(Minghui.org) Мені 83 роки, і я почала практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун) — метод удосконалення високого рівня — навесні 1995 року. Хочу поділитися деяким досвідом свого вдосконалення.
Син підтримав мене й був благословенний
Мої діти вірять у Фалунь Дафа й завжди підтримували мою практику. Син одного разу сказав: «Я шкодую, що не вчився в школі старанно, бо тепер тобі доводиться просити когось іншого допомогти написати статтю про свій досвід самовдосконалення».
Після смерті чоловіка діти стали ще більше підтримувати моє вдосконалення. Щодня, коли я вивчала Фа, вони готували для мене книги та окуляри для читання, заохочуючи мене до навчання. Перед сном донька застеляла мені ліжко. Я почувалася справді благословенною, що маю таких відданих дітей.
Смерть чоловіка не завадила мені роз’яснювати правду та допомагати Вчителю рятувати людей. Я змінила своє мислення, щоб не піддаватися сентиментальності. Час рятувати людей не чекає, тому я мушу робити це добре.
Практикувальники виготовили календарі для розповсюдження. Ще до того, як вони були готові, кілька людей зі спільноти вже нагадали мені, що їм потрібен такий календар. Коли календарі були надруковані, син сказав: «Я відвезу тебе, щоб рознести їх».
Він дістав електровелосипед і допоміг мені сісти на пасажирське сидіння. Я сказала йому: «Якщо ми зустрінемо людей по дорозі, просто роз’ясни їм правду».
Коли ми зустріли чоловіка, син зупинився та сказав йому: «Я хочу подарувати вам щось гарне». Коли чоловік запитав, що це, син відповів, що це календар, і він із задоволенням його взяв.
Недалеко від дороги під навісом відпочивало чимало людей похилого віку. Хтось сказав: «Фалуньгун приїхав. Що ви привезли нам цього разу?»
Син роздавав календарі, брошури, що роз’яснюють правду, та USB-накопичувачі. Потім розказав про принципи Фалунь Дафа: «Прочитайте це уважно. Тут міститься найкорисніша інформація». Він також розповів про деякі дивовижні події, які пережив особисто.
Одного разу вночі син їхав на мотоциклі дорогою, де не було вуличного освітлення, і було темно. Він не помітив трьох великих каменів на дорозі перед собою та наїхав просто на них, пробивши заднє колесо. Він вигукнув слова, що несуть благословення і можуть допомогти: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи!), уперся ногами в мотоцикл і зумів утриматися на ньому. Але його серце калатало від страху. Він твердо вірив, що Вчитель захистив його, урятувавши від набагато гіршого результату.
Іншого разу він керував машиною, завантаженою зимовими динями вагою близько 5,5 тонн, коли з боку раптово на нього виїхав легковий автомобіль, а впритул за сином їхали дві великі вантажівки з причепами. Опинившись затиснутим посередині, він дуже злякався. Він вигукнув чудодійні слова й додав: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені!» Дивним чином легковий автомобіль звернув убік і промчав повз нього. Це був дуже небезпечний момент. Два транспортні засоби були всього за кілька сантиметрів від зіткнення! Син сказав: «Я так злякався, що серце мало не вискочило з грудей, і я покрився холодним потом».
Він з полегшенням зітхнув, вірячи, що, коли він голосно вимовив ці слова, Учитель урятував його. Він та інша машина безнапасно вибралися з небезпечної ситуації цілими й неушкодженими.
Одного разу син віз кілька десятків людей на будівельний майданчик пообідати після того, як вони закінчили роботу на залізниці. Коли він повертав на перехресті, назустріч йому виїхала машина на великій швидкості й в одну мить опинилася прямо перед ним. Він різко загальмував. Його пасажири були в жаху, й один із них у паніці закричав: «Нам кінець! Ми загинемо!» У цей критичний момент син швидко вигукнув: «Фалунь Дафа хао!» Якимось дивом усі вони залишилися неушкодженими.
Після цього хтось, хто сидів поруч із сином, запитав: «Що ти кричав?» Син пояснив, що в разі небезпеки Вчитель захистить нас, якщо ми покличемо на допомогу.
Син поділився цими історіями з деякими мешканцями села, сказавши: «Це мій особистий досвід».
Один із жителів села вигукнув: «Стільки небезпек! О, Просвітлені захищали тебе!»
Згодом мешканці села перестали слухати мене й перенаправили увагу на сина, явно насолоджуючись його розповідями. Вони також забрали в нього всі інформаційні матеріали. Хтось запитав: «У тебе щось залишилося?»
Син відповів: «Взагалі-то нічого. Але ми повернемося іншим разом і привеземо ще».
Учитель дає нам надприродні сили
Поки я надсилала праведні думки, мені раптом спало на думку, що щось не так. Мої діти так добре піклувалися про мене. Вони виконували за мене всю роботу, зокрема приносили мої книги Дафа, коли я хотіла вивчати Фа. Хіба це не посилювало мою лінь і пристрасть до комфорту?
Я сказала їм: «Машина заіржавіє, якщо її не запускати. Вам більше не потрібно так про мене піклуватися. Я повинна все робити сама. Ви можете йти й робити все, що вам потрібно. Я піду сама й буду роз’яснювати правду людям». Я їздила на триколісному велосипеді з одного села в інше, роздаючи людям матеріали та розповідаючи про Дафа.
Я підготувала безліч матеріалів, таких як «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», «Кінцева мета комунізму», USB-накопичувачі, настінні та настільні календарі, картинки з Китайським Новим роком та гірлянди з вишуканими лотосами. Люди сприймали їх як скарби. Один із мешканців села сказав: «Ми знаємо, що ви робите все це заради нашого ж блага».
Щоб роздати новорічні картинки з китайським ієрогліфом «Фу» (Удача), я вигукувала на ходу: «Люди, я принесла вам ієрогліфи „Фу“ та новорічні листівки. Приходьте й беріть!» У мить ока всі їх розібрали. Ті, кому не дісталося, пізніше приходили до мене додому й просили хоч одну.
Одного разу, закінчивши роздавати матеріали, я помітила, що поїздки на велосипеді даються мені напрочуд легко. Я подумала про те, як швидко інші люди їздять на своїх електровелосипедах, навіть не натискаючи на педалі. Я вдома маю електровелосипед, але діти турбувалися про мою безпеку й не дозволяли мені ним користуватися. «Було б набагато краще, якби я могла їздити на електровелосипеді», — подумала я. У той самий момент велосипед відірвався від землі приблизно на 15 сантиметрів, і мені здалося, що я ширяю в хмарах. Земля здавалася мені прозорим простором у тумані, і я їхала дуже швидко. Мені стало страшно: «Я не можу їхати так швидко, я впаду». І в ту ж мить я впала. Але відчула, ніби приземлилася на м’яку, пухнасту грудку вати, і зі мною все було гаразд. Я зрозуміла, що Вчитель дарує нам надприродні здібності, якими треба користуватися, коли це необхідно. Однак у мене розвинулася пристрасть — страх впасти, від якої я маю позбутися.
Іншого разу, коли я подарувала чоловікові календар і брошуру, він опустився переді мною на коліна й промовив: «Це мало статися. Це мало статися». Я попросила його встати й сказала, що, якщо він хоче схилити коліна, нехай зробить це перед портретом Учителя Лі. Він подякував мені, але я попросила замість цього подякувати Вчителю, адже саме Вчитель направляє нас на цей шлях. Він неодноразово дякував Учителю.
Я вирушила на храмовий ярмарок, щоб роздати матеріали. Там було багато кіосків, і я дала по примірнику кожному продавцю. Деякі люди охоче простягнули за ними руки, а деякі навіть залишили свій кіоск і попрямували прямо до мого велосипеда. Один чоловік спробував узяти кілька примірників, але я пояснила, що це було б несправедливо щодо інших. Інша людина взяла для свого сина та доньки. Невдовзі не залишилося жодного. Люди запитували, чи маю я ще щось, і просили принести більше наступного разу.
Перш ніж вийти на вулицю, щоб роз’яснювати правду, я завжди запалюю пахощі й вклоняюся перед портретом Учителя: «Учителю, я йду розповідати людям про Дафа. Будь ласка, дайте мені силу зупиняти злих привидів і духів. Будь ласка, допоможіть викорінити зло в кожному селі, яке я відвідаю, і не дозволяйте їм переслідувати практикувальників, щоб люди могли дізнатися правду».
Я розклеювала наклейки, присвячені Всесвітньому дню Фалунь Дафа, коли помітила, що хтось, йдучи за мною, відклеїв одну з них. Коли я запитала його, навіщо він це зробив, він виглядав винуватим і відповів: «Я подумав, що це гарно виглядає, і хотів повісити її на своєму будинку».
«Ось, — сказала я. — Я дам вам одну. Ви можете розмістити її в себе вдома, а цю треба повернути на місце». Він зробив, як я просила.
Я подумала про те, щоб заморозити його на місці, щоб він більше не скоював жодних проступків. Дивно, але, коли я повернулася, закінчивши розклеювати наліпки, він усе ще стояв там, не рухаючись. Тоді я подумала: «Нехай іде».
Учитель наділив нас багатьма надприродними здібностями. Дякую Вам, Учителю, за милосердний захист!
Щоразу, виходячи роз’яснювати правду, я зберігала чистоту серця, не мала егоїстичних думок і не відчувала страху. Якщо зустрічала людей із негативним ставленням до Дафа, то роз’яснювала їм правду, і деякі починали розуміти, що Дафа несе добро. Мені вдавалося допомогти кільком або навіть десяткам людей вийти з комуністичної партії Китаю. Іноді я просто давала їм аркуш паперу, і вони записували свої імена, щоб вийти з партії.
Подібних випадків було багато, але я згадала тут лише деякі з них. Мені все ще потрібно позбутися багатьох пристрастей і виправити свій запальний характер.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
