Бачити істину крізь ілюзію, створену компартією Китаю, і дорожити своїм життям

(Minghui.org) Зараз китайці, залежно від того, хто на чому наголошує, бачать Китай по-різному. Для одних це країна, де, як і раніше, лютує пандемія, оскільки вони помічають, що лікарні переповнені, а крематорії не справляються з роботою через величезну кількість померлих. Для інших це країна, що впоралася з пандемією і повернулася до нормального життя, оскільки вони бачать багатолюдні вулиці та жваві туристичні місця.

Саме це комуністична партія Китаю (КПК) хоче презентувати китайському народу та решті світу. Тобто компартія прагнула того, щоб у найкоротші терміни заразилося якнайбільше людей, і виробився колективний імунітет, після чого країна відновила б нормальну діяльність. Зараз у Китаї приблизно мільярд людей заражено ковідом. Навіть якщо загине 10 мільйонів людей, рівень смертності становитиме лише 1%. КПК і навіть багато китайців визнали б цей показник відносно низьким. Отже, суспільство не відчує серйозного потрясіння.

Багато західних ЗМІ сфокусували увагу на лікарнях і крематоріях Китаю. Однак, якщо журналісти звернуть увагу на вулиці, магазини чи туристичні визначні пам’ятки, заповнені людьми, то, ймовірно, можуть витлумачити ситуацію неправильно. Вони можуть подумати, що велика кількість заражених і померлих — це лише невелика трудність на шляху повернення Китаю до нормального життя після пандемії.

Однак, це ілюзія, створена компартією Китаю, що намагається переконати всіх у процвітанні країни під керівництвом «славної КПК». У такий спосіб китайців вводять в оману з 1949 року, коли компартія захопила владу в країні.

Але китайці можуть дізнатися правду, якщо звернуть увагу на те, що відбувається навколо, і подивляться на те, як живуть їхні рідні, колеги та інші люди. Це буде набагато правдивіше за ті «новини», якими годують народ проурядові ЗМІ, або те, що вони можуть спостерігати, як люди, які не мають до цього стосунку і займаються своїм життям. Варто пам’ятати, що в 1950 році в Китаї проживали 600 мільйонів осіб, у 1982 — один мільярд, у 2016 — 1,4 мільярда, тобто Китай завжди був найгустонаселенішою країною світу. Тому, коли люди зникають безвісти або гинуть внаслідок переслідування владою або як результат інших злочинних дій уряду, то це майже непомітно, оскільки відсоток померлих невеликий. Лише тоді, коли лихо наздожене їх самих чи їхніх рідних та близьких, вони звертають на це увагу.

Забуті цифри

У 50-х роках минулого століття КПК націлилася на капіталістів і безжально конфіскувала їхні активи у процесі репресивних кампаній проти «трьох зол» та проти «п’яти зол». Багато власників підприємств відчували себе абсолютно безпорадними, і багато з них наклали на себе руки, щоб уникнути подальших принижень та гонінь. Чень І, що на той час був мером Шанхая, попиваючи ввечері чай, запитував у секретаря: «Скільки „парашутистів“ (маючи на увазі тих, хто викинувся з вікон багатоповерхівок) було сьогодні?».

Це одна із незліченних трагедій, про які люди забули. Так само було принижено і вбито багато сільських поміщиків, а їхніх дружин і дочок зґвалтовано. Але мешканці Пекіна не знали про це. Під час кампанії проти правих (1957–1959) Мао Цзедун наказав репресувати 5% інтелігенції в деяких районах країни, але про це в той час не писали в газетах. Натомість у ЗМІ було опубліковано брехливу пропаганду КПК, щоб розпалити ненависть до інтелігенції.

Подібне повторювалося й останні десятиліття. Незалежно від того, як багато людей померло під час епідемії атипової пневмонії у 2003 році, китайці могли цього не помітити, дивлячись на вулиці Шанхая. У 1999 році колишній глава КПК Цзян Цземінь розв’язав репресії проти практикувальників Фалунь Дафа (Фалуньгун) і наказав вбивати невинних прихильників цієї практики, насильно вирізаючи їхні органи. Про ці злочини знали хірурги та інші лікарі в медзакладах, але про це не знали звичайні громадяни — доти, доки в деяких з них не зникли безвісти їхні діти, які, можливо, стали жертвами злочинного вирізання органів.

У цьому й полягає справжня трагедія: люди стали байдужими до чужих втрат. Після «Культурної революції» (1966–1976 рр.) величезну кількість відданих послідовників КПК було вивезено у віддалені райони та таємно страчено. Але прості громадяни могли цього не помітити, оскільки людей на вулицях, як і раніше, залишалося багато.

Під час пандемії за наказом КПК у свідоцтвах про смерть рідко пишуть, що людина померла від ковіду. І багато родичів померлих не наважувалися кинути виклик компартії. Вони навчилися жити так, ніби нічого не сталося, щоб «убезпечити» себе від переслідування компартією.

Китай пишається тим, що має найбільшу чисельність населення у світі. І навіть якщо мільйони чи десятки мільйонів людей загинуть під час політичних кампаній, це буде відносно невеликий відсоток загальної чисельності населення. Компартія Китаю довгі роки промивала народу мізки, розпалюючи ненависть у суспільстві щодо певної групи людей. І широка громадськість або не знає про страждання жертв репресій, або залишається байдужою до цього, але лише доти, доки ці люди самі не стануть мішенню переслідування.

Наше життя й наше майбутнє

Але в минулому Китай був не таким, як зараз. У давні часи люди цінували доброту й чесність та поважали одне одного. Тисячоліттями китайці вважали, що треба бути добрими і хорошими людьми. Вони надавали великого значення покращенню себе й досягненню гармонії між Небом, Землею і людиною. Так було доти, доки в 1949 році до влади не прийшла КПК.

Це саме компартія Китаю нав’язала людям комуністичну ідеологію брехні, зла й класової боротьби. Вона вбивала невинних громадян країни, погрожувала їхньому мирному життю і руйнувала майбутнє їхніх дітей. Настав час зробити крок назад, пробудити сумління і повернутися на правильний шлях, якому ми належимо.

У різних культурах люди вважали, що епідемії націлено на тих, хто вчинив злочини в нинішньому чи попередньому житті. Наприклад, злочини, пов’язані з гоніннями на християн у Римській імперії. У міру того, як КПК стала лідером світової економіки, вона проникла до багатьох країн і експортує туди комуністичну ідеологію й переслідування різних релігійних груп, таких як послідовники Фалуньгун. Нині для нас дуже важливо відмовитися від КПК, відокремити себе від неї, щоб забезпечити собі здорове й безпечне майбутнє.