Музика ― невіддільна складова людської цивілізації

Музика є постійним супутником людини від початку зародження цивілізації. Вона змінювалася з розвитком людства, впливаючи як на уми людей, так і на весь навколишній світ.

Джерела музики і її триєдність

Музика сягає корінням до джерел традиційної культури людства, і впродовж усієї історії цивілізації грає дуже важливу роль.

То що означає слово «музика»? У давнину музика включала вірші, музичні звуки й танець.

Наприклад, найстарішою збіркою віршів у Китаї є «Книга пісень» («Ши-цзін»), у якій понад 300 віршів, написаних у XI—VI ст. до н. е. У давнину всі вірші з цієї збірки використовувалися для співу під акомпанемент і супроводжувалися танцями. Проте, мелодії і танці загубилися в глибині століть, а до нас дійшли лише ці вірші.

У колисці західної культури, за часів давньогрецької цивілізації, поезія, музика й танці теж були невіддільні один від одного.

Один із найвідоміших коментаторів «Книги пісень» Мао Хен (VII століття) написав так: «Емоції народжуються в серці, і якщо їх не можна стримати — вони виражатимуться через слова. Коли слів стає недостатньо для вираження почуттів, виникають розспіви. Коли для вираження емоцій стає недостатньо розспівів, вони зливаються, утворюючи мелодію і пісню. Коли ж і цього недостатньо, виникають рухи руками й ногами, утворюючи танець».

Це говорить про взаємозв’язок віршів, музики й танцю, які в давнину становили певну триєдність.

То коли ж зародилася музика?

Точну відповідь на це питання нині дати неможливо.

Згідно з давніми записами, перший імператор Китаю Фусі, який правив орієнтовно 5000 років тому, винайшов музичний інструмент се (подібність до гуслів), а також створив музику й танці. Його дружина Нюйва винайшла музичний інструмент шен, а також музику й танець «Чун Юе».

Одними з найдавніших духових інструментів вважаються знайдені в китайській провінції Хенань кістяні флейти Цзяху. Їх вік оцінюється в 9000 років.

Призначення музики

У книзі «Походження поколінь» («Ши-бень»), яка була написана в період Войовничих царств (475 — 221 рр. до н.е.), говориться: «Нюйва об’єднала тони Піднебесної, і, згідно із законами руху сонця, місяця і зірок у всесвіті, створила музику й танець „Чун Юе“. Після того, як музику й танець було створено, усе в Піднебесній із самої мікроскопічності було асимільоване з Великим Дао, усе стало гармонійним і впорядкованим».

Отож, можна зробити висновок, що музика й танець Нюйви, які були створені, наслідуючи всесвіт і згідно з небесними принципами, призначалися для перетворення всього сущого, починаючи від найглибшого рівня, щоб усе було в гармонії з природою, відповідало Небесному Шляху-Дао й несло порядок у Піднебесну.

З давніх китайських текстів також можна дізнатися, що коли між енергіями їнь і ян виник розлад, було створено музику, яка допомогла відновити втрачений баланс, і спрямувати все суще таким способом, що природа повернулася в гармонійний стан, а в Піднебесній запанували мир і порядок.

В історичних записах про період Чунца (770 — 476 рр. до н. е.) говориться, що створена Жовтим імператором музика «Чінцзяо», мала величезну силу, і виконувати її може тільки людина, яка має великі чесноти, інакше ця сила вийде з-під контролю і створить великі лиха.

У книзі «Весна та осінь пана Люя» (III ст. до н. е.) розповідається, що придворний музикант імператора Яо, на прізвище Чжі створив музику й танець «Дачжан», наслідуючи звуки гір, лісів і долин. Ця музика використовувалася для поклоніння землі. Згідно з записами, на звуки цієї музики зліталися фенікси, «всі тварини пускалися в танець, і все, що існує, співіснувало в гармонії».

Тобто, у давнину музика й танець мали надприродну енергію. Вони могли творити чудеса, керувати примарами й духами, впливати на природу, притягувати Безсмертних, а також птахів і звірів, і гармонізувати все навколо.

Однак, слідом за матеріалістичним розвитком людства, музика поступово втрачала свою творчу силу. У міру того, як люди все більше пов’язують себе матеріальними бажаннями, їхня духовна енергія слабшає, що також впливає на музику, яку вони створюють.

Дивовижний ефект музики

Доктор Т. С. Сінгх, завідувач кафедри ботаніки університету Аннамалайського в Тамілі (Індія), проводив безліч різних експериментів із реакцією рослин на музику. Він, зокрема, довів, що гармонійна музика сприяє росту й розвитку рослин.

Так, у період з 1960 по 1963 роки під час його експерименту в семи селах через гучномовці включали музику перед полями сільгоспкультур. У результаті виявилось, що врожай збільшився на 25–60 %.

Наприкінці 1950-х років ботанік, на ім'я Джо Сміт з Іллінойсу (США) експериментував із кукурудзою і соєю. Він посіяв одне й те саме насіння в теплицях. В одній частині теплиці грала «Рапсодія в стилі блюз» Гершвіна, а в іншій частині музика не грала. У результаті насіння, яке «слухало» музику, проросло на два тижні раніше, ніж те, яке не «слухало» музику. І стебла перших рослин були набагато товстішими.

Музика має магічний вплив як на рослини, так і на тварин.

Зараз у всьому світі на багатьох фермах включають класичну музику курям, коровам, свиням та іншій свійській живності. Така музика стимулює корів давати більше молока, а курей нести більше яєць. Це вже давно не є новиною. Багато ресторанів пропонують клієнтам страви з тварин і рослинних продуктів, вирощених під класичну музику. При цьому такі продукти мають кращий смак і харчову цінність.

Науково доведено також вплив музики на воду.

Так, японський вчений Емото Масару з допомогою низки експериментів підтвердив, що музика буквально змінює структуру води. Причому, якщо це класична музика, то молекули води набувають правильної гарної форми, а якщо негативна музика — неправильної форми. Свої експерименти вчений докладно описав у книзі «Послання води».

Зліва направо: кристали води після прослуховування музики Бетховена, Чайковського й музики в стилі «важкий метал»

Звичайно, музика також впливає і на людей.

Так, в 1993 році у відомому британському журналі Nature було опубліковано велике дослідження психолога Френсіса Раушера і його колег, які виявили, що прослуховування музики Моцарта покращує психологічні якості студентів. Цей феномен було названо «Ефектом Моцарта».

У центральному районі новозеландського міста Крайстчерч, яке колись вважалося найкримінальнішим у місті, злочинність значно скоротилася після того, як у місцевих торгових центрах почали включати класичну музику. Згідно з місцевою статистикою, у жовтні 2008 року в цьому районі вчинялося в середньому 77 злочинів за тиждень, а в жовтні 2010 року цей показник знизився до 2.

Відомий також і лікувальний ефект музики.

Так у стародавньому китайському трактаті «Хуан-Ді ней-цзін» («Трактат Жовтого імператора про внутрішнє»), що з’явився в період царств, що б’ються (475—221 до н.е.), говориться, що п’ять музичних тонів відповідають п’яти нутрощам тіла, п’яти елементам та п’яти емоціям людей, а також, що їх можна налаштувати відповідно до гармонійної музики, і тоді тіло повернеться до нормального стану, тобто буде досягнуто ефекту лікування.

У 1807 році у Відні була опублікована книга австрійського лікаря П. Ліхтенталя під назвою «Лікар — музикант або твір про вплив музики на тіло і її використання при певних захворюваннях». У книзі детально представлені результати досліджень у цій галузі на початку IX століття, що підтверджують лікувальний ефект музики.

У 1950 році в США було засновано Американську Асоціацію музичної терапії, що ознаменувало появу нової дисципліни — музична терапія. Тепер така терапія використовується у всьому світі. Велика кількість лікарень і реабілітаційних центрів успішно застосовують її та отримують хороші результати.

Отже, видно, що музика впливає на весь навколишній світ.

Музика відображає стан держави й суспільства

Музика є індикатором стану суспільства. Стародавні знали, що вивчення музики якоїсь країни може допомогти дізнатися про політичну ситуацію в цій країні й те, як нею керувати.

Зокрема, у трактаті «Юе-цзи» («Записки про музику», IV—I ст. до н. е.) йдеться: «Музична нота гун символізує правителя, музична нота шан символізує чиновників, музична нота цзюе символізує народ, музична нота чжи символізує справи держави, музична нота юй символізує навколишні предмети. Якщо ці п’ять нот гами не переплутані, немає і негармонійних, фальшивих звуків. Якщо тон гун розладнаний, то звуки безладні, а це означає, що правитель зарозумілий; якщо тон шан розладнаний, то звуки грубі, а це означає, що чиновники зіпсовані; якщо тон цзюе розладнаний, то звуки тривожні, а це означає, що народ незадоволений; якщо тон чжи розладнаний, то звуки сумні, а це означає, що народ виснажений; якщо тон юй розладнаний, то звуки стрімкі, [а це означає, що] багатства держави зміліли. Коли всі п’ять тонів гами розладнані, вони заважають один одному, і це називається розбещеністю. За такого становища дні держави вважаються ліченими».

У стародавніх книгах згадуються випадки, коли мудрі люди правильно пророкували майбутні події в державах, просто послухавши місцеву музику.

Так, в енциклопедії «Тундянь» (801 рік) розповідається, що перед тим, як імператор Ян із династії Суй поїхав до Цзянди, син музиканта Вана Лін’яня повернувся додому з палацу й зіграв мелодію. Почувши її, Ван змінився в обличчі та сказав синові, щоб не їхав з імператором до Цзянди: «У цій мелодії немає палацового звуку. Імператор не повернеться». У результаті під час цієї поїздки імператора було вбито.

Між Богом і людиною

З давніх часів люди вірили, що все, що існує на землі й на небі, створене Богами й походить від Богів. Боги всюдисущі, вони проявляються у всьому, що вони створили, живлять усе суще, зливаються зі всесвітом і керують усім.

Стародавні китайці говорили, що все у всесвіті створено Дао — непорушним законом, що виходить із мудрості Бога.

Слово «космос» (cosmos) походить від грецького слова κόσμος, яке означає «порядок, гармонія».

Спочатку музика узгоджувалась із законами всесвіту, тобто з Дао, тому вона несла в собі божественну силу, і могла гармонізувати все навколо.

Згідно з легендами, на початку людської цивілізації Боги перевтілювалися в мудреців і несли людям знання й культуру, зокрема музику. Це відображено в східній та західній міфології.

Боги залишили людям безліч загадок, сховавши їх у традиційній культурі, щоб у певний період ці божественні сліди могли пробудити початкову пам’ять людей і повернути їх в обійми Бога.

Найбільш рання музика в основному використовувалася як інструмент для жертвопринесення і спілкування з Богами Неба й Землі.

Так було в трактаті «Чжоу Лі» («Книжка етикету епохи Чжоу»), написаного приблизно в XI ст. до н. е., говориться: «Якщо під час жертвопринесення виконати музику й танці Шести [перших] династій один раз, можна закликати духів птахів, річок і озер; якщо виконати її двічі, можна закликати духів звірів і гірських лісів; якщо виконати тричі, можна закликати духів риб і пагорбів; якщо ж виконати чотири рази, можна закликати панцирних тварин і духів землі; а якщо виконати шість разів, то можна привабити однорогів, феніксів, драконів і небесних Богів».

У стародавніх текстах також говориться, що, якщо вісім разів виконати написану Жовтим імператором музику «Сяньчі», то проявляться божества землі.

Тобто давня музика мала таку велику силу, що її звуки приваблювали навіть божеств.

Музика й танці шаманів

Через те, що музика використовувалася як засіб спілкування з божествами, були особливі люди, які таку музику виконували. Їх називали шаманами, заклинателями духів, чарівниками, магами, відунами тощо.

У свідомості сучасних людей ці назви можуть носити негативний відтінок і викликати асоціації із чаклунами, відьмами або просто шарлатанами й ошуканцями. Однак у давнину такі люди мали високий соціальний статус, багато з них були вождями племен або наближеними до них. Більшість таких людей мали надприродні сили, екстраординарні здібності й мудрість. Вони дійсно могли спілкуватися з божествами, були їхніми представниками у світі людей та відігравали важливу роль у політичному житті племен і народів.

У книзі «Го юй» чи «Промови царств» (III в. е.) говориться: «У давнину божества сходили лише на високодуховних, розумних, світлих, чистих і шляхетних людей, роблячи їх посередниками для спілкування між людьми і Богами. Таких людей називали шаманами чи шаманками».

Тобто стародавні спілкувалися з божествами з допомогою таких людей, а ці люди часто вступали в контакт із божествами й духами з допомогою музики й танців.

Так, існували спеціальні танці й музика для того, щоб попросити вищі сили про дощ, хороший урожай, вдале полювання тощо.

Епоха демонічних танців

Одна з причин, через яку давня музика й танці мали таку величезну енергію і допомагали підтримувати прямий зв’язок із Богами, полягала в тому, що в той час у людей були чисті думки, добрі наміри, їхнє мислення було простим і нехитрим. Тому позитивна енергія музики могла виявлятися повною мірою.

Проте, поступово, за розвитком матеріалізму, люди почали гнатися за тілесними насолодами й матеріальними благами. Їхня духовна енергія дедалі слабшала. Початкова добра природа людей проявляється все рідше, люди відхиляються від Шляху-Дао, і божественні сліди у світі людей поступово зникають.

Почався цей процес дуже давно. З історичних записів видно, що виродження музики спостерігалося вже в період китайської династії Ся (2205–1766 рр. до н.е.), зокрема під час її останнього правителя Цзе, який уславився як тиран і розпусник.

Одним із найбільш ранніх і авторитетних трактатів про музику є текст «Юе-цзи» («Записки про музику»), в якому говориться: «Розквіт музики аж ніяк не в достатку звуків, а ритуал важливих жертв предкам аж ніяк не зводиться до вишуканого смаку жертовної їжі. […] Колишні правителі-вани, виробляючи норми поведінки, обряди й музику, не ґрунтували їх тільки на задоволенні бажань рота, шлунка, вух і очей людей, а спрямовували обряди й музику на те, щоб навчити народ співвідносити любов і ненависть і виправляти тих, хто порушує істинний шлях поведінки людей».

У трактаті також йдеться: «Музика робить людей щасливими. Однак шляхетна людина знаходить щастя тому, що вона з допомогою музики асимілюється зі Шляхом-Дао, а низька людина тому, що з допомогою музики задовольняє свої людські бажання». І ще: «Якщо слухати порочні звуки, у людині прокинеться негативна енергія-ці, яка стане переважати. Якщо слухати чисті звуки, з ними перегукуватиметься хороша енергія-ці в людині, яка домінуватиме».

У книзі «Весна й осінь пана Люя» (III століття до н. е.) сказано: «Коли світ перебуває у великому спокої, усі істоти в умиротворенні, усе змінюється відповідно до вищого, тоді музика досягає завершеності. Музика, що досягла завершеності, має наслідком вгамування пристрастей і бажань. Коли пристрасті й бажання не спрямовані хибним шляхом, музика досягає завершеності». «Коли з’являється порочна й легковажна музика, тоді почуття людей спрямовуються на порок і розпусту. Це-то й породжує всі види хтивості й божевілля».

З викладених вище цитат можна побачити, що значна частина популярної в наш час музики потрапляє в категорію «порочних звуків» і відіграє роль руйнування традиційної суспільної моралі.

Отже, спочатку музика використовувалася не для розваги, а для гармонійного впорядкування всіх речей у світі. Музика була важливим інструментом духовного виховання людей. Проте, з часом ця її роль дедалі більше слабшала, а її розважальна функція посилювалася. Особливо останнім часом початкова роль музики вже майже повністю зникла, а сама музика перетворилася на інструмент розбещення людей.

Насамкінець хотілося б навести уривок із давньої книги, який допоможе побачити, наскільки сильно деградувало нинішнє суспільство, а також зрозуміти причини такого стану:

«Людина народжується чистою, у цьому дарована їй небом натура. Стикаючись із навколишнім світом, її натура приходить у рух, і в ній народжуються бажання. Коли предмети і явища пізнаються, формуються і почуття любові й ненависті до них. Якщо любов і ненависть не вгамовуються зсередини, а пізнання довкілля заманюють людину у світ речей, і вона не в змозі впоратися із собою, тоді даровані їй небом якості гинуть. Адже навколишній світ впливає на людину нескінченно, а любов і ненависть людини не мають межі, і в такому разі навколишній світ підступає до людини, і вона змінюється під його впливом. Коли ж людина змінюється під впливом навколишнього світу, у ній гинуть даровані їй небом якості, і вона виснажує себе в бажаннях. Ось тоді-то народжуються почуття непокори й бунту, облуди й обману, чиняться непристойні справи і влаштовуються заворушення. Тоді сильні починають погрожувати слабким, багатонаселені царства чинять насилля малонаселеним, обізнані починають обманювати нерозумних, зухвалі заподіювати страждання боязким, потерпілі від епідемій і хвороб не отримують догляду, старі й малі, сироти й вдови не мають прихистку — усе це і є шлях великого безладу» (Книга «Весни та осені пана Люя»).