(Minghui.org) Згідно з традиційною китайською культурою, у печерах у горах мешкають божества і вдосконалюються. Деякі люди хотіли їх знайти, але не змогли, але комусь вдалося випадково зустріти їх.
Говорили, що Жовтий імператор (Хуан-ді) навчався в Гуан Ченцзи з гори Кунтун і став безсмертним. І в «Тайпін Гуанцзі» («Записи епохи Тайпін»), і в збірці оповідань «Їцзянь Чжи», написаному Хун Маєм з династії Південна Сун, є багато історій про таємничі світи всередині печер.
Історія Цю Чуцзі
Чингісхан запросив відомого даоського майстра Цю Чуцзі відвідати його, і вони провели багато змістовних бесід. Учень Цю Чуцзі Лі Чжичан описав цю подорож у творі «Подорож на Захід Цю Чан Чуня» (Чан Чунь — мирське ім'я даоса). У храмі Байюнь він написав: «Глибоко в печері відбулася чудова зустріч із добрими друзями, сповнена безмежної радості».
Для земних людей така печера може здаватися звичайною, але для безсмертних вона може бути особливим місцем. У книзі йдеться: «1 лютого 1224 року ми провели релігійний ритуал у храмі Цюян у Цзіньшані (у сучасному районі Яньцін у Пекіні). Храм розташований на південній стороні гори Дахе з гарним ландшафтом та чистою водою. Там росте лишайник уснея [застаріла назва „Лісова борода“]. Там пливуть хмари і світить Місяць. Це місце даосів».
На шляху Цю також зустрів інших безсмертних у різних горах. Він написав вірш, щоб описати побачене:
«Гори зелені та високі
Безсмертні ходять там вдень і вночі
Печери в горах надто глибокі для земних людей
Але з їхніх глибин часто долинає спів безсмертних».
Кілька годин у печері дорівнювали 12 рокам у просторі людей
То який же насправді вигляд має внутрішній простір цих печер? В одному з оповідань у «Тайпін Гуанцзі» розповідається про подію, що сталася 449 року, на 26-му році правління імператора Вень-ді за часів династії Лю Сун. Вень Гуантун із повіту Ченьсі (у сучасній провінції Хунань) був фермером. Якось кабан зіпсував його поля, і Вень вистрілив у нього стрілою, але не вбив. Вень пішов за пораненим вепрем до печери. Він пройшов униз понад 300 ступенів, і раптом печера відкрилася, і перед його очима постали сотні будинків.
З одного будинку вийшов старий і запитав: «Це ти поранив мого кабана?»
«Він псував мій урожай. Тому я пустив у нього стрілу», — відповів Вень.
«Недобре, коли худоба псує посіви, — сказав старий. — Але також неправильно карати тварину, наче власну».
Вень погодився й попросив вибачення. Старий пробачив йому, сказавши, що така вже була доля цього кабана.
Старий запросив Веня всередину, де більш як десять вчених у старовинному одязі слухали чиюсь лекцію. Наставник викладав священне писання Лаоцзи — «Дао де цзін». Хтось приніс їжу, і старий запросив Веня поїсти з ним.
Озирнувшись, Вень побачив, що люди там такі ж, як і зовні, але місце прекрасне і атмосфера безтурботна. Він хотів залишитися, але старий сказав, що це неможливо, і велів хлопцеві вивести Веня.
«Що це за місце?» — запитав Вень хлопчика.
«Ці вчені — мудреці. Під час правління імператора Цзє (останнього правителя династії Ся, приблизно 1800 до н.е.) вони, щоб уникнути його жорстокості, прийшли сюди. Тут удосконалювалися за даосизмом і стали безсмертними. Наставник Хешан Гун жив у епоху династії Хань. Я Ван Фуси з династії Хань. Я прийшов сюди, щоб прояснити питання, пов'язані з „Дао де цзін“. Пропрацювавши тут слугою 120 років, я досі працюю сторожем і ще не зрозумів справжньої суті цього священного писання».
Коли вони дійшли до входу в печеру, Вень знову й знову прощався з Ваном, думаючи, що вони більше ніколи не побачаться.
Біля входу Вень із подивом виявив, що його лук і стріли розсипалися. Коли він повернувся до села, йому сказали, що минуло 12 років. Але йому здавалося, що він провів у печері зовсім небагато часу. Родичі його вже поховали.
Через деякий час Вень та кілька мешканців села прийшли до печери. Вхід був закритий гігантським каменем, і вони не могли зрушити його з місця.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
