(Minghui.org)
Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Мені 17 років, я практикувальник Фалунь Дафа зі штату Флорида в США. У цей час, сповнений численних перешкод і випробувань, найважливіше — залишатися старанними та зберігати ясний розум у процесі вдосконалення. Кожен крок — це вибір між тим, чи бути мені практикувальником, чи залишатися в лабіринті оман звичайних людей. Нижче наведено деякі з моїх недавніх спостережень у процесі вдосконалення.
Протягом усього процесу вдосконалення мені важко було залишатися старанним. Добре знаючи принципи Фа і те, які вимоги висуває до мене Дафа, я іноді легко піддавався спокусам у той момент, коли моя свідомість починала вагатися. Особливо коли я відчував роздратування чи гнів, мені було важко зберігати спокій. Іноді я не міг встояти перед бажанням безцільно переглядати інформацію в смартфоні, щоб заповнити час, при цьому нехтуючи навчанням та грою на музичному інструменті.
Я глибоко усвідомлював свої недоліки і намагався змусити себе бути дисциплінованішим, проте ці зусилля зазвичай тривали лише кілька днів чи тижнів, а потім я неминуче повертався до старих звичок і повторював ті самі помилки.
Вночі перед 13 травня мені наснився кошмар, який я пам'ятаю й досі. Я блукав лісом, брудний, змучений і щосили намагався знайти вихід. На мені був одягнений чорний жилет із металевими кільцями.
Пробираючись крізь хащі лісу, я раптово вийшов на галявину. Пройшовши нею кілька кроків, я активував пастку: раптом звідкись вилетів металевий гак, який міцно зачепився за одне з кілець на моїй спині. Потім другий металевий гак зачепився за інше кільце в мене на грудях. Мене миттєво підкинуло в повітря, і я повис, розгойдуючись. З'явилися дві істоти, які виглядали вкрай збудженими. Я не пам'ятаю, як вони виглядали, тільки пам'ятаю, що в одного з них у руках був тонкий вигнутий ніж. Істота розстебнула мій жилет і встромила лезо ножа прямо в моє серце. Біль уві сні був настільки сильним, що я відчував його навіть після пробудження.
Я не зрозумів, що означав цей сон і дивувався, чому просто не відчепив гаки і не втік, адже зробити це було легко. Я повернувся до своїх повсякденних справ і викинув цей сон із голови. Увечері батьки запросили мене повечеряти, щоб насолодитись рідкісним моментом відпочинку. Ми сіли на вулиці та замовили їжу. Батьки дали мені деякі поради і поділилися зі мною досвідом самовдосконалення.
Після вечері ми продовжили розмову. Надворі стояла нестерпна спека, і я помітив, як навколо мене дзижчать дрібні комахи. Мені було неймовірно некомфортно — було жарко і все свербіло, — я відчайдушно хотів додому. Однак мама ще не допила свого напою, тому попросила мене почекати трохи. Зрештою, я більше не міг терпіти дискомфорту. Не питаючи дозволу в мами, я взяв її склянку і допив напій, сподіваючись, що тепер ми підемо.
Батьки були здивовані. Зрозумівши, що я зробив щось не так, я попросив вибачення і запитав, чи не хоче мама замовити ще один напій. Але батьків непокоїв не напій, а я. Дорогою додому вони запитали, чому я не можу терпіти труднощів. Допити мамин напій тільки для того, щоб урятуватися від комах та спеки, було неймовірно незріло та грубо. У минулому були такі випадки, коли я створював проблеми просто тому, що не хотів терпіти незручності. Спочатку я просто вважав, що потрібно приділити більше уваги своєму вчинку.
Тієї ночі я зовсім не міг заснути. Мене все ще переслідував жах минулої ночі, і я боявся заснути. Я почав розмірковувати над значенням цього сну. Раптом мої думки повернулися до інциденту з батьками та їхнього запитання: «Чому ти не можеш витримати труднощів?» Я зрозумів, що в моєму житті існує повторювана закономірність: щоразу, коли мені ставало важко, я розслаблявся; щоразу, коли виникали проблеми, я намагався знайти спосіб уникнути їх; коли інші засуджували мене, я часто вдавався до крайніх заходів, щоб довести свою спроможність; і щоразу, коли я бачив, що інші кращі чи здатніші за мене, я відчайдушно намагався досягти їхнього рівня, аби уникнути власних проблем. Хоча на перший погляд здавалося, що я прагну чинити правильно, насправді моє серце не перебувало у Фа.
Я ніяк не міг зрозуміти, чому постійно опинявся в таких суперечливих ситуаціях: коли ставало важко, я розслаблявся, робив «правильні речі» лише для того, щоб уникнути неприємностей, впадав у крайнощі тощо. Але я знав, що корінь проблеми один — егоїзм. Я також зрозумів, що просто назвати проблему егоїзмом — надто поверхово, тому почав шукати її глибше. Чому я, навіть розуміючи Фа, усе ще залишався таким егоїстом? Сам я не міг відповісти на це запитання.
Я не міг заснути з усіма цими нерозв’язаними питаннями, тому вирішив вивчати Фа зі щирим серцем, сподіваючись виявити першопричину і позбутися цієї пристрасті. Я відкрив «Чжуань Фалунь» і випадково натрапив на сторінку, де розпочинався розділ «Перетворення карми» (лекція четверта). Наступні два абзаци допомогли мені розплутати вузол у моєму серці. Учитель сказав:
«Ті, хто має багато чорної матерії, зазвичай повинні віддавати більше, ніж ті, хто має багато білої. Оскільки біла матерія безпосередньо зливається з властивістю Всесвіту Чжень-Шань-Жень, то людині з великою кількістю білої матерії достатньо підвищити свій Сіньсін, підвищитися в суперечностях, і в неї вже зростає Гун. Ось наскільки просто. Люди з великою кількістю Де мають високе усвідомлення й здатні витримувати страждання. Їх змушують відчувати фізичний біль та переживати душевні муки, і навіть якщо вони витримують у фізичному плані більше, а в душевному менше, — у них усе одно може рости Гун. Для тих, хто має багато чорної речовини, так не піде. Вони мають спочатку пройти такий процес: перетворити чорну речовину на білу. Але такий процес є вкрай болісним. Тому часто людині з поганою здатністю усвідомлення потрібно більше страждати. Якщо вона має велику карму та слабке усвідомлення, то вдосконалюватися їй буде важче.
Наведемо конкретний приклад і подивимось, як хто удосконалюється. Під час удосконалення в медитації треба довго сидіти в позі зі схрещеними ногами. Коли складеш ноги в цю позу, вони болять і німіють. З часом з’являється занепокоєння, нестерпне занепокоєння. Ти відчуваєш фізичний біль і переживаєш душевні муки — тілу неприємно, на душі теж неприємно. Деякі люди не хочуть терпіти біль, коли сидять у цій позі. З появою болю вони знімають ноги, не бажаючи виявити наполегливість. Деякі, просидівши в цій позі трішки довше, уже не витримують. Коли вони знімають ноги, практика сходить нанівець. Тільки-но схрещені ноги заболять, ці люди починають розминати ноги й далі знову схрещують їх. Ми бачимо, що тоді від вправи немає ефекту. Адже, коли їхні ноги болять, ми бачимо, що їх атакує чорна речовина. Чорна речовина — це карма. Страждаючи, можна її усунути й тим самим перетворити на Де. З виникненням болю карма починає знищуватися. Чим більше вона тисне вниз, тим біль у ногах стає різкішим. Тому ноги в цих людей болять не просто так. Часто під час сидіння в медитації ноги болять нападами. Під час такого нападу стає дуже тяжко, а коли він минає, стає трохи легше, але згодом ноги знову починають боліти. Зазвичай все відбувається саме так». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Я зрозумів, що проблема полягала не стільки в моєму розумінні Фа, як у тому, чи дійсно я використовував Фа для самоаналізу та самовдосконалення. Щоразу, стикаючись навіть із невеликими труднощами, я переставав керуватися Фа. Я не обирав шлях справжнього вдосконалювальника, а чіплявся за пристрасть до комфорту, намагаючись уникнути неприємностей і полегшити собі життя. При виникненні спокуси я навіть не думав про Фа; замість цього я вдавався гонитві за насолодою і легкістю, так само як уві сні я навіть не намагався зняти металеві гаки з кілець на жилеті, що можна було зробити легко. Ця закономірність зберігалася так довго, що перетворилася на глибоко вкорінену, майже непомітну шкідливу звичку.
Це усвідомлення глибоко вразило мене. Здавалося, ніби з мене нарешті зняли тягар, який обтяжував мене роками.
Вибір між життям звичайної людини та наполегливим удосконаленням за Дафа — непросте завдання. І все ж, коли я усвідомлюю, що маю цю безпрецедентну можливість удосконалюватися, допомагати Вчителю у Виправленні Закону, рятувати живих істот і брати участь у цьому чудовому, усеосяжному потоці Виправлення Закону, я розумію, наскільки це дивовижно і дорогоцінно! Хоч би які випробування і труднощі не чекали мене попереду, я сповнений рішучості бути справжнім практикувальником Дафа і гідно йти шляхом удосконалення.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
