Рятувати людей, роз'яснюючи правду обличчям до обличчя

(Minghui.org) Я почав практикувати Фалуньгун у 1996 році. У цій статті я хотів би поділитися досвідом роз'яснення людям правди обличчям до обличчя і надання допомоги охочим вийти з лав компартії Китаю (КПК) й організацій, що належать їй.

Коментар редакції: це архівна стаття. Її опубліковано на англійській версії Minghui 5 листопада 2015 року.

Перші кроки

2009 року після звільнення з виправно-трудового табору я почав щодня читати книги Дафа та статті на сайті «Мінхуей». Я зрозумів, що порятунок людей є пріоритетом для практикувальників Дафа. Перебуваючи в ув’язненні, я відстав щодо цього й мені потрібно було наздоганяти співучнів. Із цією думкою я вийшов із дому і, дійшовши до перехрестя, почав розповідати людям правду про переслідування.

Перший чоловік, до якого я підійшов, був вражений моїми словами. «Та ви просто контрреволюціонер!» — закричав він. Перш ніж я зміг висловитися, нас оточив натовп перехожих. У цей момент мені вдалося піти.

Другим слухачем став вуличний продавець квітів. Після моєї короткої розповіді він похитав головою і сказав: «Не розумію, про що ви говорите». Я розмовляв того дня з трьома людьми, але жоден із них не виявив зацікавленості до моїх слів.

Про себе я подумав: «Можливо, мені варто полегшити завдання і просто роздавати DVD-диски?» Одного разу я запропонував DVD-диск із записом концерту Shen Yun студенту коледжу. Він узяв його й пішов своєю дорогою. Потім за кілька кроків я побачив поліціянта у формі з рацією. Він подався до мене. Я подумав: «Нехай він подивиться в інший бік». І поліціянт справді відвернувся. У цей момент я забіг у вузький провулок. На мій подив, біля воріт сиділо двоє поліціянтів. Я розвернувся і постарався покинути житловий район. Але куди б я не йшов, усюди траплялися поліціянти. Я був надто схвильований, щоб і далі спілкуватися з людьми. Зрештою, я повернувся додому, відчуваючи розчарування.

На сайті «Мінхуей» я не знайшов жодної статті, яка б описувала як треба поводитися в подібній ситуації. Розгублений, я поклав у сумку DVD-диски Shen Yun та листівки з роз'ясненням правди і вирушив до організації, де я раніше працював. Без жодного пояснення я почав роздавати матеріали кожному: від керівника до партійного секретаря та бухгалтера. Я також радив їм вийти з лав КПК. Обходячи територію офісу, я почув повідомлення служби безпеки: «Увага. Невідомий чоловік у будівлі всюди розповсюджує матеріали Фалуньгун».

За кілька днів до нас додому прийшов службовець із місцевого відділку поліції й сказав моїй мамі: «До поліції надійшло повідомлення, що Ваш син на роботі роздає листівки Фалуньгун». Злякавшись, мама заплакала.

Я був дуже незадоволений собою. Як учень Дафа, я виконую найправеднішу справу в цьому світі й маю поводитися із честю і гідністю. Але я горів бажанням надолужити втрачене, поспішав, і моє серце не було чистим. Як я міг ефективно пояснювати людям правду, не усунувши сильних людських уявлень? Люди могли подумати, що я «беру участь у політиці». Хтось міг би вважати мене психічно хворим. Моя свідомість була сповнена страхом і занепокоєнням. Не дивно, що мені не виходило ефективно рятувати людей.

Пізніше практикувальники розповіли мені про інший проєкт, який не вимагає взаємодії з людьми, і я вирішив приєднатися до нього. «Можливо, це і є мій шлях, — подумав я. ― Можна використовувати технічні навички і далі рятувати людей». Але інший голос підказував мені: «Рівень твого Сіньсін недостатньо високий: пошук легкого шляху й можливості уникнути ризику не є самовдосконаленням».

Завзятість та наполегливість

Я попросив ветерана-практикувальника, який уже давно займається роз'ясненням правди, поділитися зі мною досвідом.

Спочатку ми вийшли разом. Вранці, поспілкувавшись із багатьма людьми, ми допомогли трьом із них вийти з КПК. Але нам довелося перервати роз'яснення правди через появу охоронця та колишнього офіцера поліції. Дорогою додому я висловив співучню свою думку про подію: «Ця ситуація виникла, щоб перевірити моє серце. Я не боюся і завтра хочу знову вийти».

Наступного ранку я сказав собі, що вийду на вулицю, незважаючи ні на що. Але дійшовши до входу в парк, раптом засумнівався і відчув, що хтось блокує мою свідомість. «Як мені розпочати розмову? Чому я нервуюсь?» — думав я. Упродовж години я дивився, як люди проходять повз один за одним, але так і не зміг розпочати розмову. На думку приходило різне: «Всі вони надто зайняті, щоб слухати мене. Раптом я завдаю цим людям проблеми? До того ж вони можуть не повірити моїм словам».

Поки я міркував, літній чоловік заговорив зі мною: «Здрастуйте! Вийшли прогулятися?» «Так, — відповів я. — Роботодавець звільнив мене за те, що я чесна людина. Тож у мене тепер багато вільного часу».

Він здивовано глянув на мене. Я почав розповідати йому про злісну природу партії, корумпованих чиновників, суспільні заворушення, отруєну їжу та про підвищення цін. Він кивав на знак згоди. Але як тільки я торкнувся теми про вихід із КПК, співрозмовник відразу підвівся і пішов, не сказавши ні слова. Я не засмутився. Загалом у моєму роз'ясненні правди намітився деякий успіх.

У парку до мене приєднався інший співучень, але ми з ним вирішили роз'яснювати правду окремо. Я побачив жінку похилого віку інтелігентного вигляду, що виконувала рухи тайцзі. Поруч із нею стояла жінка, яка доглядала її вдома. Я підійшов до цієї жінки і спитав: «Ви із сільської місцевості? У наші дні комуністичний уряд ставиться до селян дуже несправедливо. Він виділяє недостатньо коштів сільськогосподарським районам». Без особливих зусиль із мого боку, жінка погодилася розірвати минулий зв'язок із піонерською організацією. Мені також вдалося переконати жінку похилого віку, яка виявилася християнкою, вийти з партії.

Потім я допоміг трьом пенсіонерам вийти з КПК і організацій, що належать їй. Я зрозумів, що це Учитель заохочував мене.

Після цього ми побачили чоловіка років шістдесяти, який виконував вправи. Коли він сів відпочити, ми почали розмовляти. Він скаржився на погане самопочуття, і ми розповіли, що Фалуньгун приносить велику користь здоров'ю, але КПК не дозволяє людям займатися цією практикою.

Несподівано чоловік вказав на нас пальцем і сказав: «Схоже, ви боритеся з партією». Я тихо сказав співучню: «Наш тон справді недостатньо спокійний».

А чоловікові я відповів так: «Скажу Вам щиро, ми прагнемо стати добрими людьми, тому що віримо в принцип „Істина, Доброта, Терпіння“. Ми говоримо Вам правду і турбуємось про Ваше майбутнє. Повірте, вихід із партії принесе Вам гарне здоров'я та щасливе майбутнє».

Чоловік усміхнувся і сказав: «Ну, що ж, я згоден вийти з партії».

Того дня я зробив великий прорив у роз'ясненні правди. Несподівано виявилося, що допомагати людям виходити з КПК не так важко, коли є праведні думки практикувальника Дафа. Майже всі, з ким спілкувався, погодилися вийти з партії.

Прорив

Наступного дня я знову вирушив у парк і зустрів літнього чоловіка, якому було приблизно 90 років. Колись він був високопосадовцем. Я запропонував йому трохи прогулятися.

Під час прогулянки я поставив кілька запитань про Лей Фена ― взірця для наслідування за рекомендацією КПК. Відомо, що він вів дуже скромний спосіб життя і навіть ходив у штопаних шкарпетках. Проте в деяких історичних музеях були представлені розкішні особисті речі, що йому колись належали, у тому числі, годинник дорогої фірми і шкіряна куртка. У 1950-х роках для звичайних людей такі дорогі речі були просто недоступні. І менш як за два роки служби піхотинцем у Лей Фена залишилося понад 300 особистих фотографій, зроблених професійними фотографами.

«Молодик, Ви нічого не розумієте, ― заперечив чоловік. — Лей Фен був реальною особистістю. Мао Цзедун хотів зробити його взірцем для наслідування, і китайському населенню рекомендували брати з нього приклад. На той час це була добра справа».

«Я вважаю, що Лей Фен є продуктом пропаганди, — відповів я. ― Можна поставити Вам ще одне запитання? Партія стверджує, що Лей Фен вів простий і скромний спосіб життя і, допомагаючи іншим, ніколи не згадував свого імені. Ви вірите, що це правда?»

Чоловік відповів: «Важко сказати. Не можу цього стверджувати. Крім того, сьогодні дуже небезпечно говорити правду. За це можуть посадити до в'язниці або наклеїти ярлик контрреволюціонера».

Я був радий почути його щиру думку. «Ви мудра людина», ― сказав я. Продовжуючи розмову, я розповів йому про те, що багато корумпованих партійних чиновників тільки й чекають падіння нинішнього режиму. Ці високопоставлені комуністичні лідери більше не вірять у комунізм і готуються до розпаду партії. «Ви хотіли б підготуватися до цього дня?» — спитав я. Літній чоловік помовчав, потім сказав, що не знає, як це зробити.

«Якщо Ви звертаєтеся по допомогу до Бога для спасіння себе та своїх дітей, то маєте зійти з корабля компартії, який пливе прямісінько до пекла. Ви маєте вийти з лав компартії. Я можу запропонувати Вам псевдонім Ван Фу (щастя людям похилого віку)», ― продовжив я. Чоловік усміхнувся: «Я згоден. Дякую Вам за допомогу!»

Він склав руки перед грудьми. Я був уражений, що колишній високопосадовець так швидко погодився вийти з партії і навіть більше, висловив подяку священним жестом.

Попрощавшись, я пішов далі й зустрів чоловіка середнього віку, на вигляд високоосвіченого. Я почав розповідати йому про політичні кампанії компартії проти інтелігенції та про переслідування Фалуньгун. Однак він перервав мене й не захотів продовжувати розмову.

Я зрозумів, що потрібно використати інший підхід. Дізнавшись, що він хворий на діабет і щодня приймає ліки, робить уколи, я раптом зрозумів, як повинен діяти. «Ви, напевно, вчений... можу я запропонувати Вам науковий експеримент?» — звернувся я до нього. Чоловік із цікавістю глянув на мене: «Який саме?»

Я сказав: «Ми, практикувальники, віримо, що слова „Фалунь Дафа хао“ і „Чжень Шань Жень хао“ несуть Божественну силу. Якщо Ви зможете упродовж кількох днів повторювати ці слова, а потім зробите аналізи та перевірите рівень цукру в крові, то зможете побачити різницю».

Чоловік усміхнувся: «Звичайно, я можу це зробити».

Я продовжив: «Але в минулому Ви перебували в партії, комсомолі та піонерській організації. Ви давали клятву вірності комунізму, який не визнає Бога. Якщо Ви хочете, щоб ті слова мали ефект, то повинні повірити в Божественне й порвати всі минулі та нинішні зв'язки з компартією Китаю. Це є необхідною умовою нашого експерименту».

На мій подив, він сказав: «Я згоден. Допоможіть мені вийти з партії». Я вибрав для нього псевдонім і додав: «За кілька днів я знову прийду сюди, щоб зустрітися з Вами».

То був продуктивний день. Разом зі співучнем ми допомогли багатьом освіченим людям вийти з партії, серед яких були: професор, колишній міністр, партійний чиновник у відставці та науковці.

Більш глибоке розуміння

Щодня вранці я допомагаю людям виходити з компартії Китаю, а по обіді вивчаю Фа. Рано вранці я виконую вправи, і, виходячи з дому, усе ще долаю страх. У мене періодично виникають неправедні думки: «Як розпочати розмову? Як уникнути зустрічі з поліцією?»

Однак, як тільки я приходжу на місце й починаю говорити, страх зникає.

Відтоді як 1996 року я почав практикувати Дафа, мене не залишали егоїстичні пристрасті. Незважаючи на те, що я намагався вивчати книги Дафа і рятувати людей, у мене все ще зберігалися егоїстичні мотиви. Просто ці думки ховалися в іншому просторі.

Але в той момент, коли я починаю спілкуватися з людьми обличчям до обличчя, я забуваю про себе. Я не думаю про свій Вей Де, про своє вдосконалення та досягнення Повної Досконалості, і навіть про необхідність виконання трьох справ. Моя єдина думка — спасіння живих істот, про що каже нам Учитель.

Я знаю, що це величезна робота, і важко по-справжньому остаточно досягти мети. Однак ці прості милосердні думки дають мені змогу зосередитися на інших замість себе. За два місяці мені вдалося усунути багато егоїстичних думок та асимілюватися з Дафа. Ми повинні присвятити життя справам періоду Виправлення Законом, щоб увійти до нового Всесвіту.

Я також зрозумів, як важливо брати на себе відповідальність і створювати позитивну атмосферу серед практикувальників, і навчився не засуджувати співучнів при виникненні проблем. Я думаю, що нарешті знайшов ключ до вдосконалення на своєму сьогоднішньому рівні.

Вчитель каже:

«Наші місця для роз’яснення правди, насправді, є передньою лінією — передньою лінією для роз’яснення правди». (Лекція Закону на конференції Фа 2013 року на Заході США)

Я зрозумів, що, як тільки виходжу з дому, то одразу опиняюся на передній лінії. Я неодмінно й далі докладатиму всіх своїх зусиль до порятунку людей обличчям до обличчя, постараюся усунути людські пристрасті, що залишилися, й очистити свої думки відповідно до вимог Учителя. Це моя головна мета».

Дякую, шановний Вчителю! Дякую, співучні!

Це архівна стаття. Її опубліковано на англійській версії Minghui 5 листопада 2015 року.