(Minghui.org) Я народилася в 1960-х роках у південно-центральному регіоні Китаю. У дитинстві моя сім’я жила настільки бідно, що ми часто голодували, і коли мені настав час іти до початкової школи, у нас не знайшлося навіть одного юаня на оплату навчання. Мама розповідала, що їй не вистачало їжі, коли вона була вагітна мною.
Перш ніж я нарешті пішла до школи, батьки відправили мене жити до бабусі й дідуся, оскільки мій батько тяжко хворів протягом кількох років. Бабуся рано пішла з життя, а дідусь-інвалід мав дуже важкий характер.
Наприкінці 1980-х років я вступила до місцевого медичного училища на навчання за спеціалізованою програмою. У той час по всій країні став популярним цігун, і я пробувала практикувати кілька його видів. У 1998 році, коли мені було 30 років, мені пощастило прочитати книгу «Чжуань Фалунь», і я зрозуміла, що Фалунь Дафа — це те, чого я чекала протягом багатьох життів. Це було неймовірно цінно!
З початку переслідування мене близько десяти разів незаконно затримували та змусили піти з попередньої посади. Зараз я працюю в господарському відділі лікарні. До моїх обов’язків входить приготування та доставлення їжі для медичного персоналу та пацієнтів.
Одного вечора з гуртожитку для персоналу лікарні вийшла жінка й звернулася до мене з питанням, чи не бачила я кришку від соєвого блендера, яка щойно впала в неї з балкона. Озирнувшись, я помітила круглу пластикову кришку. Вона була дуже рада, що річ знайшлася. Я зрозуміла, що Вчитель Лі дав мені можливість розповісти їй про красу Дафа. Вона з радістю погодилася вийти з лав комуністичної партії Китаю. Я також попросила її запам’ятати слова: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао).
Працюючи в лікарні, я зустрічаю багато людей. Деякі з них практикували або знали про Дафа, інші були родичами практикувальників, які втратили життя через переслідування. Хтось розумів правду про переслідування, а хтось ставився до Дафа упереджено. Я намагаюся з усіх сил допомогти їм подолати внутрішні бар’єри та знайти порятунок.
Одного разу співробітниця попросила нас доставляти їжу її свекрусі, яку щойно виписали з лікарні. У гуртожитку шість поверхів і немає ліфта, а її свекруха мешкала на четвертому. Зазвичай ми розносимо їжу лише пацієнтам та черговому медичному персоналу, оскільки в самій будівлі лікарні є ліфти. Їй пояснили, що через брак персоналу немає можливості доставляти їжу членам сімей співробітників. Я була єдиною, хто цим займається. Однак наш керівник, як дуже добра людина, вирішив зробити виняток, хоч і не гарантував вчасної доставки.
Коли я принесла їжу цій літній жінці, то розповіла їй про милосердя Дафа. Вона зраділа й сказала, що коли її чоловік хворів, один практикувальник подарував йому книгу «Чжуань Фалунь», але чоловік не наважився зайнятися практикою. Вона погодилася вийти з компартії та запам’ятати слова: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». У результаті жінка швидко одужала і тепер може самостійно спускатися сходами.
У квітні минулого року ми вчотирьох поїхали відвідати колегу, який лежав у лікарні за 30 кілометрів від міста. Приблизно на півдорозі почалася сильна буря з проливним дощем. Я попросила попутників подумки повторювати: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». Коли ми приїхали, дощ і вітер майже вщухли.
На зворотному шляху ми розвозили колег по домівках. Наш начальник, який керував автомобілем, був відомий тим, що сідав за кермо в нетверезому стані й керував машиною необережно. На одному з перехресть він зупинився, не увімкнувши аварійну сигналізацію, і відчинив двері, щоб пасажир вийшов. Молодий чоловік, який розвозив їжу, врізався у відчинені двері автомобіля, відлетів убік і разом із мотоциклом важко впав на землю.
Я вийшла з машини й запитала молодого чоловіка, чи з ним усе гаразд. Він повільно підвівся й зателефонував своїм братам і сестрам. Вони приїхали, зробили кілька фотографій на мобільні телефони й погодилися спочатку поїхати до лікарні, а вже потім вирішувати, чи потрібно викликати поліцію. Комп’ютерна томографія показала лише поверхневі садна, серйозних травм не було.
Потерпілий не захотів залишатися в лікарні, тому ми обговорили питання компенсації. Я подумала, що як практикувальниця Дафа маю взяти на себе частину відповідальності за те, що сталося. У підсумку чоловік зажадав 5000 юанів, пригрозивши в іншому разі викликати поліцію.
Я повернулася до гуртожитку, насилу зібрала 5000 юанів і віддала їх йому. Після того як менеджер пішов, родичі потерпілого наполягли, аби я додатково покрила витрати на щеплення від правця та перев'язувальні процедури. Я дала їм ще кілька сотень юанів. Загалом вони отримали від мене суму, рівну моїй місячній зарплаті. До того часу, як усе владналося, уже настала північ. Я повернулася до гуртожитку якраз вчасно, щоб відправити праведні думки.
Наприкінці липня мені зателефонував приятель і попросив у борг 3000 юанів: його батька поклали в гематологічне відділення міської лікарні, і терміново потрібні були гроші на переливання крові. Він обіцяв повернути гроші наступної середи. Я розуміла, що майбутні витрати на лікування батька викликають занепокоєння, а цей чоловік до того ж сильно зловживав алкоголем.
Коли його батько раніше лежав у лікарні, де я працюю, я розповіла йому про Дафа, і він з усім погодився. Тому, коли в них виникли труднощі, я не змогла відмовити цій родині. Я дала приятелю 3000 юанів, навіть не попросивши розписку. У строк гроші він не повернув. А через два тижні, коли кошти терміново знадобилися мені самій, він заявив, що взяв у мене лише 2000 юанів. У підсумку він повернув лише 1500. Я не стала висувати претензій, а лише сказала йому, що розуміння істини про Дафа допомагає уникнути лиха й залишатися в безпеці.
Співробітники «Офісу 610» стежили за мною, використовуючи начальника господарського відділу лікарні. Поліція також переслідувала нас вдома.
Одного разу я передала лікарю USB-накопичувач з інформацією про Дафа. Він віддав його начальнику господарського відділу, який, переглянувши вміст, заявив, що Фалунь Дафа паплюжить компартію. Коли до лікарні з візитом прибули представники Політико-юридичної комісії, поліційного відділку та відділу внутрішньої безпеки, начальник відділу згадав про цей USB-накопичувач, але ніхто не виявив до нього інтересу, і справа сама собою зійшла нанівець.
Я використовувала будь-яку нагоду, щоб роз’яснити правду начальнику господарського відділу. Коли він лежав у лікарні після операції з видалення пухлини шлунка, у нас відбулася ґрунтовна розмова. Він дуже розумна людина з хорошою пам’яттю. Коли я навела кілька прикладів того, як поліціянти в нашому районі зіткнулися з кармічною відплатою за переслідування практикувальників, виявилося, що він знає про ці випадки навіть більше, ніж я.
Я сказала йому, що добро винагороджується, а зло карається, і вихід із лав компартії може забезпечити людині безпеку. Цього разу він охоче погодився вийти з партії й прийняв оберіг. Відтоді я більше не чула від нього поганих слів про Дафа, а обстановка на роботі стала спокійнішою.
З «Офісу 610» співробітникам поліційного відділку надходили вказівки регулярно відвідувати практикувальників, які перебували під наглядом, але поліціянти робили це неохоче. Щоразу, коли вони приходили, я зустрічала їх із праведними думками та роз’яснювала правду про Дафа, висвітлюючи її з різних боків. Я також нагадувала їм, що добро винагороджується, а зло карається. Згодом поліціянти стали приходити дедалі рідше.
Минулого року до нас перевели одного поліціянта, з мого рідного міста. Він уже знав деякі факти про Дафа до приїзду, тому щоразу, коли приходив, ставив запитання про те, що йому було незрозуміло. Цього року він розповів мені, що в нього вдома сталося три пожежі, але, на щастя, їх вчасно виявили.
Я сказала йому: «Що ж, як то кажуть, „таке не повинно повторюватися більше трьох разів“. Сподіваюся, ви вийдете з організацій компартії, до яких вступили, щоб залишатися в безпеці». Трохи поміркувавши, він погодився. Цього року, виявивши, що в сусідньому районі розповсюджують матеріали з роз’ясненням правди, він зателефонував мені й запитав, чи знаю я щось про це. Я відповіла: «Вони потрібні для порятунку людей. Ви самі знаєте, що робити». У підсумку він не вжив жодних заходів.
Один поліціянт у відставці, який раніше працював лікарем, перевівся до управління поліції на посаду судово-медичного експерта. Він також служив заступником начальника відділу кримінальних розслідувань. Саме він брав участь у моєму арешті та допитах. Пізніше він відкрив при лікарні інститут судово-медичної експертизи.
Оскільки ми проводили багато часу разом, я мала можливість докладно розповісти йому про Дафа. Я принесла йому листівку під назвою «Практика самовдосконалення є законною, а переслідування — це злочин». Я також розповіла йому про деяких його колишніх колег, які отримали відплату за переслідування практикувальників Фалунь Дафа. У підсумку він погодився вийти з лав компартії та обрав для себе світле майбутнє.
У липні минулого року, коли раптово померла моя мама, цей експерт висловив співчуття, надіславши мені 200 юанів. Мене це зворушило. Він також зателефонував, щоб подякувати мені за те, що я відкинула минулі образи, і побажала йому міцного здоров'я та щастя. Цього я аж ніяк не очікувала.
Процес виправлення Закону просувається стрімко, і в людей залишається не так багато часу, щоб дізнатися правду про Дафа та зробити правильний вибір для свого майбутнього. Відсоток людей, які розуміють істину, усе ще невеликий. Особливо в нашому районі багато моїх родичів і друзів досі не вийшли з компартії. Я і сама ще не позбулася багатьох пристрастей і не роблю всього можливого у виконанні трьох справ. Я буду прагнути бути більш старанною, щоб віддячити Вчителю за порятунок.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
