Приголомшливі подробиці про китайських лікарів-убивць розкрито в новій статті журналу Tablet

(Minghui.org) У статті «Китайські лікарі-вбивці», опублікованій у журналі Tablet 27 червня 2022 року, ізраїльський хірург-трансплантолог Джейкоб Лаві згадує розмову з пацієнтом, від якої холоне кров. Сама ця розмова відбулася ще в листопаді 2005 року.

За словами Лаві, пацієнтові з прогресивною серцевою недостатністю призначили пересадку серця в Китаї всього через два тижні після того, як він звернувся з таким запитом, тоді як в Ізраїлі він чекав на відповідний орган цілий рік.

Попри скептицизм доктора Джейкоба Лаві щодо «запланованого донорства серця», пацієнт поїхав до Китаю й отримав серце в обіцяний час.

Цей випадок викликав у Джейкоба Лаві бажання дослідити систему трансплантації в Китаї. Врешті-решт він зробив приголомшливе відкриття — китайські лікарі вирізають органи в живих людей. Через три роки він ініціював прийняття закону про трансплантацію в Ізраїлі, який забороняє ізраїльським страховим компаніям покривати медичні витрати пацієнтів, яким у Китаї пересаджують органи, отримані незаконно.

2 квітня 2022 року Джейкоб Лаві й Метью П. Робертсон з Австралійського національного університету опублікували в Американському журналі про трансплантацію* (AJT) статтю «Страта шляхом вирізання органів. Порушення правила посмертного донорства в Китаї». В цій статті розкривалися факти вирізання органів у живих людей. Там же зазначено, що ці злочини лобіює комуністична партія Китаю.

*American Journal of Transplantation, скорочено AJT.

У статті AJT йдеться про те, що було проаналізовано 2838 статей із 124 770 китайськомовних публікацій про трансплантацію і «в 71 із цих статей, поширених у всій країні, виявлено, що смерть мозку не була належно зафіксована.

Ці статті засвідчують порушення правила посмертного донорства: з огляду на те, що донори не були мертвими до вирізання органів, оголошення про смерть мозку не могло бути обґрунтовано з медичного погляду. З цього випливає, що в цих випадках смерть спричинили хірурги, які вирізали орган», — підсумовується у висновку статті.

Власні зізнання лікарів

У новій статті «Китайські лікарі-вбивці», опубліковані в Tablet, Лаві і Робертсон детально описали процес свого дослідження й надали докази, які раніше було задокументовано в статті AJT.

Вони зазначили, що 2000-й рік ознаменував собою початок швидкого розширення китайської системи трансплантації органів, включно з підготовкою тисяч нових лікарів, облаштуванням нових лікарняних приміщень, призначених для трансплантації, подаванням патентних заявок на нові технології трансплантації. Зросло й вітчизняне виробництво імуносупресивних препаратів.

Спостерігаючи за таким швидким розвитком, один із провідних хірургів сказав китайським ЗМІ, що «2000-й рік став переломним роком для індустрії трансплантації органів у Китаї». Інший лікар, згідно зі статтею Tablet, сказав, що кількість лікарень, які проводять трансплантацію печінки після 2000 року, різко зросла, як «весняний бамбук після дощу».

Але всі ці зміни сталися попри те, що в Китаї немає системи донорства органів. Хоча деякі китайські чиновники у сфері охорони здоров’я стверджували, що основним джерелом трансплантантів є ув’язнені, засуджені до смертної кари, збільшення кількості трансплантацій тривало навіть після різкого скорочення кількості страт у 2007 році після реформування системи смертної кари.

У 2015 році Цзян Яньюн, китайський військовий лікар, зізнався співробітникам ЗМІ в Гонконзі, що китайські лікарі «стріляли у в’язнів так, щоб вони не померли одразу… потім швидко затягували їх у вантажівку й вирізали печінку».

«Чи були в’язні, у яких вирізали серце для трансплантації, справді мертвими?»

Хоча інші дослідники довели, що практикувальники Фалуньгун і мусульмани-уйгури є двома основними групами жертв, у яких вирізають органи, та Лаві й Робертсон хотіли розібратися: чи були донори дійсно мертвими, коли лікарі вирізали їхні серця?

Вони написали в статті Tablet: «Для того, щоб донора органу визнали мертвим з медичного погляду й закону, необхідно спочатку констатувати смерть мозку й зупинку кровообігу. Смерть мозку — це постійне й необоротне припинення всіх функцій мозку, зокрема й дихання. Поки в пацієнтів штучно підтримується вентиляція легенів, серце ще б’ється певний час, зберігаючи життєво важливі органи життєздатними і придатними для трансплантації.

«Це питання є центральним, бо якщо у в’язнів-донорів у Китаї на той час дійсно мозок був мертвим, то вирізання серця не було би причиною смерті. Але якщо констатація смерті мозку була неправдивою — або неможливою з медичного погляду — тоді причиною смерті було би вирізання серця; тобто в’язні були живі на мить вирізання серця, а хірурги були катами».

Щоб відповісти на своє запитання, вони вивчили 120 000 медичних публікацій китайською мовою в академічних і медичних базах даних з 1950-х років до кінця 2020 року, використовуючи такі ключові слова, як «脑死亡后立即气管内插管给氧» («після смерті мозку негайно виконати ендотрахеальну інтубацію») і «供体大脑死亡后, 首先分秒必争地建立呼吸与静脉通道» («після смерті мозку донора якнайшвидше встановити дихальний і венозний доступ»).

Результати показали, що між 1980 і 2015 роками було опубліковано 71 дослідження, яке стосувалося 56 лікарень, зокрема 12 військових шпиталів, у 33 містах 15 провінцій. Ці дослідження показали, що смерть мозку не була належно констатованою до вирізання серця. Тобто причиною смерті донора стала трансплантація.

Лаві й Робертсон процитували одне таке дослідження (вони вказали його як документ 0191) у додатку до статті AJT. У цьому дослідженні йшлося, що китайський хірург, який брав участь у трансплантації, чітко дав зрозуміти, що серце жертви перед вирізанням іще билося. «За 1 годину до операції донору внутрішньовенно ввели гепарин 3 мг/кг… Серцебиття було слабким, міокард густо-червоним. Після допоміжної вентиляції через інтубацію трахеї міокард почервонів і серцебиття стало сильним… Серце донора витягли за допомогою розрізу з 4-го міжребер’я грудини… Цей розріз є хорошим вибором в умовах польової операції, коли грудину неможливо розпиляти без підключення до електроенергії».

В іншому дослідженні, яке Лаві й Робертсон назвали як документ 0173, китайський хірург визнав, що жертва все ще дихала й не була інтубована. «Перед тим, як відкрити грудну клітку, ввели 100 мг гепарину, а в масці створили тиск для полегшення дихання».

У третьому дослідженні, указаному як документ 0463, говориться, що хірург розкрив важливу деталь: «Після підтвердження смерті мозку донора, [провели] чотири випадки інтубації трахеї, три випадки оксигенації за допомогою маски, швидке підключення до штучного дихання, швидке серединне розсічення грудної клітки…» Єдина причина, через яку хірург міг використовувати (кисневу) маску для жертв, полягала в тому, що вони ще дихали і були живі.

«Ніколи знову»

Лаві й Робертсон написали наприкінці статті Tablet: «Злочин Китаю проти людяності — масові страти лікарями, які вирізають органи, — здійснювалися таємно під світлом операційних ламп, і тому впродовж десятиліть було важко його розкрити. Глобальне мовчання, яким зустріли ці злочини, немислиме — злочини, подібні злочинам нацистських лікарів, повторюються на наших очах, і все ж світ і далі мовчить. Західним ученим, лікарям і людству пора знову підтвердити святість присяги Гіппократа й актуалізувати єврейське гасло, пов’язане з Голокостом: „Ніколи знову“».

Сенатор США Том Коттон опублікував цю статтю у Твіттері 28 червня 2022 року. Він написав: «Під егідою комуністичної партії Китаю [КПК] й далі триває вирізання органів у переслідуваних релігійних груп, в’язнів сумління й ув’язнених. @ChrisCoons і я, ми подали закон про притягнення КПК до відповідальності за ці жахливі злочини».

Закон, на який посилається сенатор Коттон, — це «Закон про припинення примусового вирізання органів від 2021 року», поданий Сенату в березні 2021 року. Наразі його підтримали 15 двопартійних сенаторів, й очікуються подальші дії Сенату.