(Minghui.org) Я маю друга А. Ми живемо з ним в одному місті на північному сході Китаю, де він працює таксистом.

Після 20 липня 1999, ми розмовляли з ним багато разів й А вмовляв мене залишити Фалуньгун і зайнятися самовдосконаленням по буддизму.

12 грудня 2001 року я знову зіткнувся з ним. Цього разу він сказав: «Ви повинні до кінця займатися тільки Фалуньгун. Я був свідком „самоcпалення“ на площі Тяньаньмень. Це було сфабриковано, щоб обмовити Фалуньгун». Потім він розповів мені нижченаведену вражаючу історію.

«Опівночі 22 січня 2001 року, я, разом з кількома іншими водіями, перебував у Пекіні, куди ми приїхали, щоб продати старі машини. Ми планували виїхати о 2:00 ночі, і наш шлях мав проходити повз площу Тяньаньмень. Оскільки ми хотіли заробити гроші, то не спали та виїхали рано. Транспортний потік був зупинений перш, ніж ми досягли площі, і нам наказали припаркуватися на узбіччі. Однак ми змогли проїхати ще кілька десятків метрів, перш ніж були зупинені. Площа Тяньаньмень була заповнена озброєною військовою поліцією. Поліціянти були в уніформі та в цивільному, і всі вони несли рюкзаки. Не було жодного пішохода. Поліція не дозволяла водіям виходити з машин чи говорити один з одним. Нам навіть не дозволяли відчинити вікна. Щойно наші машини зупинилися, їх оточили четверо військових поліціянтів. Тільки-но я прочинив вікно в автомобілі, як одразу ж отримав догану від поліціянта.

Час наближався до світанку, я не міг довше це витримувати й запитав молодого поліціянта: „Що Ви тут робите? Чому ми не можемо їхати?“ Поліціянт відповів: „Я сам не знаю“. Я почув, як поліціянти говорили один з одним: „Що це за операція? Начальство вимагало нічого не питати й тільки виконувати накази“. Поліціянт, що стояв поруч, скаржився: „Ми не можемо навіть піти додому під час Китайського Нового року“. Інший сказав: „Нам виплатять подвійну компенсацію та дадуть відпустку“. Ще один мовив: „Чекайте й побачите, ми ніколи не отримаємо відпустку. Хіба КПК колись стримувала свої обіцянки?“ Тут один поліціянт побачив, що в мене трохи відчинене вікно й закричав: „Зачини вікно й не підслуховуй“. Я відповів: „У мене високий кров'яний тиск і хворе серце, і мені потрібне свіже повітря“.

Таким чином, я тримав вікно відкритим і слухав їхню бесіду. „Уже минуло вісім чи дев'ять годин після опівночі, і ми навіть не знаємо скільки в них людей“. Інший поліціянт сказав: „Не легко це зробити бездоганно“. Я запитав поліціянтів, які стоять біля мого автомобіля: „Що ви робите тут? Ловите вбивць?“ Поліціянти сказали: „Ловимо практикувальників Фалуньгун“. Тоді я запитав: „Що зробили практикувальники Фалуньгун?“ Поліціянт відповів: „Ви скоро це побачите“. Близько полудня в натовпі утворився прохід. Прибуло багато розкішних автомобілів у супроводі поліційних машин. Серед них був також автомобіль із відео обладнанням. Поліціянт сказав: „Прибули чиновники найвищого рівня. Тож це має скоро закінчитися. І тоді ми зможемо на Новий рік піти додому“. Я хотів дізнатися більше деталей, але підійшов чиновник і попередив: „Не розпускати жодних чуток“.

Близько 14:00 серед поліції знову утворився прохід і винесли п'ять обпалених тіл. Поліціянт сказав: „Бачиш? Якщо ти зробиш те, чого не хоче КПК, вона задіє всі можливі засоби, щоб убити тебе. Хто знає, хто ці люди? Потрібно було понад 12 годин, щоб усе це закінчилося“. Бачачи жахливий стан цих п'ятьох жертв, багато людей, включно з деякими поліціянтами плакали.

Здавалося, що поліція знала, у чому полягатиме їхня подальша місія. Вони сказали: „Наступним постраждає Фалуньгун“. Усі водії, присутні під час цієї сцени зрозуміли, що це були сфабриковані докази, щоб переслідувати Фалуньгун. Це була чиста брехня. З того дня я справді зрозумів, яким злом є КПК, і що Фалуньгун є добрим».

Ми всі знали, що цей випадок «самоспалювання» було сфабриковано, щоб обмовити Фалуньгун, але коли я слухав опис свідка, це знову вразило мене.

Я сказав А : «Рано чи пізно цей випадок буде розслідувано в суді. Чи вистачить у Вас сміливості бути свідком на суді?» А відповів: «Так, усі водії, присутні в той день під час цієї сцени, можуть бути свідками. Я зміг знайти близько 100 таких, як я водіїв, котрі зможуть стати свідками». Пізніше, я віз офіцера поліції, та запитав його, як виявилося, що всі ті люди підпалили себе саме в тому місці. Він відповів: «Якщо КПК захоче, щоб ви загинули, то ви не зможете вижити». «Я не практикую Фалуньгун, — сказав А, — але тепер я підтримую Фалуньгун».