(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю!
Вітаю, співучні!
Нещодавно я виявила в собі дуже сильну пристрасть та пов’язані з нею уявлення і хотіла б поділитися своїм досвідом.
Корінна пристрасть
Протягом кількох останніх років мого вдосконалення я завжди вважала, що добре знаю свої корінні пристрасті: заздрість і прагнення до щастя в романтичних стосунках.
Лише нещодавно я усвідомила, що за багатьма моїми вчинками насправді стояли сильніші людські уявлення. Тільки тепер я починаю поступово виявляти й усувати їх.
Ця історія починається з мого дитинства.
Люди, які знають мене зараз, напевно, не впізнали б мене в дитинстві. Мій характер, принаймні зовні, був зовсім іншим. Я була дуже чутливою й невпевненою в собі, сором’язливою, стурбованою й усього боялася. Не думаю, що зі мною було легко й весело спілкуватися в дитинстві. Я знаю, що мама приділяла мені багато часу, намагаючись допомогти стати впевненішою в собі й розкритися.
По суті, страх був сильною пристрастю, яка багато в чому визначала мій характер у дитинстві. Крім того, вдома панувала нестабільна атмосфера, оскільки батьки часто вступали в словесні та фізичні сутички, що ще більше посилювало цю пристрасть. Ми з братами та сестрами всі дуже боялися батька.
Подорослішавши, я навчилася різних способів приховувати цей страх і справлятися з ним. Кожен із них насправді ефективно додавав до цього страху нові людські уявлення та пристрасті. Прийняття комуністичних ідей, особливо фемінізму, було основним способом, за допомогою якого я маскувала страх.
Учитель сказав:
«Що таке „корінна пристрасть“? Протягом життя в людини формується багато концепцій, і ці концепції навіть починають керувати цією людиною, посилюючи її прагнення до певних речей». («Йти до Повної Досконалості», Суть сумлінного вдосконалення 2)
Якщо сказати коротко, то, ставши дорослою, я ніби збудувала гору з нових уявлень поверх страху, захованого глибоко всередині. Тепер я усвідомила, що вся моя доросла особистість будувалася навколо спроб почуватися в безпеці та уникати ситуацій, у яких я відчувала себе вразливою.
Більша частина мого вдосконалення протягом останніх кількох років була пов’язана з виявленням та усуненням уявлень, що знаходилися на поверхні цієї гори, таких як суперництво та заздрість. Але, мабуть, мій розвиток протягом останнього року чи близько того був більше зосереджений на роботі зі страхом. І лише зовсім недавно я усвідомила, як глибоко вкоренилася і наскільки сильно пронизує все ця пристрасть.
Наведу кілька прикладів свого розуміння того, як ця пристрасть проявлялася в моєму житті.
Уявлення про силу та слабкість
Учитель описує «дурну» людину як людину, яка в істинному сенсі слова є Просвітленою:
«Цей принцип на високому рівні стає повністю протилежним. Дурню неможливо скоїти серед звичайних людей значний лихий учинок, неможливо змагатися та боротися заради особистих інтересів, він не прагне слави й не втрачає Де. А ось інші дають йому Де. Щоразу, коли б’ють, лають його, вони дають йому Де. А ця матерія вкрай дорогоцінна. У нашому Всесвіті є принцип: „Хто не втрачає, той не отримує. Щоб отримати, треба втратити“. Усі, хто бачить цього великого дурня, сварять його: „Який же ти дурний!“ Коли ти відкрив рота й сказав йому образливе слово, ти кинув йому частинку Де. Ти здобув із цього користь, а отже, ти щось отримав, тоді й маєш щось втратити. Хтось, проходячи повз нього, б’є його ногою: „Який же ти великий дурень!“ Гаразд, знову йому кинули щедру частинку Де. Хтось його ображає, хтось дає йому копняка, а він сміється: „Давай-давай! Ти дав мені Де. А я його назад не віддам!“» (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
В основі цієї глибинної пристрасті лежить страх образи або того, що тебе використають інші. Я ні в якому разі не хочу бути «дурною людиною», бо з нею погано поводитимуться.
Щоб ніколи не відчувати болю й не ображатися, я виробила дуже тверді уявлення про те, якою маю бути: завжди перебувати в позиції «сили» й ніколи не виглядати «дурною» або «слабкою».
Моє прагнення до «сили» породило крайню конкуренцію та заздрість. Я хотіла бути кращою за інших у всіх відношеннях: у здібностях, інтелекті, умінні подобатися людям та в багатьох інших речах. Раніше я думала, що моє сильне бажання перевершувати інших людей випливало виключно із заздрості та суперництва. Але тепер я розумію, що значною мірою це бажання насправді було зумовлене страхом перед тим, що станеться, якщо я виявлюся не кращою за інших. Якщо це так, значить, я неповноцінна, слабка й вразлива, а отже, мені можуть завдати болю.
Прийнявши це людське й комуністичне уявлення про «силу», я змогла створити видимість непереможності, тоді як усередині залишалася надзвичайно крихкою й вразливою.
Це повністю суперечить істинним принципам Фа. У дев’ятій лекції Вчитель також описує, що є справжньою силою:
«Хтось сказав: „Якщо ми будемо терплячими до такої міри, то звичайні люди скажуть, що ми надто слабкі й нас надто просто скривдити“. Я кажу: це не слабкість. Подумайте: навіть звичайні люди похилого віку, висококультурні люди поводяться виховано й не опускаються до рівня інших. Чи не маємо ми, практикувальники, тим паче так учиняти? Яка ж це слабкість? Я вважаю, що це вияв великого терпіння, вияв сили волі. Лише практикувальники можуть мати таке велике терпіння». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
У міру того, як я дедалі краще усвідомлюю цю пристрасть і працюю над її усуненням, я починаю розуміти, що моя справжня сила, особливо як жінки, полягає в м’якості до людей. Ця м’якість — прояв доброти, і причина такої поведінки полягає в тому, щоб допомагати людям і ставити їх на перше місце.
Відчувати себе в безпеці
Працюючи менеджером середньої ланки, я часто стикаюся з колегами, які зляться, засмучуються, відчувають розчарування, стрес або навіть впадають в істерику. Мені завжди було дуже важко мати справу з емоційними людьми, які виявляють негатив. Це завжди пригнічувало мене, у мене було таке відчуття, що вони своїми негативними емоціями тягнуть мене вниз разом із собою. Але я відчувала, що не можу точно зрозуміти, про яку пристрасть йдеться.
Виявивши в собі глибоко вкорінений страх, я, нарешті, зрозуміла, що насправді відбувалося: люди, які виявляють сильні негативні емоції, викликали в мене відчуття небезпеки. Це частково пов’язано з моїм дитинством: батько часто був украй емоційно нестабільним, і коли його емоції обрушувалися на мене, я відчувала сильний страх.
Нещодавно колега перебував у сильному стресі через те, що йому довелося виконати роботу в стислі терміни, і він проєктував свій стрес на мене. Мені завжди не подобалося, коли люди так чинили, і нарешті я зрозуміла, чому. Моя рефлекторна реакція в таких випадках часто полягала в тому, щоб дати відсіч і вичитати людину, намагаючись змусити її не проявляти такі емоції. Але насправді це просто захисний хід, щоб замаскувати страх, який я відчуваю, коли мені доводиться стикатися з цим негативом.
Рушійна сила ще одного фундаментального прагнення
Я давно усвідомила, що в мені є глибоке бажання знайти «щастя» через зустріч із «тією самою людиною» або супутником життя. Більша частина мого вдосконалення протягом багатьох років була безперервним процесом усунення різних шарів цієї пристрасті та сучасних уявлень про романтику, кохання, стосунки між чоловіками та жінками тощо.
Я завжди вважала, що в основі цієї пристрасті лежало просте бажання знайти щастя та реалізуватися в житті. Але, виявивши корінну пристрасть, я знову зрозуміла, що в цього прагнення є інша сторона. Я усвідомила, що пошук чоловіка був для мене найдосконалішою формою безпеки. Знайти чоловіка означало знайти абсолютне почуття захищеності та безпеки.
Усвідомлення цього стало для мене справжнім одкровенням. Було дивно усвідомлювати, що в основі цього прагнення насправді лежало щось настільки просте.
Висновок
Усвідомивши все вищесказане, я відчула, що стала ближчою до свого істинного «я». Але найсильніше почуття, яке я зараз відчуваю, — це величезна вдячність Учителю за те, що він терпляче чекав на мене і допомагав мені йти цим дуже непростим шляхом удосконалення.
Учитель сказав:
«Пізніше ти дізнаєшся, що я для тебе зробив, тож сподіваюсь, твоя здатність усвідомлення не буде надто слабкою». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Учитель сказав про це дуже просто й ясно. Нещодавно, заучуючи це речення, я відчула, ніби змогла осягнути його глибокий зміст, і мене переповнило величезне почуття вдячності. Я не думаю, що людською мовою можна повною мірою описати те, що Вчитель дарував практикувальникам і живим істотам, і жодними словами неможливо висловити нашу глибоку вдячність за порятунок, дарований Учителем.
На завершення я хочу подякувати Вчителю за милосердну турботу та плани. Я буду намагатися ще більше позбуватися тих людських уявлень і пристрастей, що залишилися в мене, щоб краще виконати свої обітниці та повернутися до своєї первісної чистоти й невинності.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
