(Minghui.org) Я народилася в 1970-х роках і виросла під впливом партійної культури. На мене сильно вплинув дух боротьби, ненависті та суперництва. Навчаючись у шостому класі початкової школи, я вступила до комуністичного союзу молоді, молодіжної організації компартії Китаю (КПК), а ще до закінчення коледжу стала членом партії. Я думала, що перебуваю на вершині світу.
Після того як комуністична партія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа, я повірила наклепам, поширюваним КПК, і вважала, що інсценоване самоспалення на площі Тяньаньмень було справжнім. Тому я мала багато упереджень проти Фалунь Дафа. Пізніше, у 2006 році, я мала нагоду прочитати брошуру, у якій розкривалася правда про інцидент із самоспаленням, а згодом я прочитала книгу «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію». Я була вражена до глибини душі. Вирішивши вийти з КПК та підпорядкованих їй організацій, я почала переосмислювати діяльність партії, яка постійно заявляла, що завжди має рацію.
Після того як я почула Фа Вчителя, у моєму серці почало проростати насіння вдосконалення. У вересні 2013 року я стала практикувати Фалунь Дафа. Хочу розповісти Вчителю про свій досвід удосконалення та поділитися ним зі співучнями.
Моє старанне вдосконалення оздоровило сина
Син з дитинства був дуже слухняним, але у 2018 році кинув навчання в коледжі. Він сидів удома й вів хаотичний спосіб життя. Харчувався лише їжею на винос, грав у комп’ютерні ігри та лягав спати в найневідповідніший час, а також часто сперечався зі мною, бив мене й ображав. Коли в нього був поганий настрій, він починав мене принижувати. Одного разу він з такою силою кинув у мене свій iPad, що його корпус деформувався, а на моїй правій руці та ногах залишилися синці. Не встигли синці загоїтися, як він знову мене вдарив. Одного разу я обережно сказала йому щось, що не мало до нього стосунку, але він розлютився. Схопивши пляшку з мінеральною водою, він розмахнувся й вилив воду мені на голову.
Через багаторічну ідеологічну обробку партійною культурою багато методик освіти в Китаї спотворилися й відхилилися від норми, особливо під впливом атеїзму, теорії еволюції, ідеології боротьби та спотворених сучасних уявлень. Я дізналася, що багато дітей кидають школу, впадають у депресію і навіть учиняють самогубство. Водночас у деяких батьків через це розвиваються психічні захворювання, депресія, і вони теж учиняють самогубство.
Як практикувальниця Дафа, я розуміла, що все, що зі мною відбувається, не випадково. Мабуть, я зробила щось не так, тому почала дивитися в себе. Але це було легше сказати, ніж зробити. Деякі з моїх пристрастей вкоренилися так глибоко, що я їх навіть не помічала. Я заспокоїлася й почала крок за кроком аналізувати своє життя. Почала згадувати, як виховувала сина, особливо ті моменти, коли між нами траплялися конфлікти. Аналізувала свою поведінку, зіставляючи її з вимогами Дафа. У підсумку я зрозуміла, що багато чого робила неправильно.
Тоді це здавалося дрібницями, та й мій син не заперечував, бо був маленьким. Коли він вступив до коледжу, я думала, що все залишилося в минулому, але насправді це було міною уповільненої дії на його життєвому шляху. Я розуміла, що це, мабуть, добре, що проблеми проявилися саме зараз, оскільки в майбутньому наслідки були б набагато серйознішими. Поступово я стала менше хвилюватися. Я думала про те, як мені пощастило стати практикувальницею Дафа, і моє серце наповнювалося надією. Поступово я позбулася багатьох пристрастей, таких як бажання, щоб син досяг успіху, занепокоєння щодо його майбутнього, страх, що інші дивитимуться на мене зверхньо, суперництво, образа, зарозумілість і самовдоволення. Водночас я перестала поводитися так, як раніше. Наприклад, розмовляти із сином у наказовому тоні та змушувати його ходити до коледжу. Деякі з цих уявлень я успадкувала від батьків. Їх було складно викорінити, оскільки вони змішувалися з почуттями. Я почала старанніше вивчати Фа й занурилася у Фа. Іноді навіть забувала про те, що син кинув коледж. Я загартовувалася в негараздах. Суперечки стали траплятися не щодня, а раз на кілька днів, а потім ще рідше. Частота, з якою виникали нечисті думки, поступово зменшувалася.
Люди радили мені давати синові антидепресанти, а родичі — звернутися по допомогу до знахаря. Як практикувальниця Дафа я знала, що Дафа — найправедніший і наймогутніший, і не дозволив би неправедному проникнути в моє енергетичне поле. Я була твердо переконана, що в моєї дитини добре серце і вона виправиться, щойно зрозуміє, що з нею не так, тому не вдавалася до якихось методів лікування. Завдяки змінам у мені син дивовижним чином змінився і позбувся глибокої депресії та психічного розладу.
Через кілька років він повернувся до коледжу. Він повністю змінився та став навіть кращим, ніж до хвороби. На першому ж іспиті він отримав найвищий бал з математики. У нього склалися добрі стосунки з викладачами та однокурсниками. Він часто проводив час із друзями й став життєрадісним молодим чоловіком. Кілька разів він зі сльозами на очах вибачався переді мною за те, що піднімав на мене руку. Учитель і Дафа подарували йому нове життя. Учитель дав мені так багато, але мені ще багато чого треба надолужити.
Глибоко прихована образа виявлена
Перед Китайським Новим роком молодший родич мого чоловіка прийшов до нас, щоб вручити подарунок і зміцнити наші стосунки. Раніше наші сім’ї були дуже близькими, але потім його батьки позичили в родичів гроші й не повернули їх, як обіцяли, що призвело до розбратів у родині. Одна з родичок була літньою практикувальницею, яка ставилася до матері цього молодого чоловіка поблажливо й приділяла їй особливу увагу. Пізніше старі сили скористалися її недоглядом, і вона померла. Ця літня практикувальниця була дуже старанною. Ми часто ділилися досвідом, і я багато чого почерпнула з її порад. Її смерть глибоко мене вразила, і я розмірковувала над тим, чому це сталося. Я сказала цьому молодому родичу, що їм не потрібно повертати мені 40 000 юанів, які вони в мене позичили, і що я допоможу йому, якщо він захоче вивчати Фалунь Дафа. В іншому разі з усіх питань він може звертатися до мого чоловіка, а зі мною йому не потрібно розмовляти.
Коли цей родич прийшов до нас додому перед Китайським Новим роком, я запитала, що йому потрібно. Він сказав, що прийшов не для того, щоб вивчати Фалунь Дафа, а просто хотів зробити мені подарунок. Почувши це, я зачинила двері. Він говорив багато приємних слів, стоячи за дверима, але в моїй голові раз у раз спливали образи його батьків — таких, що не заслуговують на довіру, безвідповідальних і таких, що постійно обманюють. Я навіть спіймала себе на думці про смерть літньої практикувальниці. Чим більше я його слухала, тим сильніше засмучувалася, хвилювалася й злилася. У мене навіть почала тремтіти права рука.
Я була вражена, оскільки моя рука ніколи не тремтіла. Я думала, що, дотримуючись вимог Фа, не надаю значення особистим інтересам. Але чому в мене тремтіла рука? Зовні я була спокійною, але всередині все ще таїла образу, обурення і не могла з цим впоратися. Хіба я не поводилася як звичайна людина? Хіба це не суперечить вимозі вдосконалення — постійно очищати себе? Зовні я не хотіла мститися, але в глибині душі все ще не могла позбутися цього почуття і не змінила свого ставлення.
Пізніше я замислилася над тим, чому в той момент не змогла спокійно поговорити з ним і висловити те, що думаю. Чому не проявила до нього милосердя? Я зрозуміла, що в мені недостатньо доброти. Я все ще залишалася на рівні звичайної людини, яка в усьому керується почуттями. Поводячись як звичайна людина, я розчарувалася в родичах, дивилася на них зверхньо й ображалася на них. Я ніяк не могла відпустити це, загрузла в конфліктах звичайних людей і, незважаючи на бажання вирватися на свободу, не могла цього зробити й дедалі глибше загрузала в трясовині. Завдяки цій нагоді Вчитель показав мені мою пристрасть, допоміг чітко усвідомити її та позбутися.
Не розслаблятися
У нашій чат-групі для родичів один із членів моєї родини вітав усіх з Міжнародним жіночим днем. Я вже казала їм, що не відзначаю всі ці свята, які відображають сучасні, спотворені уявлення. Однак родич не зважав на мої слова і все одно їх відзначав. Мене це дратувало, і я залишила кілька коментарів у чаті.
Увечері син сказав мені: «Мамо, ти засмутилася». Я заперечувала це, але, переглянувши свої коментарі, зрозуміла, що в моїх словах проглядалися негативні емоції, такі як невдоволення, і я навіть використовувала грубі вирази, щоб виплеснути свої почуття. Коли я писала коментарі, мені здавалося, що я маю дуже проникливий погляд на проблему й що моє розуміння краще, ніж у інших, але я не усвідомлювала, що впала в ще одне спотворене уявлення. Учитель використав слова сина, щоб вказати на мою проблему.
Одного разу я викликала таксі, щоб забрати сина зі школи, і таксист сказав мені: «Ви, батьки, божевільні! У вас уже такі великі діти, а ви все ще забираєте їх!» Насправді я не хотіла забирати сина, але він наполягав на цьому. Почувши думку таксиста, я ще більше розлютилася. Я навіть висловилася нецензурно, поскаржившись на сина, і, виходячи з таксі, грюкнула дверима. У той момент я зрозуміла, що зі мною щось не так. Я помітила, що в мені сильні такі пристрасті, як егоїзм, образа та неприйняття критики.
Після цих двох інцидентів я багато думала і зрозуміла, що Вчитель знову нагадує мені про мої сильні пристрасті. Я запитала себе, чому, попри те, що багато часу приділяла вивченню Фа, усе ще не можу поводитися в конфліктах як практикувальниця. Я зрозуміла, що стала навіть гіршою, ніж раніше. Раніше я ніколи не вживала нецензурних слів, і мені було незрозуміло, чому останнім часом це почало траплятися зі мною так часто.
Окрім повсякденної роботи та необхідних домашніх справ, я весь свій час присвячувала вправам Дафа, переписуванню, читанню, заучуванню та прослуховуванню Фа. Я була дуже старанною, і моє серце щодня наповнювала радість. Однак з часом я почала додавати до свого розпорядку дня безліч буденних занять, щоб розслабитися: дивилася відео та коментарі звичайних людей; як і члени моєї родини, сиділа в туалеті з телефоном і переглядала інтернет. Сама того не помічаючи, я почала мислити відповідно до уявлень звичайних людей і логіки КПК. Зіштовхуючись із труднощами, я спочатку займала позицію моральної переваги й виносила судження, а потім безжально нападала на тих, хто дотримувався іншої думки, даючи волю своїм почуттям. Оскільки я знала деякі принципи Фа, то стала самовдоволеною, мені бракувало спокою і доброти, властивих практикувальникам.
Поступово я досягла межі у своєму вдосконаленні й почала просуватися повільно, а то й зовсім зупинялася. Я розслабилася, і моє прагнення до вдосконалення ослабло. Я застрягла в цій ситуації та не могла з неї вибратися. Я відчувала біль і хотіла все змінити.
Я зрозуміла, що послабила пильність, і моя недбалість поступово призвела до погіршення результатів. У минулому ченці жили в храмах, голили голову й носили чернече вбрання. Усе це постійно нагадувало їм про те, що вони вдосконалюються. Але ми живемо у звичайному суспільстві, тому нам набагато легше розслабитися в удосконаленні. Це дуже небезпечно! Мені потрібно старанно вдосконалюватися, як на самому початку.
У майбутньому я буду суворо ставитися до себе, при виникненні конфліктів буду дивитися в себе й добре виконувати три справи, щоб Учитель не турбувався про мене.
Співучні, будь ласка, виправте будь-які помилки в моєму розумінні.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
