(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1997 році. Озираючись на свій шлях удосконалення, я щиро соромлюся того, що, незважаючи на стільки років вивчення Фа, мені так і не вдалося по-справжньому вдосконалюватися. Я вивчала Фа, але не осягала його суті. Оскільки я не керувалася Законом, стикаючись із проблемами, то під впливом людських уявлень шукала причину в інших. Дивилася в себе досить поверхово. Оскільки я не могла визначити й усунути першопричину своїх пристрастей, проблеми виникали знову й знову. Під час вивчення Фа я також не могла виявити свої людські уявлення та пристрасті, яких потрібно було позбутися. Через це мій шлях удосконалення був сповнений перешкод. Учителю, я щиро шкодую про це!
Вивчаючи Фа та спілкуючись зі співучнями, я нарешті зрозуміла, що моя мета спілкування з людьми має полягати в їхньому порятунку — саме на це я передусім повинна орієнтуватися. Навіть члени моєї сім’ї — це люди, яких Учитель поставив поруч зі мною, щоб допомогти мені виконати мою місію з порятунку живих істот. Спілкування з рідними та розв’язання конфліктів Учитель організував для того, щоб допомогти мені вдосконалюватися. Тут я хотіла б розповісти про те, як члени моєї сім’ї допомагали мені в удосконаленні. Якщо щось не відповідає Фа, будь ласка, вкажіть мені на це.
Про чоловіка
У мого чоловіка слабкий слух і запальний характер. Він говорить голосно й любить командувати іншими, а я не могла цього терпіти й постійно просила його говорити тихіше. Він мене не слухав і навіть лаяв. Крім того, мене дратували його низький рівень освіти та погані манери. Хоча я не вступала з ним у відкриту суперечку, але, затаївши образу в глибині душі, відмовлялася йому підкорятися. У результаті між нами виникали конфлікти, які іноді набували драматичного характеру, і кілька днів у сім’ї панував хаос. Усе, що я робила, чоловік вважав неправильним, кричав, лаявся і навіть вдавався до фізичного насильства.
Я більше не могла цього терпіти, тому поскаржилася співучням із групи вивчення Фа й навіть заплакала. Вони поділилися своїм розумінням і порадили під час конфлікту подивитися в себе, щоб визначити власні недоліки. Вони пояснили, що члени сім’ї діють як дзеркало, відображаючи наші недоліки. Спочатку я не могла цього зрозуміти й наполягала на своїй правоті, звинувачуючи чоловіка в розпалюванні конфліктів. По суті, звинувачуючи його, я все ще шукала причину в інших.
Дорогою додому я розмірковувала про Фа й раптом усвідомила: «Що ж я роблю? Навіщо я вступаю в конфлікт зі звичайною людиною? Навіщо з’ясовую, хто правий, а хто винен? Мої стосунки з чоловіком — це просто стосунки між тим, хто рятує, і тим, кого рятують. Можливо, своєю поведінкою він дає мені можливість урятувати його. Мені потрібно проявляти до нього милосердя, показати йому красу Дафа та доброту практикувальників, щоб він отримав шанс на порятунок».
Щойно мої думки змінилися, ворожість чоловіка зникла, і наші стосунки нормалізувалися. Практикувати Фалунь Дафа — це справді дивовижно!
Донька допомогає мені вдосконалюватися
Керуючись пристрастю до доньки та людськими уявленнями, я часто критикувала її й намагалася втручатися в її справи. Мені подобалося грати роль наставниці: висловлювати свою думку й переконувати її робити все по-моєму. Але в результаті все виходило навпаки. Донька різко реагувала й відмовлялася прислухатися до моїх порад, а я ображалася й засмучувалася, вважаючи її невдячною.
Після глибоких роздумів я заспокоїлася й згадала, що життя людини визначається її кармічними зв’язками. Як я могла очікувати, що все складатиметься відповідно до моїх пристрастей? Це життєвий шлях доньки — хто може його змінити? Однак якби вона почала практикувати Дафа, Учитель змінив би її життєвий шлях. Моя ж відповідальність полягає лише в тому, щоб гідно поводитися в наших складних, переплетених стосунках. Мені слід показати їй велич і красу Дафа, щоб вона це зрозуміла й отримала шанс на порятунок.
Коли я усвідомила свою відповідальність, донька теж почала змінюватися на краще, і наші стосунки стали гармонійними. Зовні ми мати й донька, але насправді наші стосунки перебувають у рамках «того, хто рятує, і того, кого рятують». Щойно я зрозуміла ці принципи Фа, моє серце заспокоїлося, і я усвідомила, що маю робити. Тепер я дозволяю подіям розвиватися природно. Наші стосунки нормалізувалися, створивши сприятливі умови для роз’яснення правди та її порятунку. У цьому проявляється милосердя Вчителя, який допомагає мені виконати священний обов’язок — сприяти йому в порятунку живих істот. Я висловлюю Вчителю свою глибоку вдячність.
Маленький онук
Удосконалення — надзвичайно серйозна справа. Найменша втрата пильності може призвести до того, що людина знову опуститься до рівня звичайної людини. Піддавшись людським бажанням, думкам та емоціям, вона може чинити нерозумно й нераціонально, робити вчинки, які не відповідають вимогам до практикувальників. Ба більше, такі людські бажання є проявом егоїзму та обмеженості, властивих людському серцю, що зрештою може перешкодити виконанню місії з порятунку живих істот.
Коли мій маленький онук пішов до школи, а його мама не могла забирати його на обід, я взяла цей обов’язок на себе. Щодня я приводила його зі школи додому, ми нашвидкуруч обідали, після чого я насилу вкладала його спати, а через пів години будила, щоб він не запізнився на урок. Якщо він сам не прокидався, то вередував, плакав та влаштовував істерики, і це щодня було випробуванням для мого терпіння. У вільний час я допомагала йому з навчанням, але він сперечався та відмовлявся мене слухати. Чим більше напруження накопичувалося, тим більше він зволікав. Іноді я не стримувалася, кричала на нього, била або лаяла, чим лише провокувала його на ще більшу непокору. Через те що я злилася й виходила із себе, почувалася виснаженою та зовсім знесиленою. Усе це перетворилося на замкнене коло.
Одного разу онук заплакав і, показуючи на мене пальцем, закричав: «Ти погана бабуся, мені не подобається, коли ти така!» Я була шокована. І справді, я була поганою бабусею. Як я могла бути такою імпульсивною, позбавленою терпіння та співчуття? Від мене він отримував лише роздратування та суворість. У такій атмосфері не було ані доброти, ані спокою — то як же він міг побачити красу принципів Істина, Доброта, Терпіння? Як же він міг поводитися добре?
Хіба його реакція не відображала мого власного стану? Я, як практикувальниця, не повинна відповідати ударом на удар, лайкою на лайку, а маю дотримуватися принципів Істини, Доброти, Терпіння. Що зі мною сталося? Я поводилася точнісінько як представники тиранічної компартії Китаю, які намагаються контролювати людей, переконуючи їх у своїй правоті та в тому, що роблять для них лише «найкраще», і наполягають, щоб усе робилося так, як вони вимагають.
Контролювати дії та думки інших — це жахливо; я поводилася навіть гірше, ніж звичайна людина. Я багато років вивчала Фа, але так і не осягнула його по-справжньому. Людські почуття та уявлення збивали мене зі справжнього шляху, змушуючи чинити абсурдно, далеко від вимог Фа. Мені справді соромно, що я не змогла виправдати зусиль милосердного Вчителя, спрямованих на мій порятунок.
У вдосконаленні немає нічого незначного, і ніщо не відбувається випадково. Учитель усе ретельно спланував заради здійснення мого давнього бажання та давньої присяги — допомагати йому рятувати живих істот. Однак я, недостойна практикувальниця, надто пізно усвідомила свої помилки, змусивши Вчителя тривожитися за мене. Тепер я знаю, що була неправа. Членів моєї сім’ї Вчитель поставив поруч зі мною, щоб допомогти мені вдосконалюватися. Відтепер мені потрібно зі спокійним серцем вивчати Фа, занурюватися у Фа, по-справжньому вдосконалюватися відповідно до вимог Учителя та допомагати Вчителю у Виправленні Закону — у справі порятунку живих істот. Моє єдине бажання — побачити усмішку Вчителя!
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
