(Minghui.org) Мені 70 років. Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1997 році.
Практика Фалунь Дафа та одужання від хвороб
Здебільшого люди, згадуючи себе у двадцятирічному віці, вважають цей період найкращим у житті, але для мене він минув у хворобах і стражданнях. Мене постійно мучили застуди, висока температура, сильні менструальні болі та безліч інших недуг. Усе моє життя оберталося навколо постійних звернень за медичною допомогою.
До тридцяти років моє здоров’я ще більше погіршилося. Я страждала від серцевих захворювань, гастриту, неврастенії, безсоння, міокардиту, низького тиску, анемії, апендициту (який довелося видалити), двостороннього тонзиліту (також видаленого), холециститу та риніту. Моє життя було справді жалюгідним, і часом мені здавалося, що краще померти, аніж так жити. Я немов пливла в безкрайньому морі страждань, не бачила берега. І все ж у глибині душі я відчувала, що чогось чекаю або, можливо, щось чекає на мене.
У липні 1997 року я почала практикувати Фалунь Дафа. Ще не встигнувши дочитати «Чжуань Фалунь», головну книгу вчення, я відчула, що ця практика справді надзвичайна. Наступного ранку я вирушила до місцевого пункту практики, щоб навчитися вправ. Оскільки я мешкала у віддаленому районі, нас було всього троє, включно зі мною. Двоє інших практикувальників терпляче навчали мене, і я старанно займалася.
До завершення ранкової практики я освоїла всі п’ять комплексів вправ. По дорозі додому я відчувала неймовірну легкість у всьому тілі: ноги, зазвичай важкі, як свинець, тепер здавалися невагомими, і я підстрибувала від радості. Я була безмежно щаслива й подумки від щирого серця дякувала Вчителю Лі.
Відтоді в мене більше не було жодних симптомів хвороби. Через кілька днів я викинула всі ліки. Замість постійної сонливості та млявості я відчула легкість і спокій, а серце наповнилося радістю. Здавалося, ніби мене підняли з моря страждань прямо на Небеса. Зміни були настільки вражаючими, що я ледь могла в них повірити! Іноді я думала, чи це не сон. Але ретельно обміркувавши, зрозуміла, що все це відбувається наяву. Щодня я тримала в руках книгу Дафа і вивчала її, а також щоранку приходила на місце практики, щоб виконувати вправи. Під керівництвом Учителя й завдяки Дафа кожен мій день став радісним і сповненим надій.
Усвідомлення корінної пристрасті
Я маю непохитну віру в Учителя. За винятком того часу, коли мене незаконно утримували під вартою за мої переконання, я ніколи не припиняла вивчати Фа і допомагати Вчителю рятувати живих істот. Однак оскільки я так і не змогла визначити свою корінну пристрасть, я залишалася в полоні гніву, ненависті, образи та загостреного почуття справедливості.
Одного разу я прийшла до будинку координатора. Щойно я увійшла, координатор та інший учень в один голос сказали: «Ми щойно говорили про тебе, й ось ти тут».
Через деякий час я знову прийшла до цього координатора й застала там іншого практикувальника. І знову вони в один голос сказали: «Ми щойно говорили про тебе, і ось ти тут». Я запитала: «Справді? Мені б хотілося дізнатися, про що саме ви говорили». Після короткої паузи координатор завагався, перш ніж згадати дві речі: одна полягала в тому, що я занадто довго відчиняю двері, коли співучні приходять до мене додому. Однак другу тему обговорення я вже не можу точно пригадати.
Мені стало неприємно, коли я дізналася, що практикувальники обговорювали мене за спиною. Але, поміркувавши, я зрозуміла, що сама поводилася точно так само. Помітивши чиїсь пристрасті, я тримала їх у голові, а потім висловлювала при нагоді. Гнів, ненависть, образа та почуття несправедливості часто переповнювали моє серце, через що я втратила багато можливостей для вдосконалення.
Близько трьох років тому між мною та одним із координаторів виникли розбіжності. Щоразу, зустрічаючись на вулиці, ми уникали дивитися одне одному в очі. У тих рідкісних випадках, коли нам доводилося обмінятися кількома словами, розмова завжди була напруженою і неприродною. Я намагалася надсилати праведні думки, щоб подолати цей бар’єр, але, попри всі мої зусилля, мені ніяк не вдавалося його зруйнувати.
Одного разу у квітні 2025 року, глибоко зосередившись під час вивчення Фа, я поставила собі запитання: «Якою була моя початкова мотивація для вдосконалення?» У цей момент мене осяяло: «Я нарешті вибралася з моря страждань». Й одразу ж я усвідомила: «Подумати тільки, та це ж моя фундаментальна пристрасть!» Я відчула величезну вдячність Учителю за те, що Він вказав мені на неї.
У ту мить моя свідомість у цьому просторі, а також в інших, почала розколюватися шар за шаром, немов від ударної хвилі атомного вибуху, або ніби масивні двері одна за одною з гуркотом розчинялися навстіж. Я стримано переживала цей незвичайний стан кілька хвилин. Незабаром настав час надсилати праведні думки. Я це робила протягом півгодини, усе ще відчуваючи, як моя свідомість на різних рівнях вибухає, хоча це відчуття поступово слабшало.
Я запитувала себе про те, чому мої тіла на різних рівнях так кардинально змінилися. Що саме було зруйновано? Раптом стало ясно: старі властивості Всесвіту всередині моїх тіл на різних рівнях, що колись були твердими, як граніт, і глибоко вкоріненими в егоїзмі та особистій вигоді, розчинялися під впливом сили Фа.
Пошук у собі все змінив
Щойно я усвідомила свої глибинні пристрасті, моє розуміння природним чином змінилося.
Я перестала зосереджуватися на недоліках інших практикувальників; натомість я почала бачити в кожному з них позитивні якості. Я також зрозуміла, як сильно образила оточуючих за ці роки через свої пристрасті. Я щиро попросила пробачення в тих, кого образила.
Незабаром після цього я знову зустріла координаторку на вулиці. Щойно вона побачила мене, то усміхнулася, і ми обійнялися. Вона міцно притиснула мене до себе. Я відчула тепло, і мої очі наповнилися сльозами.
Якось я прийшла додому до однієї практикувальниці. Під час нашої розмови вона раптово засмутилася й почала перераховувати все, у чому я була неправа. Вона сердито запитала мене: «Ти знаєш, чому ніхто не хоче приходити до тебе додому? Чому всі тримаються від тебе на відстані? Сили зла націлилися на тебе!»
Якби це сталося раніше, я б негайно почала сперечатися з нею або намагатися виправдатися. Однак цього разу я зберегла спокій. Я просто тихо повторювала про себе: «Я не визнаю цього, я не визнаю цього».
Тепер, коли я бачу або чую про недоліки інших практикувальників, то більше не зосереджуюся на них. Я намагаюся зазирнути в себе, щоб зрозуміти, чи не маю схожих проблем. Наприклад, помітивши, що один практикувальник збрехав, я зазирнула в себе й усвідомила, що й сама не завжди буваю правдивою. А коли практикувальник, який також є моїм родичем, тривалий час не навідував мене, я зрозуміла, що Вчитель допомагає мені позбутися пристрасті до емоційної підтримки інших.
Я усвідомила, що, заглянувши в себе в будь-якій ситуації, з якою стикаюся, здатна виявити свої власні пристрасті. Я сповнена рішучості з користю застосовувати той дорогоцінний інструмент, який дав нам Учитель, щоб удосконалюватися доти, доки не стану чистою й бездоганною, щоб допомагати Вчителю рятувати більше живих істот і з кришталевим серцем піти за Вчителем у мій прекрасний Небесний дім.
Протягом усього мого шляху вдосконалення кожен крок уперед ставав можливим завдяки милосердному захисту, благословенню, настановам і підтримці Вчителя. У міру того, як я наближаюся до завершення свого шляху вдосконалення, Учитель вказав на мою корінну пристрасть, дозволивши мені йти правильним шляхом самовдосконалення, щоб підтверджувати Фа. Я чудово розумію, який величезний кармічний тягар довелося нести Вчителеві заради порятунку такої учениці, як я. Учитель зробив усе можливе й неможливе, аби врятувати мене. Я маю діяти ще наполегливіше! Учитель не шкодував сил, рятуючи мене. Я повинна намагатися бути ще стараннішою!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
