(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа разом із мамою в Китаї, коли мені було 10 років. Отримавши благословення Дафа, я перетворилася із самотньої бунтівної підлітки на щасливу людину та найкращу ученицю класу.
Завдяки практиці Фалунь Дафа в нашій родині встановилися гармонійні стосунки. Однак у 1999 році компартія Китаю (КПК) почала придушувати практикувальників Фалуньгун, і наше щасливе життя було зруйноване. Коли маму відправили до виправно-трудового табору, я перестала практикувати Дафа. Через деякий час я зрештою відновила практику.
Два роки тому я виїхала з Китаю, і відтоді постійно розповідаю китайцям і жителям західних країн правду про переслідування Фалунь Дафа. Переслідування триває вже 22 роки — я пам’ятаю, як воно почалося, ніби це було вчора.
Дивовижна трансформація після початку практики Фалунь Дафа
Я була самотньою бунтівною дитиною з низькою самооцінкою. Батько страждав на алкогольну залежність і часто бив маму. Батьки розлучилися, коли мені було два роки. На початку 90-х років розлучення в Китаї були рідкістю, тому я стала предметом місцевих пліток. Люди тикали на мене пальцем, коли я йшла вулицею, і я чула, як вони пліткували про моїх батьків. Щоразу я намагалася втекти від їхніх глузливих поглядів якомога швидше. Розлучення батьків і подальші переживання негативно позначилися на моєму психічному стані, і я впала в депресію. Мені часто снилося, що я опиняюся в принизливих ситуаціях.
Мене виховувала мати. У Китаї одинокі матері не отримують жодної підтримки. Мало того, їм доводиться жити під постійним тиском суспільства. Батько не допомагав матеріально й не давав грошей на моє утримання, тому ми з мамою жили в злиднях.
У той час мама страждала від серйозного захворювання серця, я теж часто хворіла. Лікарі діагностували в мене хронічну пневмонію, гастрит, гепатит, запалення горла, через що мені було важко ковтати.
Коли мені було п’ять років, мама знову вийшла заміж. З першого ж дня я категорично відмовлялася приймати вітчима. Навіть стосунки між мною та матір’ю стали напруженими. Я була впертою й не слухала батьків. Я часто змушувала маму йти на компроміс, відмовляючись їсти.
Я погано поводилася, мій одяг завжди був брудним. Ніхто з однокласників не хотів зі мною гратися. Учителька зазвичай просто ігнорувала мене, і мені ставили найгірші оцінки в класі. Мати й вітчим часто сперечалися щодо моєї освіти. Вони говорили, що діти, які не слухають батьків, найчастіше опиняються у в’язниці. Ніхто ніколи не говорив про мене нічого хорошого, і я не наважувалася навіть думати про своє майбутнє.
Навесні 1998 року мама почала практикувати Фалунь Дафа. Хоча ніхто не змушував мене займатися, я відчувала, що це щось хороше — можливо, тому, що всі практикувальники Фалуньгун, з якими я зустрічалася, були добрими до мене.
Я почала практикувати Дафа разом із мамою. Щоранку ми прокидалися о 5-й годині ранку і йшли на міську площу виконувати вправи разом з іншими практикувальниками Фалуньгун. Після обіду ми вивчали «Чжуань Фалунь» і виконували медитативну вправу протягом 30 хвилин. Хоча все це здавалося дуже простим, у моєму житті відбулися значні зміни.
Перейшовши до третього класу, я й сама не помітила, як стала найкращою ученицею в класі. Завдяки вивченню «Чжуань Фалунь» я поступово позбувалася егоїзму, і мої однокласники полюбили мене. Я навіть прийняла вітчима, оскільки зрозуміла, що наші стосунки були визначені долею. Ми з мамою стали повністю здоровими. У нашій родині налагодилися гармонійні стосунки. Іноді й вітчим читав з нами «Чжуань Фалунь».
Ці дні стали найщасливішим спогадом у моєму житті.
20 липня 1999 року
Після того як у квітні 1999 року десять тисяч практикувальників Фалунь Дафа мирно звернулися до уряду на захист Дафа, у газетах почали з'являтися наклепницькі статті про Фалунь Дафа. Багато практикувальників Фалуньгун хотіли розповісти чиновникам, скільки користі вони отримали від Дафа. Бувши 11-річною дівчинкою, я стала свідком деяких із цих масштабних звернень.
19 липня 1999 року ми з мамою та тіткою вирушили до будівлі адміністрації провінції. Коли ми дісталися місця, уже настав вечір, і чиновники пішли з роботи, тож ми вирішили прийти знову вранці.
Практикувальники Фалунь Дафа з різних міст провінції прибували й збиралися перед будівлею адміністрації. У всіх була одна думка: розповісти чиновникам про те, скільки користі ми отримали від Фалунь Дафа.
На заході сонця ми прийшли до скверу, де вже зібралося безліч практикувальників Фалунь Дафа. Раптом хтось вигукнув: «Подивіться! Фалунь (Колесо Закону) у небі!»
Я подивилася вгору. Саме так і було! Величезний Фалунь обертався над нашими головами в небі! Ми всі почали аплодувати. Фалунь можна було бачити кілька хвилин. Після цього небо прикрасили рожеві хмари. Ми всі знали, що Вчитель надихає нас.
Щоб заощадити гроші, багато хто з нас, зокрема ми з мамою, повечеряли хлібом і переночували просто неба.
Рано-вранці наступного дня по всьому скверу було чути музику Дафа. Практикувальники Фалунь Дафа прокидалися й починали виконувати вправи. Приблизно через 10 хвилин навколо площі зупинилося кілька автобусів, і понад 40 озброєних поліціянтів у спецобладнанні оточили нас. «Руки за голову й сідайте навпочіпки! Не рухайтеся!» — закричали вони.
Побачивши, як поліціянти націлили зброю на практикувальників Фалунь Дафа, які мирно виконували вправи, я була збентежена: «Чому поліціянти хочуть застрелити нас?»
Коли прибуло ще кілька автобусів, поліціянти зібралися навколо нас і посадили нас в автобуси. Нас відвезли до будівлі школи, яка стояла порожня через літні канікули, і змусили зібратися в актовому залі. Один із поліціянтів сів на сцені, дістав стос паперів і почав зачитувати їх. Він повторював брехливу пропаганду, що паплюжила Дафа й Учителя.
Деякі практикувальники Фалунь Дафа встали й вигукнули: «Фалунь Дафа несе добро!» Я була невисокого зросту, тому не бачила, що відбувається, але багато практикувальників незабаром встали й вигукнули: «Припиніть бити людей!» Поліціянт сказав одній літній практикувальниці Фалунь Дафа, яка стояла поруч зі мною: «Ви член партії. Ви повинні очолити рух і відмовитися від Фалунь Дафа». У відповідь та практикувальниця Фалуньгун спокійно й твердо відповіла: «Тепер я виходжу з компартії Китаю».
Близько полудня всім практикувальникам Фалунь Дафа, включно з дітьми, наказали вишикуватися на спортивному майданчику під палючим сонцем. Я сильно спітніла. Поліціянт ходив навколо нас, зупиняючись то тут, то там, щоб сказати якісь принизливі слова. Пам’ятаю, як поліціянт зупинився перед худорлявим чоловіком і, сміючись, сказав: «Ви практикуєте Фалунь Дафа? Подивіться на себе! Ви такі бідні, що не маєте навіть грошей на їжу!»
Щойно нам дозволили рухатися, багато практикувальників Фалунь Дафа дістали їжу, яку принесли з собою, і передали її тому худому чоловікові. Я дала йому шматочок хліба. Я досі пам’ятаю, що коли він подивився на мене, його очі наповнилися вдячністю й добротою, у його погляді не було ані краплі боротьби та образи.
Увечері багатьох практикувальників Фалунь Дафа відправили в окремі класи, де поліціянти проводили допит. Жінка-поліціянтка середнього віку задала мені безліч запитань. Я відповідала їй щиро, нічого не приховуючи. Прочитавши мені протокол допиту, вона наказала поставити на ньому підпис і відбиток пальця.
Коли я закінчила, вона знову подивилася на мене з сумнівом: «Ти занадто молода. Цей звіт не буде прийнятий».
Я була здивована. Чому те, що я сказала, не буде прийнято? Я ж говорила правду! Згодом я дізналася, що практикувальників Фалунь Дафа, яким того вечора ставили запитання, внесли до чорного списку, і згодом вони стали головною мішенню переслідувань. Та співробітниця поліції врятувала мене від занесення до чорного списку.
Тієї ночі поліціянти з різних районів провінції прибували, щоб відвезти нас назад додому. Нас із мамою теж відвезли до нашого міста, але маму ув’язнили на сім років.
Знайти сенс життя
Протягом 22 років переслідувань кожен практикувальник Фалунь Дафа в Китаї, так само як і члени їхніх сімей, зазнали суворих випробувань. Коли я навчалася в середніх класах школи, маму відправили до виправно-трудового табору на два роки. Поліціянти вилучили з нашого дому всі книги Фалунь Дафа. Оскільки я жила в сільській місцевості, де більше не було практикувальників Дафа, я втратила доступ до інформації про переслідування.
У школі мене постійно піддавали ідеологічній обробці. Свідомість дітей отруювали ідеологією атеїзму, теорією еволюції та комуністичним світоглядом.
Я мала безліч запитань, але ніхто не міг на них відповісти. Бувши дітьми, усе, що ми могли робити, — це просто сидіти й слухати. У другому класі середньої школи я перестала практикувати Фалунь Дафа.
Поступово я прийшла до розуміння, що люди без віри не мають істинного критерію, за яким можна оцінити, що є правильним, а що ні. Бюрократичні закони були далекі від справедливості.
Я хотіла зрозуміти, у чому полягає справжня мета людського життя? Хіба ми живемо заради слави? Заради грошей? Усе процвітання й багатство світу триває лише кілька десятків років. Ти не можеш принести ці речі із собою при народженні й не можеш забрати їх із собою після смерті. Емоції та почуття — минущі.
Чому ми тут? Хіба може бути так, що в цьому світі не існує вічної істини? Щодня я розмірковувала над цим знову й знову, але не знаходила відповіді.
У мене почалися проблеми зі здоров'ям. Спочатку розвинувся сильний синусит: ніс був постійно закладений, і мені доводилося спати з відкритим ротом. Я часто кашляла, страждала від запалення горла, свербежу у вухах, головного болю та болю в шийному відділі, а також геморою. Очі почервоніли й набрякли. Від холодної їжі починав боліти шлунок, тому я приймала всілякі ліки. Але найболючішим було те, що я не могла зрозуміти, у чому полягає сенс мого життя.
Минуло кілька років. Одного разу в мене виникла потреба прочитати «Чжуань Фалунь». За всі ці роки я забула, про що йдеться в книзі. Я не мала можливості знайти книгу, і я нікому не говорила про своє бажання, але, дивним чином, книга незабаром опинилася в моїх руках.
Коли я знову прочитала «Чжуань Фалунь», то відчула величезну радість, немов загублена дитина, яка знову знайшла свій дім. Ця книга дала відповідь на всі мої запитання, зокрема щодо джерела життя та справжнього сенсу людського існування. Я зрозуміла, що єдиним критерієм для визначення, що добре, а що погано, є принципи Істина, Доброта, Терпіння.
Я також прочитала книгу «Дев'ять коментарів про комуністичну партію» і зрозуміла, якою є справжня природа КПК та чому вона переслідує практикувальників Дафа.
Коли мої глибинні питання та сумніви вирішилися, я спробувала дотримуватися принципів Істини, Доброти, Терпіння. За два тижні моє тіло знову повернулося до стану без хвороб. Я відчула, що моє тіло знову стало легким.
Найголовніше — я знайшла внутрішній спокій. Я твердо вірю у Фалунь Дафа та Вчителя Лі. На роботі й в особистому житті я завжди пам’ятаю, що я практикувальниця Фалунь Дафа. Оскільки мій характер покращився, родичі та друзі також отримали користь.
Я стала шанованою вчителькою математики у своєму місті. Де б я не працювала — у приватній чи державній школі — батьки та інші вчителі були мені дуже раді. Батьки часто казали, що я допомогла їхнім дітям не лише покращити знання з математики, а й виправити характер. Чимало вчителів довіряли мені навчання своїх дітей.
Переїхавши до Австралії, я долучилася до проєкту роз’яснення правди за допомогою телефонних дзвінків до Китаю. Я хочу врятувати більше китайців, яких отруїла брехня КПК. У вихідні я часто виходжу до китайського кварталу, щоб роз’яснити правду людям. Оскільки я ще не позбулася вкоріненого страху «втратити обличчя», мені нелегко стояти на вулицях і розмовляти з людьми — особливо коли вони іноді відмовляються брати брошури, які я роздаю. Дехто навіть грубіянить. Але я продовжую свої зусилля, бо знаю, що немає нічого важливішого, ніж допомогти більшій кількості людей зрозуміти правду.
На закінчення
За роки переслідування, розв'язаного КПК, одних практикувальників Фалунь Дафа неодноразово заарештовували, інших примушували до рабської праці, третіх піддавали тортурам, а дехто втратив життя.
Проте в моєму серці немає ненависті. Практикувальники Дафа мужньо протистоять жорстоким переслідуванням наймирнішими способами, адже ми прагнемо, щоб люди дізналися правду, дистанціювалися від диявола й обрали світле майбутнє. Ми не маємо жодних політичних цілей.
Я сподіваюся, що всі живі істоти встигнуть дізнатися правду, поки ще не пізно. Зло неодмінно буде покаране, і я сподіваюся, що якомога більше добрих людей залишаться в безпеці.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
