66-річний житель провінції Юньнань після другого тюремного ув'язнення зазнає постійного переслідування за прихильність до Фалуньгун

(Minghui.org) 66-річний мешканець міста Куньмін провінції Юньнань був звільнений 28 березня 2023 року після трьох із половиною років ув'язнення за віру в принципи Фалуньгун, але місцева влада продовжує його переслідувати.

Фалуньгун — духовна практика самовдосконалення, яку з липня 1999 року переслідує компартія Китаю.

Пана Ченя Цзінву заарештували 28 вересня 2019 року, і 22 квітня 2020 року він постав перед судом, засідання якого проходило в режимі онлайн. Наприкінці травня 2020 року практикувальника засудили до 3,5 років позбавлення волі та штрафу 3000 юанів. 23 липня 2020 року його апеляцію відхилили, і 30 листопада того ж року його перевели до в'язниці №1 провінції Юньнань.

28 березня 2023 року, у день звільнення, біля воріт в'язниці на Ченя чекали співробітники дорожньої поліційної дільниці Цяньсін і дорожнього комітету Цяньсін. Вони відвезли його додому і сфотографували. Вони також попередили, щоб він не поширював на вулиці інформацію про переслідування Фалуньгун.

Через місяць двоє співробітників поліційної дільниці Цзяолін, зокрема Лі Деган, і троє працівників дорожнього комітету Сіюаньбей прийшли додому до Ченя, щоб «поговорити» з ним.

У червні 2023 року Ченя викликали в судове бюро Лунсян, де його змусили підписати угоду про те, що бюро «допоможе йому усвідомити свою провину в практиці Фалуньгун». Йому не дали копію угоди, що, по суті, давало їм змогу в будь-який час переслідувати його за віру. Вони щомісяця телефонували, щоб «перевірити його».

Огляд переслідування

Раніше Чень очолював відділ спортивного харчування спортивної тренувальної бази Хайген у Куньмін. Відтоді як у липні 1999 року він почав практикувати Фалуньгун, він став не тільки кращою людиною, а й хорошим керівником. Однак із липня 1999 року, коли почалося переслідування, він неодноразово зазнавав нападів.

У 2002 році Ченя на рік відправили до виправно-трудового табору. Після звільнення 2003 року його перевели на роботу з обслуговування футбольного поля. У 2004 році Ченя заарештували знову і засудили до трьох років примусових робіт, які згодом були продовжені на 10 місяців. Упродовж усього другого терміну ув'язнення у виправно-трудовому таборі роботодавець не виплачував йому заробітну плату. Його дружина, не витримавши фінансових труднощів і постійного переслідування, у 2007 році, після його звільнення, розлучилася з ним.

У 2011 році Ченя знову заарештували й засудили до трьох років тюремного ув'язнення, а 9 жовтня 2013 року, коли він ще перебував у в'язниці, його роботодавець звільнив його. Із січня до жовтня 2013 року роботодавець виплачував йому щомісячну субсидію в розмірі 500 юанів, але припинив виплачувати після його звільнення. 26 березня 2014 року Ченя звільнили і йому довелося перебиватися випадковими заробітками, яких ледь вистачало на життя.

Роботодавець Ченя і місцеве управління соціального забезпечення відмовилися виплачувати йому пенсійну допомогу після того, як у 2017 році він досяг пенсійного віку. Під час другого тюремного ув'язнення з 2019 по 2023 рік його здоров'я було підірвано, що зробило його непрацездатним. Не маючи пенсії, Чень покладається тільки на свої мізерні заощадження.

Останній арешт

Коли 28 вересня 2019 року приблизно 16-ї години вечора Чень тільки увійшов на територію свого житлового комплексу, двоє поліціянтів у цивільному перегородили йому шлях і запитали, чи він Чень Цзінву. Чень сказав «так», і один поліціянт підтвердив це, порівнявши його з фотографією.

Чень запитав двох чоловіків, з якої вони поліційної дільниці, вони відповіли, що з поліційної дільниці Юнчан району Сішань. Вони пред'явили свої посвідчення особи, потім відвезли його в поліційну дільницю Цзяолін. Потім вони викликали ще чотирьох співробітників у цивільному, які, як пізніше дізнався Чень, були з відділу внутрішньої безпеки району Сішань.

Потім шестеро поліціянтів відвезли Ченя в його квартиру. Вони забрали в нього ключ, але цілу годину не змогли відчинити двері. Поліціянти викликали слюсаря, але і він не зміг допомогти. Тоді вони принесли електричний дриль і під'єднали його до розетки у квартирі сусіда Ченя, що живе навпроти.

Водночас поліціянти забрали мобільний телефон Ченя і, переглянувши його контакти, зателефонували членам його сім'ї. Син і племінник Ченя прибули приблизно в той час, коли поліціянти відчинили двері. Коли вони запитали, чому проводять обшук у приватному будинку, поліціянт пред'явив ордер на обшук. Ченю не дали прочитати те, що було написано в ордері на обшук. Під час обшуку поліціянти забрали книги та інформаційні матеріали Фалуньгун, два ноутбуки, два принтери, коробку з копіювальним папером, пластикові пакети та інші цінні речі. Вони також змусили пана Ченя стати біля конфіскованих речей, а потім сфотографували та зняли його на відео.

Змусили сидіти на металевому стільці всю ніч

Того ж дня майже 19-ї години вечора поліціянти відвезли Ченя в поліційну дільницю Юнчан і змусили сидіти на металевому стільці. Один поліціянт приніс йому трохи їжі.

Фото: Знаряддя тортур: металевий стілець

Приблизно через дві години кілька поліціянтів прийшли допитати Ченя. Він відмовився відповідати на їхні запитання і підписувати протокол допиту. Вони насильно взяли в нього відбитки пальців і змусили здати аналіз сечі. Було приблизно 11 годин вечора, коли поліціянти пішли.

Ченя всю ніч тримали на металевому стільці. Близько 9 ранку наступного дня кілька офіцерів відвезли його до першої народної лікарні міста Куньмін для медичного обстеження, включаючи рентген, ультразвук і аналіз крові. Потім його відправили в центр ув'язнення району Сішань. Була 12 година дня, час обіду в центрі ув'язнення. Для оформлення Ченя вони чекали до 14 години.

5 листопада 2019 року пану Ченю було видано офіційний ордер на арешт.

Засуджений на 3,5 роки

Наприкінці 2019 року співробітники прокуратури району Сішань двічі допитували Ченя в центрі ув'язнення. Потім прокурори Чжан Цзяньвень і Чжао Веньхуей висунули йому обвинувачення.

Пославшись на пандемію, суд району Сішань призначив онлайн-слухання на 22 квітня 2020 року, не поінформувавши Ченя про його право відмовитися від проведення дистанційного судового засідання.

На онлайн-слуханні були присутні головуючий суддя Лі Ліцзюнь і помічники судді Дун Меньлі та Куан Сінь, а також секретар У Жунь. Суддя Лі призначив адвоката для визнання провини Ченя. Коли Чень запитав, чи може адвокат заявити про його невинність, Лі відповів, що не може. Чень виступив на свій захист і сказав, що жоден закон у Китаї не криміналізує Фалуньгун і не визначає його культом. Він закликав прокурора Чжана надати докази того, як він нібито «використовував культову організацію для підриву діяльності правоохоронних органів» — стандартний привід, який використовують для пред'явлення звинувачень практикувальникам Фалуньгун.

Чжан не зміг надати жодних доказів, суддя Лі закрив засідання.

Чень отримав обвинувальний вирок наприкінці травня 2020 року. Його засудили до 3,5 років позбавлення волі і оштрафували на 3000 юанів. Він подав апеляцію до суду проміжної інстанції міста Куньмін, який провів із ним віртуальну зустріч для перевірки певної інформації, але не провів відкритого слухання, як він просив. 23 липня 2020 року суддя Лі Шію і помічники судді Чжен Хун і Чен Сицзінь постановили залишити в силі початковий вердикт пана Ченя. У вироку також було вказано імена помічників судді Лі Сюцзяна і секретаря Го Сіньмена.

Жорстоке поводження у в'язниці

30 листопада 2020 року Ченя перевели до в'язниці №1 провінції Юньнань. Після прибуття з нього зняли весь одяг і змусили вдягнути форму ув'язненого. Йому дозволили залишити в себе тільки два документи, один — його обвинувальний висновок, інший — його вирок. Потім охоронці одягли йому на голову чорний мішок і відвезли його прямо в тюремну лікарню на 15-денний карантин. Після цього його піддали медичному огляду, а потім відправили у відділення №1 (також відоме як команда суворого управління), де його одразу ж роздягли догола і змусили присідати і стрибати упродовж приблизно п'яти хвилин без зупинки.

Відділення №1 розташовувалося в нещодавно побудованій шестиповерховій будівлі. На кожному поверсі були електронні двері і приблизно 14 камер. У кожній камері також були електронні двері і власний санвузол, що давало змогу охоронцям тримати ув'язнених у камерах цілодобово.

Для послідовників Фалуньгун, яких утримували у відділенні №1, було встановлено такий розпорядок дня: підйом о 6 годині ранку і відхід до сну о 10 годині вечора. За винятком триразового приймання їжі та сеансів «промивання мізків», що проводяться поза камерами, їх змушували сидіти на маленьких табуретах увесь день, починаючи із 6.30 ранку. Давали мізерну кількість їжі. Найчастіше на сніданок давали тільки булочку, приготовану на пару. Раз на тиждень на сніданок практикувальникам давали яйце і парову булочку (у різні дні).

Сидячи на маленькому табуреті впродовж усього дня в камері

Тюремна охорона призначила новоприйнятих кримінальних ув'язнених стежити за практикувальниками Фалуньгун, причому чотири в'язні спостерігали за кожним практикувальником.

Кожного практикувальника змушували сидіти на маленькому табуреті в оточенні чотирьох ув'язнених, які упиралися колінами практикувальнику в спину, не даючи рухатися. Оскільки ув'язнені, які тільки-но потрапили до в'язниці, повинні були вивчити тюремні правила, охоронці наказували їм читати правила вголос із 7-ї години ранку після сніданку до 18.30 вечора. Мета полягала в тому, щоб змусити практикувальників запам'ятати правила.

Кожні два тижні в'язниця отримувала нову партію в'язнів, і охорона призначала чотирьох нових ув'язнених замість попередніх. Метою було не дозволити ув'язненим залишатися надто довго з практикувальниками, щоб вони не були зворушені добротою практикувальників і не чинили опору наказу охоронців переслідувати їх.

Кожному практикувальнику дозволялося на день тільки чотири перерви в туалет: о 6-й годині ранку, 11-й годині, 15-й годині дня і перед сном. Весь інший час їм доводилося сидіти на маленькому табуреті.

Коли наставав час приймання їжі, практикувальники в кожній камері по черзі забирали свої миски й столові прибори зі спеціально відведеного місця, а потім поверталися в камери, щоб дочекатися їжі. Ув'язнені, відповідальні за доставлення їжі, підкочували візок до кожної камери, щоб практикувальники могли отримати їжу. Потім практикувальники йшли мити посуд. Потім вони знову сиділи на маленьких табуретах до наступного приймання їжі.

Після вечері, приблизно о 18.30 вечора, усі практикувальники спускалися у вестибюль, для перегляду випуску новин комуністичного режиму, а потім інших телепередач. Вони поверталися до своїх камер о 20.30. Потім проводився щоденний переклик. Час умивання — 21.30, а спати — 22.00, але світло горіло всю ніч.

Після довгого сидіння на маленькому табуреті на сідницях Ченя з'явилися гнійні рани. Охоронці також наказали практикувальникам писати щотижневі «звіти про свої думки». Пан Чень відмовився підкоритися.

Практикувальникам дозволялося приймати душ двічі на тиждень, але на це відводилося тільки три хвилини. Ченю не дозволяли змінювати одяг (навіть спідню білизну) понад 40 днів. На 45-й день його ув'язнення у відділенні №1 він попросив дозволу в охоронця Лю Ді, і той дозволив йому переодягнутися. Після цього щосуботи йому дозволяли прати білизну разом з іншими ув'язненими.

Пан Чень міг витрачати на предмети першої необхідності тільки 50 юанів на місяць. Через пів року ця сума була знижена до 30 юанів. Два охоронці з відділу освіти в'язниці щомісяця проводили з ним бесіди, намагаючись змусити його відмовитися від своїх духовних переконань.

Засудженому вбивці, на ім'я Гун Цяньлун було доручено «працювати» над практикувальниками. Він ходив по різних камерах і намагався умовити практикувальників відмовитися від своєї віри.

Пана Ченя переводили з однієї камери в іншу, а раз на три-п'ять днів охоронці обшукували його камеру на наявність предметів, що належать до Фалуньгун. Йому в цей час наказували викласти всі свої речі на підлогу за межами камери. Ченю не дозволяли телефонувати рідним і відмовили в побаченні з ними.

Сидячи на маленькому стільчику в майстерні

Приблизно в червні 2021 року відділення №1 було переведено в іншу будівлю, у якій розташовувалася майстерня. Починаючи з наступного місяця всім практикувальникам наказали вдень приходити в майстерню, яка була розділена на комірки. Кожен практикувальник сидів на маленькому стільчику в комірці щодня із 7.45 ранку до 17 години вечора. Поруч із кожним практикувальником сиділи двоє ув'язнених, один перед практикувальником, інший позаду нього.

Департамент освіти встановив у майстерні телевізор і наказав практикувальникам дивитися програми, що паплюжать Фалуньгун.

Ченю і ще п'ятьом практикувальникам: Цю Аню (на той момент 40 років, уродженець провінції Хунань, засуджений на три роки), Чай Маожуну (60 років, засуджений на 3,5 роки), Хе Цзяньгуану, Вень Чуньфу (на той момент 63 роки, засуджений на 4 роки) і Чжу Чжунфу (засуджений на 6 років) веліли разом дивитися наклепницьку пропаганду.

Наступного дня Цю рішуче відмовився дивитися телевізор. Йому розпилили перцевий аерозоль в очі і на все обличчя. Очі боліли так сильно, що він зовсім не міг бачити. Крім того, у нього сильно боліли ніс і рот. Лише через пів години охоронці наказали ув'язненому відвести його в умивальну кімнату, щоб промити очі. Тільки ближче до вечора він зміг їх відкрити.

Після цього випадку охоронці припинили спроби змусити практикувальників дивитися наклепницьку пропаганду.

За кілька тижнів охоронці привезли близько 60 швейних машин і наказали практикувальникам навчитися шити. У той час був розпал пандемії, і практикувальників змушували шити мішки для трупів. Пізніше вони також шили сумки та інші товари.

Сеанси «промивання мізків»

Приблизно в травні 2022 року відділ освіти розробив ще один метод ідеологічного опрацювання стійких практикувальників Фалуньгун. Була ще одна будівля, у якій вдень перебували тільки кілька ув'язнених, які чергували в нічну зміну, оскільки всіх інших ув'язнених змушували виконувати важку роботу в майстерні. У холі цієї будівлі співробітники відділу проводили сеанси «промивання мізків», спрямовані на стійких практикувальників Фалуньгун.

Кожна сесія стосувалася лише кількох практикувальників. Тим, кого змусили зректися своєї віри проти їхньої волі, дозволили повернутися у свої камери. Тих, хто все ще залишався вірним своїй вірі, приєднували до наступної групи практикувальників.

До першої групи практикувальників, які зазнали ідеологічної обробки, входили Хоу Веньцинь (термін ув'язнення 3,5 року), а також вищезгадані Чай і Хе. Вранці їх змушували читати друковані видання з наклепом на Фалуньгун. Після обіду вони повинні були дивитися відео до 10-ї години вечора. Практикувальники також мали щодня писати звіти про свої думки.

Чай під тиском відмовився від своїх духовних переконань. Хе твердо дотримувався своєї віри, тому був підданий тортурам. Охоронці підвішували його в камері до півночі. У нього з'явилися нариви й ущільнення по всьому тілу.

Хоу також відмовився зректися своєї віри. У результаті Хоу і Хе змусили брати участь у другій сесії «промивання мізків», яка почалася в червні 2022 року. Серед практикувальників, які зазнали ідеологічної обробки, були Чень і У Сінмін (на той момент 43 роки, ув'язнений на 5 років). На Ченя розпилили перцевий аерозоль за те, що він відмовлявся носити тюремний номер.

Для роботи над практикувальниками був залучений вищезгаданий вбивця Гун. Він обманом змусив Ченя повірити в те, що керівництво в'язниці збирається подати на нього до суду за порушення тюремного порядку і продовжити термін його ув'язнення. Чень не витримав і проти волі зрікся своєї віри. Після цього він відчув сильне каяття і заявив, що хоче анулювати свою заяву.

Третій сеанс «промивання мізків» був спрямований на практикувальника Чжу Чжунфу і ще кількох інших. До моменту звільнення Ченя в березні 2023 року у в'язниці все ще проводилися подібні сеанси.

Примушували до виконання важкої роботи

У липні 2022 року Ченя перевели у відділення №11 (призначене для літніх, слабких, хворих та інвалідів). Там його змушували виконувати важку роботу, зокрема пакувати трубки для електронних аксесуарів, виготовляти швейні машини та плетені сумки, а також вставляти застібки-блискавки на одязі.

23 березня 2023 року, за кілька днів до звільнення Ченя, адміністрація в'язниці змусила його підписати документ під назвою «Лист-підтвердження про надання інформації про осіб, звільнених із в'язниці». У документі йшлося про те, що звільнені ув'язнені мають співпрацювати з місцевою владою в справі профілактики пандемії, у той час, як насправді йшлося про те, щоб дозволити поліції, вуличним комітетам, судовим бюро та іншим відомствам стежити за ними та переслідувати їх.