(Minghui.org) Інцидент із самоспаленням на площі Тяньаньмень став однією з найобговорюваніших тем у Китаї. Бажаючи дізнатися, що сталося насправді, я вирішив поговорити зі своїм давнім другом, який багато років працює в інформаційному агентстві «Сіньхуа». Розмова з ним справила на мене таке враження, ніби я прокинувся від сну.
Він сказав мені: «Сьогодні дивитися новини по телевізору потрібно розумно. Ти повинен дивитися й розуміти навпаки: правда — означає брехня, брехня насправді є правдою. Робітники кидаються на рейки поїздів, бунт селян — усе це знає агентство „Сіньхуа“. Але про такі новини не можна повідомляти, а іноземним інформаційним службам заборонено їх публікувати. Якщо китайський народ дізнається про такі новини, у Китаї відбудеться розпад, подібний до того, що стався в СРСР.
Китай — це не західна країна, де існує свобода слова й преси та де можна відкрито критикувати президента. Китайські засоби масової інформації перебувають під контролем партії, тому журналісти змушені виконувати її вказівки. Якщо хтось наважиться написати правду, на нього неодмінно чекають неприємності. Ти ще раз подивися відеозапис самоспалення на площі Тяньаньмень. Спокійно й уважно переглянь його двічі, і тоді тобі буде неважко зрозуміти, що все це — лише інсценована вистава, а її мотиви були нечесними.
Фалуньгун став найсильнішим головним болем у вищого керівництва країни. Його неможливо придушити, і практикувальники не бояться арешту. Щоб відвернути увагу людей, вони вигадали багато неправдивих історій, таких як убивство батьків, поїдання людської плоті, розрізання живота в пошуках Фалунь тощо. Однак жодна з цих історій не викликала сенсації.
Ось цього разу, сенсація вдалася, самоспалення викликало величезний резонанс і в країні, і у світі. Під час Китайського Нового року було організовано стеження за практикувальниками Фалуньгун, їм не давали вийти з дому, вони не могли розмовляти з іншими. Однак цей метод настільки виснажливий, що люди швидко відчувають до нього огиду. Це може тривати лише кілька днів, якщо триватиме довше, то ефекту не буде. Але все одно, за кордоном це викликало неприємності, особливо сильно відреагував на це американський уряд. Іноземні інформаційні агентства не вірять у це. Чим довший період часу, тим більша ймовірність негативної реакції. Зокрема, Китай підписав міжнародну декларацію про права людини. Важко запобігти розслідуванню інциденту з боку третьої незалежної сторони, такої як міжнародна правозахисна організація. У Китаї, від вищої влади до низових підрозділів, ставлення до Фалуньгун різниться. Тому треба було швидко вживати якихось заходів, щоб контролювати практикувальників Фалуньгун під час Китайського Нового року.
Усі державні службовці працювали день і ніч, дуже втомлюючись. Якщо пропаганда перейде межу, це може викликати народне обурення, ситуація вийде з-під контролю, а це буде дуже небезпечно. Безробітні, скривджені селяни, звільнені державні службовці — усі вони почнуть висловлювати свої скарги. Від початку репресій проти Фалуньгун минуло вже півтора року. Працівники місцевих органів влади втомилися, поліція також більше не хоче цим займатися, кореспонденти намагаються триматися осторонь цієї справи, а кадрові працівники бояться, що якщо не виконуватимуть цих вимог, то втратять роботу. Вони бояться за своє майбутнє. Боротьба та вигадування ворогів із людей, які насправді ними не є, уже в сто разів перевершили за масштабами репресії часів „культурної революції“. І що сильніше згори наказують посилювати переслідування, то більш неспокійною стає ситуація на місцях. Ніхто не знає, чим усе це може закінчитися.
Якою б не була телевізійна пропаганда, ті, хто знає реальний стан справ, їй не вірять. Серед родичів і друзів працівників телебачення чимало людей практикують Фалуньгун, і всі вони знають, що практикувальники Фалуньгун — добрі люди. Просто під тиском влади вони не наважуються говорити про це відкрито. Коли настане день реабілітації, усе зміниться, і справжню картину подій буде показано всьому світові».
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
