(Minghui.org) Наприкінці 2024 року Мінь розповіла мені, що 20 років тому її чоловік позичив другові 20 000 юанів. Зрештою цей друг повернув лише 6 000 юанів. Коли чоловік серйозно захворів і потрапив до лікарні, вони розшукували цього друга, але, попри всі зусилля, так і не змогли його знайти. Лише незадовго до смерті чоловіка їм нарешті вдалося це зробити.
Коли Мінь нарешті знайшла номер телефону сина боржника, той сказав, що може повернути лише 1000 юанів, додавши: «Або бери, або відмовляйся». Це обурило її, зважаючи на суму грошей і витрачений час. До того ж така поведінка сина лише зміцнила її рішучість повернути гроші. Мінь вирішила найняти адвоката.
Я сказала, що, можливо, вона щось заборгувала цій сім’ї в минулому житті. Минуло стільки років, і їй просто слід відпустити цю ситуацію. Мінь не відповіла.
Через кілька днів Мінь сказала, що знайшла адвоката в Пекіні, який запевнив, що допоможе їй повернути гроші. Їй довелося заздалегідь оплатити юридичні послуги.
Я нагадала Мінь слова Вчителя:
«Своє ти не втратиш, а чуже — не вибореш». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Я також згадала, що Пекін розташований далеко й поїздка дорого обійдеться. Навіть якщо вона отримає решту грошей, імовірно, від них залишиться небагато. І найголовніше — їй доведеться докласти чималих зусиль.
Мінь сказала, що боржник зобов’язаний погасити борг. Хоча я нагадала їй, що нам потрібно розглядати ситуацію як удосконалювальникам і відпустити пристрасті, вона все одно наполягала на поданні позову.
Пізніше Мінь зв’язалася зі мною і попросила допомогти їй сплатити збори та надіслати адвокатові документи, оскільки вона не мала необхідних навичок. Зважаючи на її наполегливість, я не могла відмовити, бо боялася, що вона образиться. Я допомогла, але водночас ображалася на неї за те, що вона втягнула мене в цю справу.
Судовий позов так і не розглянули, попри те що Мінь неодноразово зв’язувалася з адвокатом. Він щоразу знаходив різні виправдання, але справа так і не зрушила з місця.
Одного разу в червні 2025 року мені зателефонувала Мінь. Тихим голосом вона попросила мене негайно приїхати. Я поспішила до неї. Вона мала блідий вигляд і сказала, що відчуває запаморочення та слабкість, крім того, іноді в неї зникає ясність свідомості й вона стає забудькуватою.
Ми разом упродовж пів години відправляли праведні думки, і їй стало набагато краще. Я нагадала їй, що потрібно твердо вірити в Учителя і Дафа, заперечувати це випробування, оскільки все, що відбувається, — лише хибні ілюзії та втручання старих сил. Я сказала, що необхідно відпустити думки про повернення грошей і вдосконалюватися на основі Фа.
Невдовзі прийшла інша співучениця. Ми разом вивчали Фа й відправляли праведні думки. Вона нагадала Мінь: «Усе, що відбувається з практикувальниками, спрямоване на вдосконалення і зачіпає їхні пристрасті. Якщо ти не дивишся в себе, а шукаєш недоліки в інших і критикуєш їх, старі сили скористаються твоїми упущеннями».
Слова співучениці раптом пробудили мене, адже я не усвідомлювала, що для мене це була можливість подивитися в себе, натомість зосереджувалася лише на недоліках Мінь. Я не чинила відповідно до принципів Фа, тому не змогла їй допомогти.
Подивившись у себе, я виявила свої пристрасті. Знаючи, що вчинки Мінь не відповідають принципам Фа, я все одно потурала їй через страх втратити обличчя. Я казала собі, що одержимість Мінь ідеєю повернути свої гроші не має до мене жодного стосунку. Але це було безвідповідально щодо Мінь. Я також критикувала її та скаржилася на неї, бо відчувала неприязнь і дивилася на Мінь зверхньо.
Усі ці пристрасті були глибоко приховані за прагненням захистити себе, і мені стало соромно. Якби я не допомогла Мінь упорядкувати ці документи, вона, можливо, відмовилася б від судового позову й не опинилася б у тяжкій ситуації. Я нарешті усвідомила, наскільки важливо для практикувальників чинити відповідно до Фа. Коли ми цього не робимо, це призводить до серйозних наслідків. Я попросила у Вчителя пробачення.
Попри багаторічне вдосконалення, я все ще підсвідомо керуюся людською логікою. Цей випадок виявив моє поверхове розуміння принципів Фа. Я не вдосконалювалася по-справжньому, тому створила для Мінь ще більше проблем.
Усвідомивши свою помилку, я відразу попросила вибачення в Мінь: «Я не відповідала стандартам удосконалювальниці й не підійшла до цієї справи з праведними думками. Я не допомагала тобі, а завдавала шкоди! Я дозволила старим силам скористатися цією лазівкою, тому в тебе виник хибний прояв хвороби. Мені дуже шкода, і ще більше я прошу пробачення у Вчителя! Це справді був серйозний урок».
Мінь також зрозуміла, що марно витратила багато часу й сил. Подивившись у себе, вона виявила багато пристрастей: дух суперництва, образу, заздрість, пристрасть до вигоди. Усе це перешкоджало підвищенню в процесі вдосконалення. Вона усвідомила, що, якщо не усунути ці пристрасті, виявиться, що вона не вдосконалюється по-справжньому.
Мінь поглибила своє розуміння принципів Фа й перестала зосереджуватися на поверненні боргу. Завдяки благословенню Вчителя і допомозі співучнів її хибний прояв хвороби нарешті зник. Вона продовжує свій шлях удосконалення, допомагаючи Вчителю рятувати людей у період Виправлення Закону.
Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що, коли вдосконалювальник мислить і чинить як звичайна людина, зло скористається лазівками й розставить пастки, піддаючи його випробуванням. Лише зіставляючи кожну думку з Фа, можна неухильно й твердо йти шляхом удосконалення. Тільки тоді ми зможемо виконати свої обітниці й повернутися разом з Учителем додому.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
