Су Ши: З покірністю приймати долю (частина 1)

(Minghui.org) Є китайський вислів: «Долю людини вирішує Бог». Але молоді люди часто прагнуть змінити свою долю, а потім, у міру розвитку подій, запитують, чому життя виходить з-під контролю. У традиційній китайській культурі люди вірили в «Повагу до Богів, знання своєї долі та дотримання Дао». Тобто, в умовах життєвих труднощів і несприятливих подій людина повинна зберігати рішучість у пошуках істини і, тим самим, досягти просвітлення, дотримуючись шляхів повернення до свого першоджерела.

Одним із таких людей, хто досяг просвітлення в Дао, був Су Ши (1037 — 1101 рр.), знаменитий поет династії Сун (також відомий як Су Дунпо), родом із Мейчжоу (сучасна провінція Сичуань). Су склав імператорський іспит на вищий ступінь з ідеальним результатом. Через деякий час він був призначений на посаду імператорського секретаря, потім міністра в Міністерстві обрядів, а потім — на інші посади.

Обіймаючи високі посади, Су був дуже об'єктивним і чесним, коли його просили дати рекомендації, і ніщо не могло зупинити його в прагненні служити людям. Крім того, він з терпінням ставився до людей, які йому не подобалися і які іноді ставали жертвами політичних потрясінь.

Понижений у посаді до Хуанчжоу

В 1079 році хтось доніс імператору Шеньцзуну, що Су критикував реформи міністра Ван Аньши. Декілька чиновників доповнили звинувачення, що призвело до арешту Су. Одночасно знайшлося багато чиновників, які виступили на захист невинності Су й тим самим врятували йому життя. Проте його понизили на посаді та відправили служити до Хуанчжоу (сучасна провінція Хубей). Живучи там, він терпів негаразди, проте брак матеріальних благ дав йому змогу поміркувати про життя.

За словами Ленчжай Єхуа, коли розжалований Су Ши перебував у дорозі й під'їжджав до Юньчжоу, трапилася одна цікава подія. Його молодшому брату Су Чже наснилося, що він зустрів трьох ченців: Уцзє, Юньяня та Цуна. Коли наступного дня він розповів про це ченцям Юньяню та Цуну, ті вигукнули, що бачили той самий сон. «Цікаво, що трьом людям міг наснитися той самий сон», — сказав Су Чже.

Коли вони зустрілися із Су Ши й запитали його про це, Су Ши розповів: «У віці восьми-дев'яти років мені наснився сон, що я чернець і подорожую районом Шанью. Коли моя мати була вагітна, їй наснився чернець, який приїхав погостювати. Цей чернець був сліпий на одне око».

«Монах Уцзє був родом із району Шанью, і він був сліпим на одне око, — сказав чернець Юньянь. — В останні роки свого життя він вирушив у Гаоань і помер у храмі Даюй. Це було майже 50 років тому».

Цікаво, що на той час Су було 49 років. Він описав цю подію у вірші:

«Храм Наньхуа»

«Колись я був ченцем у храмі,

ретельно удосконалювався протягом трьох життєвих циклів;

Через серйозну помилку

прихід сюди в цьому житті став моєю долею».

У давнину людині часто доводилося вдосконалюватися протягом кількох життів. Прикладів було багато. Саме під час перебування в Хуанчжоу Су задумався про життя та серйозно вивчав буддизм.

Позитивний настрій

У Хуанчжоу Су почав вести дуже скромне небагате життя, що було незвично йому.

Су був порядним чиновником і ніколи не брав хабарів. Через це його сім'ї важко було зводити кінці з кінцями. Щоб прожити на невелику місячну зарплату, Су ділив її на 30 частин і розвішував на балці в будинку. Щодня він знімав вилами одну частину на добові витрати, а потім ховав вила. Пізніше Су знайшов якийсь пустир, покритий колючими кущами та камінням. Його родина розчистила завали, прибрала колючки та перетворила це місце на сад площею 50 му (або 8,2 акра). «Усі сусіди прийшли зі своїми садовими інструментами, щоб допомогти, бо знали, що я бідний», — написав він.

Крім роботи на землі, Су також мандрував у солом'яних туфлях або на маленькому човні. Якось він написав: «Можливо, у людини є своя доля. Навіть прогодуватися не так просто, так само як і здобути славу чи багатство».

З іншого боку, відсутність матеріальних благ сприяло духовному перетворенню Су. Навіть у важких умовах він здатний зберігати позитивний настрій, як показано в наступному вірші:

«Лінь Цзян Сянь»

«Я продовжував пити вночі,

то не спав, то був п’яний;

Була північ, коли я повернувся,

і чув, як слуга хропе, наче грім.

Постукавши у двері, і не почувши відповіді,

я стояв з тростиною і прислухався до дзюрчання води.

Усе в цьому світі — ілюзія,

але люди, як і раніше, метушаться даремно.

Ніч була тиха, без вітру

а вода в річці була нерухомою, нерухомою, наче дзеркало;

я хотів би попливти на маленькому човні

і провести залишок свого життя на річці так, як мені заманеться».

Згідно з вченнями школи Будди, наше тіло — це лише носій, а найважливішим є піклування про душу. У скрутних обставинах надзвичайно важливо зберігати спокій, щоб ми могли глибше зрозуміти ситуацію та досягти просвітлення.

(Далі буде)