(Minghui.org) Минуло вже 26 років від того пам’ятного дня — 5 серпня 1994 року, коли я вперше прослухав курс лекцій Учителя Лі Хунчжи, засновника Фалуньгун. Я завжди зі сльозами на очах згадую ті дорогоцінні дні та вважаю, для мене було великою честю особисто слухати лекції Вчителя. Його милосердя неможливо забути!
Якось практикувальник Дафа мені сказав: «Тобі так пощастило бути присутнім на перших лекціях Учителя в Китаї, мабуть, у тебе передвизначений зв’язок з Учителем і Дафа! Тобі варто розповісти про це».
4 серпня 1994 року в мене закінчувалися місячні курси з каліграфії у Харбінському педагогічному університеті. Я бачив, що до студентського гуртожитку заселяється багато людей. З цікавості я запитав кількох людей, на який захід вони приїхали, і дізнався, що тут розпочинається курс лекцій з Фалуньгун. Судячи з їхнього акценту, я зрозумів, що багато хто приїхав з інших провінцій.
Я одразу подумав, що лекції мають бути цікавими, оскільки зібралося стільки людей із різних місць, і зрозумів, що таке не можна пропустити, тож теж вирішив послухати.
У той час я гадки не мав про те, що таке Фалуньгун. Я думав, що цей цігун є різновидом бойових мистецтв. Замолоду я практикував деякі бойові мистецтва і взагалі цікавився цігун. Я дізнався, що місце проведення курсів — Льодова арена Харбіна, тому наступного ранку встав дуже рано, щоб спробувати купити квиток, хоча не знав, як дістатися до Льодової арени, і чи будуть там квитки. Я мав лише одну думку: мені треба прослухати ці лекції.
Розпитуючи людей, я нарешті дістався до арени. Там уже чекало з десяток людей. Співробітник сказав, що продаж розпочнеться о 9-й ранку, і кількість квитків обмежена. На всіх може не вистачити.
На щастя, мені дістався квиток! Мене охопило таке відчуття радості, якого я ніколи не відчував у житті!
Учитель читав лекції протягом дев'яти днів, з 5 по 14 серпня, і розпочиналися вони о 6.30 ранку. За розпорядженням керівництва Харбінського педагогічного університету нам щодня подавали автобус, який підвозив нас до Льодової арени.
Першого дня лекцій я вже відчув хвилювання й цікавість, тим більше коли побачив стільки людей, які приїхали з усіх куточків країни. Я сидів у одному з перших рядів, дуже близько до сцени.
Близько 6.30 на сцену вийшов високий усміхнений чоловік у білій сорочці з короткими рукавами. Я подумав: «Ах, мабуть, це Вчитель Лі! Учитель виглядає таким молодим, на вигляд йому не більше двадцяти-тридцяти років».
Усі присутні стоячи довго аплодували, вітаючи Вчителя.
Коли Вчитель почав говорити, приблизно 5000 людей, які перебували в залі, одразу замовкли. Ніхто не видав жодного звуку. Ніхто не промовив ані слова. Ніхто не курив. Мене захоплювала така священна атмосфера.
Не маючи жодних попередньо підготовлених записів, Учитель простою мовою пояснював глибокі істини Всесвіту. Він висвітлював теми з астрономії, географії, фізики, хімії, біології та багатьох інших галузей знань — те, про що не йдеться в жодній книзі на Землі. Учитель розповів про справжню мету людського життя, про найвищу Властивість Усесвіту, а також пояснив, хто є по-справжньому доброю людиною, а хто — поганою.
Я був зачарований. Моя думка змінилася, і виникло таке приємне внутрішнє відчуття, ніби я прокинувся від дуже довгого сну. Кожна клітинка мого тіла прокидалася, очищалася і тріумфувала. Я ніколи не відчував такого тепла в тілі. Це було чудово! Іноді зал гаряче аплодував. Усі були глибоко занурені в цю атмосферу і слухали Вчителя, не пропускаючи жодного слова.
До кінця першого дня лекцій я вирішив: мені необхідно вивчати Фалуньгун. Прокинувшись наступного дня, і ще навіть не розплющивши очей, я ясно побачив свою кімнату в гуртожитку, наповнену червоним світлом. Я думав, що всі в кімнаті це бачили, але виявилося, що бачив тільки я. Згодом я зрозумів, що в мене відкрилося небесне око.
Кожне висловлювання Вчителя руйнувало концепції атеїзму та теорії еволюції, що глибоко укорінилися в мені з юності. Натомість поступово зароджувалася нова думка, яка дарувала надію та світло. Я почував себе зовсім іншою людиною, і це мене тішило, робило щасливим.
Третього дня Вчитель очищав тіло кожного з нас. Жінка, яка сиділа поруч зі мною, розповіла, що бачила, як Фалуні (Колеса Закону), мов сніжинки, плавно опускалися на людей по всьому залу.
Учитель попросив нас усіх встати й зосередитися на якійсь хворобі, що стосується нас самих або членів нашої родини. Учитель сказав, що після того, як він дорахує до трьох, усі мають тупнути ногою, і тоді хвороби зникнуть. Усі зробили, як було сказано. Щойно я тупнув ногою, відразу відчув легкість у тілі та незвичайне відчуття комфорту. Жінка, яка сиділа поруч зі мною, бачила, як величезна вогняна куля пронизувала тіла всіх присутніх.
На жаль, мені довелося пропустити четвертий день лекцій, тому що довелося з'їздити додому в терміновій справі. На той час моє розуміння було відносно низьким, і я не усвідомлював, наскільки дорогоцінну можливість втрачаю. Згодом я дуже шкодував, що втратив цей день.
У Харбіні було спекотне літо, і багато слухачів під час лекцій користувалися віялами. Учитель запропонував нам не використовувати їх. Незважаючи на це, я продовжував обмахуватись своїм великим віялом. Мені й досі соромно, коли я згадую це.
Учитель упродовж кількох годин читав лекції щодня, але ніколи не випивав навіть ковтка води. Він завжди всім усміхався. Навчаючи четвертого комплексу вправ «Круг неба Фалунь», Учитель зійшов зі сцени та обійшов зал. Коли він проходив повз мене, то проінструктував практикувальника, який допомагав навчати вправ, щоб той виправив мої рухи. Учитель уважно дивився на кожного.
Поки я навчався на курсах, до Харбіну приїхала моя теща для лікування хворої ноги. Кілька разів вона чекала на мене біля Льодової арени, щоб після закінчення лекції я проводив її до лікарні. Після обстеження лікар сказав, що з ногами проблем немає. Теща дивувалася: «Як вийшло, що хвороба зникла?» Пізніше ми обоє зрозуміли, що, поки вона чекала на мене біля Льодової арени, Учитель очистив її тіло.
Учитель сказав:
«Коли сяйво Будди освітлює все навкруги, панує пристойність, чесність, гармонія і ясність». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Милосердний Учитель дарував можливість порятунку всім живим істотам!
Ці дорогоцінні дев'ять днів пройшли швидко. За цей час моє тіло та свідомість очистилися. Ба більше, кардинально покращився мій характер. Я відчував таку легкість у тілі, що, здавалося, можу злетіти.
Коли Вчитель їхав, по обидва боки дороги зібралося багато учнів, у тому числі я. Учитель підійшов до нас, і кілька практикувальників поруч зі мною швидко простягли руки, щоб потиснути руку Вчителю. У мене ж не вистачило сміливості простягнути руку; проте я вважав за велику честь для себе опинитися так близько до Вчителя.
Після того як машина Вчителя зникла вдалині, ми довго не розходилися, ніхто не хотів рухатися.
Тоді мені було тридцять років. Я захоплювався різними речами, зокрема бойовими мистецтвами, ворожінням, каліграфією тощо. У світі звичайних людей я прагнув досягти успіху в усьому й завжди хотів перемагати. Однак удосконалення — це звільнення від усіх цих пристрастей.
Іноді мене охоплював сумнів: «Я ще молодий. Легко сказати, що треба позбавитися всіх людських пристрастей, але як важко це зробити».
Упродовж усього мого шляху вдосконалення Вчитель невпинно опікувався мною. Коли я не знав, як учинити, у моїй свідомості з'являлася думка, що спрямовувала мене. Коли я чинив неправильно, Учитель через інших людей вказував мені на мої помилки. Коли я падав, мене підтримувала його добра рука. На кожному кроці Вчитель прокладає шлях удосконалення для кожного практикувальника Дафа. Водночас він із безмежним милосердям піклується про всіх живих істот у Всесвіті й прагне врятувати кожного. Його милосердя безмежне!
Минуло двадцять шість років з того часу, як я особисто був присутній на лекціях Учителя. Згадуючи ті дні, я думаю, що мені дуже пощастило!
Учитель сказав:
«Вчитель з учнями керується не почуттями — Милосердя Будди покриває Небо й Землю». («Милість Учителя, проявлена до учнів», Хун Їнь 2)
Я завжди берегтиму в серці ці дорогоцінні спогади. Вони надихають мене невпинно рухатися вперед. Яким би довгим не був мій шлях удосконалення, я виконаю свою обітницю й, слідуючи за Вчителем, повернуся до свого справжнього дому.
Дякую Вам, Учителю!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
