Коли вранці задзвонив будильник, я встала і зробила п'ять вправ Фалунь Дафа. Потім я знову лягла спати.

Прокинувшись через деякий час, я відчула голод і запаморочення. У мене не було сил, і я відчувала себе вичавленим лимоном. Шлях до ванної кімнати був дуже складним. Там мені довелося спертися на раковину, щоб помити руки. Коли я вийшла з ванної кімнати, то сказала чоловікові, що дуже голодна. Він спокійно відповів: «Тоді йди і приготуй собі щось поїсти».

Потім чоловік подивився на мене і відразу зрозумів, що зі мною щось відбувається. Про це свідчили руки, притиснуті до грудей, і вираз обличчя, який відображав мій внутрішній стан. Чоловік вирішив сам приготувати для мене їжу.

Я згадала, що практикувальники Дафа, коли натрапляють на труднощi, то повторюють дві чудесні фрази: «Фалунь Дафа несе добро» і «Істина-Доброта-Терпіння є праведними принципами». Я почала їх подумки повторювати. Через деякий час я відчула, як щось виходило з лівої ноги, і це сталося двічі. Я зрозуміла, що моє тіло очищається. Я зайшла на кухню і сіла за стіл. Я хотіла запалити пахощі на знак поваги до Вчителя Лі (засновника Дафа), але у мене ще не було сил іти. І раптом прийшла думка: «Хіба це не ілюзія? Старі сили хочуть заподіяти мені біль. Мені заважає зло, тому що у мене є лазівки у вдосконалюванні».

Раптом я згадала, що сталося напередодні ввечері. Ми з дочкою і онуком дивилися телевізор, пили чай і їли. Я почувалася добре і була задоволена, але все одно душа була не на місці. Як я можу насолоджуватися мирським життям, коли ще так багато живих iстот потрібно врятувати? Я сказала собі, що я відпочиваю не так часто, і що пропущене неодмiнно наздожену в майбутньому. Я не думала, що таке уявлення було моїм упущенням у вдосконалюванні.

Учитель сказав: «Удосконалювання суворе через те, що кожен крок пов'язаний із наступним, і жодну мить чи крок не можна змінити» (канон «Ще раз палицею і криком»)

Учитель сказав:

«Сама практика вдосконалювання означає, що треба йти Божественним шляхом, і людські пристрасті створюють перешкоди на кожному етапі цього шляху. Але наш шлях дуже вузький, і якщо ви навіть на хвилину втратите обережність, можете збитися з шляху; і щойно ви відхилитеся, у вас будуть проблеми, навіть дуже великі проблеми; і якщо ви не зможете повернутися назад, то будете жалкувати про це вічно» (канон «Ще раз „палицею та криком“»).

Коли я вивчала Фа Вчителя, я зрозуміла причину того, що сталося. У мене з'явилися праведні думки, і я зрозуміла, що Вчитель захищає мене, тому що я практикувальниця Дафа. Останнє слово належить тільки Вчителю. Не можна миритися з цією ілюзією хвороботворної карми, створеної для того, щоб переслідувати мене. Якщо я дію не за принципами Фа, то я виправлюся відповідно до вимог Дафа. Я не залишу лазівок для зла і не дозволю старим силам заважати мені.

Думаючи про це, я відчула силу в глибині душі і розплакалася. Я не знала, що робити, і чоловік теж був розгублений. Я не розуміла, чому плачу, і просто повторювала: «Останнє слово буде за Вчителем».

Я встала, плачучи, і відчула, наскільки легким стало моє тіло. Я сказала чоловікові: «Мені вже краще! Це дивовижно!» Я стала зовсім іншою людиною і можу нормально ходити. Мені здавалося, що я прокинулася від довгої дрімоти і дивувалася, чому плачу. Можливо, моя обізнана сторона в інших просторах бачила, як багато перетерпiв Учитель за мене. Я зрозуміла, що великий і милосердний Учитель не покинув мене і допоміг мені. Я плакала, бо моя душа прокинулася, і в моєму серці з'явилася велика вдячність Учителю. Я вийшла з кухні і запалила пахощі на знак поваги до Вчителя. Тоді я склала долоні разом і вклонилася Вчителю, перед яким я буду у вічному боргу!

Після цього випробування я більше усвідомила серйозність і важливість вдосконалювання. Упущень не повинно бути. Справжній вдоскональнувальник також повинен знаходити радість у стражданнях. Якщо людина надає великого значення задоволенню, то вона здасться на півдорозі, і вдосконалювання може виявитися марним. Мені потрібно більше вивчати Фа, звільнятися від людських пристрастей і дотримуватися принципів Дафа. Потрібно вийти з почуттів і піднятися ще вище. Я буду ще старанніше вдосконалюватися, йти до кінця за Вчителем і, попри труднощі, виконувати свої історичні обітниці.