(Minghui.org) Я ніколи не забуду серпень 2012 року, коли після багатьох років відчаю та пригніченості я відчула нове дихання, оскільки світло Фалунь Дафа мене змінило.
У пошуках істинного сенсу життя
Я була в розквіті сил. Хоча за своєю природою я була доброю та з повагою ставилася до конфуціанства, буддизму й даосизму, я зазнавала дедалі більшого впливу культури компартії Китаю. Я помічала, що стаю запальною. Мені бракувало вдячності до сім’ї, і я змагалася з колегами, прагнучи слави та матеріальної вигоди.
Такий спосіб життя підірвав моє здоров’я та спричинив численні хвороби. Я почувалася дедалі більш виснаженою та безпорадною. Мене постійно мучили дивні кошмари. Хоча я старанно практикувала традиційний буддизм і щодня читала священні сутри, усе це було лише спробою бодай на хвилину здобути душевний спокій або покращити здоров’я.
Так тривало доти, доки одного дня я не познайомилася з професоркою університету, яка оселилася в моїй квартирі. Згодом вона згадувала про нашу першу зустріч: «Тоді я побачила у ванній кімнаті „Книгу змін“ і подумала: „У цієї дівчини, мабуть, хороші вроджені якості. Я повинна їй допомогти“».
Професорка була доброю та м’якою людиною. Навіть коли я нетерпляче й гаряче сперечалася з нею про компартію, вона просто спокійно слухала. Коли я закінчувала, вона розмірено й неквапливо пояснювала свою позицію. Під впливом її доброти та співчуття я стала менш нетерплячою і могла уважно вислухати її пояснення про Фалунь Дафа. Поступово мені все стало зрозуміло.
Я попросила в неї головну книгу Фалунь Дафа «Чжуань Фалунь» і прочитала її менш ніж за три дні. Я дійшла висновку, що ця практика перевершує традиційний буддизм, якого я дотримувалася, і захотіла практикувати Фалунь Дафа, але мене лякало переслідування. Професорка сказала: «Знаєш, навіть поліція каже, що, поки ти не виходиш на вулицю й не розповідаєш про це, ти можеш практикувати вдома, і ніхто тебе не турбуватиме».
Озираючись назад, я безмежно вдячна за те, що Вчитель привів до мене практикувальницю, яка мала таке милосердя та мудрість і яка пробудила мене й зрештою привела до практики Дафа.
Йти праведним шляхом
Коли я почала практикувати Дафа, Учитель створив для мене дуже сприятливе середовище. Я й не припускала, що в тому районі, де я жила, було щонайменше п’ятеро чи шестеро досвідчених практикувальників, а також кілька більш молодих, нових учнів. Незалежно від погоди вони вставали й збиралися близько четвертої-п’ятої ранку, завчали Фа напам’ять до сьомої-восьмої години, а потім ішли розповідати людям правду про переслідування.
В атмосфері такого завзяття я теж почала займатися. Мені не вдавалося вставати щодня о четвертій ранку, тому я прокидалася трохи пізніше, о п’ятій, щоб завчати Фа. Так близько року я завчала «Чжуань Фалунь» напам'ять.
Увечері, після роботи, один із практикувальників возив мене різними районами, поки я телефонувала людям, щоб роз’яснювати правду, або роздавала інформаційні матеріали в житлових кварталах. Я завжди брала із собою відеодиски Shen Yun і програму для обходу інтернет-блокади, які передавала людям після того, як розповідала їм правду про Дафа.
Щотижня я отримувала від співучня газету Minghui Weekly. Вона допомагала мені бути в курсі перебігу Виправлення Закону, а також давала можливість читати статті практикувальників, які ділилися своїм досвідом. Аналізуючи їхній досвід і зіставляючи його зі своїм станом, я могла знаходити свої недоліки, виправляти себе та підвищуватися.
На тому початковому етапі мого духовного шляху я почувалася по-справжньому щасливою. Вночі я часто відчувала стрімкий рух, який інші практикувальники іноді описували як «зліт на ракеті». Мені часто здавалося, що я з неймовірною швидкістю мчу крізь космічний простір чи інші світи.
Однак двох місцевих літніх практикувальників незаконно заарештували, а професорка, яка жила зі мною в одній квартирі, переїхала, щоб уникнути переслідування. Я відчула тиск переслідування й не знала, що робити.
Одного разу, коли я дрімала, я нечітко почула, як хтось стукає у двері. Я встала й відчинила їх. Це була співучениця, яка жила по сусідству. Вона сказала: «Просто дотримуйся принципів Істина, Доброта, Терпіння. Ніхто не зможе завдати тобі шкоди».
Прокинувшись, я зрозуміла, що це був сон. Я усвідомила, що Вчитель дав мені підказку, оскільки в той момент я почувалася безпорадною. Учитель нагадав мені, що першорядне значення має безкорисливість у вдосконаленні. Усі випробування розчиняться перед принципами Фалунь Дафа Істина, Доброта, Терпіння.
Цінувати кожного співучня
Після переїзду до іншого міста моє середовище для самовдосконалення змінилося. Там не було досвідчених практикувальників, зате було багато початківців. Через своє тодішнє розуміння мені здавалося, що багато їхніх учинків не відповідали вимогам Дафа. Я не усвідомлювала, що це було нове середовище, яке Вчитель підготував для мене, — Учитель хотів, щоб я знайшла свій шлях у вдосконаленні.
Спочатку я дивилася на інших практикувальників крізь призму своїх людських пристрастей. Мені здавалося, що вони не вдосконалюються старанно та щиро, і я бачила в них безліч недоліків. Я і не підозрювала, що їхня поведінка насправді відображала мої власні проблеми в удосконаленні.
Згодом, допомагаючи врятувати співучня, я привернула до себе увагу поліції. Вони намагалися змусити мене стати інформаторкою та надати їм відомості про інших місцевих практикувальників. Однак я відмовилася, і вони конфіскували кілька моїх мобільних телефонів, які я використовувала для дзвінків із роз’ясненням правди. Після цього мене охопив страх, наче важка чорна хмара, що позбавляла мене можливості дихати. У голові панував цілковитий хаос, і я зовсім не уявляла, що буде далі.
Тоді молоді практикувальники, на яких раніше я дивилася зверхньо, прийшли мені на допомогу. Їхні праведні думки та тверда віра зміцнили мої праведні думки. Я повинна зустріти переслідування з праведними думками й не боятися.
Того дня, вийшовши з дому, я почула позаду себе гру оркестру. Я подумала, що, мабуть, десь поблизу відбувається урочисте відкриття якогось закладу, але, озирнувшись навколо, нічого не побачила. Раптом я зрозуміла, що, можливо, почула оркестр з іншого простору. Я усвідомила, що Вчитель підтримував мене в той момент, коли я нарешті змогла сформувати сильні праведні думки.
Хоча страх зменшився, у моєму просторовому полі все ще відчувався тиск. І тут я раптом зрозуміла, що не повинна негативно ставитися до поліції. Вони робили погані вчинки, бо їм потрібно було заробляти на життя. Насправді саме до цих людей потрібно було виявити співчуття, оскільки вони не розуміли правди про переслідування.
Із серцем, сповненим співчуття, я надіслала повідомлення поліціянтові, який переслідував мене, і порадила йому бути добрим. У моїх словах не було ані краплі образи чи ворожості. Тієї самої миті я відчула, як темні хмари в іншому просторі розсіялися, і небо прояснилося. Я чітко відчула, що все буде добре й проблема вирішиться. І справді, згодом нічого не сталося. Я стала свідком величезної сили милосердя.
Я стала з більшою теплотою ставитися до співучнів і звертати увагу на їхні сильні сторони. Якщо проявляються недоліки, ми повинні підбадьорювати й підтримувати одне одного, разом упевнено йти шляхом, який Учитель підготував для нас.
Ніколи не забувати, що я практикувальниця
Минуло кілька років відтоді, як я була серед тих молодих практикувальників. Поступово наші шляхи почали розходитися: хтось поїхав за кордон, хтось переїхав до іншого міста, а хтось створив сім’ю. Моє сімейне життя теж змінилося: я вийшла заміж за людину, яка не практикує, у нас народилася дитина, і моє середовище духовного вдосконалення змінилося.
Нова ситуація стала для мене величезним випробуванням. Замість того щоб щодня зустрічатися з іншими практикувальниками й обмінюватися досвідом удосконалення, мені довелося мати справу з членами сім’ї, які не практикують, і зважати на їхні почуття. Таке оточення може породити самозаспокоєність і прагнення до безтурботного життя.
До заміжжя я вдосконалювалася разом з іншими практикувальниками. Тепер же мені здавалося, що я блукаю серед звичайних людей. Я почувалася так, ніби залишила чисте середовище, і мені було важко зберігати душевну рівновагу, зважаючи на всю складність світських стосунків. Я постійно нагадувала собі, що я практикувальниця Дафа.
На щастя, чоловік ніколи не заважав моєму вдосконаленню. Я робила все можливе, щоб піклуватися про сім’ю, не віддаляючись водночас від Дафа. Я намагалася старанно щодня вивчати Фа, виконувати вправи та відправляти праведні думки.
Я добре розуміла, що вдосконалення схоже на рух проти течії: якщо не рухаєшся вперед, то відстаєш. Якби я не зберігала праведних думок щодо вдосконалення, виникли б усілякі перешкоди, які затягнули б мене назад у світське суспільство і призвели б до того, що мої зусилля в удосконаленні виявилися б марними.
Невдовзі після весілля я завагітніла, і з появою дитини в мене стало менше вільного часу. Навіть час на вивчення Фа, який я раніше незмінно виділяла, почав скорочуватися. На щастя, практикувальники з моєї щотижневої групи вивчення Закону і далі завчали Фа напам’ять. Тому, коли мала час, я намагалася самостійно завчати Фа, хоча й значно повільніше, ніж раніше.
Протягом останніх кількох років я зіткнулася з багатьма випробуваннями на шляху вдосконалення. Наприклад, хтось поскаржився на мене в поліцію через те, що я використовувала грошові купюри з інформацією про Фалунь Дафа. Моїх родичів, які не практикують, допитувала поліція, і мої страхи посилилися. Однак я знала, що повинна й надалі виходити, щоб допомагати Вчителю рятувати людей, адже моя місія полягала не лише в тому, щоб завершити особисте вдосконалення. Якщо ми не допомагаємо Вчителю в порятунку людей, то не гідні називатися учнями Дафа. Ми повинні робити все можливе, щоб роз’яснювати правду.
Оскільки час і обставини були дуже обмежені, я роз’яснювала правду, коли виводила дитину на прогулянку. Більшість матерів і бабусь, з якими я розмовляла, зрозуміли правду про Фалунь Дафа, але переконати їх вийти з партії та створених нею організацій було складніше.
Я усвідомила, що моє серце було недостатньо чистим, а праведні думки — недостатньо сильними. Мені бракувало усвідомлення важливості та невідкладності порятунку людей. Головна проблема полягала в тому, що я недостатньо старанно вивчала Фа й не змогла по-справжньому його засвоювати. Тому мені не вистачало Вей Де, необхідного для того, щоб розсіювати елементи зла, які створюють перешкоди.
Висновок
Процес Виправлення Закону наближається до завершення, і в нас залишилося дуже мало часу. Кожна хвилина й навіть кожна секунда були продовжені Вчителем, щоб ми могли й надалі рухатися вперед. Хоч би яким реальним здавалося все в цьому світі, насправді все це лише ілюзія. Лише відпустивши свої людські пристрасті, добре вивчаючи Фа, асимілюючись із Дафа та йдучи за Вчителем, ми зможемо відповідати нашому головному званню — учень Фалунь Дафа. У цьому полягає мета нашого існування.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
