Історія жінки, яка вилікувалася від раку підшлункової залози

Мене звуть Конні Цзi. Мій батько, двоє моїх дядьків по лiнiї батька, моя бабуся і мій дядько з боку мами хворіли на рак. У моєму поколінні моя старша сестра, мій двоюрідний брат по батьковій лінії, і я також страждали від цієї хвороби. Уже всі в нашій родині померли, крім моєї старшої сестри й мене. Всього вісім людей в моїй родині хворiли на рак.

Я розповім, як мені вдалося перемогти цю агресивну і смертельну форму раку. Ця хвороба з'явилася в мене восени 1995 року. Я практично відразу звернулася у полiклініку для визначення діагнозу. Після ультразвукового дослідження лікар помітив щось незвичайне в моєму жовчному міхурі. Потім він зробив комп'ютерну томографію. Коли лікар побачив результати томографії, він запитав мене: «Як давно ви відчуваєте симптоми хвороби?» «Нещодавно», — відповіла я. Сумний вираз обличчя лікаря дав менi зрозуміти, що я потрапила у серйозну халепу. Після цього я звернулася у більшу лікарню на повторне обстеження, де мені нарешті сказали, що у мене «з'явилися патологічні зміни підшлункової залози».

Коли я дізналася, що моє життя в небезпеці, члени моєї сім'ї почали панікувати. На той момент мені було 43 роки, а моєму синові виповнилося 14 років. Щоб не засмучувати мене і тим самим не погіршити мій стан, батьки мого чоловіка i чоловік стримували сльози в моїй присутності. Тоді моя сім'я вирішила відвезти мене в знамениту китайсько-японську лікарню дружби в Пекіні в пошуках кращих лікарів та кращого лікування. Лікарі і фахівці цього закладу спільно поставили діагноз і визначили, що у мене рак головки підшлункової залози.

Я знала, що рак підшлункової залози є однією з найнебезпечніших і швидкоплинних форм раку. Я також дізналася, що цей вид раку викликає сильний біль, і що шанси на успішне видужання дорівнюють нулю. Словами не можна описати почуття, які переповнювали мене. Я в сльозах сказала своєму лікарю, що не хочу вмирати та благала його врятувати моє життя, але прекрасно знала, що мене ніхто не зможе врятувати.

Через те, що пухлина перекрила загальний жовчний протiк, у мене розвинулася жовтяниця. У мене пропав апетит і я почувалася дедалi гірше і гірше, хвороба брала надi мною вверх. Лише через кілька днів після того, як лікар підтвердив, що у мене рак підшлункової залози, він вирішив зробити операцію з видалення підшлункової залози. Лiкар вважав, що це був єдиний шанс, щоб врятувати мене. Однак, коли хірург розрізав мене, то побачив, що пухлина прикріпилася до нижньої порожнистої вени. Тому операція була пов'язана з дуже високим ризиком погіршення стану та загрозою смерті, і рак міг поширитися на інші частини тіла.

Він вийшов з операційної, пояснив ситуацію членам моєї сім'ї та рекомендував лікування без операції, яке могло б ненадовго продовжити моє життя. Після того, як моя сім'я погодилася з рішенням лікаря, він хірургічним шляхом з'єднав загальну жовчну протоку і дванадцятипалу кишку, щоб поліпшити роботу моєї травної системи. Потім він мене зашив, не видаляючи пухлини. Таким чином, я ще більше переконалася, що мій рак підшлункової залози невиліковний. Під час очікування біля операційної мiй чоловік розплакався. Коли я прийшла до тями після наркозу, я запитала у сім'ї, як пройшла операція.

Коли моя старша сестра сказала мені правду, мій розум був абсолютно порожній. Я не могла думати та нічого не могла сказати. Хоча надії на моє лікування не було, члени моєї сім'ї наполягали на тому, щоб я продовжувала лікування як західними методами, так i методами традиційної китайської медицини. Я думала про рослинні методи лікування традиційної китайської медицини, а також про хіміотерапію та променеву терапію. Кожен день мене мучив фізичний біль, викликаний раком, побічні ефекти від хіміотерапії та психологічний біль від думок про неминучу смерть. Коли я думала про свою дитину, моє серце розривалося. Одного разу під час процедури хіміотерапії мені подзвонив син. Я думала про те, як він проживе без маминої опіки й виросте без материнської любові. Сльози текли по моєму обличчю.

Я розумiла, що скоро помру, але ніколи не думала про те, що таке смерть. Я не знала відповіді на це питання і не хотіла її знати. Але я також не хотіла думати про реальність. Був великий бар'єр, який відділяв мене від решти світу. Менi було самотньо, мені здавалося, що світ байдужий і жорстокий. Кожен день я проходила через нескінченні фізичні та психологічні тортури. Я не хотіла вмирати, але щоденні муки іноді здавалися гіршими за смерть. Найбільше я боялася, що помру від сильного болю. Постійно відчуваючи страждання, я втрачала останню надiю на життя.

Почуття та підтримка моєї сім'ї не могли покращити мій настрій або надихнути мене на боротьбу з раком. Ніхто у світі не міг врятувати мені життя. Хоча я була ще жива, але відчувала, що ніщо в цьому світі не належить мені. Це була страшна самотність, почуття, яке може зазнати тільки людина, яка присмертi. Я думала про те, щоб провести свої останні дні в буддійському монастирі, де я зрештою могла б насолоджуватися тишею і спокоєм, далеко від мирського суспільства. Коли я обговорила своє останнє бажання з чоловіком, ми обидва вирішили, що через мій стан це було б неможливо. Після операції я схудла більш ніж на 30 кілограмів і майже втратила все волосся. Я була схожа на скелет чи на привида з жовтим кольором обличчя. В кінці 1996 року моє здоров'я ще більше погіршилося і біль посилився. Я взагалі не могла їсти.

Я не хотіла турбувати свого чоловіка, тому нічого йому не говорила, поки не відчула, що більше не можу все це витримувати. Чоловік запропонував мені знову пройти обстеження в лікарні, але я не дуже хотіла цього, тому що не хотіла вмирати в лікарні.

І ось, одного ранку я вийшла в парк поруч з будинком, щоб подихати повітрям, де зустрiла літню жінку, яка практикувала китайський цігун. Вона почала розмову з того, що сказала мені, що це не перший раз, коли вона спостерігає за мною. Вона сказала, що хотіла зустрітися зі мною і розповісти про Фалуньгун. «Чому б вам не почати займатися Фалуньгун? — спитала вона. — Сьогодні ми почнемо дивитися відеолекції Закону Вчителя Лі Хунчжи. Коли я почула її запрошення, то відразу подумала, що я поки не буду повертатися в лікарню, а послухаю лекції.

Вона відвела мене до іншої практикувальницi Фалуньгун, яка добровiльно допомагала людям вивчати вправи Фалуньгун, і ми разом переглянули відеолекції. Я з великим інтересом слухала і дивилася відеолекції Вчителя Лі Хунчжи, і в цей час відчувала себе дуже комфортно. Після того, як ми закінчили перегляд відеолекції, практикувальниця дала мені книгу пiд назвою Чжуан Фалунь, головну книгу Фалуньгун. Я прочитала книгу за три дні. На четвертий день я вийшла з дому о 4 годині ранку і разом з тією літньою жінкою виконувала вправи Фалуньгун на вулиці.

Це був сніжний і вітряний день, але я змогла, стоячи з іншими, цілу годину робити вправи! З цього дня я щодня виконую вправи Фалуньгун як у дощ, так і в сонячну погоду, як взимку, так і влітку. Я почувала себе так, нiби знайшла дорогу додому. Самотності я вже не відчувала, і смерті не боялася. Я відчувала себе вільною і стала спокійною. Ще до того, як я це усвідомила, моє здоров'я почало поступово поліпшуватися. Хоча я ще відчувала біль, i іноді в мене виникала блювота і розлад шлунка, але я вже розумiла, що це були ознаки очищення мого організму.

Я добре їла і спала і почувала себе дуже енергійно. Через два місяці стан мого здоров'я кардинально змінився. Сталося справжнє диво! Я перетворилася з безнадійного пацієнта, що вмирає в здорову людину! Китайський Новий рік настав через два місяці після того, як я почала практикувати Фалуньгун. Коли члени моєї сім'ї та родичі відвідали мене під час китайського Нового року, вони були вражені моїм одужанням. У травні, коли стало теплiше, я сильно набрала вагу, і велика кількість одягу стала для мене замалою. Оскiльки я і далi читала Чжуань Фалунь і виконувала вправи Фалуньгун, у мене розвинулося нове розуміння справжнього сенсу життя.

Я намагалася діяти відповідно до того, що сказав Учитель, і тому я швидко поправлялася. З кожним днем мені ставало все краще i краще. Раніше я страждала хронічними болями в горлі та гастроентеритом, але вони дивовижним способом абсолютно зникли, як і рак підшлункової залози. Зараз я важу близько 60 кілограмів, і моє здоров'я в ідеальному стані. Ця практика Фалуньгун врятувала мене від неминучої смерті та повністю змінила моє життя.

Практика Фалунь Дафа не тільки врятувала мене та мою сім'ю, але й відновила фізичне та психологічне здоров'я мільйонів людей та пiдвищила наші моральні цінності. Я не просто ділюся своєю історією як доказом чудодійної сили Фалуньгун. Я також хочу використати свою історію, щоб підтвердити той факт, що Фалунь Дафа є чудовою практикою вдосконалення, яка навчає людей підвищувати свої моральні норми та вiдновлювати свій природний характер. Я щиро сподіваюся, що китайці перестануть бути жертвами наклепницької та брехливої пропаганди проти Фалуньгун, яку поширював Цзян Цземінь. Фалунь Дафа — великий і справжній метод вдосконалення!

Історію вперше було опубліковано 4 січня 2001 року на minghui.org.