Лекція Закону на конференції Фа в Сіднеї
Лі Хунчжи
1996 рік
Думаю, мені не треба представлятися. Усі ви мене знаєте. Я і є Лі Хунчжи. Весь час хотів побачитися з вами, але з різних причин не випадало такої можливості. Цього разу я спеціально приїхав, щоб зустрітися з вами. Адже раніше в Австралії, як мені відомо, Дафа навчалося менше людей, ніж зараз, до того ж багато хто з них не звертав уваги на вивчення Фа (Закону), і їхні пізнання були поверховими. Мені здається, тепер ви вже зрозуміли, чого я навчаю, і настав час мені приїхати. Багато запитань, які б ви хотіли поставити, уже роз’яснено в моїй книзі. Я маю таку звичку: я люблю, коли мене запитують про щось незрозуміле в удосконаленні. Коли ж деякі ще недостатньо зрозуміли цей Фа й питають мене, що це за Фа, то мені… — як би це сказати, — дуже важко домогтися, щоб ти відразу зрозумів, про що я кажу, навіть якщо це стосується лише загальних речей. Тобі варто спочатку почитати цю книгу, пізнати Закон деякою мірою. І якщо після цього ти поставиш мені запитання, які будуть важливими для твого підвищення, то, на мою думку, це справді матиме для тебе користь — неважливо, чи питатимеш ти про щось незрозуміле під час читання Закону, або зіткнувся з якоюсь проблемою в удосконаленні. Мені здається, що сьогодні дозріла сприятлива можливість, і тому я приїхав до вас.
Я знаю, що деякі з присутніх ще не читали Дафа; інші лише виконують вправи й не звертають належної уваги на вивчення Фа; а треті навчаються трохи краще. А чому я вимагаю, щоб усі ви обов'язково вчилися Фа? Причина в тому, що тут є певний взаємозв'язок. Усім відомо, що відтоді, як цігун почав поширюватися по всьому Китаю, минуло вже 20 років. Школи цігун досягли розквіту в середній та пізній період «культурної революції». Однак ніхто й ніколи не пояснював, що, власне, являє собою цігун; чому в тих, хто практикує цігун, можуть з'явитися надздібності; чому виникають явища, які не може пояснити сучасна наука. Ніхто не пояснював подібні питання, і тим більше ніхто не говорив, для чого все-таки виник цігун. Адже ніколи в історії не було цього цігун, то чому ж він з'явився в нинішню епоху, до того ж поширюється в суспільстві як метод удосконалення? Чому цігун став популярним? Про це мало хто знає. Звичайно, у ранній період поширення цігун у Китаї з'явилося багато чудових майстрів. Але вони думали лише про те, як за допомогою цігун покращити здоров'я народу. Ось такими простими були їхні мотиви та міркування.
Хоча цігун поширюється вже досить довго, десятки років, ніхто досі не знає, у чому полягає його справжня суть. Тому я у своїй книзі «Чжуань Фалунь» описав деякі явища, які існують у цігунських колах, розповів, чому цігун поширюється в суспільстві звичайних людей, яка кінцева мета в цігун. Тому ця книга є працею, яка допомагає людям у систематичний спосіб практикувати самовдосконалення. Хоч скільки разів ти її вже читав, вона завжди буде сяяти новинкою; хоч який раз ти її читатимеш, ти щоразу виявлятимеш новий зміст у тій самій фразі; щоразу тобі здаватиметься, що багато чого ти ще не розумієш у цій книзі, — у цьому вже переконалося багато учнів, знову й знову читаючи книгу. Чому так виходить? Тому що я систематичним чином розкрив у цій книзі багато питань, які раніше вважалися Небесними таємницями: наприклад, які фактори дозволяють людині вдосконалюватися, як людині вдосконалюватися, яка властивість цього Всесвіту і т.д. Книга допоможе практикувальникам досягти Досконалості. Ніхто в історії не робив нічого подібного. Прочитавши цю книгу, багато хто подумав, що вона містить чимало Небесних таємниць, секретів із секретів, про які людям ніколи не дозволяли, не давали дізнатися. А я в цій книзі розкрив такі питання. Звичайно, роблячи цю справу, я маю свою мету. Якщо хтось довільно видає Небесні таємниці, безвідповідально викладає звичайним людям принципи вищих ступенів як звичайну теорію, це означає, що він довільно розголошує Небесні таємниці, робить погану справу й неодмінно отримає за це відплату.
Те, що я роблю, є цілеспрямованим. Якщо говорити з поверхового погляду, то я побачив, що чимало людей завдяки багаторічній практиці цігун зрозуміли: цігун має дуже глибокий зміст і може довести практикувальника до вкрай високого ступеня, навіть до Повної Досконалості. Але біда в тому, що людям не вдалося знайти гідний метод удосконалення. Звичайний цігун належить до рівня оздоровлення й не може слугувати керівництвом для вдосконалення. Тому багато людей пішли до храмів і монастирів, де стали послушниками й вступили в учні до ченців. Тут я, між іншим, хотів би згадати про Будду Шак’ямуні. Свого часу він говорив, що його Закон буде не здатний рятувати людей у Кінцевий період. Будда Шак’ямуні так і казав; він розумів, що це буде обумовлено низкою причин. Багатьом може здатися, що вони нічого не досягли, не здійснили якісного стрибка, не досягли справжнього підвищення. Тому я бачу, що всі мають прагнення підвищуватися в рівнях. Але проблема в тому, що вони поки не знайшли гарного методу. Я бачу в цьому їхні великі страждання. Тому я вирішив почати наставляти на вищий рівень тих людей, які бажають осягнути Закон. Це одна з головних причин.
Але коли передається праведний Закон, люди мають відновити свої моральні цінності, повернутися до добра. Отже, наші вимоги до практикувальників повинні бути вищими за моральні цінності звичайних людей, тому Закон принесе користь людському суспільству. Звісно, навряд чи багато людей після читання цієї книги одразу по-справжньому присвятять себе вдосконаленню, але принаймні вони зрозуміють, як бути чесними людьми. Відтоді вони, можливо, стануть добрими людьми й принесуть користь суспільству, хоча й не віддадуться вдосконаленню. Ось який результат принесе поширення справжнього вчення. Насправді всі ортодоксальні релігії, які поширювалися протягом багатьох століть, такі як християнство, буддизм, даосизм, юдаїзм, домагаються того, щоб душа людини потяглася до добра, щоб ті, хто дійсно бажає присвятити себе вдосконаленню, отримали Закон та досягли Повної Досконалості; і щоб ті, кому поки що не вдається успішно завершити вдосконалення, стали в суспільстві добрими людьми, посіявши для себе можливість почати вдосконалюватися в майбутньому, може бути так.
Хоча наша школа не релігія, але те, що я передаю, уже належить до вищих рівнів цігун, тому не можна вважати її звичайним цігун. Насправді будь-який цігун не належить до речей звичайних людей. А що таке цігун? Цігун — це самовдосконалення. Однак він представляє найнижчі рівні самовдосконалення. Це стосується й гімнастичних вправ Тайцзіцюань. Усім відомо, що Тайцзіцюань — хороша річ. Тайцзіцюань передав даоський майстер Чжан Саньфен ще в період династії Мін. Цей метод поширився в Китаї в 1950-ті роки. Однак до нас дійшли лише прийоми та вправи, а не Сіньфа (Закон для вдосконалення душі). Інакше кажучи, Чжан Саньфен не залишив людям керівництва для вдосконалення й вчення про те, як досягти підвищення рівня. Тому Тайцзіцюань може відігравати лише роль оздоровлення й не може вести практикувальників на високі рівні. Хоча це дуже хороша річ, але вона не має Закону для вдосконалення душі. Закон для вдосконалення душі існував початково, але його не передали нащадкам. А сьогодні ми в систематичний спосіб розкрили всі ці речі в нашому Законі.
Серед присутніх багато нових учнів. Мої слова можуть здатися деяким із вас незбагненними. Усім відомо, що будь-яка релігія навчає людей прагнути до добра й допомагає їм піднятися в Небесне Царство. Що стосується буддизму, Сукхаваті (Світ Найвищого Щастя) також є Небесним Царством. Усі Пробуджені, усі мудреці в історії наставляли, як треба поводитися, щоб бути чесною людиною, як досягти більш високих духовних рівнів — лише в такому разі людина може піднятися до Небесного Царства. Але ніхто з них не пояснював, чому це можливо. Усі Великі Пробуджені, такі як Ісус, Будда Шак’ямуні, Лаоцзи та інші, з'явилися дві тисячі років тому або раніше. У минулому люди були не такими, як зараз. У духовному плані вони були більш наївними, простодушними та добрими. Вони не мали таких складних думок. Через те, що стан мислення тих людей був інакшим, Закони, викладені в той час цими Пробудженими, могли відігравати свою роль. І те, що вони проповідували тоді, дійсно могло довести людину до Повної Досконалості. Поступово думки людей ставали дедалі складнішими. Спосіб мислення сьогоднішніх людей уже змінився. Як наслідок, люди вже не можуть зрозуміти те, що свого часу проповідували ці Великі Пробуджені. Тому люди зараз уже не в змозі осягнути справжній сенс канонів. Хоча сьогодні я поширюю Закон у формі цігун, але всі знають, що я передаю Закон Будди. Дехто дивується: чому моя лекція Фа відрізняється від того, що говорив Будда Шак’ямуні? Якби я зараз говорив словами Будди Шак’ямуні, то мене не зрозумів би ніхто із сьогоднішніх людей. Будда Шак’ямуні говорив мовою, яку розуміли тодішні люди. А сьогодні, передаючи Закон Будди, потрібно використовувати сучасну мову, щоб слухачі могли все зрозуміти. Деякі, мабуть, знову засумніваються: «Але те, що Ви розповідаєте, не стосується змісту буддійських сутр». Тоді можна спитати: чи проповідував Будда Шак’ямуні той Закон, який колись передавали шість початкових Будд? А чи буде Майтрея, який спуститься у світ людей, повторювати те, що говорив Будда Шак’ямуні? Усі Пробуджені, які хочуть рятувати людей, навчають того Закону, який вони самі підтвердили й усвідомили.
У моїй книзі висвітлено багато питань, які стосуються самовдосконалення. Людина починає своє самовдосконалення з рівня звичайних людей, і доки людина не досягне Досконалості, Закон весь час буде слугувати керівництвом у її вдосконаленні. Я справді зробив те, чого ніколи не робили мої попередники, — я передав ще більш грандіозний Закон, великий, основний Закон нашого Всесвіту. Такого змісту ти не знайдеш у жодних інших книгах — ні в стародавніх, ні в сучасних, ні китайською мовою, ні будь-якою іноземною мовою. Принципи, про які я розповідаю, — це властивість Усесвіту, основа Закону Будди; його суть я і передав своїми словами в лекціях Фа. Після читання моєї книги в багатьох виникла така думка: «Який ерудит наш Учитель Лі! Його знання, схоже, охоплюють багато сфер — астрономію, географію, історію, хімію, фізику, астрофізику, фізику високих енергій, філософію». Людям здається, що Вчитель має всебічні знання. А я сам уважаю, що в цьому плані набагато поступаюся звичайним людям. Але нічого подібного до моїх міркувань ти не знайдеш у жодній книзі світу, і не навчишся цього в жодній галузі науки. Ти однаково залишишся звичайною людиною, якщо навіть опануєш усі знання в усьому світі. Адже ти все ще перебуватимеш на рівні звичайної людини. Просто ти здобув більше людських знань та й годі, вони не зроблять із тебе надзвичайну людину. А мої лекції не належать до сфери звичайних людей, вони перевищують її. Тому принципи, про які я розповідаю, беруть початок не від знань простих людей. Закон містить у собі всі знання: від Усесвіту до людського світу.
За допомогою простої та зрозумілої для людей мови, застосовуючи цігун як найнижчу форму самовдосконалення, я передав усі принципи Закону Всесвіту, від найнижчих до найвищих. Коли ти прочитаєш книгу вперше, то помітиш, що вона вчить тебе бути гарною людиною. Коли прочитаєш її ще раз, то побачиш, що в ній викладено принципи не звичайних людей і що її зміст виходить за межі людських знань. А якщо тобі вдасться прочитати її втретє, ти помітиш, що перед тобою Небесна книга. Якщо ти й далі її читатимеш, то вже більше не зможеш із нею розлучитися. У Китаї деякі вже прочитали її більш ніж сто разів і досі її читають, причому ніяк не можуть від неї відірватися. Зміст книги дуже багатий. Чим більше ти її читаєш, тим багатшим стає її зміст. Чому? Хоча я і видав багато Небесних таємниць, але ті, хто не практикує, цього не помітять. Тільки ті, хто віддається вдосконаленню, можуть у процесі безперервного читання осягнути зміст цієї книги, адже людина під час удосконалення крок за кроком піднімається вгору. Чому спочатку, коли ти вперше прочитав цю книгу, тобі здавалося, що вона вчить, як бути хорошою людиною, а під час другого читання твої враження вже змінилися, і зміст книги став вищим? Тому що коли людина хоче присвятити себе самовдосконаленню, свій перший крок на цьому шляху вона робить із рівня звичайних людей. Поступово підвищуючи свій Сіньсін, людина досягає більш високих стандартів. Коли ти досягнеш стандартів першого рівня, твоїм удосконаленням керуватиме Закон першого рівня. Коли досягнеш другого рівня, Закон другого рівня буде вказувати тобі шлях у вдосконаленні. У міру твого безперервного підвищення Закон буде постійно спрямовувати твоє вдосконалення на кожному рівні. Інакше кажучи, хоч якого рівня ти досягнеш, ти зможеш керуватися Законом цього рівня. Ось так, рухаючись угору, ти зрештою зможеш досягти Повної Досконалості. Усі ці рівні й містить у собі ця моя книга. Тому все це ти зможеш побачити, якщо справді присвятиш себе самовдосконаленню й керуватимешся на практиці тим, що в ній написано. Зміст книги дуже глибокий. Якщо навіть ти прочитаєш її десять тисяч разів, вона й далі слугуватиме керівництвом у твоєму вдосконаленні аж до того моменту, коли ти досягнеш Повної Досконалості.
Щодо питання про Досконалість, усі ви знаєте, що Ісус казав: «Якщо ти віриш у мене, то зможеш піднятися в Небесне Царство». Буддизм говорить: «Якщо ти будеш удосконалюватися в Будду, то тебе пропустять у Сукхаваті». Усі вони, звичайно, говорили спрощено, не підкреслюючи, що людина може піднятися туди лише шляхом практичного вдосконалення. Щоправда, релігія по суті — теж самовдосконалення. Просто Будда Шак’ямуні та Ісус бачили один принцип. Як відомо, у колах практикувальників можна почути такий вислів: «За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». Звичайні люди цього не знають. Вони вважають, що за допомогою якихось вправ можуть розвинути свій Гун до певної висоти. Таке твердження здається нам дуже кумедним. Це зовсім неможливо. Звісно, якщо ти хочеш присвятити себе вдосконаленню, то вчитель має взяти за тебе відповідальність, вкласти у твоє тіло багато механізмів та інших речей, наче посіяти в тобі насіння. Тільки за таких умов твоє вдосконалення може завершитись успіхом. Крім того, у ході вдосконалення також потрібно, щоб учитель піклувався про тебе, стежив за тобою, усував твою карму й допомагав тобі розвивати Гун. Лише тоді ти зможеш підвищитись у вдосконаленні. У релігії не кажуть про самовдосконалення. А чому? Ісус розумів, що людина зможе успішно завершити вдосконалення, якщо буде в нього вірити. Тепер люди не можуть практикувати відповідно до релігій, адже вони не здатні осягнути істинного сенсу слів Пробуджених. Багато хто думає: «Я вірю в Ісуса, а отже, після смерті потраплю в Небесне Царство». Подумаймо: що потрібно робити, щоб піднятися до Небесного Царства? У тобі живуть прагнення, притаманні звичайним людям, ти маєш сім почуттів і шість бажань, маєш різні пристрасті — прагнеш змагатися й боротися з іншими, прагнеш показувати себе — яких тільки прагнень ти не маєш! Якщо тобі дадуть можливість стати Буддою, то ти, можливо, посваришся, поб’єшся з іншими Буддами, бо ти ще не усунув своїх пристрастей, властивих звичайній людині. Коли побачиш якусь гарну Бодхісатву, у тебе, можливо, виникнуть брудні думки. Чи припустимо це? Звісно що ні. Отже, тобі потрібно усунути всі ці вперті, брудні, погані пристрасті в середовищі звичайних людей, і лише після цього ти зможеш піднятися на той ступінь. І самовдосконалення, і віра допоможуть тобі піднятися туди, тільки більше не роби помилок після сповіді. Ось так ти й ставатимеш дедалі кращою людиною, і лише коли досягнеш стандартів для Небожителів, тобі й зможеш піднятися в Небесне Царство. Ось у чому полягає суть самовдосконалення.
Деякі стверджують, що вони вірять в Ісуса й тому зможуть піднятися до Небесного Царства. А я б сказав, що не зможуть. Чому не зможуть? Тому що сьогоднішні люди не розуміють справжнього змісту слів, які говорив Ісус. Ісус належить до ступеня Татхагати. Він також є Просвітленим рівня Будди. Звичайні люди не розуміють значення його слів. Ти можеш поступово осягнути його слова, лише якщо безперервно практикуватимеш за його вченням. Наприклад, Ісус казав: «Вір у мене, і ти піднімешся до Небесного Царства». Це означає, що ти маєш чинити відповідно до його вчення й намагатися бути доброю людиною, лише тоді можна буде вважати, що ти справді віриш в Ісуса, а отже, зможеш піднятися до Небесного Царства. Інакше, для чого він розповідав так багато всього? Під час сповіді тобі здається, що ти поводишся добре й маєш хороший душевний стан. Однак тільки-но ти вийдеш із церкви, одразу починаєш чинити як заманеться. Ти починаєш поводитися навіть гірше, ніж звичайна людина. Як тоді ти зможеш піднятися в Небесне Царство? Ти зовсім не підвищився в духовному плані. Ісус казав: «Вір у мене, і ти піднімешся до Небесного Царства». Якщо ти справді в нього віриш, то маєш чинити так, як він учить. Хіба не так? Це стосується й інших релігій.
Люди наступних поколінь зібрали разом усі висловлювання Будди Шак’ямуні й на цій основі написали канони. Після цього люди почали оцінювати рівень удосконалення відповідно до того, скільки людина прочитала канонів або скільки знань про буддизм вона засвоїла. Фактично за життя Будди Шак’ямуні взагалі не було жодних канонів. Канони було підготовлено й написано 500 років потому. Вони вже не мають жодного стосунку до того, що свого часу говорив Будда Шак’ямуні. Але тоді людям дозволяли знати лише стільки. Неприпустимо було, щоб вони знали занадто багато. Тому вищезазначене можна вважати неминучим. Будда Шак’ямуні наприкінці свого життя сказав: «За все своє життя я не навчав ніякого Закону». Будда Шак’ямуні справді не навчав Закону цього Всесвіту, не пояснював, як проявляється властивість «Чжень, Шань, Жень» (Істина, Доброта, Терпіння) в суспільстві звичайних людей або на рівні Татхагати, на якому він сам перебував. Він справді про це не говорив! А що тоді проповідував Будда-Татхагата? Він розповідав про те, що він підтвердив та усвідомив під час удосконалення у своїх минулих життях; він ділився історіями про своє минуле вдосконалення, а також пояснював деякі аспекти Закону, які він сам усвідомив. Канони складаються з уривчастих матеріалів, зібраних з різних джерел, тому їм бракує систематичності викладення. Чому тоді люди наступних поколінь сприйняли слова Будди Шак’ямуні як Закон Будди? З одного боку, це тому що люди мають саме таке розуміння. З іншого боку, тому що Шак’ямуні є Буддою, тож його слова несуть у собі природу Будди. А для людей слова, які несуть природу Будди, і є певною мірою принципами Будди або Законом Будди. Але він дійсно не розповідав у систематичній формі про основи вдосконалення, про властивість Усесвіту, про те, як людина може досягти підвищення тощо. Він справді не пояснював таких питань! Тому я й сказав, що зробив те, чого ніколи не робили люди попередніх поколінь, я відчинив великі двері, зробив ще більшу справу. Інакше кажучи, я познайомив людей зі всіма принципами самовдосконалення, з усіма чинниками, які можуть дозволити досягти Повної Досконалості, причому я виклав усе це в систематичній, упорядкованій формі. Ось чому Пробуджені дуже високого рівня з цього приводу кажуть, що я залишив людям сходи, якими можна піднятися на Небо, — «Чжуань Фалунь».
Я не маю думок якимось чином порівнювати себе з Буддою Шак’ямуні. Я про таке не думаю. Я вільний від емоцій звичайних людей, від прагнення до слави та вигід у цьому світі. Якщо я передаю цю річ, то й маю нести відповідальність перед тобою, маю пояснити тобі цю істину. Я нічого в тебе не прошу, ані копійки з тебе не візьму. Я лише вчу тебе прагнути до добра. Хтось мене запитує: «Учителю, Ви стільки всього нас навчили, так багато нам дали. То що ж Ви бажаєте від нас отримати?» Я йому сказав: «Я нічого у вас не прошу. Моя мета одна — врятувати тебе. Хочу лиш, щоб ти прагнув до добра, щоб ти піднявся вгору». Ми вважаємо, що людина живе не для того, щоб бути людиною. Нині люди перебувають в омані фальшивої реальності. Вони вважають, що люди так і мають жити. Особливо зараз, коли моральні цінності людського суспільства різко падають. Усі піддаються цьому потужному тренду падіння. Усе суспільство цілком падає вниз. Декому здається, що вони трохи кращі за інших, тому думають, що вони хороші люди. Насправді вони оцінюють себе за стандартами, що вже впали. Якщо порівнювати з поганими людьми, людина може здаватися трохи кращою. Якщо ти почнеш удосконалюватися, повернешся на той рівень, на якому перебувало людське суспільство в минулому, або навіть піднімешся лише трохи, то, обернувшись на сьогоднішніх людей, на сьогоднішнє суспільство, відразу побачиш перед собою дуже страшну картину! Справді дуже страшну! Ти побачиш, що в сьогоднішньому людському світі дійсно вирують усі десять зол.
Великі Пробуджені на Небесах — і Будди, і Даоси, і Святі, — не вважають сьогоднішніх людей за людей. Ви можете сказати, що це звучить дуже категорично. Добрих людей, звісно, знайти можна. Я говорив про людство загалом, про ситуацію у великих масштабах. Це правда. Раніше, коли люди перебували в храмі, у церкві на сповіді, їм здавалося, що Ісус чи Небожителі справді їх слухають, причому в голові вони чули відповіді на свої запитання. А сьогоднішні люди не мають такого відчуття. І буддисти також не бачать існування Будди. Чому? Тому що здатність розуміння людей у суспільстві стає дедалі гіршою, моральний рівень дедалі знижується, як наслідок Бог перестав звертати на них увагу. Оскільки сучасні люди мають велику карму, від цього вони стають чимдалі менш просвітленими. Коли вони одержують відплату за свої гріхи, то вважають це випадковим явищем. Я бачу, що хоча моральні стандарти людства різко падають, проте люди піддаються цьому потужному потоку несвідомо. Природа Будди та початкова природа деяких людей досі зберігаються. Завдяки моїм лекціям Фа в ці роки багато людей досягли успіху в удосконаленні, причому досягли досить високих рівнів. На деяких уже зійшло Прозріння, інші увійшли до стану часткового Прозріння, а треті вже вдосконалюються, здобувши Істинний Плід певного ступеня. Я дуже задоволений, що мої зусилля не були марними. Я несу відповідальність за людей і за суспільство. Я недарма розголосив Небесні таємниці: мені вдалося допомогти практикувальникам підвищитися в рівнях.
Щойно я зупинився на питанні про те, що людина живе не для того, щоб просто бути людиною. Багато хто, можливо, не так добре це розуміє та вважає, що люди і мають жити так, як вони зараз живуть. Це правда, що всі люди вийшли з утроби матері, і ніхто не бачить існування інших просторів. А оскільки не бачать, то й не вірять. До того ж сьогоднішні люди надмірно вірять у сучасну науку попри те, що вона є неповною та недосконалою. Вона дає лише поверхові знання щодо цього Всесвіту, тобто її рівень дуже низький. Якщо люди надто вірять у неї, їм загрожує серйозна небезпека: моральні цінності людей може бути остаточно зруйновано. Тоді там, нагорі, перестануть сприймати людей, які не мають моральних принципів, як людей! Адже не тільки людина, а й чорт, мартишка, орангутанг — усі вони дещо схожі на людину, мають мозок та кінцівки. Людина може називатися людиною, тому що, живучи на цьому світі, повинна дотримуватися певних моральних стандартів, критеріїв, повинна мати певний спосіб існування. В іншому випадку Бог не вважатиме її за людину. Але всі люди думають про те, як їм жити краще, як розвиватись. Так чи інакше, людське суспільство перебуває під контролем вищих живих істот, люди ніколи не досягнуть рівня Будд шляхом розвитку техніки. Інакше справді відбулася б міжпланетна війна! Тому неприпустимо, щоб техніка людства піднялася на якісно новий рівень до того, як люди звільняться від прагнення до суперництва та боротьби, від почуття заздрості, від семи почуттів та шести бажань.
Більш ніж 70% людського мозку не використовується. Це відомо й у сучасній медицині. Чому так? Тому що людський розум зазнає пригнічення. Тоді чому Будда має великий розум та потужну чудотворну силу? Чому він може пояснити все на світі? Звідки має величезну мудрість? Відповіддю на ці запитання може бути те, що я говорив перед цим. Дехто каже, що моя книга зачіпає досить велику кількість галузей науки та охоплює широкі знання! Вони думають, що Вчитель, можливо, великий ерудит і здобув вищу освіту з багатьох спеціальностей. Ні, це не так. Чому? Річ у тім, що мій мозок повністю відкритий, а ваш ні. У цьому світі є такі галузі знань, як філософія, астрономія, фізика, хімія, історія — усі вони здаються людям дуже складними, а насправді вони дуже прості. Усе це не виходить за межі Закону Будди й належить до найнижчого рівня людства. Ці галузі зводяться лише до одного принципу, який випливає з властивості цього Всесвіту та форми матеріального існування, та й годі. Але й такі дрібниці люди вже не можуть вмістити у своєму розумі, оскільки мозок людини закритий. Він не може вмістити більше. Що ж робити? Людина хоче знати більше, але її мозок усього не вміщає. Скажімо, ти вивчаєш фізику, астрономію, фізику високих енергій, філософію, історію, вивчаєш і те і се. Водночас, ти не здатний за все своє життя засвоїти цілком навіть одну спеціальність. Звідси випливає, що знання людства дуже мізерні.
Як я говорив вище, хоч якими широкими знаннями ти володієш, нехай ти працюєш професором, науковим керівником в університеті, користуєшся великою популярністю, але ти все ж таки залишаєшся звичайною людиною, адже твої знання не перевищують рівня простих людей. До того ж позитивістська наука сьогоднішнього людства є недосконалою. Вона, скажімо, неспроможна підтвердити існування Бога, існування інших просторів. Вона не бачить форм існування живих істот та речовин в інших просторах, не знає, що в тілі людини існує така матерія, як Де (Доброчесність). Вона не знає і того, що навколо тіла людини існує така матерія, як карма. Сучасна наука не в змозі це підтвердити, хоча люди в неї вірять. Коли ми говоримо про доброчесність, про добро і зло, тобто питання, які не входять до сфери науки, то нас звинувачують у марновірстві, а чи не означає це, що люди по суті розмахують палицею науки, щоб завдати удару по найбільш істотній для людства речі — моральності? Хіба не так? Оскільки сучасна наука неспроможна підтвердити існування матерії Де (Доброчесності), тому вона стверджує, що це забобони. Якщо моральність людства дійсно буде остаточно «вибито», то людей більше не стримуватимуть духовні закони, моральні стандарти, і в такому разі люди будуть готові піти на все, навіть на найтяжчі злочини. Як наслідок, моральний рівень людства й далі безперервно котитиметься під укіс. Ось яку роль відіграє негативний бік науки.
Я казав, що вчений зі справді великою ерудицією не буде поводитися так уперто, як деякі інші, хто схильний замість розуму використовувати емоції. Справжній науковець не стане тримати науку в якихось непорушних межах і не вважатиме, що вчення, які не належать до позитивістської науки, не є науковими. Подумайте: коли ми за допомогою наукових методів пізнаємо те, чого людство ще не пізнало, чи можна тоді вважати, що це теж наука? Звісно, що це теж наука. Людство постійно вдосконалює себе, знову й знову пізнає себе, завдяки цьому наука й отримує розвиток, і врешті-решт це має привести нас до справжніх знань про Всесвіт. Сучасна позитивістська наука розвивається вкрай примітивним чином, дуже повільно, так наче сліпий досліджує на дотик слона. Вона не може пізнати форми матеріального існування всього Всесвіту, не може пізнати, що в Усесвіті існує властивість. Вона вважає, ніби те, що вона дослідила на дотик, і є цілою частиною. Вона намацала тільки ногу слона, а вже заявляє: «Ого, то ось яка, виявляється, наука. Це справжня наука про життя й матерію». Вона не бачить, який вигляд слон має загалом, тому не знає, що Всесвіт складається з незліченних часів-просторів, що в інших просторах існують форми інших живих істот та матерії. Тому люди з невеликим розумом і впертою натурою називають усе це забобонами, і в цьому й полягає найголовніша причина, з якої знецінилася моральність людства. Багато хто розмахує палицею науки та б’є по найдавнішій, найзначущій для людини речі — моралі. Це дуже небезпечно! Коли людина втратить доброчесність, Бог перестане сприймати її як людину. А коли там, на Небі, перестануть сприймати людину як людину, то відбудеться процес відсіву, і тоді доведеться створювати людську цивілізацію знову.
Дехто думає, що наше людство прогресує, що відбувся блискучий прогрес еволюції від пітекантропа до сьогоднішньої людини! Але я повинен сказати вам, що в доісторичні часи, сто тисяч років тому, або навіть набагато раніше, скажімо, сто мільйонів років тому, на нашій Землі вже існувала висока цивілізація, але людська цивілізація багато разів зазнавала руйнування. Чому це відбувалося? Саме тому, що вона розвивалася дуже швидко в матеріальному, технічному плані, але відставала в моральному, тобто люди втрачали свої чесноти. Тоді подальше існування людей ставало неприпустимим. Треба було зруйнувати таке людство. З погляду сучасної науки рух матерії закономірний. На певній стадії свого руху вона неодмінно набуває іншої форми. Скажімо, коли Земля рухалася цим Усесвітом, вона могла зазнати руйнування від зіткнення з якоюсь планетою. Хай з якої причини це могло трапитися, науковці нашого часу справді помітили, що на нашій планеті існують численні пам'ятки стародавньої цивілізації, які датуються дуже далеким минулим. Вони існували сотні тисяч років, мільйони років, навіть десятки мільйонів років тому. У різні періоди існували різні цивілізації. Від різних періодів залишилися певні пам'ятки. Тому деякі вчені міркують над цим питанням. Дехто з них встиг висунути такий аргумент, що існувала доісторична цивілізація, доісторична культура. Таке вони зробили припущення. Ми, практикувальники, маємо про це ще ясніше уявлення. Ми бачимо, що до цієї нашої цивілізації дійсно існувало багато людських цивілізацій. І на певному етапі свого існування ці цивілізації через падіння моральних стандартів — ми справді бачимо, що причина була саме в цьому, — перестали існувати. На прикладі зруйнованої давньогрецької культури можна побачити сліди розкладання та розбещення тогочасних людей.
Дехто каже: «Ми, люди, еволюціонували від пітекантропів». А я скажу вам, що люди не походять від пітекантропів. Чарльз Дарвін висунув теорію, згідно з якою людина є продуктом еволюції пітекантропів. Свого часу, коли він висував цю теорію, він дуже хвилювався про те, приймуть її чи ні. Ця теорія містила масу недоліків. Вона є недосконалою, але люди все ж визнали її, і вона досі залишається для людей прийнятною. Подумаймо: теорія Дарвіна стверджує, що від мавпи до людини повинна була існувати перехідна стадія, яка мала тривати мільйони років. Але немає доказів, що така стадія існувала. Її не було. Чому не виявили таких людей, які існували в перехідну стадію від мавпи до людини? І це стосується не тільки людей — не було підтверджено перехідної стадії також і щодо так званої еволюції різних тварин. І ще одне: чому біологічні види Австралійського континенту відрізняються від видів на інших континентах? Пояснити це він не міг. Але люди прийняли теорію еволюції попри велику кількість розбіжностей. Ось чому треба дивуватися!
Насправді, як ми бачимо, люди аж ніяк не походять від пітекантропів. Просто в різні періоди існували різні види живих істот. На Землі, де існує людство, материкові плити можуть рухатися, змінювати своє положення. Геологи називають Азію, Європу, Південну й Північну Америку материковими плитами. Вони перебувають у постійному русі. У якийсь момент цивілізація, що існувала на одній із плит, могла піти на дно, тоді як з океану могла піднятися суша. Такі зміни відбувалися постійно. Люди зараз також виявили на дні океанів — Тихого, Атлантичного, Індійського — старовинні висотні споруди. Виходить, там колись існувала цивілізація. Але дослідження показує, що їх було збудовано дуже давно, скажімо, сотні тисяч років, мільйони років тому чи ще раніше. Сьогоднішнє людство знає, що принаймні за ці сотні тисяч років з материковими плитами не відбувалося змін. То коли ж вони пішли на дно? Це, безперечно, сталося за сивої давнини. Скажімо, сотні тисяч років тому або ще в більш ранній період. Звідси випливає, що до такої зміни на цій материковій плиті існували одні біологічні види, а після цього там виникли інші живі істоти. Еволюція тут ні до чого. Між цими видами живих істот є певна схожість, але вони абсолютно не належать до одного виду!
Звичайно, Дафа, який я передаю, відрізняється від будь-якої теорії звичайних людей. Розповідь ведеться з більш високої позиції. Ми володіємо справжніми знаннями про людство. Я хочу сказати вам, що люди не еволюціонували від пітекантропів, а народилися в Усесвіті. Ви знаєте, що китайський даосизм проповідує вчення про Тайцзі (Велику Межу), відповідно до якої Всесвіт має два види енергії: Їнь та Ян. До цих двох видів енергії існував первозданний хаос, який називається Уцзі (Відсутність Межі або Першопочаток). З Уцзі потім народився Тайцзі, відтак виникли два види енергії: Їнь та Ян. Після цього Тайцзі породив усе суще. Це вчення системи Дао. Мені здається, воно має наукове обґрунтування. Я справді помітив (звичайно, не тільки я), що колосальні речовини цього Всесвіту, перебуваючи в стані руху, можуть породити життя. Ми цих речовин не бачимо, але це не означає, що вони не існують. Візьмемо, наприклад, повітря. Очі людини його не бачать. Але ж це не означає, що воно не існує. Воно справді існує. А чи існують ще більш мікроскопічні речовини за повітря? Їх дуже багато. Є речовини куди більш мікроскопічні, ніж ці «більш мікроскопічні», і їх також не злічити. Чому ці колосальні речовини можуть існувати? Насправді все це є своєрідною формою життя. Будь-який предмет — жива істота, тільки вона не проявляється в нашому просторі, де живуть звичайні люди, тому ти й не бачиш існування життя цього предмета. Пізніше я скажу, чим це пояснюється. Будь-який предмет має життя. Такі колосальні речовини, що перебувають у русі, можуть породжувати життя, а на ще вищих рівнях більша частина таких живих істот є невидимою, лише деякі з них мають образ людини, тварини, якоїсь речовини або рослини.
Тоді чому дійшло до виникнення людей? Адже на початку людей не було. Життя, породжені внаслідок руху речовин Усесвіту, зливалися з властивістю Всесвіту, тобто з принципом Закону Всесвіту, зливалися з «Чжень, Шань, Жень», бо вони якраз і породжені «Чжень, Шань, Жень». Коли цих живих істот стало багато в просторах вищих рівнів, середовище їхнього існування стало складним. З'явилася соціальна форма, подібно до того, як наше людство має форму суспільства, що дозволяє підтримувати умови існування. Коли ці життя сформували свою форму суспільства, з ними поступово почали відбуватися зміни: вони стали складнішими. У деяких із них виник егоїзм. Спостерігалося відхилення від вимог, які властивість Усесвіту висуває для живих істот на тому рівні, внаслідок чого їм більше не можна було там залишатися. Їм довелося впасти на нижчий рівень. Коли вони стали ще гіршими на цьому нижчому рівні, то їм нічого не залишилося, як упасти ще нижче. Отак ці життя за довгі роки історії крок за кроком змінювалися до гіршого стану, падали вниз із простору в простір і врешті-решт упали до простору людства. Відтоді вони стали жити низькопробним життям, стали породжувати потомство низькопробним чином.
Проте початково не існувало простору людства. Тоді деякі Пробуджені, вищі живі істоти, задумали створити людям новий простір — простір, де панує найбільша омана, для того щоб перевірити, чи зможуть люди ще зберегти в собі решток початкової природи, чи зможуть вони ще повернутися назад. Ось так і було створено цей простір. Цим хотіли дати людям, живим істотам останній шанс. Якихось інших намірів тут не було. Але згодом виявили, що цей простір украй незвичайний, оскільки живі істоти в ньому не бачать інших вимірів, не бачать життя в інших просторах. А в інших просторах Усесвіту можна бачити картини інших світів. Життя будь-якого простору можуть літати в повітрі, їхні тіла линуть у повітрі то туди, то сюди. Тіло живої істоти в будь-якому просторі може збільшуватися та зменшуватися. Сучасні науковці вважають, що мислення людини є матерією та становить собою щось на зразок електричних хвиль. Ти, звичайно, погодишся, що електричні хвилі — це матерія. Однак в інших просторах бачать, що не все так просто. Думки людини можуть породити те, що вона собі уявляє; ці речі можуть перетворитися на реальність. Породжене швидко розсіюється через те, що людина не має енергії. А те, що породжують думки Великого Пробудженого, Небожителя, вищої живої істоти, має енергію та може втілитися в реальність. Отже, що вони подумають, те й буде породжено. Тому колись люди казали: чого хоче Будда, те й з’явиться. Адже Будда всемогутній! Ось так існують інші живі істоти. А люди, яких помістили в цей простір, стали вести зовсім інакше життя.
Усі ми вийшли з утроби матері та вважаємо, що в нас усе добре. У когось бізнес процвітає; дехто став великим чиновником; хтось живе безтурботно. Їм здається, що вони живуть краще за інших. Насправді вони також мають гірку долю! Тому що вони не знають, як жили раніше. Наприклад, у релігії кажуть, що якщо людина живе на цім світі, то це вже само собою є горем. А чому? Тому що коли людина з'явилася на світ з материнської утроби, вона отримала матеріальне тіло, яке складається з молекул. В інших просторах живі істоти не мають такого фізичного тіла. Там поверхневе тіло складається з атомів. А матерію нашого простору, зокрема й фізичне тіло людини, складають молекули. З народженням людина отримує фізичне тіло, побудоване з такої матерії. Тобі дають пару молекулярних очей. З такими очима ти не бачиш інших просторів, тому ти перебуваєш в омані. А в цій омані ти не бачиш істини Всесвіту. Скажи, чи не схоже твоє життя на те, що ти сидиш у криниці, звідки бачиш лише шматочок неба? Чи, власне, не жалюгідне таке життя? До того ж після того, як людина отримала це тіло, вона почала боятися болю. Вона не може винести ні холоду, ні спеки, ні спраги. Її мучить і втома від ходіння. Інакше кажучи, таке тіло завдає людині багато-багато клопоту, приносить багато-багато страждань. До того ж існує ще проблема народження, старіння, хвороб і смерті. Людині часто доводиться хворіти. Тобі здається, що живеш безтурботно. Насправді в плані страждань і негараздів ти живеш ніби трохи краще за інших: менше страждаєш, і тобі вже здається, що живеш безтурботно. Ось такий життєвий стан людини. Саме за таких обставин людина поступово втрачає свою природу, дедалі менше вірить у Божественне. Причому позитивістська наука недосконала. Через усе це люди відійшли від моральних стандартів і потрапили в найнебезпечніше становище.
Водночас людське суспільство має очевидну позитивну сторону. Оскільки людина має гірку долю, вона може й віддатися самовдосконаленню. Чому Будда завжди залишається Буддою на тому самому рівні? Чому він не може досягти ще вищого рівня? Чому Бодхісатва не може стати Буддою шляхом удосконалення? Річ у тому, що їм нема де терпіти страждання. Людина може вдосконалювати себе лише в тому випадку, якщо перебуває в омані й одночасно може зберігати свою природу Будди. Якщо вона не перебуває в омані, і їй усе добре видно, то її практику не буде зараховано. Тому перш ніж щось побачити, людина має присвятити себе вдосконаленню та дещо усвідомити. Деякі заявляють, що присвятять себе вдосконаленню в тому разі, якщо щось побачать; а якщо нічого не побачать, то й не стануть удосконалюватися. Якби люди все побачили, то це було б уже не людське, а божественне суспільство. Тоді б усі без винятку почали вдосконалюватися, навіть найбільш злі, непростимі люди. Подумайте: чи буде це ще людським суспільством? Людина потрапила в таку ситуацію саме тому, що стала поганою. Якщо хочеш повернутися назад, тобі слід, по-перше, терпіти страждання і, по-друге, усвідомити Закон. Що означає усвідомлення? Ісус говорив про віру, а на Сході говорили про усвідомлення. Без цього людина не може практикувати. Чому практикувальникам часто здається, що вдосконалення — дуже важка справа? Насправді віддаватися вдосконаленню не важко. Проблема полягає лише в тому, що людина не може звільнити себе від прагнень, властивих звичайним людям. Ніколи в історії людям не говорили, що таке насправді Закон Будди. Люди вважають Законом Будди те, що проповідував Будда Шак’ямуні. Подумайте: цей колосальний Усесвіт досить досконалий та мудрий. Будда Шак’ямуні проповідував лише невелику частину принципів Будд, причому не передав усього, що сам знав. Він залишив людям лише те, що їм слід знати. Тому те, що залишили людству, становить лише невелику-невелику частину Закону Будди. Як я тільки-но казав, я залишив людству дуже багато речей, я зробив те, чого ніколи не робили минулі покоління. Написана мною книга «Чжуань Фалунь» у чомусь не відповідає мовним нормам, тому що сучасною літературною мовою не висловити речей вищих рівнів та більш глибокого змісту, тому я написав її в розмовному стилі.
Я вже розповів досить багато. Сьогодні часу ми ніби маємо достатньо, тож я хочу розповісти вам якомога більше. Однак якщо я говоритиму надто глибоко, деякі з присутніх не зможуть мене зрозуміти. Наприклад, деякі ніколи не вчилися Закону, але відчувають, що це гарна річ, і прийшли сюди послухати; інші, напевно, хочуть щось отримати або просто подивитися демонстрацію якихось здібностей. Кожен має свій намір. Якщо сьогодні я буду вам щось показувати, а ви будете захоплено це дивитися, як ніби це магія або шоу фокусника, то ви не зважатимете на мене й на Закон. Та й не дозволяють так передавати Закон Будди. Я просто розповідаю вам принципи цього Закону, а вірити чи ні — воля ваша. Але він має неабияку силу. Я вклав у Закон усе, що можу дати людям, усе, що допоможе їм практикувати. Я маю відеолекції, аудіолекції та цю книгу. Якщо тільки ти читатимеш її, то матимеш відповідні відчуття; якщо читатимеш її, то твоє тіло пройде очищення, твої хвороби буде усунено; якщо присвятиш себе вдосконаленню, побачиш те, чого не бачать звичайні люди, відчуєш те, чого вони не можуть відчути. Твій рівень буде зростати в процесі читання, і ти зможеш побачити дедалі дивовижнішу сферу, і все це міститься в цій книзі. А якщо ти не практикуватимеш, то нічого такого не помітиш у ній. Не може бути, щоб ти прочитав книгу лише один раз та одразу все помітив! Ти можеш зрозуміти щось лише зі своєї точки зору, на своєму рівні розуміння. Більш чудові речі ти зможеш усвідомити, виявити, пізнати лише тоді, коли будеш безперервно та поглиблено навчатися Закону, вдосконалюватися та читати цю книгу.
Якщо я говоритиму надто розумно, багато хто з вас навряд чи зможе це прийняти. Я вже два роки не давав лекцій Фа в систематичній формі, бо я вже повністю передав людям Фа. Я навіть не дозволяю записувати на плівку мої лекції. Чому? Тому що багато хто женеться за новинкою. Що, мовляв, нового сказав Учитель, яка є нова лекція. Замість того щоб практикувати ґрунтовно та серйозно, вони женуться за такими речами. Я залишив вам «Чжуань Фалунь» саме для того, щоб спрямовувати ваше вдосконалення, це Закон у систематичній формі. Інші лекції, які я дав, є лише поясненнями до «Чжуань Фалунь», це лише допоміжні матеріали. Поширення звукозапису моєї промови в суспільстві слугувало б перешкодою для практикувальників. Книга «Чжуань Фалунь» у систематичній формі розкриває все від нижчого до вищого рівня. А те, що я зараз кажу, адресовано лише сучасним людям.
Я хотів би підкреслити ще одне питання: у вдосконаленні ми маємо триматися лише однієї школи. Скажу вам, що вислів «взяти найкраще з усіх шкіл» вживають серед звичайних людей, а не в колах удосконалювальників. Якщо ти хочеш навчитися якоїсь техніки, то тобі, звісно, слід учитися в усіх, хто добре на ній знається. Але коли ми дивимося на суть людських речей з простору вищого рівня, то все виходить навпаки. Те, що людство вважає добрим, може бути поганим. Усе є оберненим. Наприклад, у нас день, а там ніч; те, що ти вважаєш за правильне, може бути неправильним. Чому так? Я поясню вам коротко. Як усім відомо, коли людина зазнає мук, то вважає, що це погано; коли людину хтось кривдить, то їй стає тяжко й вона думає, що це погано. Я скажу вам: терпіти горе й негаразди — це добра справа! Ось, як бачите, я думаю інакше, ніж ви. Чому так? Тому що з погляду просторів вищих рівнів усе виходить навпаки. Там уважають, що людина живе не для того, щоб бути людиною. Оскільки людина зазнає негараздів у людському суспільстві й тим самим погашає свої борги, накопичені в її попередніх життях, вона може повернутися до простору вищого рівня, навіть повернутися туди, де народилося її життя, у дивовижне місце. Навіть якщо їй не вдасться досягти підвищення, у наступному житті вона матиме менше негараздів, адже в неї буде менше карми.
Однак якщо людина не погасить учинені нею гріхи, то не зможе піднятися у світ вищого рівня. Візьмемо для прикладу пляшку, наповнену брудом. Міцно закрути кришку, кинь таку пляшку у воду, й вона відразу затоне. А якщо ти висиплеш трохи бруду з пляшки, то вона трохи спливе. Чим більше бруду висиплеш, тим вище спливає пляшка. Коли ти висиплеш багато бруду, то знову закрути кришку пляшки, кинь її у воду і тоді побачиш, що навіть силою своїх рук не змусиш її потонути: вона однаково спливе. Подібне трапляється з нашими практикувальниками. Протягом усього вашого життя, тобто в кожному з ваших життів, у кожному існуванні ви могли когось образити, когось обдурити, комусь заподіяти зло, когось убити і т.д., і навіть могли вчинити ще більш серйозні гріхи. Тобі вам треба погасити вчинені вами гріхи. У цьому Всесвіті існує такий принцип: якщо не втратиш, то не отримаєш; якщо хочеш щось отримати, доведеться щось втратити. Заборгованість треба сплатити. Не сплатиш її в цьому житті, доведеться зробити це в наступному. Це не має сумнівів. Коли людина зазнає мук, вона вважає це випадковістю, вважає, що інші ставляться до неї несправедливо, що це інші винні. Я скажу вам: усе це невипадково, усе це спричинено накопиченою вами раніше кармою. Якби людина не носила в собі карми, то їй усміхалися б усі перехожі на вулиці, навіть незнайомі з власної ініціативи допомагали б їй. Яке це було б щастя! Однак можна точно сказати, що така людина не зможе жити в просторі людства, вона повинна буде повернутися на Небо. Така доля людини. Людина носить у собі карму, і, як я щойно говорив, вона ніколи не досягне вищих рівнів у вдосконаленні, якщо не очистить свою душу.
Пізнати горе, зазнати негараздів — це непогана справа. Зазнаючи негараздів, ти можеш погасити заборгованість і справді зможеш потім потрапити в чудове місце — туди, де більше не потрібно буде терпіти негараздів. Хоч яке щастя ти відчуваєш у людському світі, хай ти мільярдер, дуже великий чиновник, тобі однаково не прожити більш як кілька десятків років, і все твоє життя мине дуже швидко. Подумай: коли ти перероджуєшся, то приходиш ні з чим і потім підеш звідси ні з чим. Що ти можеш забрати? Нічого. Кому ти все це залишиш? Тобі здається, що ти залишив щось своїм нащадкам. Але після іншого переродження вони тебе не впізнають. Підеш до них служити, будеш у них підмітати підлогу, а вони навряд чи подарують тобі одну усмішку, навряд чи дадуть тобі зайву копійку. Справді буде так! Ось чому ми говоримо, що людина перебуває в омані.
Ми розкриваємо тут фундаментальні принципи людського життя. Коли ти, практикувальник, переживаєш муки, коли тебе кривдять інші, коли завдають тобі клопоту, коли тобі доводиться втратити якусь матеріальну вигоду — усе це, на мою думку, навряд чи погана справа. Адже в цьому Всесвіті існує такий принцип: хто не втратить, той не отримає; щоб отримати, треба втратити. І ще одне: якщо ти вже щось отримав, але тобі не хочеться нічого втрачати, тебе змусять утратити. Така властивість Усесвіту. Усі речовини складаються з Істини, Доброти й Терпіння, тому будь-яка матерія, скажімо, камінь, сталь, залізо, повітря, будь-який продукт людської праці, будь-яка мікрочастинка має властивість «Істина, Доброта, Терпіння». Цей колосальний Усесвіт складається саме з «Істини, Доброти, Терпіння», які врівноважують усе в Усесвіті. Хтось побив, посварив, образив іншого, змусив його зазнати мук і ще дуже цим пишається. Він уважається стороною, яка отримала. Звичайні люди можуть йому сказати: «Який ти здібний! Молодець! Ти не зазнав шкоди». А я думаю, що він добряче поплатився. Чому так? Коли людина зробила щось погане, то вважається, що вона отримала якусь вигоду. Вона когось образила, поживилася його коштом, тоді їй слід дещо втратити. Протилежна сторона зазнала мук, і це означає, що вона втратила щастя, а тому має отримати якесь відшкодування. Яким шляхом? Ти вдарив іншого кулаком, облаяв його, тоді слідом за цим від тебе відлетить шматочок білої матерії — у кількості, яка дорівнює силі твого удару й різкості твоєї лайки. Така матерія називається Де (Доброчесність). І це Де дістанеться протилежній стороні, опуститься на тіло потерпілого. Але протилежна сторона теж є людиною. Вона, можливо, не знає цього принципу. Ти вдарив цю людину, і вона дуже обурилася. Коли вона обурюється, то відштовхує Де назад. Вона відповіла кривднику кулаком і лайкою, тим самим відпасувала Де назад. Обидва вони не втратили й не отримали. Ніхто з них не отримав. Принцип Закону Всесвіту справедливий.
Той, хто, присвятив себе вдосконаленню, не буде брати все це до уваги. Він скаже: «Ти мене б'єш, ти мене лаєш, а я залишаюся цілком спокійним. Я не надаватиму цьому значення. Адже я практикувальник, а ти людина звичайна, я не повинен опускатися до твого рівня та вступати з тобою в суперечку». Чи не вважаєте ви, що ця людина вже перевищила моральний рівень звичайної людини? Чи не дають їй Де, коли б'ють її? А Де як матерія може перетворитися на Гун. Звідки береться в людини Гун? Я вам скажу, що він якраз походить від Де. Крім Де, для вироблення Гун ще потрібно зібрати деякі речовини з Усесвіту. Без Де ти не виробиш Гун. Він тебе б’є, а отже, дає тобі Де, а якщо в тебе Де стане більше, то ти зможеш досягти ще вищих рівнів у вдосконаленні. Чи не такий принцип? Адже ти отримав дещо набагато більше за те відшкодування, яке звичайна людина мала б тобі заплатити за завдані тобі муки. Він тебе б'є або лає, завдає тобі якогось клопоту і тим самим створює для тебе страждання. Коли ти переживаєш ці муки, чорна матерія, карма, яку ти носиш у собі, породжена боргами з твоїх попередніх існувань, зможе перетворитися на Де. Отже, ти, відповідно, отримаєш ще одну частину Де. Подумай: ти як звичайна людина здобув із цього подвійну користь. Інші завдали тобі мук, а тобі дісталося подвійне відшкодування.
А якщо ти віддаєшся вдосконаленню, у такому разі ти можеш отримати чотири користі. Коли ти зазнав цього лиха, ти не опускаєшся до його рівня, залишаєшся абсолютно спокійним, тобто не відповідаєш ударом на удар, лайкою на лайку. Подумайте: коли ти спокійно ставишся до цієї ситуації, чи не означає це, що твій Сіньсін уже підвищився? Як ти будеш практикувати, якщо інші не завдають тобі клопоту, не змушують тебе страждати? Абсолютно неможливо, щоб людина, сидячи в зручній позі, попиваючи чай і дивлячись телевізор, досягла успіху в удосконаленні, підійнялася до бажаного рівня. Лише за таких складних обставин, у тривалому загартуванні, у негараздах ти зможеш, працюючи над собою, досягти вищих стандартів, вищих рівнів. Твій Сіньсін не такий, як його, а отже, твій Сіньсін зріс і таким чином ти отримав потрійну користь! Як практикувальник, ти, звичайно, маєш на меті підвищитися в рівнях і якомога раніше досягти Повної Досконалості. Якщо підвищиться твій Сіньсін, чи не зросте водночас і твій Гун? Без жодних сумнівів! Існує така істина: наскільки високий твій Сіньсін (духовний рівень), настільки потужна і твоя енергія Гун. Чи може в людини зрости Гун, якщо її Сіньсін «топчеться» на місці? Абсолютно не може! Таких випадків не буває. Хтось дивується, чому інші практикувальники мають Гун, хоча в плані Сіньсін він наче кращий за них? Вони, можливо, в одному питанні поступаються тобі, а в іншому — сильніші за тебе, тому що різні пристрасті практикувальника усуваються не одночасно, а поступово, одна за одною. Якщо якісь пристрасті ще залишаються, то проявляються так само, як у звичайних людей, а ті пристрасті, які вже усунено, звісно, уже не проявлятимуться. Коли ти, практикувальник, зазнаєш мук, то отримуєш одразу чотири користі. Скажу жартома: де тобі ще знайти таку вигоду?
Хтось думає: «Такий-то мене вдарив, вилаяв», — він розсердився й не знаходить спокою від обурення. Або ж: «Хтось поживився моїм коштом, поклав мої гроші у свою кишеню», — він прямо не може стерпіти! Люди надають цьому великого значення й не хочуть поступитися навіть нікчемною вигодою. Подумайте, яким жалюгідним життям вони живуть! Вони з усього серця радіють навіть маленькій, мізерній вигоді — ось чого прагнуть нинішні люди. Але вони не знають, що вони насправді втратили, і це найстрашніше! Чому матерія Де така цінна? Як ви, можливо, чули, старі люди на Сході кажуть: «Хто має Доброчесність, тому посміхнеться щастя». Щастя також утілюється в тому, що людина може стати великим чиновником, сильно розбагатіти, володітиме будинками та земельною власністю, житиме прекрасним життям тощо — усе це людина отримує в обмін на Де, тобто Доброчесність. Де супроводжує людину все її життя, а після смерті воно слідує за Юаньшень (душею) людини. Коли вона перероджується, Де й далі слідує за нею. Не тільки Де супроводжує людину, а й чорна матерія — карма, про яку я говорив раніше. Людина носить у собі обидві ці речовини. Раніше люди похилого віку казали: «Хто зробив зло, той отримає відплату». А хто здійснить цю відплату? Хто запише вчинки людини в Небесну книгу? Де перебуває та людина, яка про це подбає? Так чи інакше, це Де тримається на твоєму тілі, тісно зливаючись із тобою. Воно вирішує твою долю в наступному житті. Якщо ти маєш багато карми, то твоє життя буде сповнене страждань, хвороб і лих; якщо ти маєш багато Де, то будеш багатим і щасливим, станеш великим чиновником. Усе це ти отримуєш завдяки Де. А для тих, хто вдосконалюється, Де є ще ціннішим — воно може перетворитися на Гун. Ось такий принцип.
Сучасна наука цього не знає, тому що вона не в змозі перевищити цей простір. У якій формі простору існує наше людство? Я вам скажу, що простір нашого людства розташований між двома видами матеріальних частинок. Ті, хто вивчав фізику, знають, що і молекула, і атом, і атомне ядро, і кварк, і нейтрино — це свого роду частинки, матеріальні елементи, з яких складаються більші частинки. У якій частинці існує наше людство? Найбільша частинка, яку ми можемо побачити неозброєними очима, — це планета, а найменша частинка, яку можна побачити під мікроскопом, — це молекула. Насправді ми й існуємо в просторі між планетою та молекулами. Нам здається, що цей простір дуже великий, просторий, безмежно колосальний. На мою думку, сучасна наука розвивається слабко. Хоч як далеко може дістатися космічний корабель, він аж ніяк не може вилетіти з цього матеріального простору; хоч наскільки розвинений комп’ютер, його не можна порівняти з мозком людини, до того ж людський мозок досі залишається загадкою. Отже, наука людства може осягнути лише поверхові речі.
Замисліться: якщо людство існує між двома видами частинок — планетою та молекулами, а молекула складається з атомів, — тоді який простір існує між атомами та молекулою? Сучасні вчені пізнають лише якусь точку атома, малу частину його будови. Насправді місце, де існують атоми, також становить собою певну сферу, яка, відповідно, є досить колосальним простором, а вони досліджують лише одну точку. А який розмір має цей простір у цій сфері? Щодо вимірювання відстані, ми завжди любимо стояти на позиції сучасної науки людства. Ти маєш вийти за межі позитивістської науки, звільнитися від її концепцій. Ти зможеш увійти в якийсь простір лише тоді, коли відповідатимеш формі цього простору. Як було підтверджено наукою, ланцюг молекули може складатися з кількох мільйонів атомів. Ця підтверджена наукою відстань — тобто відстань між атомами в такій молекулі — уже досить значна. Тобі не слід розуміти це питання з погляду сьогоднішнього людства, яке досі не вийшло за межі позитивістської науки. Подумайте: хіба не існує певний простір між цілим атомом та його ядром? І далі: яка просторова відстань між атомним ядром та кварками? А між кварком та нейтрино? Звісно, сьогодні людська наука дійшла лише до нейтрино. Його вже не можна побачити. Лише за допомогою певних приладів ми можемо дізнатися про форму його існування. Насправді між ним та джерелом матерії лежить іще невідомо яка відстань!
Я говорю про найпростішу форму існування простору. Усі речовини в людському світі складаються з молекул: усі невидимі речовини, що існують у повітрі, а також і вся видима матерія, така як залізо, цемент, тварини, рослини, предмети, фізичні тіла людей. Люди існують на поверхні молекул, як якесь стереозображення. Ти живеш саме на цій поверхні. Ти не можеш вирватися з неї. Людська наука також обмежена цим простором і не може його перевищити, а люди ще хваляться, наскільки розвинена наука, та відкидають усі інші вчення. Технічні досягнення людства не приведуть до ще глибшого пізнання Всесвіту. Якщо людство дійсно зможе перевищити цей простір, то побачить форми існування життів в інших просторах, форми існування матерії, структури різних часів-просторів. Однак ми, практикувальники, можемо побачити, що тільки Будд можна вважати найвищими науковцями.
Коли я читав лекцію про відкриття небесного ока, я торкався цього питання. Можна в обхід звичайних очей бачити речі небесним оком — для цього потрібно з області між бровами, тобто з перенісся, яке в системі Дао називають Шаньгень («підніжжям гори»), пробити прохід, який веде прямо до шишкоподібної залози. Шишкоподібна або пінеальна залоза — це медична назва. Удосконалювальники в системі Дао називають її «палацом Нівань», або «палацом Глиняної кульки». Проте фахівці з медицини вже помітили, що передня половина пінеальної залози має таку саму структуру, яку мають очі людини. Фахівців із сучасної медицини дивує те, чому тут існує ще одне око. Вони вважають, що це око зазнало регресу. Вони тлумачать це явище з погляду еволюційної теорії. Насправді це око таким і було. Регрес тут ні до чого. Звичайно, шляхом удосконалення людина також може надати неозброєним очам здатності проникального зору, надати їм такої надздібності, адже Закон Будди має безмежну силу. Якщо людина перестане дивитися на щось очима, що складаються з молекул, то зможе крізь цей простір побачити картини в інших просторах. Такий принцип. Тому людина, яка присвятила себе вдосконаленню, може побачити те, чого не бачать звичайні люди. Звичайно, деякі зі звичайних людей у стані неясної свідомості можуть випадково побачити якісь незбагненні явища. Скажімо, деякі побачили, що якась людина промайнула перед ними й зникла, або стали свідками іншої подібної картини, почули якийсь звук. Можливо, вони в неясному стані справді щось побачили, щось почули в інших просторах. Це тому, що в деяких людей небесне око не дуже щільно закрите, або їхні небесні вуха нещільно закриті, унаслідок чого вони час від часу можуть чути звуки або бачити явища з інших просторів.
Я тільки-но говорив про простір, у якому існує людство. Насправді планета, на якій перебуває людство, не є найбільшою частинкою, найбільшою речовиною. Адже, крім планет, є ще більші речовини! Очі Будди Шак’ямуні вже могли побачити ультрамікроскопічні, а також колосальні макроскопічні речовини. Однак Будді Шак’ямуні зрештою не вдалося дізнатися, наскільки великий цей Усесвіт, тому він сказав: «Усесвіт нескінченно великий та нескінченно малий». Який же він колосальний! Уявіть собі, наскільки він складний, він зовсім не такий, як його розуміє людство, він не обмежується цим нашим простором, цією формою, він дуже складний! Крім цієї відомої нам форми простору, Усесвіт також має форму просторів, що існують у вертикальному напрямку, причому в межах просторів вертикального напрямку існує ще багато-багато незалежних світів, це дуже складно. Під цим незалежним або окремим світом, про який я говорю, мається на увазі Небесне Царство. У кожному просторі існують різні часи-простори. Подумайте: чи можна порівняти час того простору, що складається з атомів, з часом нашого простору, що складається з молекул? Там концепція часу й поняття відстані відрізняються. В усіх стосунках спостерігається відмінність. Чому НЛО іншопланетян можуть з'являтися й зникати, як за помахом чарівної палички? Чому вони літають так швидко? Тому що вони рухаються іншим простором. Ось так просто. Людство з погляду своєї науки ніколи не зможе вичерпно дослідити непізнані явища в Усесвіті, ніколи не зможе збагнути суті самовдосконалення чи релігії. Люди мають змінити свій метод мислення, їм потрібно підійти до цих питань з іншого погляду. В історії людства наука розвивалася не лише шляхом позитивістської науки, яку відкрили та винайшли європейці. Існувала інша лінія розвитку. Шлях розвитку, який мав місце в історії і який використовувала давня цивілізація, становить собою інший шлях, шлях пізнання життя, матерії та Всесвіту. Давня наука Китаю розвивалася саме таким шляхом. Оскільки культура Піднебесної торкалася дуже високих рівнів, а моральність людей знизилася, її розвиток було зупинено, і ця культура не дійшла до наших днів. Водночас найнижча форма науки збереглася й донині. Отже, вона досить обмежена. Я тільки-но говорив про простір, де існує людство.
Щойно я казав, що людина народилася не в цьому нашому матеріальному просторі. Казав і про те, для чого існує людина. Якщо людина падатиме далі вниз, то її чекатиме загибель, остаточна загибель, що називається повним знищенням і тіла, і душі, це дуже страшно! Тому Будди прагнуть урятувати людей і не хочуть, щоб вони опинилися в безвихідному становищі. Вони бажають позбавити людей страждань і привести їх у Небесне Царство. Це дозволило б людям по-справжньому й остаточно позбутися страждань. Сьогодні люди, що вірять у Просвітлених, дотримуються іншої точки зору. Раніше люди просто поклонялися Буддам, самі вдосконалювалися в Будду та шанували інших Будд. Вони тільки мали віру в Будд і не прагнули ні до чого іншого. А тепер люди вірять у Будду для того, щоб випросити щось у нього. Будди вважають, що таке прагнення є найбруднішим. Подумай: Будди рятують тебе, а ти прагнеш комфорту й щастя серед звичайних людей. Якщо справді дати тобі щастя, життя з усіма зручностями, то ти вже більше не захочеш стати Буддою, ти вже зараз жив би наче Будда. Хіба це можливо? Ти з життя в життя нагромадив багато карми та завдавав іншим зло, але не збираєшся погасити заборгованість, а знаєш лише одне — добиватись щастя. Даремно ти добиваєшся. Перед тобою лише один вихід: віддатись самовдосконаленню, і лише тоді зможеш усунути накопичену карму. Якщо ти не маєш бажання стати Буддою, то тобі однаково треба бути чесною людиною, треба більше робити добро й менше робити зла, і тільки тоді зможеш досягти щастя, і твоє справжнє життя зможе продовжитися. Але, можливо, у процесі переродження тебе позбавлять пам'яті про минуле, після чого ти опинишся в поганому середовищі та, віддавшись течії, опинишся на межі загибелі.
Я згадував вираз Будди Шак’ямуні: «Усесвіт нескінченно великий та нескінченно малий». Деякі, можливо, поки погано розуміють зміст цих слів. Що пізнав Будда Шак’ямуні в той час? Він виклав вчення про три тисячі світів. Будда Шак’ямуні казав: є три тисячі таких світів, як людський світ, там існують люди з таким самим, як у нас, матеріальним тілом, крім того, там, в інших просторах, є схожі з нами люди. У цій системі Чумацького шляху є три тисячі таких світів-планет. Причому він ще казав: в одній піщинці є три тисячі світів. Він казав, що в одній піщинці є три тисячі таких просторів, подібних до того, у якому існує наше людство. Але ми не можемо з погляду сучасної науки уявляти, які розміри чи відстані мають люди в тих просторах, — люди там існують в іншій формі часу-простору.
Мої слова можуть здаватися деяким людям дивними, незбагненними. Подумайте про наступне. Обертання Землі має певну закономірність. У такому разі яка різниця між обертанням електрона навколо атомного ядра та обертанням Землі навколо Сонця? Між ними немає різниці. Якби можна було збільшити електрон до розмірів Землі, чи виявили б ми там життя? Які живі істоти там перебуватимуть? Будда Шак’ямуні казав: «Усесвіт нескінченно малий». Що йому вдалося побачити? Йому вдалося побачити досить мікроскопічні речі. Він сказав, що в одній піщинці існує три тисячі світів. Подумайте: якщо це правда, то чи існують у тій піщинці, у тому світі річки, озера та моря? А чи є піщинки на берегах тих річок, озер та морів? Чи існують ще три тисячі світів у тих піщинках? Чи існують ще три тисячі світів у піщинках, що містяться в тих піщинках? Будда Шак’ямуні виявив, що, хоч скільки занурюєшся всередину, однаково не можна докопатися до кореня. Тому він і сказав: «Усесвіт нескінченно малий». Йому не вдалося побачити найбільш мікроскопічного джерела матерії. Про джерело матерії, певна річ, ми говорили раніше, і зараз не будемо цього повторювати, оскільки надмірно складної та глибокої розповіді багато хто із присутніх не зрозуміє, особливо ті, хто погано знає китайську, тому не говоритиму надто багато. Я думаю, що на цьому я закінчу свою промову. Зараз ви можете поставити мені запитання про самовдосконалення, або про те, що ви не розумієте в Законі.
Запитання та відповіді буде перекладено пізніше.