Три рівні відданості в традиційній китайській культурі

(Minghui.org) Відданість — важлива частина традиційної китайської культури. Її китайський ієрогліф (忠, чжун) складається з двох частин: верхня частина — чжун (中), що означає неупередженість, а нижня — сінь (心), що означає серце. Тобто відданість означає щирість, чесність та неупередженість.

Згідно з історичними записами, поняття відданості походить від династії Чжоу або навіть до більш раннього періоду і має дуже глибоке значення.

Конфуцій одного разу сказав: «Правитель керує своїми підданими з делікатністю, які служать йому з відданістю». Країна та народ також мають бути відданими правителю. Кожна людина повинна виконувати свій обов’язок, присвячувати себе служінню суспільству та залишатися доброчесною.

Доброчесна людина докладатиме всіх зусиль, щоб спонукати інших бути доброчесним. Це також відображення вірності та спосіб служіння країні.

Відомий послідовник Конфуція Сюнь Куан писав про три рівні відданості: велику, хорошу і посередню. Він наводив приклади людей, які втілюють образ кожного типу відданості.

Велика відданість

Сюнь Куан написав: «Велика відданість — допомагати правителю зрозуміти, які слова і вчинки є доброчесними, наставляючи його бути доброю людиною. Прикладом може бути підтримка Чжоу Гуном царя Чена з династії Чжоу».

Відповідно до «Ши Цзі»(«Історичні записки»), Чжоу Гун, молодший брат правителя У, відрізнявся добротою та синівською шанобливістю. Після смерті правителя У, щоб уникнути повстання, Чжоу Гун оголосив, що займатиметься державними справами, поки Чен, син правителя, не досягне необхідного віку. Протягом семи років, поки Чжоу Гун перебував при владі, він не тільки робив усе можливе, займаючись державними справами, а й навчав молодого царя Чена керувати державою.

Деякі з навчань Чжоу Гуна були записані в Шаншу (Книга документів). У статті «У Ї» («Без ледарства») він говорив: «Король не може віддаватися розкошам. Лише пізнавши тяготи сільського господарства, він зможе зрозуміти труднощі простих громадян».

Далі в статті «У Ї» йдеться: «Цар Вень (дід царя Чена) був працьовитий і ощадливий. Разом зі своїми людьми він будував будинки та обробляв землю. Був добрим і скромним, працював від світанку до заходу сонця, дбав про людей. Він не мав часу навіть на їжу, і він не захоплювався полюванням заради задоволення. Він з повагою ставився до державних справ і правив протягом 50 років».

У статті «Чжао Гао» Чжоу Гун радив царю Чену дотримуватися небесного закону, беручи уроки з історії династій Ся та Шан. «Оскільки їхні правителі нехтували чеснотою, вони втратили божественне благословення, а їхні держави занепали, — сказав він. — Оскільки ви починаєте займатися державними справами, будь ласка, заохочуйте чесноту, не терпіть аморальних учинків і не керуйте людьми за допомогою жорстокості. Тільки тоді ви зможете залишити свою спадщину. Я сподіваюся, що Ваша величність стане для людей взірцем чесноти, і Ваша милість пошириться далеко і надовго».

Чжоу Гун виконав свій обов'язок, виховавши царя Чена в дусі чесноти. За часів правління Чена, а потім його сина Кана в країні панував мир, і люди жили в злагоді. Кримінальні закони не застосовувалися понад 40 років, і цей період часу високо оцінюється в історії.

Хороша відданість

Сюнь Куан написав: «Хороша відданість означає допомогу володареві та наставництво його в поведінці. Прикладом може бути підтримка Гуань Чжуном [мислитель і політик, прем'єр-міністр] князя Хуаня, правителя князівства Ці».

У «Ши Цзі» («Історичні записки») Гуань характеризується як відповідальний чиновник, який сприяв посиленню влади князя Хуаня і виправляв його помилки. Конфуцій говорив, що Гуань допоміг князеві Хуаню стати сильним і домінувати в Китаї. Однак будинок і спосіб життя Гуаня були такими ж розкішними, як в імператора. Конфуцій вважав це недоречним і таким, що суперечить системі ритуалів Китаю.

Гуань умів використати можливості та змінювати ситуацію на користь царства Ці. Після того як князь Хуань розгромив царство Лу і підписав договір про землі Ке, представник Лу Цао Мо, погрожуючи ножем, змусив князя Хуаня повернути землі, раніше захоплені Лу. Князь Хуань лютував і згодом вирішив не повертати землі. Але Гуань порадив йому не робити так, важливіше завоювати довіру інших правителів. У результаті інші правителі вважали князя Хуаня гідним довіри і погодилися підкоритися його владі.

Однак Гуань Чжун не зміг допомогти князеві Хуаню накопичити чесноту та милосердя. Перед смертю Гуань радив князю не покладатися на Їя, Кайфана та ще двох підступних придворних. Але князь не послухав його і призначив їх на високі посади, що призвело до занепаду царства.

Посередня відданість

Сюнь Куан написав: «Якщо рада чиновника викликає загальне невдоволення, це посередня відданість. Прикладом можуть бути відносини між У Цзисюєм [кит. держ. діяч] та правителем Фучаєм».

У Цзисюй допоміг цареві Хелу побудувати сильне і процвітаюче царство. Після смерті царя Хелу У Цзисюй продовжував допомагати його сину Фучаю. Після того як Фучай розгромив царство Юе, У Цзисюй порадив йому зруйнувати решту країни. Він неодноразово говорив, що Гоуцзянь, правитель царства Юе, здатний переносити поневіряння, а тому може стати загрозою для Фучая.

Гоуцзянь підкупив Бо Пі, одного з найвищих чиновників Фучая, який обмовив У Цзисюя перед Фучаєм. Зрештою Фучай дав У Цзисюю меч і наказав йому накласти на себе руки. Перед смертю У Цзисюй попросив, щоб після смерті його очі помістили над входом у місто, щоб він «на власні очі побачив, як воїни Гоуцзяня входять до міста». Це ще більше розгнівало Фучая.

Дійсно, У Цзисюй давав поради Фучаю. Але він не зміг переконати правителя змінити поведінку, що призвело до ворожнечі між ними. Отже, його відданість була посередня.

Резюме

Відданість починається зі щирості та поваги. Вона не обмежується виконанням свого обов'язку. Швидше, вона ґрунтується на неупередженості та охоплює такі якості, як щирість і самовідданість. Вона є частиною традиційних цінностей Китаю і відповідає п’яти основним чеснотам конфуціанства: доброзичливості, праведності, пристойності, мудрості та вірності.

Відданість особливо важлива в сучасному суспільстві. Починаючи із себе, ми можемо плекати щирість і доброчесність та відновлювати довіру. Це допоможе нам повернутися на шлях гармонії між Небом, Землею та людиною.