(Minghui.org) Я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа ще в підлітковому віці, 19 років тому. Я багато разів збивалася з цього шляху, але завдяки настановам Дафа та милосердю Вчителя Лі завжди поверталася назад. Я незначна, немов пилинка в Усесвіті, і все ж Учитель створив мене та удостоїв честі стати практикувальницею Дафа. Жодними словами неможливо висловити мою вдячність Учителю.
Прокинувшись від життя в заціпенінні, я зміцнила праведні думки і стала сміливо зустрічати випробування. Хочу поділитися тим, як завдяки пошуку в собі я підвищила Сіньсін, змогла побачити ілюзорність людських почуттів і розвинути милосердя.
Моя егоїстична та холоднокровна натура
Коли батько розлучився з мамою, він забрав усі наші заощадження, нерухомість та одружився з жінкою, з якою мав роман. Батько залишив тяжкохвору маму, молодшого брата й мене, і ми ледве зводили кінці з кінцями. Після тривалого шкільного дня я поверталася додому, готувала вечерю, прала одяг вручну та доглядала за мамою. Коли вона засинала, я до пізньої ночі виконувала домашні завдання. Поспавши всього кілька годин, я знову вставала й починала все спочатку.
Мама була боязкою і не заступалася за себе, коли над нею знущалися або використовували її. Я рідко чула, щоб вона на щось скаржилася. Розлучення батьків також негативно позначилося на моєму браті: він став дуже замкнутим і невпевненим у собі.
Щоб захистити сім’ю, я стала агресивною та войовничою. Коли хтось завдавав мамі болю або утискав наші інтереси, я, немов задиристий півень, накидалася на людей, не зважаючи ані на ситуацію, ані на почуття іншої сторони.
Щоразу, коли я втрачала самоконтроль, мама хитала головою, зітхала й називала мене «леді-драконом». Вона нарікала, що мені невідомі манери й правила поведінки, властиві благородній дівчині. Я щосили намагалася захистити сім’ю, але в підсумку отримувала догану від власної матері. Я відчувала гіркоту й звинувачувала в усьому батька за те, що він був таким егоїстичним і безсердечним. Образа поширилася на всіх наших родичів, які закривали очі на наші страждання. Іноді мені хотілося, щоб ми всі разом померли.
Хоча на той час я вже познайомилася з практикою Дафа, але мені погано вдавалося дотримуватися принципів «Доброта» й «Терпіння». Я була впертою і вважала, що маю право таїти образу, незважаючи на те, що мама намагалася переконати мене у зворотному.
Що стосується мого запального характеру, я списувала його на важкі обставини свого дитинства: це був свого роду механізм виживання. Мама страждала на хронічне захворювання й не могла працювати. Аліменти від батька надходили нерегулярно, і їх не вистачало. Якщо ми їх і отримували, то виплати припинялися, тільки-но починалися літні канікули.
Я разом з мамою бралася за тимчасові та випадкові підробітки, але зароблених грошей нам ледве вистачало на продукти. Ми з братом ніколи не мали нового взуття чи одягу, ми завжди доношували речі, які нам віддавали друзі та родичі. У школі нас називали «бідними дітьми».
У якийсь момент я вирішила, що так далі жити не можна, тому взяла на себе управління нашими фінансами й почала розпоряджатися маминими грішми. Я не дозволяла їй позичати гроші родичам або допомагати нужденним. Я не могла зрозуміти, чому вона має віддавати наші кошти іншим, коли нам самим їх не вистачало. Щоразу, коли мама давала комусь гроші в борг, між нами спалахували палкі суперечки. Через це вона відчувала сильне почуття провини та стрес. Хоча я практикувала Фалунь Дафа, але ніяк не могла впоратися з гнівом і не відчувала милосердя до людей, які не були членами моєї родини.
Тільки-но я влаштувалася на роботу, наше фінансове становище поступово покращилося. Щомісяця я давала мамі гроші на витрати й купувала їй усе, що вона хотіла. Я з радістю витрачала на неї гроші. Друзі та родичі говорили, що я хороша дочка. Мої дядьки цінували мене за те, що я дбала про їхню сестру.
Заробляючи дедалі більше грошей, я вважала, що мій егоїзм і безсердечність, які, як я думала, були наслідком низької самооцінки, поступово зникнуть. Мені більше не доводилося голодувати, і я могла дозволити собі якісніший одяг, тому думала, що тепер зможу проявляти більше доброти до інших. Але я не усвідомлювала, що те, що мене вважали «хорошою дочкою», було лише поверхневим та егоїстичним проявом. Це свідчило про мою глибоку любов до мами й не поширювалося на інших, адже на когось стороннього я не витратила б і зайвої копійки. Я була доброю лише до тих, хто допомагав мені в минулому.
У 2021 році нам із братом було близько 25 років. Мама знала, що я не збираюся виходити заміж і заводити сім’ю, тому сказала, що хотіла б, щоб я допомогла братові оплатити весілля та придбати житло. Брат кинув школу в дитинстві через розлучення батьків і не мав потрібних професійних навичок. Він працював на заводі, і зарплата в нього була невисокою.
Після того як батько одружився вдруге, він порушив свою обіцянку: оплачувати мою та брата освіту й витрати на проживання. Він також обіцяв оплатити всі витрати на весілля мого брата, якщо той вирішить одружитися, але нічого з цього не зробив. У шлюборозлучній угоді батько обіцяв передати моєму братові квартиру, але пізніше відмовився виконати це зобов’язання. Нашим родичам він пояснив це тим, що доки його ім’я зазначене в документах на право власності, він триматиме квартиру як засіб впливу на своїх дітей, щоб вони дбали про нього в старості.
Відтоді як я почала вдосконалюватися, Дафа та Вчитель дали мені мудрість. Наприклад, я ніколи не вивчала мистецтва, але змогла заробляти на життя продажем своїх малюнків. Цей підробіток з часом перетворився на прибутковий бізнес, дохід від якого перевищував заробіток на моїй основній роботі. На ці додаткові кошти я оновила всю побутову техніку в будинку та купила машину.
Мама очікувала, що я допоможу братові, оскільки в нього були фінансові труднощі. Але я не змогла подивитися на ситуацію з її точки зору і вирішила, що вона чинить несправедливо та віддає перевагу братові. Через це ми сильно посварилися.
Мама сказала, що я дуже змінилася, стала дуже самозакоханою. Їй здавалося, що мені бракує Доброти й Терпіння, властивих практикувальниці Дафа, а почуття відповідальності як доньки в мене було ще менше. Я не вважала, що поводжуся неправильно, і ми віддалилися одна від одної.
Друга дружина батька завела роман і у 2023 році пішла від нього, залишивши їхнього восьмирічного сина. Відчувши, що в нього немає іншого вибору, батько попросив нас допомогти піклуватися про хлопчика. Мама погодилася, оскільки бачила у своєму постарілому колишньому чоловікові та невинному маленькому хлопчику живих істот, які чекають на порятунок завдяки Дафа.
Я категорично заперечувала проти цього й сперечалася з мамою, не маючи сил змиритися з цією ситуацією. Я дорікнула їй, що їй бракує твердості, і що вона забула, як батько жорстоко поводився з нею та покинув її заради іншої жінки. Я нагадала їй усі подробиці й знову пробудила в ній найболючіші спогади.
Однак мама залишалася непохитною. Вона розповіла мені про свій сон, у якому Вчитель показав їй складні, визначені долею стосунки, що пов’язували її з моїм батьком у їхніх попередніх життях. Вона порадила мені більше вивчати Фа, відпустити образу і ставитися до батька та його сина з добротою.
Я стримала сльози й сказала їй, що ніколи не зможу цього зробити. Однак мама вже прийняла рішення, і врешті-решт я погодилася їй допомагати. Але я не могла по-справжньому відпустити образу, тому зосередилася на вивченні Фа та роботі над собою.
Мама щодня відвозила хлопчика до школи й забирала його звідти, а також допомагала йому із домашніми завданнями. Після того як хлопчик засинав, мама прала його одяг вручну, щоб наступного дня було що вдягнути до школи.
Коли в мами з’явилися симптоми хвороби, і вона попросила мене відвезти та забрати хлопчика, я поводилася з ним відсторонено й навіть вороже. Наступного дня в мене з’явилися симптоми, схожі на COVID-19: висока температура та проблеми з концентрацією уваги. Я гірко дорікала собі за своє кам’яне серце.
Учитель обрав мене ученицею Дафа, але я не змогла осягнути Фа, і моє милосердя так і не проявилося. Упертий егоїзм і безсердечність немов утворили гору в моєму серці. Я не відповідала настановам Учителя і підвела його.
Випробування життям і смертю
На початку 2024 року в мами проявилися симптоми серйозної хвороби, але вона наполягла на поїздці, щоб владнати деякі справи та виконати обіцянку, дану комусь. Через три дні після повернення вона померла.
Я опустилася на коліна перед портретом Учителя й благала дати мені ще один шанс. Я пообіцяла виправитися, старанно вдосконалюватися й виявляти більше милосердя. Я хотіла повернути час назад і допомогти мамі подолати її випробування. Але Вчитель дивився на мене із занепокоєнням.
Я усвідомила, що була надмірно прив’язана до мами, але байдужа до страждань інших. Я не могла стримати ридань і була розбита горем через смерть мами. Почуття провини й жалю тиснули на мене так сильно, що я ледь могла дихати. У пам’яті спливли всі події і дрібниці за 18 років нашого спільного з мамою вдосконалення. Я не знала, як буду жити сама.
На похорон мами прийшло багато людей, яким вона колись допомагала. Вони розповідали про мамину доброту й сумували за її відходом із життя. Брат мами з червоними від сліз очима кинувся на батька й поклявся вбити його. Я стримувала його й не відпускала, боячись, що він справді зробить щось необдумане. Я сказала дядькові, що мама пробачила батькові, я попросила його теж відпустити образу, бо саме цього хотіла б мама.
Я знала, що поведінка дядька була справжнім відображенням тієї ненависті, яку я досі таїла в серці. Я все ще ображалася на батька, водночас сумуючи за мамою. Я хотіла позбутися болю, завдаючи його іншим. Моя демонічна природа випробовувала мене знову й знову. Тоді я запитала себе: «Чи здатна ти відпустити любов до своєї матері? Чи зможеш відпустити ненависть до батька? Чи зможеш виростити в собі доброту й милосердя?»
Під час усесвітнього відправлення праведних думок опівночі, через три дні після відходу мами, Учитель показав мені, що вона повернулася до свого Небесного дому, і всі істоти в її світі безмежно раді. Це було дуже священне й величне видовище. Учитель допоміг мені позбутися почуття до матері, показавши, що вона тепер перебуває в набагато кращому місці. Учитель підтримував мене, щоб я не занурювалася так сильно в горе.
Через два місяці після смерті мами мені зателефонував батько й сказав, що в нього, можливо, інсульт. Я відвезла його до лікарні, і, як виявилося, у нього був гострий інфаркт головного мозку. Того ж дня йому провели тромболітичну процедуру, і він провів ніч у відділенні інтенсивної терапії. Оформивши госпіталізацію та допомагаючи йому влаштуватися, я повідомила про це його братів і сестер. Моя тітка ридала й називала мене «бідною дитиною». Вона вголос запитувала, чому життя обрушило на мене стільки випробувань. Я заспокоїла її, а потім зателефонувала братові, щоб обговорити, як організувати догляд за батьком.
Щовечора я поверталася додому, щоб подбати про зведеного брата. Вранці я відвозила його до школи, а потім їхала до лікарні доглядати за батьком. Ми з тіткою по черзі готували йому їжу й приносили її до лікарні. У прикутого до ліжка батька був нездоровий жовтуватий колір обличчя, а куточки рота були викривлені. Я годувала його з ложки рідкою рисовою кашею, яку він ледве ковтав. Він часто важко дихав, і під час кашлю відкашлював їжу, забруднюючи все навколо. Мені доводилося прибирати за ним і міняти йому одяг.
За місяць, поки батько перебував у лікарні, я схудла майже на 7 кілограмів. Моє обличчя потемніло, я стала худою і виснаженою. Ночами я плакала, бо, як і раніше, дуже сумувала за мамою. Я читала Фа, щоб гармонізувати свій стан, і наступного ранку знову піднімалася, готова до ще одного довгого дня.
Коли батька виписали з лікарні, до нього прийшло багато родичів. Він похвалив мене перед усіма: «Дякую доньці за те, що вона доглядала за мною. Без неї я б так швидко не одужав!» Сусіди захоплювалися мною і казали, що я сильна й добра. Моя подруга була настільки зворушена тим, що я зробила, що теж почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа.
Деякі члени родини запропонували мені попросити батька відшкодувати всі витрати, які я взяла на себе. Вони сказали, що зараз найвдаліший момент, щоб переконати його відмовитися від квартири, яка мала дістатися моєму братові. Крім того, вони порадили мені попросити батька розшукати матір мого зведеного брата й домогтися, щоб вона сплачувала аліменти.
Я не стала робити нічого з цього, бо є практикувальницею та маю ставитися до всіх з добротою, зокрема й до свого батька. У той час я натрапила на кілька статей на сайті Minghui, де співучні ділилися схожими історіями. Я була переконана, що це запланував Учитель, і він завжди поруч зі мною.
Під час приготування їжі для батька я порізала палець, і мені наклали три шви, але я не стала робити щеплення від правця. Найдивовижніше було те, що за весь цей час я зовсім не відчувала болю. Мабуть, Учитель переніс його за мене й допоміг погасити кармічний борг. Учитель, не шкодуючи сил, захищає своїх учнів. Дякую вам, Учителю.
Бачити крізь оману, щоб розвивати в собі милосердя
Після того як батька виписали з лікарні, я кілька разів роз’яснювала йому правду, розповідала історії про традиційну культуру, щоб пробудити в ньому доброту, а також запропонувала йому відпустити образу на другу дружину.
Коли мама раніше порушувала тему переслідувань, батько так розлючувався, що клявся залишатися вірним компартії Китаю до самої смерті. Але тепер він справді слухав мене, коли я пояснювала йому, що йому не слід вірити наклепницькій пропаганді комуністичного режиму й виступати проти Дафа. Він сказав: «Я знаю, що ви, практикувальники Дафа, — добрі люди. Я не виступаю проти вас». Я вірю, що одного дня він зрозуміє значення виходу з компартії.
Можливо, я одна з тих учениць, яким повільно відкриваються принципи Фа і яким завжди доводиться вчитися на своїх помилках. Але Вчитель ніколи не відмовлявся від мене. Він влаштував так, щоб моя мама, лагідна й добра співучениця, допомагала мені на шляху вдосконалення. Пройшовши через стільки випробувань, можливо, я нарешті перетворила залізний стовп на швейну голку. Як я можу знову підвести Вчителя? Він з величезним милосердям влаштував усе на моєму шляху вдосконалення й знову й знову показував істинний сенс принципів Чжень, Шань, Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння). Як я можу допустити, щоб безмежне милосердя та настанови Вчителя виявилися марними?
Наша практика нині стикається з великим випробуванням. Багато молодих практикувальників з Shen Yun Performing Arts перебувають на передовій, терплячи нестатки та рятуючи живих істот. Мені соромно. Як учениця Дафа періоду Виправлення Закону, я не розвинула в собі достатньо доброти й милосердя. Як же я маю врятувати тих, кого мені судилося врятувати?
Я закрила свій акаунт у соціальній мережі, який приносив мені чималий дохід, і вирішила позбутися пристрасті до матеріальної вигоди та зосередитися виключно на якісному виконанні своєї основної роботи. Тепер весь свій вільний час я присвячую вивченню Фа, виконанню вправ і відправленню праведних думок. Крім того, я також роз’яснюю правду людям на роботі.
Вивчаючи Фа, я набула більшої мужності. Я довго боялася пристраститися до плотських бажань і не хотіла виходити заміж, а також боялася піддатися впливу чужих думок та ідеологій, намагалася уникати суспільних ситуацій. Тепер усі мої страхи зникли, і моє милосердя зросло.
Учитель Лі зійшов у цей хаотичний та деградуючий світ, щоб врятувати нас. Якщо ми засуджуємо й критикуємо думки, звички та поведінку звичайних людей, чи не означає це, що наші рівні осягнення не такі вже й високі? Як же тоді ми зможемо проявити достатньо милосердя, щоб допомогти врятувати живих істот? Відповідь — Фа. Великий Фа Всесвіту! Поки ми вдосконалюємося, спираючись на Фа, не буде жодної перешкоди, яку ми не змогли б подолати.
Практика Дафа перетворила мене: з ображеної та егоїстичної людини я стала тією, хто з радістю переносить труднощі й ставиться до інших з добротою. Я відпустила образу на батька та прагнення до матеріальних благ. Я також відмовилася від почуттів до матері та ставлюся до всіх зі співчуттям.
Я люблю батька всім серцем, адже він надав мені можливість загартуватися та допоміг знайти праведне мислення. У міру мого вдосконалення за Дафа я стала чуйною, сильною і терплячою, краще розумію інших і можу бачити хороше в кожній людині.
Я ціную можливість рятувати тих, із ким мені судилося зустрітися, щирими вчинками та добрим серцем.
Дякую вам, Учителю! Дякую, Дафа!
Співучні, будь ласка, з добротою вкажіть на все, що не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
