоден з ухвалених у Китаї законів не називає Фалуньгун культом, винесення вироку Ван на підставі законодавчої інтерпретації не має під собою правової бази.
Крім того, докази проти Ван були отримані поліцією незаконно, і жодного з них не було піддано перехресному допиту й перевірці на справжність під час судового засідання.Отже, ці докази не повинні були бути допущені до розгляду в суді.
Суддя Лю написав: «Що стосується заяви, яка апелює про те, що Фалуньгун не є культом і її практика Фалуньгун не порушує закон, апеляційний суд зазначив, що уряд включив Фалуньгун до списку культів.Отже, заявниця не мала законних підстав для подання апеляції. Ба більше, після винесення вироку вона і далі займалася пропагандою культу Фалуньгун. Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно застосував відповідні закони і виніс правильне рішення. Тому апеляційний суд відмовився прийняти доводи апелюючої та думки захисту».
Спростування: як зазначалося вище, суд першої інстанції не мав юридичних підстав для винесення обвинувального вироку Ван. Що ще важливіше, з огляду на те, що принцип поділу церкви й держави, жоден уряд, включно з компартію Китаю, не може визначити, чи є система вірувань культом, чи ні. Конституція КНР захищає право громадян на свободу віросповідання. Те, що Ван займається Фалуньгун і розповідає людям про практику, не завдало жодної шкоди ні окремій людині, ні суспільству в цілому, і тим більше не підривало роботу правоохоронних органів.
Ван і її захисник дійшли висновку, що суддя Лю скоїв злочин у вигляді невиконання службових обов’язків, відхиливши її апеляцію.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
