(Minghui.org) Щоразу, коли я читаю на сайті Minghui статті, у яких практикувальники діляться своїми спогадами про Вчителя Лі Хунчжи (засновника Фалунь Дафа) та про те, як він проводив перші лекції в Китаї, знайомлячи людей із Фалунь Дафа, я не можу стримати сліз. Мені також хотілося б поділитися деякими своїми історіями про відвідування перших лекцій Учителя.
Моє серце наповнюється щастям і вдячністю, коли я згадую ці дорогоцінні спогади.
Я народився у віддаленому гірському районі на північному заході Китаю в настільки бідній родині, що після їди ми зазвичай не знали, коли матимемо наступну. Упродовж усього року я носив один і той самий залатаний одяг. Щоразу, коли в школі відбувався якийсь особливий захід, мені доводилося позичати одяг у сусідів.
У 1985 році я одружився, і ми з дружиною відкрили невеликий магазин. Після багатьох років важкої праці моє здоров’я погіршилося, і мій дідусь по материнській лінії, лікар китайської медицини, порадив мені зайнятися цігун, щоб покращити здоров’я.
У 1992 році я відвідав семінар із цігун, який проводили в іншому місті. Поїздка коштувала мені приблизно 1000 юанів, зокрема кілька сотень юанів за навчання. Моє здоров’я не покращилося, і мені навіть не вдалося зустрітися з «майстром» цього виду цігун. Це було саме так, як сказав наш Учитель:
«Зрештою ці люди повернулися ні з чим, витративши багато сил і перевівши гроші. Вони так нічого й не здобули». (Лекція восьма, Чжуань Фалунь)
У червні 1994 року я планував відвідати семінар із того самого виду цігун. Очікуючи в Пекіні пересадки на потяг, я зателефонував другові, який жив у цьому місті, і пояснив йому, чому я тут перебуваю. Друг одразу розповів мені про Фалунь Дафа й сказав, що я щойно пропустив семінар Учителя в Пекіні. Він відразу прийшов до мене в готель і приніс аудіокасети із лекціями Вчителя.
Того вечора я прослухав кілька аудіолекцій. Те, що говорив Учитель, мені дуже сподобалося! Я вирішив залишитися в Пекіні й навчитися практикувати Фалунь Дафа.
Я прийшов на пункт практики Фалунь Дафа в парку Дітань. Координатор тепло привітав мене, безплатно навчив п'яти комплексів вправ і дав мені книгу «Фалуньгун».
Я дізнався, що Вчитель проведе ще один семінар у місті Чженчжоу провінції Хенань, дуже схвилювався і почав рахувати дні до його початку.
Увечері 9 червня 1994 року я сів на потяг із Пекіна до Чженчжоу, а вранці вже був там. Я знайшов місце реєстрації та записався на лекцію. Реєстраційний внесок становив 40 юанів (5,8 долара США). Місцевий практикувальник порадив мені недорогий мотель для проживання.
Вранці 11 червня я разом із кількома іншими людьми, які приїхали до Чженчжоу, вирушив до місця проведення лекцій.
Це був простий критий спортивний майданчик. Дах був зроблений з азбестової черепиці та металевих листів. Підлога була бетонною, як і «сидіння», які насправді були бетонними сходами. У вікнах не було скла. У центрі сцени стояв стіл. Там зібралося щонайменше 1000 людей.
На другий день, коли Вчитель читав лекцію, раптово почалася сильна гроза зі зливою та градом. Великі краплі дощу й градини барабанили по металевому даху. Вимкнулася електрика. Дощ хлинув через вікна, а дах біля столу, за яким стояв Учитель, почав протікати.
Учитель сів на стіл, зробив кілька рухів руками й розповів історію про Шак’ямуні. Усі мовчки слухали.
Гроза припинилася, крізь вікна проникли сонячні промені, і всі почали аплодувати.
Після цього лекції почали проводити на стадіоні, який був у кращому стані.
Щодня перед лекцією Вчитель прогулювався подвір’ям. Спочатку багато практикувальників фотографували Вчителя, але згодом перестали це робити.
Тоді я ще не розумів, що таке вдосконалення. Мені просто хотілося, щоб у мене перестала боліти спина.
Одного ранку перед лекцією я зустрівся з Учителем віч-на-віч у дворі. Учитель виглядав серйозним і доброзичливим, а моя свідомість ніби повністю вимкнулася.
Поступово я зрозумів, що Вчитель справді наставляв нас удосконалюватися на високих рівнях.
«Як я вже казав, я єдиний, хто здійснює цю справу. Далеко не кожний має шанс стати свідком такої події, до того ж я не буду постійно проводити такі курси. Гадаю, що тим, хто особисто ходив на мої лекції, на яких я навчав методу вдосконалення й Закону, дуже... у майбутньому ти дізнаєшся. Ти відчуєш, що цей проміжок часу надзвичайно радісний. Звичайно, ми віримо в долю — якщо ви прийшли сюди, то це не випадково». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Коли через вісім днів курс лекцій завершився, усім новим практикувальникам видали сертифікати про проходження курсів Фалунь Дафа. Нас попросили написати статті про свій досвід удосконалення. Учитель сказав, що прочитає їх.
Одразу після завершення лекцій у Чженчжоу я вирішив поїхати за Вчителем до міста Цзінань провінції Шаньдун і відвідати там наступний курс лекцій. Я подорожував разом із групою людей, серед яких була практикувальниця з Пекіна. Вона розповіла, що вже відвідала кілька курсів лекцій Учителя в різних місцях.
Ми прибули до міста Цзінань. Оскільки ми вже не були новими учнями, реєстраційний внесок становив лише 25 юанів (3,6 долара США). Ми ходили містом у пошуках мотелю, але ніяк не могли знайти відповідний. Зрештою ми знайшли мотель, де була саме потрібна кількість вільних місць. До того ж він розташовувався неподалік від гімназії Хуантін, де мали проходити лекції. Озираючись назад, я відчуваю глибоку вдячність Учителю за його влаштування для кожного з нас!
У Цзінані було спекотно. Під час обідньої перерви багато практикувальників хотіли сфотографуватися з Учителем. Учитель терпляче стояв під палючим сонцем і фотографувався з однією групою за іншою. Моя група не пішла фотографуватися, оскільки ми вже зробили це в Чженчжоу. Ми не хотіли більше турбувати Вчителя.
На третій день лекцій у Цзінані все моє тіло боліло, ніби я сильно застудився. Наступного ранку всі симптоми зникли. Я почувався чудово! Моє тіло стало легким. Відтоді я не прийняв жодної пігулки. Багато хто казав, що я виглядаю приблизно на 12 років молодшим за свій справжній вік.
У жовтні 1994 року друг повідомив мені радісну новину — у грудні Вчитель проведе курс лекцій у місті Гуанчжоу! Коли я обговорював поїздку з другом, розмовляючи з телефонної будки, оператор, який почув нашу розмову, сказав: «Вам так пощастило!»
У грудні, за три дні до початку лекцій, я, моя дружина та ще один родич купили коробку локшини швидкого приготування й вирушили на вокзал.
У ніч перед від'їздом у нашої п'ятирічної доньки піднялася температура. Що було робити? Я не дуже хотів залишати дівчинку з моєю мамою, але водночас твердо вирішив поїхати до Гуанчжоу. Зрештою ми вирішили взяти доньку із собою. Коли ми прибули до міста Сіань, щоб там пересісти на інший потяг, донька вже бігала й почувалася цілком добре. Мабуть, Учитель влаштував так, щоб моя донька також змогла відвідати лекції!
На лекції в Гуанчжоу прийшло понад 5000 людей. Кілька сотень людей, зокрема й моя група, не придбали квитки заздалегідь. Практикувальник із Пекіна зміг дістати для нас два квитки. Я поступився місцем дружині та родичу, які ніколи раніше не відвідували лекції Вчителя, щоб вони пройшли до зали разом із нашою донькою. Мене та інших практикувальників без квитків попросили перейти до невеликої зали, де лекцію Вчителя транслювали по радіо. Наступного дня практикувальник із Пекіна дістав для мене ще один квиток. Пізніше я дізнався, що ці квитки нам віддали деякі пекінські практикувальники, які пожертвували власною можливістю увійти до зали. Я щиро дякую тим практикувальникам із Пекіна!
Щоранку, щойно Вчитель виходив на сцену, у спортивній залі, заповненій кількома тисячами людей, одразу наставала тиша, хоча ніхто спеціально не стежив за порядком. Уся увага була зосереджена на словах Учителя. Зазвичай Учитель говорив дві години поспіль, не зробивши жодного ковтка води. Одного дня Вчитель сказав, що очистить тіла практикувальників. Він попросив нас підняти одну руку, а потім одночасно тупнути ногою. Коли ми тупнули, Учитель щось схопив і викинув. Дружина побачила іскри на підлозі перед Учителем. Ті, у кого було відкрите небесне око, звичайно, могли побачити більше.
Ми зупинилися в гуртожитку, який належав військовому округу Гуанчжоу. Щодня за нами приїжджав автобус. Багато людей, які там жили, були досвідченими практикувальниками, але знову прийшли послухати лекції. Серед них було багато професорів і провідних інженерно-технічних працівників. Усі вони випромінювали здоров'я та радість. Ми часто ділилися одне з одним досвідом удосконалення.
Туберкульоз, від якого моя дружина страждала багато років, зник миттєво. Щойно ми повернулися додому, вона викинула всі ліки.
Наш магазин став місцем практики, і ми запрошували нових практикувальників слухати аудіозаписи лекцій Учителя. Наш магазин було дуже легко знайти. Незабаром Фалунь Дафа поширився в навколишніх містах і районах.
Коли стали доступними відеозаписи лекцій Учителя, мій кольоровий телевізор (у той час у більшості людей у сільській місцевості були лише чорно-білі телевізори) і відеопрогравач стали потужними інструментами для поширення Дафа. Окрім організації дев'ятиденних семінарів на місцях, я також часто їздив у сільську місцевість і поширював там Дафа. Іноді великі компанії та підприємства запрошували мене організувати для них перегляд відеолекцій Учителя та навчання вправ. Я завжди із радістю приходив туди — іноді на вісім чи дев'ять днів, — а моя дружина сама займалася магазином. Проте справи в магазині йшли дуже добре. Дафа приніс нам благословення!
Пізніше я координував свою діяльність з Асоціацією Фалунь Дафа в нашій та сусідніх провінціях. Було створено добре середовище для вивчення Дафа та обміну досвідом.
Я хотів поділитися з вами цими щасливими спогадами про те, як Фалунь Дафа поширювався у віддалених районах північного заходу Китаю в ті ранні роки.
Після того як КПК розпочала переслідування Фалунь Дафа, мене оголосили «ключовою особою» та піддали переслідуванню. Завдяки захисту й підтримці Вчителя я зміг пережити всі роки труднощів.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
