(Minghui.org) Я молодий практикувальник Фалунь Дафа, який почав практикувати у 2010 році. З того часу моє життя зазнало кардинальних змін. Я пройшов шлях від молодого учня із села, який приїхав до міста вивчати мистецтво, до досить відомого художника, що має власну майстерню. Усе це — дар, яким мене наділив Учитель Лі. Тут я хочу висловити свою вічну вдячність милосердному й великому Вчителю та поділитися деякими подробицями свого шляху вдосконалення.
Мудрість, дарована Дафа
Я любив малювати з дитинства, й особливо полюбляв традиційний живопис. Пізніше я почав спеціалізуватися на китайському живописі, але моя каліграфія не встигала: мій почерк і мої картини явно перебували на різних рівнях. Часто готову картину псував нерозбірливий підпис, тому зрештою я взагалі перестав підписувати свої роботи або, для найкращих творів, просив свого вчителя зробити підпис за мене.
Я досить добре копіюю ієрогліфи з підручників з каліграфії, але щойно відходжу від робочих зошитів і посібників, мій почерк повертається до свого справжнього вигляду, тобто я не можу відтворювати ієрогліфи.
У цей важкий час мені пощастило дізнатися про Дафа. Я був сильно зворушений глибокими й всеосяжними принципами Дафа і вирішив стати на шлях повернення до свого справжнього «я». З великим ентузіазмом я вивчав книгу Вчителя «Чжуань Фалунь» та його лекції в різних місцях Китаю.
Завдяки вивченню Закону мій почерк швидко покращився, і я знайшов переконливі відповіді на багато життєвих питань, які раніше здавалися мені незрозумілими. Я зрозумів, що п'ять тисяч років китайської культури проклали живим істотам шлях до самовдосконалення й повернення до своїх джерел — шлях, який ґрунтується на моральних цінностях.
Я замислився над тим, чи втілюють принципи китайської каліграфії ту саму суть, а саме традиційні культурні цінності: скромність та турботу про інших. Ієрогліфи теж виявляють певну форму «скромності», подібну до людської поведінки. Під час написання кожен штрих повинен враховувати цілісність. Перші штрихи мають зважати на ті, що йдуть за ними, передбачаючи те, що ще належить написати. Отакої! Ось у чому полягав секрет. Звучить просто. Невелика зміна погляду кардинально розв’язала для мене проблеми, пов’язані зі структурою ієрогліфів.
Цей самий принцип діє як для радикалів і простих ієрогліфів, так і для складних сполучень, а також у різних стилях письма: кайшу, сіншу або лішу. Теорію було легко осягнути, а результати не забарилися. За дуже короткий час мій почерк повністю трансформувався, і я опанував письмо в усіх цих стилях як ручкою з твердим кінчиком, так і м’яким пензлем.
Це було те, чого я ніколи не міг уявити навіть у найсміливіших мріях. Я швидко розробив усеосяжну теоретичну систему, яка виявилася неоціненною для мого майбутнього викладання; оскільки вона передбачала персоніфікацію китайських ієрогліфів, основні принципи уроків, по суті, стосувалися того, як поводитися в житті. Це також відіграло значну роль у моїх пізніших зусиллях з роз’яснення правди та порятунку людей. Дякую Вам, Учителю, за те, що подарували мені це.
Вихваляння завдає шкоди
Я пам’ятаю, як читав роман «Трицарство». Щоразу, коли якийсь персонаж виявляв зверхність, я знав, що ця людина неминуче зіткнеться з неприємностями пізніше або навіть втратить життя. Часто, коли зарозумілість пускає коріння, смиренність зникає. Людина стає схильною до самовдоволення, вихваляння та зверхності, аж поки не стає зовсім сліпою до слушних порад.
У міру того, як мій почерк поліпшувався, я несвідомо почав відчувати гордість, помилково вважаючи благословення, даровані Вчителем і Дафа, за власні здібності. У такий спосіб, мої пристрасті принесли мені неприємності.
Одного дня на тильній стороні моєї долоні, біля перетинки між великим і вказівним пальцями, з’явилася припухлість розміром із рисове зернятко. Спочатку я не звернув на неї особливої уваги, але через два дні вона збільшилася й почала виділяти гній; у найгірший момент вона досягла розміру монети.
Тоді я почав ставитися до цього серйозно. Я знав, що це спосіб усунути карму й що це походить від проблем із моїм Сіньсін, але я лише поверхнево намагався подивитися в себе, а не аналізував кожну думку, слово та вчинок.
Лише коли моя молодша сестра, яка не є практикувальницею, побачила це й сказала: «Брате, твоя рука в такому поганому стані. Чому ти не лікуєшся? Чи, може, ліки не допомогли?» Сказавши це, вона пішла й купила тюбик мазі, наказавши мені негайно її нанести. Побоюючись, що вона може не зрозуміти, я сказав: «Просто залиш її на столі. Я розберуся з цим, коли закінчу те, що роблю».
У той момент я усвідомив: я — учень Дафа, і ця «ранка» на моїй руці не може залишатися такою, як є. Я мав два варіанти: або лікувати її ліками зараз, або знайти першопричину моєї проблеми як удосконалювальник.
Я знав, що ліки можуть лише лікувати симптоми; вони не можуть усунути карму, не кажучи вже про те, щоб позбутися пов’язаних з нею людських пристрастей. Я вирішив почати з роботи над своїм Сіньсін.
Я подумав: останнім часом було спекотно, тому «рану» на руці неможливо було приховати під манжетом сорочки. Крім того, тривав сезон зарахування учнів, і коли батьки стояли в черзі, щоб записати своїх дітей, я заповнював бланки й щоразу, коли я простягав руку, усі могли її побачити. «Рана» була саме біля основи великого пальця, поруч із тим місцем, де рука стикається з ручкою, що робило її ще більш помітною.
Помітна. Це слово зачепило мене за живе. Раптом я відчув, як по моєму тілу пробіг струм; я усвідомив, що маю таку пристрасть, як вихваляння — бажання виставляти себе напоказ. Я негайно сів у позу лотоса й відправив праведні думки, щоб усунути цю пристрасть.
Щойно було виявлено першопричину, «ранка» зажила сама собою за два-три дні, залишивши ледь помітний шрам. Хоча цей випадок міг здатися незначним, у вдосконаленні немає дрібниць; до всього треба ставитися серйозно, і не можна дозволити собі недбалості.
Я часто перетворював погане на добре, дивлячись у себе в такий спосіб, але саме цей випадок справив на мене найглибше враження. Це було класичне випробування, спричинене бажанням похизуватися, недбалістю та нездатністю серйозно ставитися до вдосконалення. Сподіваюся, що співучні, які стикаються з подібними ситуаціями, винесуть з цього урок.
Ще раз хочу висловити свою вдячність Учителю за його милосердне наставництво та ретельну турботу.
Усвідомлення, отримане завдяки позбавленню від хтивості
Протягом усього мого вдосконалення випробування хтивістю було для мене серйозною перешкодою. Я малюю ще з початкової школи й створив чимало так званих «оголених» художніх робіт. У сучасному суспільстві, де панує атмосфера сексуальної вседозволеності, а повсякденне життя — від мобільного телефону до телебачення — переповнене відвертим контентом, я не раз спотикався об цю спокусу.
Нещодавно я усвідомив, що хтивість має таку силу насамперед тому, що в глибині душі я сприймаю її як бажану. Я маю пристрасті, від яких я просто не хочу відмовлятися.
Що ж тоді такого привабливого в хтивості? Наприклад, голос, зовнішність, відтінок шкіри, зачіска, одяг, фігура, мова тіла, манера говорити та поводитися, а також чарівність, таланти, особистість, темперамент, внутрішні якості або навіть щось таке дрібне, як силует, погляд чи одна-єдина репліка — якщо ви знайдете хоч щось із цього привабливим, ваше серце затремтить, ви станете жертвою демона хтивості й запросите його у своє життя.
Нам, природно, важко відпустити те, що нам подобається й що ми хочемо мати. Неможливість отримати це спричиняє страждання й може навіть породити заздрість. Навіть якщо ми не можемо мати це в реальності, ми хочемо мати це у своїх думках (адже думка — це матерія).
Як наслідок, йдучи вулицею, ми можемо поглянути на когось, хто нам подобається, кинути ще кілька поглядів, трохи довше затриматися перед телевізором, телефоном чи екраном, а потім згадувати й переживати цей момент у своїх думках.
Так матеріальний аспект хтивості посилюється. Навіть якщо людина відчуває, що це неправильно, опір є лише визнанням, і зрештою звільнитися стає важко, оскільки людське серце не може перемогти демона хтивості.
На шляху вдосконалення спершу треба переглянути свої уявлення про добро — лише тоді буде результат. Потрібно чітко усвідомити, що хтивість — це недобре, аби мати силу справді їй протистояти.
По суті, це означає встановити для себе високі стандарти: вважати себе практикувальником і не прагнути того, що інші вважають добром. Я помітив, що, коли бачу людей із привабливою зовнішністю, то вже не так легко прагну володіти ними. Я просто відчуваю, що такі почуття не мають до мене жодного стосунку.
Це те, що я розумію на своєму нинішньому рівні. Будь ласка, вкажіть на все, що не відповідає Закону.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
