Прояв милосердя до учнів призвів до значного поліпшення їх оцінок і поведінки

(Minghui.org) Я працюю вчителькою і з 1996 року вдосконалююсь за Фалунь Дафа. Почавши займатися Фалунь Дафа, я навчилася думати передусім про інших людей і змогла позбутися пристрасті до слави, вигоди й почуттів. Оскільки у моєму класі було багато дітей із сімей із низьким доходом, я не пропонувала відсталим школярам відвідувати заняття з репетиторами, а сама після уроків або у вихідні дні додатково займалася з ними. Якщо мені дарували подарунки або пропонували гроші, то я завжди відмовлялася від них.

Під час батьківських зборів я одного разу сказала: «Навчати й виховувати ваших дітей — мій обов’язок. Я зроблю все, що в моїх силах, бо це моя робота. Я вдосконалююся за Фалунь Дафа і для мене важливо бути уважною до інших. Будьте впевнені, я даю вашим дітям хорошу освіту і створюю їм здорове середовище для зростання. Постараюся прищепити цінності щирості, доброти й терпіння, і вони навчаться відрізняти правильне від неправильного».

Навчати вихованих дітей набагато легше, ніж тих, хто має проблеми з поведінкою або з обмеженими фізичними можливостями, а також дітей із неповних сімей. Вчителі намагаються уникати проблемних учнів, і небажаних дітей часто переводять у мій клас.

Учні інших класів були дуже енергійними й стоячи в шерензі мали гарний вигляд; їхні батьки працювали в лікарнях, школах, державних організаціях чи займалися бізнесом. Мої учні були різного віку та зросту, до того ж їхня здатність до навчання була набагато нижчою. Здебільшого батьки моїх учнів втратили роботу з тих чи інших причин.

Вчителям з інших класів досить було коротко ознайомити дітей із темою за навчальними матеріалами, тоді як я змушена навчати своїх учнів практично з нуля і витрачати вдвічі більше зусиль і часу. Але й у цьому випадку мої зусилля не завжди приносили плоди: через відсутність сприйнятливості учні мого класу отримували низькі оцінки на іспитах, що безпосередньо впливало на мою зарплату й репутацію.

Це було величезним випробуванням для мене, перевіркою на пристрасть до слави, вигоди й почуттів. Звичайна людина ніколи не погодилася б на такий упереджений розподіл учнів. Однак мені, як практикувальниці Фалунь Дафа, необхідно дотримуватися настанов Учителя. Я розуміла, що цей клас потребував практикувальниці Дафа, і тому погодилася і далі навчати дітей.

Знаючи, що майже всі діти з фінансово нестабільних або неповних сімей потребують мого піклування, я ставилася до них із милосердям. Вони приходили до мене у неділю, а мій батько, який раніше працював кухарем, готував їм обіди. У свята й на канікулах ми з дітьми вирушали в гори або на береги річок, і там серед чудових краєвидів особливо дзвінко лунав наш веселий сміх.

Ми надихали одне одного й допомагали одне одному. Будь то навчання чи позакласна діяльність, ми були щирі й терплячі в серці й не гналися за рейтингами. За половину семестру мій клас значно покращив показники. Відмітки й інші аспекти продуктивності учнів значно покращали.

Батьки дякували мені, побачивши позитивні зміни в дітях, але я говорила: «Будь ласка, не дякуйте мені. Якщо ви дійсно хочете комусь подякувати, будь ласка, подякуйте нашому Вчителеві. Усе це завдяки Фалунь Дафа. Дафа змінив мене й дітей на краще. Будь ласка, пам’ятайте: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — чудові принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень Шань Жень хао).

Коли почалося переслідування по всій країні, я поїхала до Пекіна, щоб захистити Фалунь Дафа, і була незаконно заарештована. Батьки дітей із мого класу зверталися до міських і районних департаментів, вимагаючи звільнити мене. В умовах переслідування вони змогли вчинити такі праведні дії, показавши, що розуміли й поважали Фалунь Дафа.