(Minghui.org) Я почав практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун) у лютому 1998 року. Хронічне захворювання, яке мучило мене понад 30 років, зникло. Багато людей, які знали мене, побачивши мої позитивні зміни, почали практикувати.
Початок практики
Я завжди вважав себе інтровертом і був переконаний, що мені бракує організаторських здібностей. Коли Фалунь Дафа вперше з'явився в нашому районі, практикувальників було лише кілька людей, і не було координатора. Деякі практикувальники пропонували стати координатором, але я відмовлявся. Один практикувальник запевнив мене: «Це не так складно, як ти думаєш. Просто щоранку принось магнітофон у парк і робив вправи. Ті, хто зацікавиться, приєднаються. Намагайся відповідати на їхні запитання, а якщо не знаєш відповіді, дай почитати їм „Чжуань Фалунь“».
Я вирішив спробувати, бо практикувальники мають допомагати людям. Можливо, це було заплановано Вчителем. Нас було менш ніж десятеро. Коли дедалі більше людей почали виконувати вправи, зріс і попит на книгу «Чжуань Фалунь». Нам вдалося роздобути цілу коробку, і всі книги розійшлися за кілька днів.
До липня 1999 року кількість практикувальників у місті перевищила 200 осіб. На кожному з наших майданчиків для практики збиралося понад 80 осіб, які вранці виконували вправи. Ми ділилися своїм досвідом самовдосконалення та розповідали історії. Багато хто одужав від раку або хронічних захворювань невдовзі після початку практики. Ми були щасливі та вдячні Вчителю за милосердя.
Від сором'язливості до відкритості
З дитинства я був сором'язливий і невпевнений у собі. Коли компартія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа, я злякався і не знав, як реагувати. Інші практикувальники також були розгублені, тому вони уважно стежили за реакцією координаторів.
До мене підійшов співробітник місцевого відділення поліції: «Уряд заборонив Фалунь Дафа, і ми нічого не можемо зробити. Ви можете практикувати вдома, але не в громадських місцях. Сподіваємось на вашу співпрацю».
«Що ви маєте на увазі?» — запитав я.
«Ви лідер практикувальників Фалунь Дафа в нашому місті, тому маєте чітко визначити свою позицію. Також надайте нам список імен практикувальників у нашому районі».
Я подумав, що я хороша людина і дотримуюся принципів Істина, Доброта, Терпіння, я не зробив нічого поганого! Навіщо мені співпрацювати із цим переслідуванням? Я не можу діяти всупереч своїй совісті та зрадити Вчителя і Дафа.
Я відповів: «У нас немає лідера. Усі учасники приходять самі. Немає жодного списку імен, і багато хто з нас не знайомий один з одним».
Він відповів: «Ви кажете, що ви не головний, тоді чому тільки ви вранці вмикаєте магнітофон і розкладаєте плакати?»
«Але я практикую, навіть коли там один. Я нічого не організую, люди просто приходять».
«Можете йти, поговоримо про це пізніше», — відповів він.
За кілька днів до мене на роботу прийшов начальник місцевої поліції. Не витрачаючи час на формальності, він запитав: «Ви все ще практикуєте Фалунь Дафа?»
Не знаю, звідки в мене взялася сміливість, але я рішуче відповів: «Так! Усі знають, що я мав багато проблем зі здоров'ям, але одужав після того, як почав практикувати! Якби моє життя залежало від кисневого балона, і ви сказали б, що маєте наказ, який забороняє кисень, дозволив би я вам витягнути мою кисневу трубку?» Я вийшов з кімнати і, спускаючись сходами, відчув, ніби йду хмарами. Моє тіло було легке, і це відчуття було неймовірним. Я знав, що мені допомагає Вчитель.
Пізніше я дізнався, що хтось із керівництва сказав начальнику поліції: «Ці слова пролунали від людини, яка зазвичай дуже боязка. Ми не можемо заперечувати силу Фалунь Дафа».
2000 року в нашому місцевому відділенні поліції змінили начальника. Одного вечора після вечері я помітив дві темні фігури за вікном. Я вийшов перевірити і побачив двох поліціянтів, які заглядали всередину. Я сказав: «Заходьте, якщо хочете щось сказати. Чому ви тут стоїте?» Вони подивилися трохи зніяковіло і пішли за мною.
«Кажіть, що ви хочете сказати», — запитав я.
Один із поліціянтів був моїм однокласником у середній школі. Він жестом вказав на свого напарника і сказав: «Це наш новий начальник, він хотів познайомитися з тобою і дізнатися про ситуацію». Він запитав мене: «Ти все ще практикуєш Фалунь Дафа?»
І я відповів: «Звичайно, практикую, як я можу залишити таку хорошу практику? Ти мій однокласник і знаєш, наскільки слабким було моє здоров’я. Тепер я здоровий завдяки Фалунь Дафа. Як я можу відмовитися від практики? Ви обидва знаєте, що практикувальники — хороші люди і приносять користь суспільству. Сподіваюся, ви прочитаєте „Чжуань Фалунь“ і переконаєтеся, наскільки це хороша практика».
Новий начальник різко встав і сказав моєму однокласнику: «Немає сенсу намагатися переконати практикувальника».
Я відповів: «То навіщо ви тут? Якщо вам дійсно знадобиться допомога, я зроблю все, що в моїх силах. Якщо ви шукатимете мене, тому що я практикую Фалунь Дафа, будь ласка, не приходьте. Уже пізно, вам краще піти».
Вони швидко пішли.
Я був вражений тим, що сказав, звідки взялися ці слова? Зазвичай мені дуже важко закінчити речення, але мені треба було так багато сказати цим двом поліціянтам, і я не побоявся. Мені стало ясно, що єдиний спосіб для нас, практикувальників, захистити Дафа — це вивчати Фа і серйозно ставитись до вдосконалення. З праведними думками ми можемо викрити наклеп та змови КПК. Учитель завжди захищає нас.
Взяти на себе відповідальність
Місцеві практикувальники не мали можливості друкувати матеріали про Фалунь Дафа, тому я взяв на себе відповідальність та зв'язався з практикувальниками в інших містах, щоб отримувати матеріали. Я почав виконувати обов'язки координатора у двох інших містах та роблю це досі.
Моя думка була простою: я став здоровим, тому що практикую Фалунь Дафа. Багато людей страждають. Я хочу зробити все можливе, щоб матеріали про Фалунь Дафа були доступні їм і вони теж змогли отримати користь від практики.
Майже рік я щотижня здійснював 80-кілометрову поїздку на мотоциклі туди й назад, щоб забрати та доставити матеріали про Фалунь Дафа.
Через зростання попиту на інформацію про Дафа за підтримки досвідчених практикувальників у нашому місті відкрили друкарню. Удень я працював у своєму кіоску, розповідаючи покупцям про Фалунь Дафа. Вечорами знаходив час, щоб розповсюджувати інформацію про Фалунь Дафа. До початку практики я був настільки боязким і тривожним, що боявся ходити вулицею навіть за яскравого денного світла. Після початку практики я перестав боятися вночі самостійно йти в незнайомі місця, розташовані далеко від дому. Іноді, коли пізно вночі йшов гірськими дорогами, моє волосся вставало дибки від шелесту листя, свисту вітру і криків диких тварин. Тоді я читав вірш Учителя:
«Закон Великий тіло не покине,
У серці — Істина, Доброта, Терпіння;
Серед людей як великий Архат,
Боги і погань від страху мліють».
(«Величезна доброчесність», Хун Їнь)
Я також уявляв себе могутнім божеством, осяяним яскравим світлом. Мій страх розсіювався.
Учитель захищає мене
Під час пандемії COVID я пережив важке випробування хвороботворною кармою, коли ми з дружиною доглядали онука. У мене піднялася висока температура, з'явився біль голови і пекучий біль у правій нозі. Наступного ранку моя права нога опухла і посиніла. Тієї ночі я подумав: хвороботворна карма такої інтенсивності — не випадковість, мабуть, мені потрібно щось покращити у своєму вдосконаленні. Однак я не міг визначити проблему і тому сказав: «Учителю, я маю квитки на поїзд, щоб повернутися додому. Якщо в мене підніметься температура, члени моєї сім'ї, які не практикують, боятимуться заразитися, і не дозволять виїхати. Мене можуть помістити під карантин. Допоможіть мені».
Під час медитації я побачив хлопчика років трьох, що медитує разом зі мною. Я сказав собі не турбувати його. Хлопчик знову з'явився і це бачення тривало близько хвилини. Наступного ранку всі мої неприємні відчуття зникли. За кілька днів ми змогли повернутися додому.
Незабаром після повернення додому мої ноги знову розпухли ще сильніше, ніж минулого разу. Права нога збільшилася вдвічі. Шкіра навколо п'ят лущилася і сочилася жовтим гноєм. Уражені ділянки сильно свербіли. Я не злякався і став перед портретом Учителя: «Я повільно усвідомлюю, ця хвороботворна карма безпосередньо впливає на моє вдосконалення — я не можу сидіти зі схрещеними ногами для медитації. Я не можу зрозуміти, у чому моя проблема, і прошу Вчителя підказати мені, щоб я міг виправитися. Дякую Вам, Учителю».
Тієї ночі мені наснився яскравий сон. Велике божество вказало на мене, звертаючись до Вчителя, я бачив тільки тінь Учителя, і сказало: «Відпустіть його». Раптом я почув добрий, але рішучий голос: «Ні! Ми не можемо дозволити йому піти, він тут із місією». Я впізнав цей голос! То був Учитель! Я зрозумів, що Вчитель знову врятував мені життя.
Коли я прокинувся, моє обличчя було мокрим від сліз. Я подумав: «Учитель, тепер я усвідомив свої помилки». Ці кілька років я турбувався про онука. Я мало брав участі у справах Виправлення Закону. Я не виконував своєї місії та обітниці, і старі сили скористалися цим. Учитель завжди мене підбадьорював, навіть коли я зазнавав невдач. Дивно, але наступного ранку всі набряки зникли з моїх ніг. Я дуже вдячний Учителю!
Я ще маю багато людських пристрастей: деякі з них я усвідомлюю, а інші ще не виявив. Можливо, Учитель залишив мені трохи труднощів, щоб я міг підвищуватись на шляху вдосконалення. Незалежно від труднощів, які чекають мене на шляху вдосконалення, я хочу запевнити Вчителя, що намагатимуся вдосконалюватися ще більш старанно. Моя рішучість виконувати три справи непохитна, і я твердо маю намір повернутися у свій справжній дім разом з Учителем.
Минуло 28 років, сповнених як легких, так і складних періодів. Учитель супроводжував мене на кожному кроці мого шляху й захищав весь цей час. Без милосердного порятунку Вчителем я не зміг би досягти того, чого досяг зараз. Моє єдине бажання — старанно вдосконалюватися, виконати свою місію та дотриматися своєї обітниці як практикувальника Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
