(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1996 році. Упродовж усіх цих років мого самовдосконалення Вчитель Лі завжди захищав мене. Я вважаю, що він може використати все, з чим я стикаюся в житті та на роботі, щоб допомогти мені вдосконалюватися й підвищувати Сіньсін.
Озираючись назад, я розумію, що страждання й труднощі тих років переслідування вже давно відійшли в минуле. Натомість залишилися безмежне милосердя Вчителя до своїх учнів і живих істот, а також моя глибока вдячність. З Фа я дізналася, що сучасні люди мають непросте походження, а практикувальники несуть відповідальність за їхній порятунок.
Іти своїм шляхом, щоб спасати людей
Минулого року я працювала неповний робочий день на підсобних роботах. Після того як виконувала вправи Дафа, відправляла праведні думки та снідала, мені потрібно було приходити на роботу о 7:30 ранку.
Після роботи дорогою додому я роз’яснювала людям правду. Але одного разу з якоїсь причини мені не вдалося допомогти нікому вийти з компартії Китаю та її організацій, і в мене зіпсувався настрій. Прослухавши подкаст на сайті Minghui, я отримала підказку від Учителя: моє поле нечисте, у мені сильна партійна культура, і я маю пристрасть до власного «я» та прагнення утверджувати себе. Це проявлялося в тому, що, роз’яснюючи правду, я вибирала, з ким, на мою думку, варто розмовляти, а з ким — ні.
Я запитала себе: «Чи можу я відпустити своє „я“? Чи можу повністю довіритися Вчителю? Чи вірю я в його всемогутність? Чому я намагаюся сама організовувати свій шлях самовдосконалення? Чому б не дозволити всьому відбуватися природно?» Потім я постаралася відпустити егоїзм і попросила Вчителя зміцнити мене. Після цього мене огорнуло безмежне милосердя.
Наступного ранку я взяла з собою понад десять календарів Дафа. Дорогою на роботу я думала, що кожна людина, яку зустріну, має зі мною передвизначений зв’язок, тому дарувала їм календарі. Я поспішала, тож майже всю дорогу бігла. По дорозі зустріла двох літніх жінок і запитала: «Добрий день! Хочете отримати календар? У ньому розповідається про принципи Істина, Доброта, Терпіння».
Одна з них сказала: «Будь ласка, дайте мені один». Я запитала, чи знає вона, про що він, і чи бачила такі календарі раніше. Вона відповіла, що бачила, а також уже вийшла з компартії та її організацій.
Потім я запитала іншу жінку, і вона відповіла, що ще не вийшла з партії. Після того як я пояснила їй важливість такого виходу, вона з радістю погодилася.
Я запропонувала календар літньому чоловікові, який, як виявилося, був членом партії. Він визнав доброту Дафа й вирішив вийти з компартії. Дивовижно, що за десять хвилин дорогою на роботу мені вдалося допомогти кільком людям вийти з компартії.
Опівдні, дорогою додому, я і далі роздавала календарі. Зустрічаючи людей, я нагадувала собі: «Я повинна позбутися егоїзму заради живих істот». Після цього сталося щось справді дивовижне. Напередодні мені не вдалося допомогти вийти з компартії жодній людині, а того дня майже всі, з ким я розмовляла, охоче це робили. Незалежно від віку та походження людей, мені вдавалося допомогти їм вийти з компартії після кількох фраз, і всі вони дякували мені. Загалом я допомогла 11 людям вийти з лав партії. Я відчувала, що мене оточує тепле енергетичне поле, і зрозуміла, що це Вчитель зміцнює мене.
Наступного дня я зустріла жінку й одразу перейшла до справи: «Добрий день! Ви чули про вихід із компартії заради своєї безпеки? Подивіться, скільки стихійних і техногенних лих сталося за останні кілька років. Скільки людей загинуло через пандемію? Ви чули, що людям доводилося стояти в чергах, щоб кремувати родичів?»
Жінка відповіла: «Під час пандемії в моїй родині померло четверо людей. Тепер я вже пережила це, тому можу говорити про це без сліз. Але раніше, щойно хтось починав про це говорити, я не могла стримати сліз».
Потім я пояснила їй, чому для збереження безпеки важливо вийти з компартії. Вона погодилася й зі смутком сказала: «Якби я тільки зустріла вас раніше, можливо, моїх рідних вдалося б урятувати!» Почувши ці слова, я не змогла стримати сліз.
Сміх за обіднім столом
Після Китайського Нового року я змінила роботу й почала працювати в літнього подружжя: щодня готувала їм їжу, прибирала в будинку та прала білизну.
Чоловікові було 96 років, а його дружині — 87. Вони колись були партійними чиновниками й мали не дуже міцне здоров’я. Чоловік пересувався за допомогою ходунків, а жінці теж було важко ходити. Проте їхній розум залишався ясним. Коли ми вперше зустрілися і вони дізналися, що мені вже за 60, але я маю дуже добрий фізичний і психічний стан, то попросили мене вийти на роботу вже наступного дня.
Я розповіла дружині, що практикую Фалунь Дафа, і що понад 20 років тому мій чоловік був змушений розлучитися зі мною через те, що я не відмовилася від своїх переконань. Він не зміг витримати переслідування з боку поліціянтів і не хотів жити в страху. Я сказала: «Обговоріть це з чоловіком. Якщо ви не зможете це прийняти, нічого страшного. Просто зателефонуйте мені, і завтра я не прийду».
Невдовзі після того, як я повернулася додому, зателефонував чоловік і сказав: «Ваша віра не є перешкодою для цієї роботи. Можете прийти завтра, як і домовлялися». Я зраділа, що вони обрали доброту й вирішили дати мені цю можливість.
Дружина дуже ретельно стежила за чистотою. Вона замінила автоматичну пральну машину на напівавтоматичну, бо вважала, що одяг буде чистішим, якщо частину роботи виконувати вручну. Мені доводилося дотримуватися її інструкцій: спочатку вручну прати весь одяг, а потім завантажувати його в пральну машину — лише по дві речі за раз. Я повторювала цей кропіткий процес, поки не перепрала все. Після цього потрібно було знову завантажити весь одяг у машину для остаточного полоскання.
Для практикувальника все, з чим він стикається, невипадкове. Я зрозуміла, що це було влаштовано для того, щоб допомогти мені усунути деякі пристрасті. Оскільки я була нетерплячою, це стало для мене можливістю вдосконалюватися й загартовувати волю.
Нові зубні протези дружині погано підходили, тому кожні кілька днів я ходила з нею до стоматолога, щоб їх підкоригувати. Іноді я також допомагала її чоловікові купувати ліки та виконувала інші доручення. Одного разу він попросив мене купити картоплю, а коли я вже пішла, зателефонував і сказав, що потрібно ще придбати ліки в іншому, досить віддаленому місці.
Спочатку я хотіла знайти роботу з коротшим робочим днем, оскільки мала інші справи, якими хотіла займатися. Але мені часто доводилося виконувати їхні доручення у свій вільний час, а мені дуже не хотілося цього робити. Я замислилася: що б я робила, якби вони були моїми батьками? Я зрозуміла, що, ймовірно, ці люди мають зі мною глибокий передвизначений зв’язок і мені потрібно їм допомогти.
Після цього я змінила своє ставлення: щоразу, коли дружина казала, що їй щось потрібно, я йшла й купувала це, навіть якщо це не входило до моїх обов’язків.
Одного разу я обійшла сім різних аптек, щоб купити для них ліки. Вони наполягали, щоб я дозволила їм компенсувати витрати на таксі, але я відмовилася. Дружина сказала: «Нам самим довелося б їхати на таксі, а поїздки до стількох аптек обійшлися б дуже дорого. Ви повинні прийняти компенсацію, ми не можемо дозволити вам витрачати власні гроші».
Я сказала: «Учитель Лі навчає нас думати про інших. Якби я не практикувала Фалунь Дафа, можливо, я б узяла ваші гроші. Але я не можу брехати: я користувалася громадським транспортом, а не таксі». Зрештою я погодилася лише на відшкодування вартості проїзду автобусом.
Дружина розповіла мені: «Першій жінці, яку ми найняли, було за п’ятдесят, і вона мала дуже слабке здоров’я. Вона не могла нести продукти вагою понад два кілограми, їй доводилося їздити додому на таксі, до того ж її заколисувало в дорозі. Вона постійно скаржилася на втому. Щойно я чула від неї, що вона втомилася, як теж починала відчувати втому».
Я засміялася: «Подивіться на мене. Я благословенна міцним здоров’ям. Якби я не практикувала Фалунь Дафа, можливо, стала б такою, як вона. А колись я була тяжко хвора».
Коли ми говорили про сучасний стан суспільства, вони визнавали, що він викликає занепокоєння. Але коли я казала, що відповідальність за це несе компартія, вони не хотіли мене слухати. Я зрозуміла, що потрібно діяти послідовно. Якщо я добре вдосконалюватимусь, можливо, з часом вони змінять свою думку.
Одного разу в дружини зупинилося серце, і її доправили до лікарні в столиці провінції. Я скористалася цією можливістю, щоб докладно поговорити з її чоловіком про Фалунь Дафа. Після цього він погодився вийти з компартії та належних їй організацій і навіть прийняв від мене амулет.
Коли його два сини прийшли до нас на обід, я приготувала для них чотири страви. Під час їжі вони запропонували мені випити вина, але я твердо відмовилася, пояснивши, що це пов’язано з моїми переконаннями, а потім розповіла їм правду про Фалунь Дафа. Вони поставилися до цього дуже доброзичливо й зрозуміли правду.
Старший син, якому вже за 70, сказав: «Я чув, що ви навіть пошили нагрудник для мого батька. Отже, ви, мабуть, дуже добра людина». Я відповіла, що якби мій тато був ще живий, то був би на рік старший за його батька. Я бачила в ньому риси свого батька: спокій, доброту, розуміння та небажання завдавати іншим клопоту.
Зрештою старший син запропонував тост: «Ви будете свідком: сьогодні всі ми виходимо з компартії». Я підняла свою піалу з рисом, підтримуючи тост, і всі засміялися.
Практикувальники Дафа — щасливі люди. Лише добре виконуючи три справи, ми можемо віддячити Вчителеві за безмежне милосердя та порятунок. Мені вже за 60, але моє тіло легке, наче його омиває божественне світло Дафа. Я отримала цілком нове розуміння сенсу життя й стала однією з тих життів, яким заздрять Небеса.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
