Як добрі вчинки покращують суспільство

(Minghui.org) Платон колись сказав: «Добрі вчинки додають нам сил і надихають інших на добрі вчинки». Стародавній китайський мудрець Лаоцзи також писав: «Найвища чеснота подібна до води. Вода приносить користь усьому сущому і ні з ким не змагається». Тоді якщо доброчесна й благотворна суспільна атмосфера така корисна людям, як її створити? Ось дві історії на цю тему.

Бути хорошим прикладом

Згідно з «Історією Сун», Чень Яоцзо, який жив за часів династії Сун, вирізнявся доброю вдачею й ощадливістю. Хоча його батько був високопоставленим чиновником, Чень часто ремонтував поламані предмети домашнього вжитку та лагодив старий одяг, а не викидав їх. Коли він виїжджав на перевірку з інспекцією й по дорозі зустрічав диких тварин, то наказував помічникам не завдавати їм шкоди.

Коли Чень служив чиновником у Шоучжоу (сучасна провінція Аньхой), спалахнув голод. Знаючи, що багато людей голодують, Чень займався благодійністю: роздавав рис і організував приготування їжі для голодуючих. Дізнавшись про його вчинок, інші чиновники та деякі заможні родини Шоучжоу наслідували його приклад. Вони пожертвували величезну кількість продовольства, і десятки тисяч людей було врятовано.

Коли прем’єр-міністр Лю Їцзянь пішов у відставку, імператор Женьцзун Сун попросив його порекомендувати наступника. Лю порекомендував Ченя, сказавши, що той «глибоко розуміє, як живуть прості люди». Пізніше Ченя було призначено прем’єр-міністром.

Турбота про інших

У «Книзі Суй» описано історію Сінь Гун’ї. З ранніх років він наполегливо навчався, а коли став чиновником, дбав про свій народ. Коли Сінь був губернатором Міньчжоу (сучасна провінція Ганьсу), він побачив, що багато сімей не доглядали за хворими родичами, боячись захворіти. Таке ставлення спостерігалося навіть між батьками та дітьми або чоловіком і дружиною. Це означало, що багато хворих помирали через відсутність догляду та лікування.

Стурбований тим, що люди втрачають почуття доброти та синівську шанобливість, Сінь вирішив виправити ситуацію. Він відправив нижчих чиновників розшукувати хворих і приводити їх до передпокою власного будинку. Там він поставив для себе ліжко й від світанку до заходу сонця залишався поруч із хворими, продовжуючи працювати. За власні гроші Сінь купував ліки та платив лікарям за лікування цих пацієнтів. Він також допомагав їх годувати. У результаті багато хворих одужали.

Потім Сінь запросив приїхати родини пацієнтів. «Раніше, коли родичі покидали хворих членів сім’ї, ті вмирали. Я ж привів їх сюди й щодня перебував із ними. Якби догляд за хворими призводив до хвороби, я б уже захворів, — сказав він. — Але я в порядку, а хворі одужали».

Відчуваючи провину, люди подякували Сінь Гун’ї та пішли, забравши рідних, що одужали. Після цього люди стали більше піклуватися одне про одного.

Висновок

Конфуцій сказав: «Коли суспільство дотримується небесного закону... Ті, хто має чесноти та таланти, призначаються [на посадовців], і люди чесні та гармонійні. В результаті люди не ставляться лише до своїх батьків як до батьків, вони не ставляться лише до своїх дітей як до дітей. В результаті про людей похилого віку піклуються, дорослі найкраще використовують свої сили, а молодь може рости та розвиватися».

Але таке можливо лише тоді, коли в серцях народу зберігається доброта. Однак у сьогоднішньому Китаї лідери компартії Китаю борються лише за особисті інтереси й втягують китайський народ у свої махінації. Вони пригнічують і обманюють простих людей, переслідуючи ні в чому не винних послідовників Фалуньгун за віру в Істину, Доброту, Терпіння. Ці дії приведуть Китай лише до нестабільності, тому єдиний спосіб уникнути потрясінь і заворушень — дистанціюватися від КПК і відкинути її ідеологію боротьби.