Чому це важливо. Неправильна інтерпретація події «25 квітня» як облоги резиденції центрального уряду політизувала Фалуньгун у Китаї та за кордоном. Тому, замість того, щоб розглядати переслідування, санкціоноване КПК, як насильницьке придушення духовної групи, це питання було представлене як нібито суперництво за владу між Фалуньгун і КПК.
Передісторія питання. 23 та 24 квітня 1999 року співробітники поліції міста Тяньцзінь, розташованого неподалік від Пекіна, побили та заарештували десятки практикувальників Фалуньгун, які зібралися біля офісу місцевого журналу. Метою цього зібрання було обговорити з редакцією деякі помилки, що було допущено у нещодавно опублікованій журналом статті з нападками на Фалуньгун. Коли інформація про арешти поширилася і ще більше практикувальників почали звертатися до офіційних осіб міської влади Тяньцзіня щодо цього інциденту, їм заявили, що з цього питання їм слід звернутися до уряду в Пекіні. Наступного дня, 25 квітня, послухавшись поради посадовців Тяньцзіна, близько 10 000 практикувальників Фалуньгун за власним бажанням зібралися біля центрального офісу звернень громадян у Пекіні. Ці збори були абсолютно мирними й проходили з повним дотриманням порядку. Кілька представників Фалуньгун було викликано для зустрічі з Чжу Жунцзі, який на той час обіймав посаду прем'єр-міністра Китаю, та членами його кабінету. Практикувальників вислухали та ввечері того ж дня їм було оголошено, що заарештованих у Тяньцзіні звільнено, і всі учасники зібрання спокійно розійшлися по домівках.
Проблема. Згідно з кількома джерелами в китайському уряді, протягом наступних кількох місяців після 25 квітня серед чиновників вищого рівня КПК розгорілася жорстока політична боротьба. Тодішній лідер компартії Цзян Цземінь закликав уряд «придушити» Фалуньгун, тоді як інші члени Політбюро не бачили в ньому жодної реальної загрози. Віллі Лем, відомий аналітик CNN, тоді цитував слова одного високопоставленого члена компартії, який казав, що переслідування Фалуньгун стало дуже «особистою» справою для Цзян Цземіня як спосіб зміцнити свою владу напередодні 16-го з’їзду компартії. У липні Цзян офіційно наказав розпочати переслідування Фалуньгун. Звернення «25 квітня» було охарактеризовано не як мирне зібрання, а як «облогу» резиденції центрального уряду і явний «доказ» того, що Фалуньгун є загрозою. Між тим, з самого початку цю подію фактично було спровоковано самими посадовими особами Тяньцзіня та Пекіна, які направили практикувальників до офісу звернень громадян у Пекіні.
Чому це важливо. Неправильна інтерпретація події «25 квітня» як облоги резиденції центрального уряду політизувала Фалуньгун у Китаї та за кордоном. Тому, замість того, щоб розглядати переслідування, санкціоноване КПК, як насильницьке придушення духовної групи, це питання було представлене як нібито суперництво за владу між Фалуньгун і КПК.
До того ж, деякі західні оглядачі Китаю вірили, що Фалуньгун сам спричинив переслідування, «кинувши виклик» уряду 25 квітня. Через таке викладення фактів у багатьох людей, які підтримують права людини та право на свободу віри, зник ентузіазм допомагати Фалуньгун. Невірне тлумачення цієї події залишається одним із найсерйозніших чинників, через який досі не вдається широко висвітлити правдиві факти про Фалуньгун у ЗМІ та провести глибше розслідування щодо репресій Фалуньгун.
